Ухвала суду № 59235182, 26.07.2016, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/616/2016(м)

263/4031/16-ц

Категорія 20 Головуючий у 1 інстанції Хараджа Н.В.

Суддя-доповідач Кочегарова Л.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 липня 2016 року м. Маріуполь

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого Кочегарової Л.М.,

суддів: Зайцевої С.А., Попової С.А.,

з участю секретаря Зливка І.І.,

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу дійсним за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 на рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 27 травня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У квітні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з даним позовом, вказуючи, що 01 лютого 1996 року за домашньою угодою у присутності двох свідків придбав у ОСОБА_3 житловий будинок № АДРЕСА_1. Договір нотаріально посвідчений не був, але він повністю виконаний сторонами. З цих підстав просив визнати дійсним договір купівлі-продажу житловий будинок № АДРЕСА_1, укладений між ним та відповідачем.

Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 27 травня 2016 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 21 червня 2016 року виправлено описку у мотивувальній частині рішення суду з зазначенням вірним дату укладення договору купівлі-продажу «01 лютого 1996 року» та з виключенням посилання на слова «20-НФ»

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 просить рішення суду скасувати та задовольнити позовні вимоги про визнання дійсним договору купівлі-продажу, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

ОСОБА_3 про час і місце розгляду справи повідомлена; в судове засідання не з'явилася; про причини своєї неявки суду не повідомила; заяви про відкладення судового розгляду не надала, тому, на підставі ст.305 ЦПК України, колегія розглянула справу у відсутності відповідача.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_4, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом встановлено, що згідно письмового договору, укладеного 01 лютого 1996 року ОСОБА_2 придбав у ОСОБА_3 будинок, розташований по АДРЕСА_1, за 2000 грн. Договір підписаний у присутності двох свідків: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (а.с.9).

Обґрунтовуючи позов, ОСОБА_2 посилався на те, що він набув право власності на житловий будинок на підставах, що не заборонені законом, оскільки вони з ОСОБА_3 уклали письмовий договір купівлі-продажу житлового будинку, виконали умови договору, однак відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення договору.

Відмовляючи ОСОБА_2 у позові про визнання цього договору дійсним, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки укладення договору купівлі-продажу будинку передбачає його нотаріальне посвідчення, а сторони цих положень закону не дотрималися, то відсутні підстави для визнання договору дійсним в судовому порядку. Доказів того, що ОСОБА_3 ухиляється від нотаріального посвідчення договору суду не надано.

Висновки суду відповідають обставинам справи та нормам матеріального права.

Відповідно до ст.153 ЦК УРСР договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Згідно зі ст. 227 ЦК УРСР договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору. Договір купівлі-продажу жилого будинку підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 ЦК УРСР нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими ч. 2 ст. 48 цього Кодексу.

У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 квітня 1978 року № 3 «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» судам роз'яснено: якщо угода виконана повністю або частково однією з сторін, а друга сторона ухиляється від її нотаріального оформлення, суд на підставі ч. 2 ст. 47 ЦК УРСР за вимогою сторони, яка виконала угоду, її правонаступників або прокурора вправі визнати угоду дійсною. Однак це правило не може бути застосовано, якщо сторонами не було досягнуто згоди з істотних умов угоди або для укладення її були в наявності передбачені законом обмеження (наприклад, ст. ст. 105, 114 ЦК УРСР).

Щоб не допустити неправильного визнання дійсними угод на підставі ч. 2 ст. 47 ЦК УРСР, суд повинен перевірити, чи підлягала виконана угода нотаріальному посвідченню, чому вона не була нотаріально посвідчена і чи не містить вона протизаконних умов.

Колегія вважає, що суд першої інстанції виконав вимоги закону і, відповідно до ст.212 ЦПК України, оцінив представлені сторонами матеріали за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності та дійшов обгрунтованого висновку про відмову ОСОБА_2 у позові про визнання дійсним договору купівлі-продажу будинку зважаючи на те, що така угода підлягає обов*язковому нотаріальному посвідченню, а обставини ухилення відповідача від укладення угоди на таких к умовах, в суді не доведені.

Відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Наявність рішень Жовтневого районного суду м.Маріуполя від 29 липня 2010 року та 9 грудня 2010 року, ухвалених за вимогами ОСОБА_3 у спорі з іншими особами стосовно будинку АДРЕСА_1, на які посилається ОСОБА_4 в апеляційній скарзі, не породжує для позивача ОСОБА_2 безумовних наслідків для визнання дійним його договору з ОСОБА_3

Той факт, що на теперішній час ОСОБА_3 відмовляється оформляти договір купівлі-продажу в нотаріальній конторі, у зв'язку з тим, що ОСОБА_2 володіє будинком з 1996 року, договір укладений 01 лютого 1996 року та відбулося його повне виконання саме у 1996 році, не є підставою для задоволення позову ОСОБА_2, оскільки законні підстави для визнання дійсним договору купівлі - продажу житлового будинку в судовому порядку відсутні.

Посилання у скарзі на порушення норм процесуального закону - не вірне посилання у рішенні суду на договір від 17 лютого 2003 року № 20-НФ, який не має значення до справи, було усунуто судом першої інстанції шляхом винесення ухвали від 21 червня 2016 року про виправлення описки (а.с.52).

Таким чином, колегія дійшла висновку, що в рішенні повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Рішення суду постановлено з дотримання норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись п.1 ч.1 ст.307, ст.308 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 27 травня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий Л.М. Кочегарова

Судді : С.А.Зайцева

С.А.Попова