Рішення № 59244877, 20.07.2016, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/7450/16-ц

Категорія 52

2/295/2162/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.07.2016 року м. Житомир

Богунський районний суд міста Житомира в складі:

головуючого судді Слюсарчук Н.Ф.

з участю секретаря Давиденко Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Житомирі цивільну справу

за позовом ОСОБА_1

до Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності

про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач в травні 2016 року звернувся до суду з вищезгаданим позовом, в якому з врахуванням уточнених позовних вимог, просив визнати незаконним та скасувати наказ № 273-К від 17.05.2016 року про звільнення з роботи за п. 3 ст. 40 КЗпП України, поновити на посаді директора виконавчої дирекції Житомирського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, стягнути на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, на відшкодування моральної шкоди 30000 грн, покласти на службову особу голову комісії Виконавчої дирекції ОСОБА_2 обовязок покрити шкоду, заподіяну Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності у звязку з оплатою йому часу вимушено прогулу та моральної шкоди.

В судовому засіданні на обґрунтування позову позивач та його представники посилалися на те, що він працював на посаді директора виконавчої дирекції Житомирського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. З наказами про притягнення до дисциплінарної відповідальності, зокрема, оголошення йому доган, не погоджується, вони є незаконними, однак їх оспорює по інших цивільних справах. Наказ про звільнення носить неконкретний характер, на зазначено в чому полягає проступок позивача, у якій формі виражається вина та які негативні наслідки це мало для відповідача, не конкретизовано, які саме трудові обовязки було грубо порушено позивачем.

Звільнений був також і з порушенням порядку притягнення до дисциплінарної відповідальності.

З зазначеними підставами звільнення, що слідують в наказі, а саме, службовою запискою начальника управління фінансів та звітності Головного фінансового-економічного управління від 16.05.2016 року, не був ознайомлений, пояснень до звільнення з роботи адміністрація не зажадала. Наголошує, що при звільненні також були допущені грубі порушення, оскільки був звільнений без погодження з правлінням відділення Фонду, в період тимчасової непрацездатності, без згоди Федерації профспілок Житомирської області, членом якої він є та про що було відомо відповідачу, наказ про звільнення підписаний головою комісії, а не керівником Фонду.

Неправомірними діями відповідача, що виразилося в незаконному звільненні з роботи, йому заподіяна моральна шкода, яку оцінює в 30000 грн, оскільки порушення його законних прав призвели до значних моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків та вимагали від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

В звязку допущеними порушеннями трудового законодавства при його звільненні просили позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача - Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності позовні вимоги не визнав, просив в позові відмовити. Свою позицію та спростування доводів позивача виклав в письмових запереченнях. На переконання своїх доводів зазначив, що підстави звільнення позивача детально та обґрунтовано викладені в службовій записці від 16.05.2016 року, що є невідємною частиною наказу. Адміністрація зажадала пояснень у позивача щодо вказаних порушень трудового законодавства відповідно до виданих наказів, про що свідчить акт. На день видачі наказу, на думку представника відповідача, їм не було відомо про перебування позивача в тимчасовій непрацездатності, а також про його перебування членом Федерації профспілок Житомирської області. Вважають, що звільнення позивача проведено з дотриманням законодавства про працю, підстави для поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди відсутні.

Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються ст.ст. 43, 147-149, 232, 233, 235, 237-1, 238 КЗпП України.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, керуючись своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, з урахуванням меж заявлених вимог, суд вважає за можливе визнати позов таким, що підлягає до часткового задоволення.

Суд розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших учасників, які беруть участь у справі, що вказано в ст. 11 ЦПК України.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працював на посаді директора виконавчої дирекції Житомирського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності з 2000 року по 18.05.2016 року.

Відповідно до ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни працівника може бути застосовано заходи стягнення у вигляді догани або звільнення.

Порушення трудової дисципліни визначається як невиконання або неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов'язків. При цьому наявність вини, як одна з ознак порушення трудової дисципліни, є необхідна умовою для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності.

Згідно зі ст. 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Такими, що систематично порушують трудову дисципліну визнані працівники, які мають дисциплінарне або громадське стягнення за порушення трудової дисципліни та порушили її знову протягом року з дня застосування стягнення за перше порушення. Звільнення за даним пунктом допускається тільки за наявності вини працівника /п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року "Про практику розгляду судами трудових спорів"/.

З роз'яснень, що викладені у п. 22 вищезазначеної постанови Пленуму, також; вбачається, що у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст.40 п.1 ст.41 КЗпП, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147(1), 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Із вимог вищезазначеної постанови слідує, що вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обовязків, суд має виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку завдано ним(могло бути завдано) шкоду.

Наказом № 273-К від 17.05.2016 року позивач був звільнений з роботи за п. 3 ст. 40 КЗпП України за систематичне невиконання посадових обовязків, яке підтверджується неодноразовим накладенням дисциплінарних стягнень( накази від 24.03.2016 року № 199-к, від 25.04.2016 року № 255-к, від 13.05.2016 року № 270-к(а.с.32). У даному наказі не вказано, що стало приводом для звільнення позивача, в чому конкретно проявилося допущене грубе порушення та за який період, який характер проступку, в чому полягає його вина, які конкретно посадові обовязки ним були не виконані, яку завдано ним(могло бути завдано) шкоду. Отже, даний наказ носить не конкретний, декларативний характер.

Як вбачається із змісту оспорюваного наказу підставою звільнення з роботи позивача є службова записка начальника управління фінансів та звітності Головного фінансового-економічного управління від 16.05.2016 року(а.с.32), листи Виконавчої дирекції Житомирського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 11.05.2016 року № 02.2-12-531, лист Виконавчої дирекції Житомирського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 12.05.2016 року № 02.2-12-536, лист Виконавчої дирекції Фонду 12.05.2016 року № 2.4-17-728, та акт про ненадання пояснень від 13.05.2016 року. Натомість, відповідач не зажадав пояснень у позивача щодо вказаних порушень трудового законодавства, зазначених в службовій записці начальника управління фінансів та звітності Головного фінансового-економічного управління від 16.05.2016 року. Доводи відповідача про відмову позивача надати пояснення, що оформлені актом від 13.05.2016 року (а.с. 37), спростовуються поясненнями самого позивача, датою складання цього акту, тобто за 3 дні раніше до написання службової записки від 16.05.2016 року та дати виявлення вказаних порушень відповідно до змісту наказу, змістом цього акту, що свідчить про дії позивача, щодо неналежного оформлення змін до заявки на фінансування страхувальників, а не його відмовою надати пояснення, а також місця складання цього акту працівниками відповідача по їх місцю роботи в м. Києві, чого і не заперечував представник відповідача.

Всупереч вимогам ст. 149 КЗпП України адміністрацією відповідача допущені порушення щодо порядку застосування дисциплінарних стягнення, зокрема звільнення з роботи позивача.

Таким чином, наданий акт про відмову позивача від пояснень від 13.05.2016 року(а.с. 37), не може свідчити про зажадання адміністрації від позивача пояснень перед процедурою звільнення, позаяк однією із підстав звільнення останнього є службова записка начальника управління фінансів та звітності Головного фінансового-економічного управління від 16.05.2016 року, з якою позивач не був ознайомлений.

Викликає сумнів також порушення допущені позивачем, як вказано в наказі, у вигляді виявлення факту направлення за одним реєстраційним номером від 11.05.2016 року № 02.2-12-531 листів - заявок про виділення фінансування з вказаними сумами коштів з різницею в 9659,16 грн, що ставить під сумнів достовірність даних, про яке стало відомо 16.05.2016 року. Натомість, при наявності таких сумнівів, адміністрація відповідача, розглянувши пояснення позивача, не побачила будь-яких порушень, та 13.05.2016 року перерахувала всі кошти за зазначеним листом-заявкою на рахунок виконавчої дирекції Житомирського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності для подальшого їх спрямування страхувальником.( а.с. 114 - 119).

Порушення, зазначені в даному наказі, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду. Доводи позивача не спростовані наданими доказами відповідача.

Відповідно до п. 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1105 та розяснень Міністерства соціальної політики України, наданих листом від 29.03.2016 року № 4569/014-15/16, нормативно-правові та розпорядчі акти Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності діють до затвердження відповідних рішень нового Фонду. Згідно до абзацу третього п. 5.4 Статуту Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затв. Постановою правління Фонду від 05.06.2001 року № 9, зареєстрованого Міністерством юстиції України від 27.06.2001 року,(із змінами та доповненнями), п. 5.5 Положення про виконавчу дирекцію Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності - керівників виконавчих дирекцій Фонду призначає та звільняє директор Виконавчої дирекції Фонду за погодженням з правлінням відділення Фонду. (а.с.46, 54), що свідчить про те, що звільнення позивача головою ліквідаційної комісії без погодження з правлінням відділення Фонду є незаконним.

Судом встановлено, що позивач є членом профспілкового органу, що стверджується довідкою від 16.05.2016 р. №01/62 Федерації профспілок Житомирської області (а.с.3). Розірвання ж трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу допускається лише за попередньою згодою профспілкового органу, крім випадків, передбачених ст. 43 та 43(1) КЗпП України. Таким чином, процедура звільнення працівника, який є членом профспілкової організації, чітко визначена та передбачає необхідність звернення власника або уповноваженого ним органу з поданням до профспілкового органу, який розглядає питання в присутності працівника.

В судовому засіданні було встановлено, що такої згоди перед звільненням позивача у профспілкового органу не запитувалося, що стверджується зазначеною вище довідкою. (а.с.3). Представник відповідача наголошував на тому, що в особовій справі позивача відсутні відомості про перебування останнього у складі ради Федерації профспілок Житомирської області, про що надав відповідну довідку від 13.07.2016 року за № 8-38-1200(а.с.176). Натомість, позиція відповідача спростовується наказом № 375- к від 28.10.2010 року Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, на підставі якого позивач був поновлений на роботі у звязку з рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 27.10.2010 року, зі змісту мотивувальної частини якого вбачається, що позивач є членом профспілкового органу, зокрема, Федерації профспілок Житомирської області, що було однією із підстав поновлення на роботі позивача. ( а.с.128-130). Даний факт, у відповідності до чинного законодавства, є несуттєвим, разом з тим, він є таким лише у випадку, коли немає інших порушень, які дають підстави для поновлення працівника на роботі.

В судовому засіданні також встановлено, що позивачу 18.05.2016 року було видано листок непрацездатності серія АГТ № 158687 про звільнення від роботи з 18.05.2016 року по 27.05.2016 року.(а.с.24).

Правила про недопустимість звільнення працівника в період тимчасової непрацездатності, а також у період перебування у відпустці (ч. З ст. 40 КЗпП) стосуються як передбачених статтями 40, 41 (1) КЗпП, так і інших випадків, коли розірвання трудового договору відповідно до чинного Законодавства провадиться з ініціатив власника або уповноваженого ним органу. Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не може бути визнано обґрунтованим, якщо в день звільнення працівнику видано лікарняний листок про його тимчасову непрацездатність, однак позивач звільнений з роботи саме в період тимчасової непрацездатності.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що наказ № 273-К від 17.05.2016 року є незаконним, звільнення ОСОБА_1 з роботи проведено відповідачем протиправно, з порушенням порядку звільнення з роботи та поновлює останнього на посаді директора виконавчої дирекції Житомирського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності з 19.05.2016 року.

Суд відмовляє в скасуванні наказу № 273-К від 17.05.2016 року, оскільки даний наказ може бути скасований тільки власником або уповноваженим ним органом, тобто тим органом, який його видав.

Вирішуючи питання про стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу, судом враховано наступне.

Згідно з п. 32 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року за № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи із заробітку за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати /далі Порядок/, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100.

Відповідно до ч. З п. 2, п. 5, 8 Порядку середньомісячна заробітна плата, у випадку нарахування середньої заробітної плати за час затримки розрахунку, обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Середньоденна заробітна плата визначається шляхом ділення заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів.

При обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження, згідно з чинним законодавством не враховуються одноразові виплати /матеріальна допомога, компенсація за невикористану відпустку тощо/, а також компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у звязку з порушенням термінів її виплати / підпункт л) п. 4 Порядку/.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звільнений з роботи наказом 273-К від 17.05.2015 року. Отже, для розрахунку середньоденної заробітної плати необхідно брати заробіток позивача за відпрацьований період протягом березня та квітня 2016 року, що відповідно становить 5316,56 + 5221,66 ( а.с.141) та кількість фактично відпрацьованих протягом цих місяців робочих днів: у березні - 13, у квітні - 17 днів. Середньоденна заробітна плата позивача буде становити 351 грн. 27 коп.( 5316,56 + 5221,66 =10538,25 : 30 = 351 грн. 27 коп.)

Таким чином, на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 15455грн. 88 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з дня його звільнення по день постановлення рішення судом першої інстанції /351 грн. 27 коп. х 44 робочих дня/. Дана сума визначена без врахування податків та обов'язкових платежів.

При вирішення питання про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди, суд вважає, що грубе порушення з боку відповідача дотримання вимог трудового законодавства щодо незаконного звільнення з роботи за нібито порушення трудових обов'язків, призвело до порушення нормальних умов життя позивача. Порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків та вимагали від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Суд приходить до висновку, що позивач зазнав через незаконні дії відповідача моральних страждань. Однак, позивач розмір такої шкоди достатньою мірою не підтвердив, а тому суд вважає за можливе задовольнити позов в цій частині частково і визначає розмір моральної шкоди в сумі 4000 грн, які підлягають стягненню з відповідача, згідно до вимог ст. 237-1 КЗпП України.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити за безпідставністю.

Не підлягають задоволенню вимоги позивача щодо покладання на службову особу - голову комісії Виконавчої дирекції ОСОБА_2 обовязку покрити шкоду, заподіяну Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності у звязку з оплатою йому часу вимушено прогулу та моральної шкоди, позаяк такі вимоги є передчасними, дана особа не залучена стороною по справі.

У відповідності до вимог ст. 88 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача судовий збір в сумі 2756 грн, за вимоги як майнового, так і немайнового характеру що зараховується до спеціального фонду державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212 215, 218 ЦПК України, ст.ст. 43, 147-149, 232, 233, 235, 237-1, 238 КЗпП України, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року Про практику розгляду судами трудових спорів із змінами та доповненнями, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати незаконним наказ № 273-К від 17.05.2016 року та поновити ОСОБА_1 на посаді директора виконавчої дирекції Житомирського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності з 19.05.2016 року.

Стягнути з Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 15455грн. 88 коп. без урахування обов'язкових податків та платежів та на відшкодування моральної шкоди 4000 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити за безпідставністю.

Стягнути з Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності судовий збір в сумі 2756 грн, що зараховується до спеціального фонду державного бюджету України.

Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку в межах платежу за один місяць в розмірі 5269 грн. 12 коп. підлягає до негайного виконання.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Житомирської області через Богунський районний суд м. Житомира шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Н.Ф.Слюсарчук