Ухвала суду № 59233328, 26.07.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/1506/16 Головуючий у 1-й інстанції:Волков А.С. Суддя-доповідач: Шостак О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

26 липня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Шостака О.О.,

суддів Желтобрюх І.Л., Мамчура Я.С.,

при секретарі Лебедєвій Ю.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксування технічними засобами, в порядку ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Київського окружного адміністративного суду від 30 травня 2016 року у справі за адміністративним позовом Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю «Новинка» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,-

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Новинка» про стягнення адміністративно-господарських санкцій у розмірі 11038,46 грн. та пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій в сумі 72,82 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 30 травня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити в повному обсязі.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Новинка» у лютому 2016 року подано до Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт за формою 10-ПІ про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2015 рік, згідно з яким середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу відповідача за рік становила 13 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 0 осіб, а кількість інвалідів штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» - 1 особа.

Таким чином, оскільки відповідачем не було працевлаштовано 1 інваліда, то, як зазначено позивачем, у ТОВ «Новинка» утворилась заборгованість за невиконання нормативу по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 11038,46 грн. Також Київським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів на відповідача було накладено пеню за порушення строків сплати зазначеної суми адміністративно-господарських санкцій у розмірі 72,82 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідачем були виконані вимоги Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» щодо прийняття заходів для працевлаштування інвалідів, а тому відсутні підстави для застосування адміністративно-господарських санкцій.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

За змістом статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 № 875-XII (надалі Закон - № 875-XII) для підприємств, установ, організацій встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Частиною першою статті 20 вказаного Закону встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

При цьому, адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією та Податковим кодексом України, а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.

Разом із тим відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною другою статті 20 Закону № 875-XII передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що він вжив усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до ч. 3 ст. 18-1 цього Закону державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Таким чином, обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано апелянтом, відповідачем протягом 2015 року вчинялись дії щодо пошуку та працевлаштування інвалідів на вакантні місця, а саме: подавалась до Обухівського міськрайонного центру зайнятості звітність по формі 3-ПН про попит на робочу силу (вакансії).

Крім того, з листа Обухівського міськрайонного центру зайнятості від 05.05.2016 № 310/04/06-23 вбачається, що направлення для працевлаштування на ТОВ «Новинка» центром зайнятості не видавались, у зв'язку з відсутністю претендентів на заявлену посаду.

Враховуючи те, що відповідач ужив усіх залежних від нього заходів щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, він не може бути притягнений до відповідальності за ненаправлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування, відсутність у населеному пункті за місцем знаходження підприємства інвалідів, які бажають працевлаштуватись.

Аналогічна правова позиція закріплена у постановах Верховного Суду України від 20.06.2011 у справі № 21-60а11 та від 02.04.2013 у справі № 21-95а13.

Таким чином, оскільки відповідачем були вжиті всі передбачені чинним законодавством заходи по забезпеченню працевлаштування інвалідів, колегія суддів приходить до висновку, що ТОВ «Новинка» виконані вимоги щодо створення робочих місць відповідно до встановленого нормативу, а отже, в діях останнього не було вини і як наслідок - складу правопорушення, тому застосування адміністративно-господарських санкцій є безпідставним.

З огляду на викладене, підстав для задоволення апеляційної скарги немає, а її доводи спростовуються вище наведеним.

Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційну скаргу Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 30 травня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Шостак О.О.

Судді: Мамчур Я.С

Желтобрюх І.Л.