Рішення № 59237527, 28.04.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 466/8001/15 Головуючий у 1 інстанції: Зима І.Є.

Провадження № 22-ц/783/1769/16 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 Б. М.

Категорія: 43

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2016 року м. Львів

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі: головуючого судді: Гриновця Б.М.,

суддів: Богонюка М.Я., Ванівського О.М.,

при секретарі: Жукровській Х.І.,

з участю: позивача ОСОБА_2 та її представника адвоката ОСОБА_3,

представників відповідача ОСОБА_4,ОСОБА_5 та

адвоката ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 07 грудня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про припинення права на частку в майні та стягнення грошової компенсації, -

в с т а н о в и л а:

Оскарженим рішенням зазначений позов задоволено.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію вартості ? частки квартири №9 на вул. Мазепи у м. Львові у розмірі 349980,75 грн. та припинити право власності ОСОБА_2 на ? частку зазначеної квартири з моменту виплати вказаної грошової компенсації.

Крім того, стягнено з ОСОБА_4 судові витрати у розмірі 3530,00 грн..

Рішення суду оскаржив відповідач ОСОБА_4.

У поданій апеляційній скарзі апелянт вказує, що судом першої інстанції при ухваленні зазначеного рішення неповно зясовано обставини, які мають важливе значення у справі та порушено норми матеріального і процесуального права. Зокрема, вважає, що суд першої інстанції при вирішенні справи помилково дійшов висновку, що відповідач заперечує проти виділу частки позивачу, оскільки всі кімнати в квартирі ізольовані, а тому виділ частки ОСОБА_2 є можливим. Зазначає також, що реалізація права позивача на одержання грошової компенсації порушує права відповідача так як він не взмозі виплатити таку суму, чого суд першої інстанції не врахував.

На підставі вказаного, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Заслухавши пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Ухвалюючи оскаржене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що виділ позивачу ОСОБА_2 ? частки квартири неможливий, оскільки відповідач ОСОБА_4 разом зі сімєю категорично заперечують щодо виділу позивачу її частки, продажу, обміну цієї частки в результаті чого між сторонами виникали конфлікти. Відтак, з врахуванням висновку про вартість оцінки спірної квартири, наданої позивачем і виконаної на її замовлення до подання позову, суд першої інстанції дійшов висновку про підставність позову та стягнув з відповідача на користь позивача 349980,75 грн. грошової компенсації, ухвалив припинити право власності позивача на ? частину спірної квартири з моменту виплати такої компенсації та вирішив питання судових витрат.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено, що ОСОБА_2 належить на праві спільної часткової власності ? частка квартири №9 у будинку №23 на вул. Мазепи у м. Львові на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом (а.с.17, 18).

Частка аналогічного розміру, була успадкована і відповідачем ОСОБА_7 після смерті їхнього з позивачем батька, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом та витягом про реєстрацію в спадковому реєстрі (а.с.62, 63).

Крім того, сторонами визнається також належність відповідачу ? частки у спірній квартирі, що згідно ч.1 ст.61 ЦПК України не підлягає додатковому доказуванню.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (ч.2 ст.183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.

Правозастосування цієї норми також розяснено у п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 04.10.1991 року «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок».

Так, згідно абз.1 п.6 згаданої постанови Пленуму Верховного Суду України при вирішенні справ про виділ в натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, судам належить мати на увазі, що, виходячи зі змісту ст.115 ЦК, це можливо, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом (квартиру). Виділ також може мати місце при наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири.

Абзацом 2 п.7 Пленуму Верховного Суду України №7 від 04.10.1991 року «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» передбачено, щоякщо виділ технічно можливий, але з відхиленням від розміру часток кожного власника, суд з врахуванням конкретних обставин може провести його зі зміною у зв'язку з цим ідеальних часток і присудженням грошової компенсації учаснику спільної власності, частка якого зменшилась.

В абзацах 3, 4 вказаного пункту постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 04.10.1991 року «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» розяснено, що при неможливості виділу частки будинку в натурі або встановлення порядку користування ним, власнику, що виділяється, за його згодою присуджується грошова компенсація. Розмір грошової компенсації визначається за угодою сторін, а при відсутності такої угоди - судом по дійсній вартості будинку на час розгляду справи. При цьому, під дійсною вартістю будинку розуміється грошова сума, за яку він може бути проданий в даному населеному пункті чи місцевості. Для її визначення при необхідності призначається експертиза.

Крім того, згідно п.18 зазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України, розглядаючи справи цієї категорії, суд зобовязаний з метою забезпечення її своєчасного і правильного розгляду, провести всі необхідні для цього підготовчі дії, зокрема, відповідно до заявлених вимог запропонувати сторонам, серед іншого, подати висновки технічної експертизи щодо можливих варіантів поділу будинку в натурі або встановлення порядку користування ним відповідно до належних співвласникам часток, а у необхідних випадках - органів державного архітектурно-будівельного контролю, пожежної і санітарної інспекції про допустимість пов'язаних з цим переобладнань.

При цьому, визначальним для виділу частки або поділу будинку (квартири) в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, на думку колегії суддів, є розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку (квартири) відповідно до часток співвласників. За відсутності можливості виділу частки в натурі, згідно ч.2 ст.364 ЦК України, власник такої частки має право на одержання грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що право на отримання грошової компенсації вартості його частки має той співвласник, який бажає виділу його частки і лише у випадку коли такий виділ неможливий, або не допускається згідно із законом і власник цієї частки погоджується на отримання цієї компенсації. Відтак, серед іншого, предметом дослідження у цій справі є встановлення можливості здійснення виділу частки позивача із спірної квартири в натурі, що є передумовою вирішення питання про стягнення грошової компенсації.

Крім того, ухвалюючи рішення при стягнення грошової компенсації, суд першої інстанції, на думку колегії суддів повинен був би окрім спеціальної норми (ст.364 ЦК України) враховувати загальні засади цивільного законодавства та цивільного судочинства щодо повноти, всебічності судового розгляду, справедливості, добросовісності та розумності з врахуванням прав та інтересів усіх співвласників. При цьому, слід також ретельно вивчити обставини справи з метою зясувати, чи не зловживає позивач, який бажає виділу частки зі спільного майна шляхом отримання грошової компенсації вартості частки в майні та чи реалізація цього права не порушить прав інших осіб, які не мають змоги сплатити співвласнику грошову компенсацію вартості його частки.

Обґрунтованість таких висновків колегії суддів підтверджується і позицією Верховного Суду України, неодноразово викладеною у численних постановах та відповідних правових позиціях (зокрема постанови Верховного Суду України у справі №6-12цс13 від 03.04.2013 року та №6-4цс14 від 19.02.2014 року), які повинні, згідно ч.2 ст.214 ЦПК України, бути враховані при ухваленні рішення.

Згідно ч.3 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до ч.4 ст.10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Всупереч зазначених вимог ЦПК України, позивач не надала жодних належних і допустимих доказів того, що виділ належної їй ? частини спірної квартири в натурі неможливий, відповідач взмозі виплатити компенсацію, яку вона просить, а суд першої інстанції, під час розгляду справи не розяснив позивачу наслідки невчинення тих чи інших процесуальних дій і наслідки неподання відповідних доказів, при ухваленні оскарженого рішення не зясував належним чином в повному обсязі обставин справи, зокрема щодо вартості спірної квартири, оскільки відповідач заперечував оцінку, надану ОСОБА_2, передчасно прийшовши до висновку про неможливість виділу позивачу її частки в натурі та необхідність стягнення грошової компенсації, в результаті чого не виконав зазначених вимог закону та не дотримався вказаних рекомендацій Верховного Суду України.

Згідно ч.3 ст.13 Конституції України власність зобовязує.

Колегія суддів, на виконання зазначених вище правових норм та рекомендацій Верховного Суду України, на підставі ч.4 ст.10 ЦПК України, з метою забезпечення повного, всебічного та обєктивного розгляду апеляційної скарги та справи загалом, у судових засіданнях 21.04.2016 року та 28.04.2016 року розяснювала позивачу та її представнику наслідки невчинення тих чи інших процесуальних дій, зокрема можливі наслідки недоведення обставин справи щодо неможливості виділу в натурі, належної їй ? частини спірної квартири, однак позивач відкинула такі пропозиції колегії суддів.

На підставі вказаного, колегія суддів вважає, що позивачем та її представником, незважаючи на розяснення та пропозиції колегії суддів, відповідно до ч.4 ст.10 ЦПК України, не доведено неможливість виділу в натурі, належної їй ? частини спірної квартири (зокрема відсутність технічної можливості такого виділу), а також незважаючи на заперечення відповідачем наданої позивачем оцінки вартості спірного нерухомого майна, не надано доказів дійсної вартості такої квартири і, відповідно, належної їй частки у цій квартирі.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість заявленого позову, а відтак незаконності та необґрунтованості оскарженого рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення, згідно п.п.2, 4 ч.1 ст.309 ЦПК України, є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими та порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Частиною 2 ст.314 ЦПК України встановлено, що апеляційний суд ухвалює рішення у випадках скасування судового рішення і ухвалення нового або зміни рішення.

На підставі вказаного, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржене рішення слід скасувати з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2.

Крім того, відповідно до вимог ст.88 ЦПК України підлягають перерозподілу судові витрати у справі.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне розяснити позивачу, що рішення суду не позбавляє позивача права повторно звернутися до суду за умови належного обґрунтування заявлених позовних вимог та наявності підстав для подання такого позову.

Керуючись ст.ст.303, 304, п.2 ч.1 ст. 307, п.п.2, 4 ч.1 ст.309, ч.2 ст. 314, ст.ст.316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 07 грудня 2015 року скасувати, ухваливши нове рішення, яким позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про припинення права на частку в майні та стягнення грошової компенсації залишити без задоволення.

Стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 судові витрати у справі в розмірі 3849 (три тисячі вісімсот сорок девять) гривень 79 (сімдесят девять) копійок.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: Б.М.Гриновець

Судді: М.Я.Богонюк

ОСОБА_8