Постанова № 59248485, 22.07.2016, Київський районний суд м. Полтави

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ

Справа №552/2822/16-а

Провадження № 2-а/552/92/16

П О С Т А Н О В А

іменем України

22 липня 2016 року Суддя Київського районного суду м. Полтави Самсонова О.А.,

розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання відновити виплату пенсії, -

ВСТАНОВИВ :

Позивач ОСОБА_1 01 червня 2016 року звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання відновити виплату пенсії.

Посилалася на те, що у 2015 році їй була призначена пенсія за померлого чоловіка ОСОБА_2 відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», і з цього часу вона перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області. На час призначення пенсії позивач працювала в управлінні Пенсійного фонду України Октябрського району в м.Полтаві на посадах головного спеціаліста відділу надходження доходів, начальника відділу контрольно-перевірочної роботи.

Починаючи з квітня 2015 року виплату їй пенсії було припинено.

Вважає, що невиплата пенсії за віком, починаючи з червня 2015 року і по теперішній час є порушенням прав, визначених Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

В своїй позовній заяві просила суд визнати протиправними дії відповідача щодо не поновлення з 01 червня 2015 року виплати їй раніше призначеної пенсії та зобов'язати відповідача відновити з 01 червня 2015 року виплату їй пенсії, призначеної за померлого чоловіка ОСОБА_2 відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Також просила суд зобов'язати відповідача подати до суду звіт про виконання постанови в місячний термін з дня набрання постановою суду законної сили.

Ухвалою суду від 15 червня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_1 за період з 01 червня 2015 року по 30 листопада 2015 року залишено без розгляду у зв'язку з пропуском без поважних причин встановленого законом строку для звернення до адміністративного суду.

Відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області 18 липня 2016 року подав на позовну заяву свої письмові заперечення, в яких просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Суддя, розглянувши справу в порядку скороченого провадження, оцінивши повідомлені позивачем, відповідачем обставини, приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області, у 2015 році останній призначена пенсія за померлого чоловіка ОСОБА_2 відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (а.с.10).

Також встановлено, що позивач з 26 жовтня 1994 року по 31 березня 2016 року працювала в управлінні Пенсійного фонду України Октябрського району в м.Полтаві на посадах головного спеціаліста відділу надходження доходів, начальника відділу контрольно-перевірочної роботи (а.с.11).

В період до квітня 2015 року пенсія позивачу нарахована та виплачувалася Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області, а з 01 квітня 2015 року виплату пенсії було припинено (а.с.9).

Погоджуючись з твердженням позивача про порушення її права на пенсійне забезпечення, суд виходить з наступного.

Ст. 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Пенсійне забезпечення громадян України, в т.ч. порядок призначення та виплати пенсій, визначення розміру пенсії, регулюються Законом України "Про пенсійне забезпечення", Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та іншими нормативно-правовим актами.

У правовій позиції Конституційного Суду України, висловленій ним у Рішенні у справі про гарантії незалежності суддів від 18 червня 2007 року №4-рп/2007, а також у низці його попередніх рішень, зокрема від 24 червня 1999 року №6-рп/99 (справа про фінансування судів), від 20 березня 2002 року №5-рп/2002 (справа щодо пільг, компенсацій і гарантій), від 1 грудня 2004 року №19-рп/2004 (справа про незалежність суддів як складову їхнього статусу), від 1 грудня 2004 року №20-рп/2004 (справа про зупинення дії або обмеження пільг, компенсацій і гарантій), від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005 (справа про рівень пенсії щомісячного довічного грошового утримання), Конституційний Суд України наголошує, що ч.3 ст.22 Конституції України установила, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

02 березня 2015 року було прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" №213 -VIII від 02.03.2015 року, який набрав чинності з 01.04.2015 року.

Вказаним Законом (п.4 розділу 1) внесені зміни в ст. 54 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", згідно яких Тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року, особам, яким пенсія призначена відповідно до цього Закону (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України "Про статус народного депутата України", "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються. Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється.

З 1 січня 2016 року пенсії, що призначаються відповідно до цього Закону, виплачуються без урахування одержуваного заробітку (прибутку).

Крім того, згідно п.2 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» вказаного Закону порядок виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) працюючим пенсіонерам, встановлений цим Законом, поширюється на пенсіонерів (отримувачів щомісячного довічного грошового утримання) незалежно від часу призначення пенсії.

Станом на 1 квітня 2015 року посада, на якій працювала позивач, дійсно, давала право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу», у зв'язку з чим відповідачем було припинено виплату пенсії позивачу ОСОБА_1 з 1 квітня 2015 року.

Разом з тим, відповідно до пункту 5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії (щомісячне довічне грошове утримання) призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», т.д.

Вказаний в пункті 5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII закон щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах до 1 червня 2015 року не прийнятий, у зв'язку з чим з вказаної дати втратили чинність норми Закону України «Про державну службу» та Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо пенсійного забезпечення і відповідно пенсії (щомісячне довічне грошове утримання) за цими Законами не призначаються.

Положення пункту 5 розділу III визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) в частині скасування з 1 червня 2015 року норм щодо призначення щомісячного довічного грошового утримання відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з Рішенням Конституційного Суду № 4-рп/2016 від 08.06.2016 року.

На даний час особам, які підпадають під дію Закону України «Про державну службу», пенсія призначається відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Таким чином, з 1 червня 2015 року посада, на якій працювала позивач, не давала права на призначення пенсії в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу», у зв'язку з чим відпали передбачені ч. 1 ст. 54 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» підстави для невиплати позивачу пенсії, призначеної відповідно до вказаного Закону. Тому з 1 червня 2015 року перешкоди для виплати ОСОБА_1 вказаної пенсії були відсутні.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що з 1 червня 2015 року виплата пенсії, призначеної позивачу відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», підлягала відновленню, у зв'язку з відсутністю підстав для її невиплати.

За таких обставин, вирішуючи справу в мажах шестимісячного строку, встановленого для звернення до адміністративного суду, необхідно визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо не поновлення ОСОБА_1 з 01 грудня 2015 року виплати раніше призначеної пенсії та зобов'язати відповідача відновити з 1 грудня 2015 року виплату ОСОБА_1 пенсії за віком, яка призначена відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Відповідно до ч. 1 ст. 267 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта власних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

З метою оперативного відновлення права позивача суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області подати в місячний термін з дня набрання постановою законної сили звіту про її виконання.

Тому позов ОСОБА_1 підлягає до задоволення в повному обсязі.

Судові витрати за розгляд справи судом слід віднести за рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 158, 159, 163, 167, 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо не поновлення ОСОБА_1 з 01 грудня 2015 року виплати раніше призначеної пенсії.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області відновити з 01 грудня 2015 року виплату ОСОБА_1 пенсії, призначеної за померлого чоловіка ОСОБА_2 відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області місячний термін з дня набрання даною постановою суду законної сили надати до Київського районного суду м. Полтави звіт про її виконання.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 551 грн. 20 коп. на відшкодування понесених судових витрат.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду через Київський районний суд м. Полтави протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.А.Самсонова

22.07.2016