Рішення № 59243790, 09.06.2016, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/3419/16-ц

Провадження № 2/185/2185/16

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2016 року м.Павлоград

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі; головуючого- судді Палюх Т.Д.,за участю секретаря Федосімової Ю.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Павлограді Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики грошей, -

ВСТАНОВИВ:

12 квітня 2016 року позивач звернувся з позовом до відповідача про стягнення боргу за договором позики грошей, посилаючись на те, що 22 липня 2015 року між ним та відповідачем у простій письмовій формі був укладений Договір позики грошей. За умовами зазначеного Договору позивач передав відповідачу гроші у сумі 16000 грн. з умовою їх повернення до 22 липня 2018 року. Відповідачем дана розписка про отримання ним зазначеної суми. Відповідач зобов'язався повертати борг частками, згідно графіку повернення позики. Однак на день подання зазначеного позову відповідач не здійснив жодного платежу за Договором позики грошей, чим порушив узяті на себе зобовязання.

Тому, позивач просить стягнути з відповідача суму боргу за Договором позики грошей від 05 червня 2015 року у розмірі 16000 грн., плату за користування грошима у розмірі 22140 грн. та судові витрати по справі у розмірі 551 грн. 20 коп.

Позивач та його представник в судове засідання не зявились, надали заяву про слухання справи за їх відсутності, позовні вимоги позивач підтримав в повному обсязі та не заперечував проти винесення заочного рішення.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи був належним чином повідомлений шляхом оголошення у пресі, причин неявки суду не повідомив.

Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України.

Вивчивши та дослідивши письмові матеріали справи у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до змісту ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений термін, відповідно закону, договору.

Відповідно до вимог ст.1047 Цивільного кодексу України( далі - ЦК) договір позики укладається в письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ст.1046 ЦК за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів (ч.2 ст.1050 ЦК ).

Згідно ст.1052 ЦК уразіневиконанняпозичальником обов'язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов'язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором.

Матеріалами справи встановлено, що 22 липня 2015 року між позичальником ОСОБА_2 та позикодавцем ОСОБА_1 був укладений Договір позики грошей (арк.с.6) за умовами якого позикодавець передав позичальнику грошові кошти в сумі 16000 грн., а позичальник зобов'язався повністю повернути позику за цим договором згідно графіка частками в термін до 22 липня 2018 року, наведеного у пункті 4.2 Договору позики грошей, а саме: заборгованість сплачується шляхом здійснення позичальником щомісячних платежів, починаючи з 22 серпня 2015року такими сумами: з першого по тридцять п"ятий платіж по 450грн., тридцять шостий( останній ) платіж - 250грн. - 22 липня 2018року.

Згідно пункту 4.3.договору за умови сплати всіх платежів в строки, які вказані в договорі( п.4.2.)проценти за користування позикою не нараховуються.

Згідно пункту 4.4. договору в разі неповернення грошей в строкі, які вказані в договорі ( п.4.2) позичальник сплачує проценти за користування позикою у розмірі 5% в день від суми простроченої заборгованості до дня повного розрахунку позичальника з позикодавцем. Якщо сума, що вноситься позичальником, недостатня для погашення строкового платежу, простроченої заборгованості, сплати нарахованих відсотків, то в першу чергу погашаються відсотки, потім прострочена заборгованість, а на суму, що залишилась після цього, погашається строковий платіж.

Позовні вимоги про стягнення плати за користування позикою заявлені на суму 22 140 грн. згідно розрахунку, наведеному у позовній заяві, за період з 22 серпня 2015 року по 07 квітня 2016 року відповідно до умов договору позики грошей.

Пунктом 7.2 Договору позики грошей - сторони підтвердили, що цей договір укладено ними добровільно, на них не було здійснено ніякого тиску, примусу чи насильства як морального так і фізичного. Позикодавець та Позичальник не знаходяться під впливом непереборних життєвих обставин, які б змушували їх погодитися на укладання та підписання цього договору.

22 липня 2015 року ОСОБА_2 підписав розписку, якою він підтвердив отримання від ОСОБА_1 грошей у сумі 16000 грн. (арк.с.7).

Однак на день звернення позивача з позовом до суду відповідач не здійснив жодного платежу, тобто не виконав свій обов'язок повернути позику частинами тому відповідно до ч.2 ст. 1050 ЦК України позивач має право вимагати дострокового повернення позики.

Таким чином, в частині стягнення боргу в сумі 16000 грн. позов підлягає задоволенню.

Вимоги позивача в частині стягнення плати за користування позикою в сумі 22 140 грн. згідно розрахунку, наведеному у позовній заяві, за період з 22 серпня 2015 року по 07 квітня 2016року задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Договір позики може бути оплатним, тобто таким, що передбачає сплату процентів за користування сумою позики, або безоплатним якщо виконання позичальником зобовязання обмежується поверненням боргу. Правила щодо сплати процентів від суми позики містяться у ст.1048 ЦК України.

Так, згідно із ч.1 ст.1048 ЦК позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо іншого не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів установлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Отже, у ч.1 ст.1048 ЦК, що має диспозитивний характер, установлена презумпція оплатності позики, яка діє за умов, якщо безоплатний характер відносин позики прямо не передбачений ЦК, іншими законодавчими актами або конкретним договором.Указане правило спрямоване на захист інтересів позикодавця в разі, якщо договором позики розмір процентів не визначений.

Випадки, коли договір позики вважається безоплатним, зазначені в ч.2 ст.1048 ЦК України, згідно якої договір позики вважається безпроцентним, якщо: 1) він укладений між фізичними особами на суму, яка не перевищує п"ятидесятикратного розміру неоподаткованого мінімуму доходів громадян, і не пов"язаний із здійсненням підприємницької діяльності хоча однією із сторін; 2) позичальникові передані речі, визначені родовими ознаками. Визначене вказаною нормою правило про безоплатність договорів позики є імперативним не може бути змінене за погодженням сторін.

Законодавчо встановлений розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян на час укладення сторонами договору позики 22 липня 2015року складав 609грн., сума укладеного договору не перевищує його п"ятидесятикратний розмір( 30450грн.). Матеріали справи не містять доказів того, що позивач є субєктом підприємницької діяльності у сфері надання фінансових послуг, отримав на це відповідну ліцензію, позивач на це також не вказував.

Тому укладений сторонами, як фізичними особами, договор позики від 22.07.2015року є безоплатним відповідно до вимог закону.

Як визначає ч.1 ст.11 ЦПК України, суд не має права вийти за межі заявлених позовних вимог.

Позовних вимог про стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних від простроченої суми відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України позивачем не заявлено.

Відповідно до вимог ч.1 ст.88 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати на сплату судового збору у розмірі 551 грн. 20 коп. пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме 42 % , в сумі 231,50грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 57-61, 88, 212-215, 224-226 ЦПК України, ст. ст. 526, 527, 530, 1046, 1047, 1050, 1052 ЦК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики грошей задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг за Договором позики грошей від 22 липня 2015 року у сумі 16000 (шістнадцять тисяч) грн. та понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 231(двісті тридцять одну )грн. 50 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

На заочне рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Дніпропетровської області через Павлоградський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя Т. Д. Палюх