Рішення № 59244381, 21.07.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/4879/16 Справа № 175/4901/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Гайдук В.І.

Категорія 27

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого Гайдук В.І.,

суддів Єлізаренко І.А., Калиновського А.Б.,

за участю секретаря Черкес Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро

апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «ОСОБА_2 Аваль»

на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 27 квітня 2016 року

у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства «ОСОБА_2 Аваль» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «ОСОБА_2 Аваль», третя особа приватний нотаріус Дніпропетровського районного нотаріального округу ОСОБА_4, про визнання недійсним договору іпотеки,

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2015 року ПАТ «ОСОБА_2 Аваль» звернулось до суду з вказаним позовом. В обґрунтування заявлених вимог зазначило, що 11 квітня 2008 року між банком та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №014/147353/3101/74, згідно до умов якого останній отримав у кредит грошові кошти в сумі 395000 доларів США на строк 240 місяців зі сплатою 13% річних за користування кредитом.

В забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором 11 квітня 2008 року між банком та ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки № 014/3101/147353, за яким було передано в іпотеку житловий будинок та земельну ділянку, що знаходяться за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, с. Новоолександрівка, вул. Янтарна, 28.

Внаслідок неналежного виконання умов кредитного договору утворилася заборгованість в розмірі 367677,24 доларів США, а тому банк, просив суд, в рахунок погашення вказаної заборгованості, звернути стягнення на вищевказане заставлене майно, а також покласти на ОСОБА_3 судові витрати по справі (а.с. 3-9).

Заперечуючи проти заявлених вимог, у квітні 2016 року ОСОБА_3 подав зустрічний позов, в якому зазначав, що на момент укладення договору іпотеки №014/3101/147353 від 11 квітня 2008 року в житловому будинку, який є предметом іпотеки, проживали його малолітні діти, які на підставі ст. 405 ЦК України мали право користування житлом, то при укладенні договору іпотеки необхідно було отримання дозволу органу опіки та піклування. Враховуючи наведене ОСОБА_3 просив суд визнати недійсним договір іпотеки № 014/3101/147353 від 11 квітня 2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського районного нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрований в реєстрі за № 1723, що укладений між ним, ОСОБА_3 та ПАТ «ОСОБА_2 Аваль»; зняти заборону відчуження нерухомого майна, а саме: будинку, що розташований за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, с. Новоолександрівка, вул. Янтарна, буд. 28, номер РПВН: 13905015, реєстраційний номер обтяження: 7002640, зареєстровано приватним нотаріусом ОСОБА_4; зняти заборону відчуження нерухомого майна, а саме: земельної ділянки, що розташована за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, с. Новоолександрівка, вул. Янтарна, № 28, кадастровий номер: 1221486200:05:010:0039, реєстраційний номер обтяження: 7002932, зареєстровано приватним нотаріусом ОСОБА_4; виключити з Державного реєстру іпотек запис про іпотеку будинку, що розташований за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, с. Новоолександрівка, вул. Янтарна, буд. 28, номер РПВН: 13905015, реєстраційний номер обтяження: 7003010, зареєстровано приватним нотаріусом ОСОБА_4; виключити з Державного реєстру іпотек запис про іпотеку земельної ділянки, що розташована за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, с. Новоолександрівка, вул. Янтарна, № 28, кадастровий номер: 1221486200:05:010:0039 реєстраційний номер обтяження: 7003010, зареєстровано приватним нотаріусом ОСОБА_4 (а.с. 68-72).

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 27 квітня 2016 року у задоволенні позовних вимог ПАТ «ОСОБА_2 Аваль» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовлено.

Позовні вимоги ОСОБА_3 до ПАТ «ОСОБА_2 Аваль», третя особа: приватний нотаріус Дніпропетровського районного нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання недійсним договору іпотеки задоволено частково.

Визнано недійсним договір іпотеки № 014/3101/147353 від 11 квітня 2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського районного нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрований в реєстрі за № 1723, укладений між ПАТ «ОСОБА_2 Аваль» та ОСОБА_3 в частині передачі в іпотеку будинку, що розташований за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, с. Новоолександрівка, вул. Янтарна, № 28.

Знято заборону на відчуження нерухомого майна № 7002640, а саме: будинку, що розташований за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, с. Новоолександрівка, вул. Янтарна, № 28, номер РПВН: 13905015, зареєстровану приватним нотаріусом Дніпропетровського районного нотаріального округу ОСОБА_4

Виключено з Державного реєстру іпотек запис про іпотеку будинку, що розташований за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, с. Новоолександрівка, вул. Янтарна, № 28, номер РПВН: 13905015, реєстраційний номер обтяження: 7003010, зареєстровану приватним нотаріусом Дніпропетровського районного нотаріального округу ОСОБА_4

Стягнуто з ПАТ «ОСОБА_2 Аваль» на користь ОСОБА_3 2756 грн. сплаченого судового збору (а.с. 112-121).

В апеляційній скарзі ПАТ «ОСОБА_2 Аваль» посилається на неповне зясування судом обставин у справі, неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права при ухваленні судового рішення, у звязку з чим просить його скасувати та прийняти нове, яким задовольнити його позовні вимоги та відмовити у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 в повному обсязі (а.с. 124-129).

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволені позовних вимог ПАТ «ОСОБА_2 Аваль» та задоволення зустрічного позову щодо визнання договорів іпотеки недійсними, суд першої інстанції виходив з того, що згідно до положень Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, потрібна попередня згода органів опіки і піклування і ця вимога закону не була дотримана при укладенні договору іпотеки, що являється підставою для визнання договору іпотеки недійсним. Крім того, зазначив, що банком не було надано належного розрахунку заборгованості та не вказано всіх її складових.

Проте погодитись з такими висновками суду не можна.

З матеріалів справи вбачається, що 11 квітня 2008 року між банком та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №014/147353/3101/74, згідно до умов якого останній отримав у кредит грошові кошти в сумі 395000 дол. США на строк 240 місяців зі сплатою 13% річних за користування кредитом (а.с. 15-31).

Згідно п. 9.1 кредитного договору, у разі невиконання або неналежного виконання Позичальником своїх зобовязань за цим договором, кредитор має право вимагати дострокового погашення кредиту позичальником у повному обсязі разом із сплатою всіх сум, належних до сплати на дату предявлення вимоги, включаючи проценти за кредитом (у тому числі, прострочені проценти), пеню та штрафи відповідно до кредитного договору.

У забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором, між сторонами, був укладений договір іпотеки №014/3101/147353 від 11 квітня 2008 року.

Предметом іпотеки, згідно вказаного договору, є наступне нерухоме майно: земельна ділянка, площею 1986 кв.м., кадастровий номер 1221486200-05-010-0039, яка належить іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського районного нотаріального округу 11 квітня 2008 року ОСОБА_4 за реєстровим № 1719; та, спірний житловий будинок, загальною площею 546,9 кв.м., із господарськими будівлями та спорудами, який належить іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського районного нотаріального округу 11 квітня 2008 року ОСОБА_4 за реєстровим №1715, що знаходяться за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, с. Новоолександрівка, вул. Янтарна, буд. 28.

18 вересня 2015 року ОСОБА_3 була надіслана вимога про дострокове виконання грошових зобовязань за вих. № 114-0-0-00/15-48234, якою було зобовязано у 60-денний термін достроково повернути всю суму заборгованості (а.с.39). Проте в установлений строк заборгованість за кредитом повернута не була.

Загальна сума заборгованості за кредитним договором №014/147353/3101/74 від 11 квітня 2008 року станом на 19 жовтня 2015 року складає 367677,24 доларів США, що в еквіваленті до курсу НБУ на дату розрахунку становить 7830679,18 грн.; в т.ч. заборгованість за кредитом у розмірі 344257,47 доларів США, що в еквіваленті до курсу НБУ становить 7331891,97 грн. (включаючи прострочену заборгованість за кредитом у розмірі 5198,24 доларів США, що в еквіваленті до курсу НБУ становить 110710,55 грн.); заборгованість за відсотками у розмірі 23419,77 доларів США, що в еквіваленті до курсу НБУ становить 498787,21 грн. (включаючи прострочену заборгованість за відсотками у розмірі 22438,87 доларів США, що в еквіваленті до курсу НБУ становить 477896,30 грн.).

Зазначені складові суд першої інстанції вказав у своєму рішенні, доказів на спростування розміру такої заборгованості ОСОБА_3 надано не було.

Відповідно до частин 2, 3 ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) неприпустимо зменшення або обмеження прав і охоронюваних законом інтересів дітей при вчиненні будь-яких правочинів стосовно жилих приміщень.

Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей.

Згідно зі ст. 177 СК України та ст. 17 Закону України «Про охорону дитинства» батьки не мають права без дозволу органу опіки та піклування укладати договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятись від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобовязуватись від імені дитини порукою, видавати письмові зобовязання.

За змістом ч. 6 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами) і суперечить правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей, може бути визнаний судом недійсним. Такий правочин є оспорюваним.

За таких обставин вчинення батьками малолітньої дитини певного правочину без попереднього дозволу органу опіки та піклування порушує установлену статтею 177 СК України заборону. Проте сам по собі цей факт не є безумовним підтвердженням наявності підстав для визнання правочину недійсним. Правочин може бути визнано недійсним, якщо його вчинення батьками без попереднього дозволу органу опіки та піклування призвело до порушення права особи, в інтересах якої предявлено позов, тобто до звуження обсягу існуючих майнових прав дитини та/або порушення охоронюваних законом інтересів дитини, зменшення або обмеження прав та інтересів дитини щодо жилого приміщення.

Згідно зі ст. 9 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавець обмежується в розпорядженні предметом іпотеки, однак має право володіти та користуватись предметом іпотеки відповідно до його цільового призначення, якщо інше не встановлено цим Законом. При цьому ЦК України, як і спеціальний Закон України «Про іпотеку», не містять норм, які б зменшували або обмежували права членів сімї власника житла на користування жилим приміщенням у разі передання його в іпотеку.

При вирішенні справ за позовом в інтересах дітей про визнання недійсними договорів іпотеки, підставами яких позивач визначає порушення статті 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», необхідно в кожному конкретному випадку:

1) перевіряти в дитини наявність права користування житловим приміщенням на момент укладення оспорюваного договору, а також місце її фактичного постійного проживання;

2) враховувати добросовісність поведінки іпотекодавців щодо надання документів про права дітей на житло, яке є предметом іпотеки, при укладенні оспорюваного договору;

3) зясовувати, чи існує фактичне порушення законних прав дитини внаслідок укладення договору іпотеки.

Відповідно до частин 2-4 ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобовязана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Отже, якщо власник майна є одночасно законним представником неповнолітньої або малолітньої особи і укладає правочини, які впливають на права дитини, він повинен діяти добросовісно та в інтересах дитини, а інша сторона договору має право очікувати від нього таких дій.

Неправдиве повідомлення батьками, які є одночасно законними представниками неповнолітньої або малолітньої особи, про відсутність прав дитини на майно, що передається в іпотеку, не може бути підставою для визнання іпотеки недійсною за позовом батьків, які зловживали своїми правами законних представників дитини, а може спричинити інші наслідки, передбаченні законодавством, які застосовуються органами опіки та піклування.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України при розгляді справи № 6-3005цс15 у постанові від 10 лютого 2016 року.

Як вбачається із матеріалів справи, на час укладення договору іпотеки ОСОБА_3 був розлучений та мешкав за адресою: ж/м Тополя-3АДРЕСА_1, про що свідчать ксерокопія його паспорту та дані нотаріально посвідчених договорів (а.с. 43, 73-83).

Данні про те, що після розлучення діти проживали з ОСОБА_3 в матеріалах справи відсутні, а в довідці Новоолександрівської сільської ради № 1719 від 17 березня 2016 року не вказано саме з якої дати 2008 року особи вказані в довідці проживали за адресою предмету іпотеки (а.с.91), оскільки в довідці № 3186 від 31 березня 2008 року, яка була видана Новоолександрівською сільською радою повідомлялось про відсутність зареєстрованих осіб у спірному будинку та проживання в ньому будь-кого (а.с.103).

Також, ОСОБА_3 під час укладення договору іпотеки не було повідомлено банк про укладений ним договір оренди у простій письмовій формі від 28 грудня 2007 року відносно спірного будинку (а.с.84). У заяві-анкеті на отримання кредиту під заставу від 02.04.2008 року ОСОБА_3 в розділі «особисті відомості» зазначив своє місце фактичного проживання за адресою: м. Дніпропетровськ, ж/м Тополя-3, буд.1 кв.93, сімейний стан: розлучений, разом з тим, про те що він перебуває в незареєстрованому шлюбі, кількість у нього дітей та утриманців, в анкеті відображено не було (а.с.104).

Крім того, відповідно до розділу 2 спірного іпотечного договору між сторонами від 11 квітня 2008 року, іпотекодавець гарантує, що на предмет іпотеки не існує прав та вимог третіх осіб (а.с. 32,33,80).

Таким чином, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3, суд першої інстанції не врахував, що останній, як іпотекодавець, не заявляв про права дітей на проживання в спірному жилому приміщенні на час укладення договору іпотеки житлового будинку та земельної ділянки.

Отже, у справі, яка переглядається, місцевий суд неправильно застосував норми ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей», ст. 17 Закону України «Про охорону дитинства» та ст. 177 СК України. Також, суд не врахував, що в матеріалах справи міститься розрахунок заборгованості, в якому зазначено складові заборгованості та який не спростований стороною відповідача за первісним позовом (а.с. 11).

Як передбачено ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до ч.1 ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Згідно до норм ч.1 ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ч. 6 ст. 38 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна субєктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню із ухваленням нового, яким позовні вимоги ПАТ «ОСОБА_2 Аваль» про звернення стягнення на предмет іпотеки підлягають задоволенню, а зустрічний позов ОСОБА_3 - відхиленню.

При цьому враховуючи положення ст. 39 Закону України «Про іпотеку» та розяснення надані у п. 42 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» колегія суддів вважає за необхідне встановити початкову ціну предмету іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ринкові ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної субєктом оціночної діяльності (незалежним експертом) на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, але не нижче 3 033 094,00 грн., оскільки така вартість предмета іпотеки була встановлена сторонами в договорі іпотеки.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «ОСОБА_2 Аваль» задовольнити.

Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 27 квітня 2016 року скасувати та ухвалити нове.

Позовні вимоги публічного акціонерного товариства «ОСОБА_2 Аваль» про звернення стягнення на предмет іпотеки задовольнити

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №014/147353/3101/74 від 11 квітня 2008 року в розмірі 367677,24 доларів США, що в еквіваленті до курсу НБУ становить 7830679,18 грн.; в т.ч. заборгованість за кредитом у розмірі 344257,47 доларів США, що в еквіваленті до курсу НБУ становить 7331891,97 грн. (включаючи прострочену заборгованість за кредитом у розмірі 5198,24 доларів США, що в еквіваленті до курсу НБУ становить 110710,55 грн.); заборгованість за відсотками у розмірі 23419,77 доларів США, що в еквіваленті до курсу НБУ становить 498787,21 грн. (включаючи прострочену заборгованість за відсотками у розмірі 22438,87 доларів США, що в еквіваленті до курсу НБУ становить 477896,30 грн.), яка утворилась станом на 19 жовтня 2015 року, звернути стягнення на предмет іпотеки, належний на праві приватної власності ОСОБА_3:

- земельну ділянку, площею 1986 кв.м., кадастровий номер 1221486200-05-010-0039 що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, с. Новоолександрівка, вул. Янтарна, буд. 28, та належить іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського районного нотаріального округу 11 квітня 2008 року ОСОБА_4 за реєстровим № 1719;

- житловий цегляний будинок А, загальною площею 546,9 кв.м., з яких житлова площа складає 148,1 кв.м., та слідуючі господарські будівлі і споруди: басейн бетонний літ. бас., зливна яма цегляна літ. з/я, колодязь бетонний літ. к, огорожа металева, цегляна, шлакоблочна, бетонна № 1-6, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, с. Новоолександрівка, вул. Янтарна, буд. 28, та належить іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського районного нотаріального округу 11 квітня 2008 року ОСОБА_4 за реєстровим № 1715.

Надати ПАТ «ОСОБА_2 Аваль» право на продаж предмета іпотеки будь-якій особі покупцеві, включаючи право на проведення усіх дій пов'язаних із його реалізацією, в тому числі на виготовлення, оригіналів, дублікатів, копій правовстановлюючих документів та технічної документації, на умовах та в порядку викладеному в ст.38 Закону України «Про іпотеку», з початковою ціною предмета іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ринкові ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної субєктом оціночної діяльності (незалежним експертом) на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, але не нижче 3 033 094,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства «ОСОБА_2 Аваль» судовий збір в розмірі 249698,00 грн.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «ОСОБА_2 Аваль» про визнання недійсним договору іпотеки відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту оголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржено шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: