Ухвала суду № 59237398, 21.07.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 336/5179/15-ц Головуючий у 1-й інстанції Дацюк О.І.

Провадження № 22-ц/778/3151/16 Суддя-доповідач Онищенко Е.А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької с області у складі:

Головуючого Онищенка Е.А.

Суддів Бєлки В.Ю.

Дзярука М.П.

При секретарі Бурима В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 26 січня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування», Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія», ОСОБА_3, про стягнення страхового відшкодування, матеріальної та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2015року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ПрАТ «СК «Арсенал Страхування», ПрАТ«Українська охоронно-страхова компанія», ОСОБА_3, про стягнення страхового відшкодування, матеріальної та моральної шкоди.

В обґрунтування позову зазначав, що 10.01.2015 року відповідачем ОСОБА_3 було скоєно зіткнення з належним йому автомобілем Peugeot 301, реєстраційний номер НОМЕР_1, внаслідок чого його автомобіль був пошкоджений. Вартість відновлювального ремонту становить 29 728,05 грн.

Вартість втрати товарної вартості автомобіля після ДТП 5 189,38 грн.

Відповідальність ОСОБА_3 застрахована одразу двома страховими компаніями ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» та ПрАТ «Українська охоронно-страхова компанія». При зверненні до страхових компаній йому було відмовлено у виплаті страхового відшкодування з різних підстав.

Вважає відмову страхових компаній у виплаті страхового відшкодування незаконною.

Зазначав, що такими діями відповідачів йому завдано моральну шкоду, яку він оцінює в 15 000 грн.

Враховуючи вищевикладене просив cуд стягнути з ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» та ПрАТ «УОСК» солідарно 28 728,05 грн. майнової шкоди; стягнути з ПрАТ «СК «Арсенал Страхування», ПрАТ «УОСК» та ОСОБА_3 солідарно 952,30 гривень майнової шкоди, яка складається з витрат на проведення автотоварознавчого дослідження, витрат з розбирання автомобілю та поштових витрат з повідомлення відповідачів про здійснення огляду автомобілю; стягнути з ОСОБА_3 на його користь майнову шкоду в сумі 6 189,38 грн.; стягнути з кожного з відповідачів на його користь по 5 000 грн. на відшкодування моральної шкоди; стягнути солідарно з усіх відповідачів судові витрати.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 26 січня 2016 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ПрАТ «Українська охоронно-страхова компанія на користь ОСОБА_4 29 428,05 грн. на відшкодування матеріальної шкоди, 1 914 грн. витрат на правову допомогу та судовий збір в сумі 294,28 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 6 216,68 грн. матеріальної шкоди, 5000 грн. моральної шкоди, 726 грн. витрат на правову допомогу, судовий збір в сумі 112,17 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати в частині стягнення з нього 6216,68 грн. матеріальної шкоди, моральної шкоди в розмірі 5000 грн., 726 грн. витрат на правову допомогу, судового збору в сумі 112,71 грн., ухвалити нове рішення в цій частині, який позовні вимоги задовольнити частково, а саме: стягнути з нього на користь ОСОБА_4 1000 грн. матеріальної шкоди, в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити в повному обсязі, судові витрати стягнути з позивача.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга

Відповідно до ст. 308 ЦПК України суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо встановлює, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог процесуального та матеріального права.

Встановлено, що Автомобіль Реugеоt 301, реєстраційний номер НОМЕР_1, належить ОСОБА_4 відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.

05 березня 2014 року між ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» та ОСОБА_5 був укладений обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (а.с. 29), за яким застраховано відповідальність власника автомобілю ЗАЗ Дєу Т13110, реєстраційний номер НОМЕР_2, 2006 року випуску.

03 червня 2014 року між ПрАТ «УОСК» та ОСОБА_3 був укладений обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (а.с.30). за яким також застраховано відповідальність власника автомобілю ЗАЗ Дєу.

Постановою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 20.01.2015 року (а.с. 6) ОСОБА_3 притягнуто до відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Вину у скоєнні правопорушення ОСОБА_3 не заперечує, постанова суду набрала законної сили.

Відповідно до листа ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» від 06.05.2015 року на звернення ОСОБА_4 з заявою про настання страхового випадку страховою компанією було відмовлено у виплаті страхового відшкодування у зв'язку з тим, що між страховою компанією та ОСОБА_3 договірних стосунків не існувало, тож правових підстав для виплати відшкодування немає.

ПрАТ «УОСК» листом від 08.07.2015 року також відмовило ОСОБА_4 у виплаті страхового відшкодування у зв'язку з існуванням договору з ПрАТ «СК «Арсенал Страхування», укладеного раніше, у зв'язку з чим договір, укладений між страховою компанією та ОСОБА_3 є нікчемним.

Відповідно до висновку експертного авто товарознавчого дослідження № 2520 від 18.12.2015 року (а.с. 86-110) матеріальна шкода, спричинена власнику автомобілю Реugеоt 301, реєстраційний номер НОМЕР_1, після ДТП 10.01.2015 року на момент огляду складає 34917,43 гривень, з яких 29728,05 гривень вартість відновлювального ремонту, 5189,38 гривень втрата товарної вартості автомобілю.

Згідно ст. 989 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про страхування» страхувальниками визнаються юридичні особи та дієздатні фізичні особи, які уклали із страховиками договори страхування або є страхувальниками відповідно до законодавства України.

Відповідно до ст. І п. 1.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхувальниками є юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу.

При цьому статтею 1 ч. 1 п. 1.4 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» до осіб, відповідальність яких застрахована, віднесено страхувальника та інших осіб, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.

До обов'язків страхувальника статтею 989 ЦК України віднесено повідомлення страховика при укладенні договору страхування про інші договори страхування, укладені щодо об'єкта, який страхується.

Згідно ст. 989 ч. 1 п. З ЦК України якщо страхувальник не повідомив страховика про те, що об'єкт уже застрахований, новий договір страхування є нікчемним.

Відповідно до ст. 17 п. 17.3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при укладенні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності страхувальник зобов'язаний повідомити страховика про всі діючі договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладені з іншими страховиками, а також, за вимогою страховика, надати інформацію про всі відомі обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику.

При цьому для того, щоб повідомити страховика про існування раніше укладеного договору страхування страхувальник, укладаючи новий договір, повинен принаймні знати про існування попереднього договору, а також мати відомості про особу страховика за раніше укладеним договором.

Суд обґрунтовано враховував, що стаття 17.3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не містить заборони укладати договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за умови існування іншого діючого договору, укладеного з інших страховиком, а лише вказує на обов'язок страхувальника повідомити про існування таких договорів.

Між тим як статтею 55 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що з метою організації обміну інформацією про обов'язкове страхування цивільно-правової

відповідальності та контролю за його здійсненням створюється єдина централізована база даних, яка містить відомості про чинні та припинені договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страхові випадки, що мали місце, транспортні засоби та їх власників.

Таким чином, при укладенні 03.06.2014 року договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів з ОСОБА_3 ПрАТ «УОСК» мала можливість перевірити існування раніше укладеного договору щодо цього транспортного засобу.

За таких обставин, а також враховуючи що ОСОБА_3 не був страхувальником за договором обов'язкового страхування, укладеного 05.03.2014 року з ПрАТ «Арсенал Страхування», суд вірно не вбачав підстав для застосування наслідків ст. 989 ч. З ЦК України.

Відповідно ст. 627 ч. 1 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 14 п. 14.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначає, що страхувальник має право вибору страховика для укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Отже, укладаючи договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів 03.06.2014 року з ПрАТ «УОСК» ОСОБА_3 скористався своїм правом вільного вибору контрагента та застрахував свою цивільно-правову відповідальність, яка може виникнути при експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

З огляду наведеного судова колегія вважає,що суд дійшов до обґрунтованого висновку, що обов'язок виплати страхового відшкодування ОСОБА_4 повинен бути покладений саме на ПрАТ «УОСК», з якою ОСОБА_3, будучи особою, винною у заподіянні шкоди, уклав договір страхування.

Законних підстав для солідарно стягнення страхового відшкодування одночасно з ПрАТ «УОСК» та ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» не має, оскільки ОСОБА_3 свою відповідальність у ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» не страхував.

Отже суд підставно вбачав для стягнення з ПрАТ «УОСК» вартості відновлювального ремонту автомобілю позивача за виключенням франшизи у 1000 гривень відповідно до висновку авто товарознавчого дослідження в сумі 28728,05 гривень.

Висновки суду про стягнення матеріальної шкоди з ОСОБА_3 відповідають ст. 1187 ч. 2 ЦК України, ст. 1192 ЦК України за якими суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі, та розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно зі ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Оскільки договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеним між ОСОБА_3 та ПрАТ «УОСК», передбачена франшиза в сумі 1000 гривень, а згідно з висновком автотоварознавчого дослідження внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_4 також спричинено матеріальну шкоду внаслідок втрати товарної вартості автомобілю 2013 року випуску, в сумі 5189,38 гривень, тож ці суми відносяться до матеріальної шкоди та відшкодовуються за рахунок відповідача ОСОБА_3

Оцінюючи у сукупності доводи позивача та досліджені докази, суд дійшов до обґрунтованого висновку, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_4 зазнав моральних страждань в результаті пошкодження належного йому автомобілю, а також у зв'язку з неможливістю протягом тривалого часу отримати належне відшкодування та необхідністю здійснювати захист своїх прав, додатково витрачаючи на цей кошти та час.

Виходячи з обсягу спричинених незручностей, розміру та характеру пошкоджень автомобілю та часу, протягом якого позивач вимушений захищати свої права, не отримавши від відповідача ОСОБА_3 навіть суми франшизи, яку останній міг сплатити незалежно від виплати страхового відшкодування, суд дійшов правильного висновку про справедливість та співмірність заявлених ОСОБА_4 вимог до ОСОБА_3 та вбачав підстави для стягнення з ОСОБА_3 на користь позивача 5000 гривень на відшкодування завданої моральної шкоди.

Отже розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Доводи апеляційної скарги суттєвими не являються та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права , які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

З урахування наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 307, 308 , 317 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 в особі представника ОСОБА_7 відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 26 січня 2016 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: