Ухвала суду № 59244385, 26.07.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/5246/16 Справа № 203/1100/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Свистунова О.В.

Категорія 41

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2016 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого Свистунової О.В.

суддів Міхеєвої В.Ю., Ремеза В.А.

за участю секретаря Синенка Є.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 10 травня 2016 року

по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про захист честі, гідності, ділової репутації, -

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2016 року до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська звернувсяОСОБА_2 з позовом до ОСОБА_3 про захист честі, гідності, ділової репутації.

У обґрунтування заявлених позовних вимог, з урахуванням уточнень, позивач зазначав, що 03.07.2015 року на адресу ТОВ «КРАИТ», де позивач займає посаду генерального директора надійшло повідомленні від відповідача, яким остання виразила свій намір розірвати договір оренди між нею та ТОВ «КРАЙТ» з посиланням на те, що: «Громадянином ОСОБА_2 було викрадено оригінал договору купівлі-продажу на вищезазначене приміщення, що належить мені на праві власності, а також: ним було викрадено другий примірник договору оренди квартири АДРЕСА_1. Викрадення документів ОСОБА_2 скоїв також і по відношенню до моєї доньки. Відомості про дане кримінальне правопорушення внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015040670000843». Зважаючи на те, що отримання кореспонденції підприємства входить до повноважень головного бухгалтера - ОСОБА_4, то остання ознайомилася із листом. В результаті, у позивача виникли певні незручності при спілкуванні з підлеглими та на спростування наклепу останній повинен був пояснити, що кримінальне провадження закрито у звязку з відсутності складу кримінального правопорушення, а звернення щодо незаконного заволодіння документами від ОСОБА_3 взагалі до правоохоронних органів не надходило. Своїми діями відповідач домоглася того, що на підприємстві серед підлеглих позивача поширилась недостовірна інформація стосовно нього. У звязка з чим, позивач звернувся до суду та просив визнати інформацію висловлену ОСОБА_3 у вищезазначеному листі недостовірною та такою, що не відповідає дійсності, принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_2 та заборонити відповідачу розповсюджувати таку інформацію (а.с.42-46).

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 10 травня 2016 року відмовлено у задоволенні позовних вимог.

У апеляційній скарзі позивач просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги, оскільки вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в межах заявлених вимог та на підставі тих доказів, що надані були сторонами під час розгляду справи по суті, у достатньо повному обсязі з'ясував права і обов'язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм належну правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 є матірю ОСОБА_5, та дані особи зареєстровані у ІНФОРМАЦІЯ_1, що не заперечується жодною зі сторін та підтверджується копіями нотаріально посвідчених довіреностей та довідками з ГІРФО(а.с.20-21, 27-28)

Судом встановлено, що 17.03.2015 року до Журналу єдиного обліку заяв та повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події Кіровського РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області було внесено відомості про кримінальне правопорушення за № 1201504067000843 стосовно того, що 09.03.2015 року в період часу з 02. 00 год. до 04.30 ОСОБА_2 знаходячись у приміщенні квартири № 76 за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Мініна, буд. 5 заволодів документами на імя ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, що підтверджується копією повідомлення Кіровського РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області № 40/3421 від 19.03.2015 року(а.с.32).

Встановлено, що 30.06.2015 року ОСОБА_3 направила керівнику ТОВ «КРАЙТ» ОСОБА_2 повідомлення про намір розірвати договір оренди квартири АДРЕСА_2, оскільки (цитата):«Громадянином ОСОБА_2 було викрадено оригінал договору купівлі-продажу на вищезазначене приміщення, що належить мені на праві власності, а також: ним було викрадено другий примірник договору оренди квартири АДРЕСА_1. Викрадення документів ОСОБА_2 скоїв також і по відношенню до моєї доньки. Відомості про дане кримінальне правопорушення внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015040670000843», що підтверджується копією повідомлення (а.с.9).

Судом встановлено, що ОСОБА_5 надала ОСОБА_3 для ознайомлення повідомлення Кіровського РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області № 40/3421 від 19.03.2015 року про початок розслідування по кримінальному провадженню № 12015040670000843 за фактом того, що «09.03.2015 року в період часу з 02:00 годин до 04.30 годин гр.ОСОБА_2, знаходячись за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Мініна, 5/76 заволодів документами, у тому числі і належними ОСОБА_3, що підтверджується копією повідомлення та поясненнями свідка ОСОБА_5 у судовому засіданні (а.с.32,53).

Судом також було встановлено під час розгляду даної цивільної справи, що на час розгляду справи кримінальне провадження № 12015040670000843 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст. 357 КК України закрито на підставі п.2 ч.1 ст. 284 КПК України у звязку з відсутністю складу кримінального правопорушення, однак встановити дату закриття не вдалось можливим, оскільки у постанові слідчого допущено описку в даті винесення, що підтверджується копією постанови та поясненнями сторін та свідка(а.с.7-8).

Правовідносини, які виникли між сторонами по даній цивільній справі врегульовані нормами Конституції України, Цивільного Кодексу України, а також законами України « Про інформацію».

Згідно ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Згідно ст. 277 ЦК України негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного.

За змістом ст. 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов'язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

При розгляді справи суд бере на уваги, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Також, відповідно до позиції викладеній у Постанові Пленуму Верховного суду України № 1 від 27.02.2009 року повідомлення оспорюваної інформації лише особі, якої вона стосується, не може визнаватись її поширенням, якщо особа, яка повідомила таку інформацію, вжила достатніх заходів конфіденційності для того, щоб ця інформація не стала доступною третім особам.

Колегія суддів, перевіряючи висновки суду першої інстанції, здійснені на підставі оцінених доказів, вважає, що суд першої інстанції, на підставі доказів, що були надані позивачем дійшов правильного висновку щодо відсутності підтвердження факту розповсюдження недостовірної інформації відповідачем, оскільки, ОСОБА_3 було направлено лист зі своїми твердженнями щодо вини позивача у вчиненні кримінального правопорушення лише особисто ОСОБА_2, тобто особі якої дана інформація стосується.

Отже, відповідач діяла з метою захисту свої прав, як власник нерухомого майна яке передала в оренду ТОВ «КРАЙТ», але фактично позивачу, і не розголошувала недостовірну інформацію у відношенні ОСОБА_2, тому відсутні підстави вважати зазначені дії відповідача як розповсюдження недостовірної інформації та інформації про приниження честі, гідності та ділової репутації позивача.

Ні суду першої, ні апеляційної інстанції, так і не було надано позивачем доказів того, що інформація викладена у вказаному листі стала доступною третім особам у звязку з діями відповідача, що призвело до порушення прав позивача.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків у рішенні суду першої інстанції, протирічать вимогам законодавства, яке регулює спірні правовідносини, матеріалам справи, зводяться до переоцінки доказів по справі.

Судом першої інстанції у досить повному обсязі зясовані права та обовязки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка, справа розглянута у рамках позовних вимог та на підставі доказів, наданих сторонами.

Порушень матеріального чи процесуального закону, які б могли призвести до скасування або зміни рішення суду, судом апеляційної інстанції не встановлено.

Враховуючи викладене та конкретні обставини справи, судове рішення відповідає вимогам норм матеріального і процесуального права і тому, колегія апеляційного суду вважає, що згідно до ст. 308 ЦПК України правових підстав для скасування рішення не має, а тому, доводи апеляційної скарги підлягають відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргуКізенка ОСОБА_9 відхилити.

Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 10 травня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий О.В.Свистунова

Судді В.Ю.Міхеєва

ОСОБА_10