Постанова № 59232363, 01.06.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 червня 2016 року м. Київ№810/758/16

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сакевич Ж.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Дочірнього підприємства "Зееландія" до Київської митниці ДФС, Головного управління Державної казначейської служби України в Київській області про стягнення надмірно сплачених обов'язкових платежів.

ОСОБА_1 спору: До Київського окружного адміністративного суду звернулось Дочірнє підприємство "Зееландія" (далі позивач) з позовом до Київської митниці ДФС (далі відповідач 1), Головного управління Державної казначейської служби України в Київській області (далі відповідач 2), в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці ДФС №125110011/2015/010486/2 від 10.12.2015 про коригування митної вартості товарів;

- стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області суму надмірно сплачених обов'язкових платежів в розмірі 48013,39 грн.

Ухвалами Київського окружного адміністративного суду від 05.02.2016 відкрито провадження в адміністративній справі №810/239/16, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.03.2016 роз'єднано у самостійні провадження позовні вимоги Дочірнього підприємства "Зееландія" до Київської митниці ДФС, Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області про:

- визнання протиправним та скасування рішення Київської митниці ДФС №125110011/2015/010486/2 від 10.12.2015 про коригування митної вартості товарів, залишивши номер справи №810/239/16;

- стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області суми надмірно сплачених обов'язкових платежів в розмірі 48013,39 грн., виділивши цю частину позовних вимог в окреме провадження з присвоєнням справі нового номеру №810/758/16.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.03.2016 зупинено провадження у справі №810/758/16 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №810/239/16.

Ухвала Київського окружного адміністративного суду від 17.03.2016 у справі №810/239/16, якою позовну заяву Дочірнього підприємства "Зееландія" до Київської митниці ДФС, Головного управління Державної казначейської служби України в Київській області про визнання протиправним та скасування рішення Київської митниці ДФС №125110011/2015/010486/2 від 10.12.2015 про коригування митної вартості товарів залишено без розгляду, набрала законної сили 30.03.2016.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.04.2016 поновлено провадження в адміністративній справі №810/758/16 та призначено справу до судового розгляду.

16.05.2016 представником позивача через канцелярію суду подано заяву про зміну позовних вимог №16-127 від 21.04.2016, в якій позивач просить змінити предмет позову та викласти прохальну частину позову у справі №810/758/16 в наступній редакції: «зобовязати Київську митницю ДФС підготувати та передати до ГУ ДКСУ в Київській області висновок про повернення з Державного бюджету України надмірно зарахованих до бюджету платежів в сумі 48013,39 грн.».

Протокольною ухвалою суду від 19.05.2016 вказану заяву про зміну предмету позову було прийнято до розгляду судом.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при здійсненні митного оформлення товару позивача за вантажною митною декларацією №125110011/2015/018985 від 28.11.2015 відповідачем було прийняте рішення про коригування митної вартості товарів №125110011/2015/010486/2 від 10.12.2015 та картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №125110011/2015/32238, однак такі рішення про коригування митної вартості товарів було самостійно скасовано Київською митницею ДФС, а тому кошти, сплачені на підставі даного рішення як гарантійне зобов'язання для випуску товару у вільний обіг у розмірі 48013,39 грн., є надмірно сплаченими та підлягають поверненню позивачу.

З метою повернення коштів та на підставі Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як переплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 №618, позивач звернувся до відповідача з відповідним листом №16-095 від 18.03.2016, однак за результатами розгляду звернення було отримано відповідь листом №3005/2/10-7019-47 від 30.03.2016, яким у поверненні вищевказаної суми коштів було відмовлено.

Відповідач-1 позов не визнав, заперечення надав суду у письмовій формі та просив суд у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування заперечень вказав, що за даними інформаційної систем АСМО «Інспектор» сума коштів, яку позивач просить повернути як надмірно сплачену, не обліковується як помилково та/або надміру сплачена, отже підстави для її повернення відсутні. При цьому, відповідач 1 вважає, що відсутні підстави для повернення зазначених у заяві коштів, оскільки такі кошти не є надміру або помилково сплаченими грошовими зобов'язаннями, оскільки під час зарахування до бюджету вказаних грошових коштів ані рішенням суду, ані самою митницею не було визнано незаконним чи скасовано рішення Київської митниці ДФС №125000011/2015/010486/2 від 10.12.2015.

Відповідач-2 надав до суду письмові пояснення за позовом №12-23/43 від 26.05.2015, в яких зазначив, що Головне управління ДКС України у Київській області не володіє будь-якою інформацією, яка може вплинути на розгляд даної справи, оскільки не є учасником спірних правовідносин та відповідно до пункту 3 Положення про Головне управління ДКС України у Київській області, затвердженого наказом Державної казначейської служби України №130 від 21.11.2011 основним завданням відповідача 2 є реалізація державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

В судовому засіданні по справі 19.05.2016 представник позивача позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.

Представник відповідача - 1 в судовому засіданні по справі 19.05.2016 проти позову заперечував та просив у його задоволенні відмовити.

Представник відповідача 2 проти позову не заперечував.

В судовому засіданні по справі 19.05.2016 представником позивача було подано письмове клопотання про розгляд адміністративної справи №810/758/16 в порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами. Представники відповідачів в судовому засіданні 19.05.2016 проти розгляду справи в порядку письмового провадження не заперечували.

Згідно з частиною 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи, що позивачем було заявлено клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження, а відповідачі проти такого клопотання не заперечували, протокольною ухвалою суду від 19.05.2016 постановлено здійснювати подальший розгляд даної справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та доказами.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач у справі - Дочірнє підприємство «Зееландія», ідентифікаційний код 32628672, місцезнаходження: 07400, Київська область, місто Бровари, вулиця Виробнича, будинок 8, зареєстроване як юридична особа 23.10.2003, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 19.01.2016 (т.1, а.с.43-47).

Як вбачається з матеріалів справи, 28.11.2015 позивач пред'явив до оформлення на Митний пост «Східний термінал» Київської митниці ДФС товар сировину для виробництва хлібобулочних виробів: 4216269 Премікс Нордікс ОСОБА_1 Нью (Pr. Nordix Super New), сировину та харчові добавки для кондитерської та хлібопекарської промисловості: 4119526 ОСОБА_1 (Gamma Super), фарбуючі речовини на водній основі у рідкому вигляді для кондитерської промисловості: 4185474 Барвник синій (Colour Blue 131), фарбуючі речовини на водній основі для кондитерської промисловості 4185475 Барвник жовтий (Colour yellow), фарбуючі речовини на водній основі для кондитерської промисловості: 4185476 барвник зелений (Colour Green E131, E102), харчові добавки для хлібобулочної промисловості: 4188955 Премікс Паноплюс Темний (Pr. Panoplus Dark 40%), Premix Berlinermix2000 20% 4250735 продукт на основі сухої сироватки на підставі контракту від 04.01.2007 07/001 та інвойсу від 20.10.2015 3013462.

З метою митного оформлення вказаного товару позивачем подано митну декларацію №125110011/2015/018985 від 28.11.2015, із застосуванням основного методу визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну - за ціною договору (контракту) (т.1, а.с.54-58).

Київською митницею ДФС (Митний пост "Східний термінал") було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 10.12.2015 №125110011/2015/010486/2, згідно з яким вартість задекларованого товару митний орган визначив із застосуванням другорядного (резервного) методу визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну (т.1, а.с.51-53).

Також Київською митницею ДФС (Митний пост "Східний термінал") складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №125110011/2015/32238 (т. 1, а.с.48-50).

Як вбачається зі змісту рішення митного органу про коригування митної вартості товару від 10.12.2015 №125110011/2015/010486/2 коригування митної вартості товарів було здійснено у зв'язку із тим, що у наданих до митного оформлення документах містяться розбіжності та не містяться всі відомості щодо підтвердження числових значень складових митної вартості товарів.

Позивач на підставі частини сьомої статті 55 Митного кодексу України здійснив заходи щодо випуску товару у вільний обіг шляхом подання нової митної декларації №125110011/2015/020344 від 18.12.2015 (т.1, а.с.59-63), сплативши при цьому митні платежі згідно із попередньо заявленою митною вартістю товарів та надавши гарантії відповідно до розділу X МК України шляхом перерахування платіжним дорученням №3402 від 16.12.2015 (т.2, а.с.11) на відкритий в Головному управлінні Державного казначейства України у Київській області депозитний рахунок Київської митниці ДФС коштів в розмірі, достатньому для покриття гарантійного зобовязання, а саме 200000,00 грн., з яких 48013,39 грн. в якості фінансової гарантії для випуску товарів у вільний обіг.

В той же час позивач, не погодившись з прийнятим митницею рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови у прийнятті митної декларації, оскаржив їх до суду.

Ухвалами Київського окружного адміністративного суду від 05.02.2016 відкрито провадження в адміністративній справі №810/239/16 за позовом Дочірнього підприємства "Зееландія" до Київської митниці ДФС, Головного управління Державної казначейської служби України в Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

17.03.2016 представником позивача через канцелярію суду подано заяву про відкликання позову в адміністративній справі №810/239/16, у зв`язку із скасуванням спірного рішення №125110011/2015/010486/2 від 10.12.2015 Київською митницею ДФС самостійно.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.03.2016 позовну заяву Дочірнього підприємства "Зееландія" до Київської митниці ДФС, Головного управління Державної казначейської служби України в Київській області про визнання протиправним та скасування рішення Київської митниці ДФС №125110011/2015/010486/2 від 10.12.2015 про коригування митної вартості товарів - залишено без розгляду, яка набрала законної сили 30.03.2016.

Суд зазначає, що відповідачем-1 на підтвердження факту скасування рішення Київської митниці ДФС №125110011/2015/010486/2 від 10.12.2015 про коригування митної вартості товарів надано копію службової записки №10-70-60/04-47/413-ЕП від 16.03.2016 та скрін-шот з автоматизованої інформаційної системи Київської митниці ДФС, з яких вбачається, що вказане рішення про коригування митної вартості товарів скасовано митницею самостійно 16.03.2016 (т.1, а.с.194-195). Вказаний факт підтверджений і представником відповідача-1 в судовому засіданні.

Судом встановлено, що позивач звернувся до Київської митниці ДФС із заявою №16-095 від 18.03.2016, в якій просив повернути надмірно сплачені до Державного бюджету України митні платежі в сумі 48013,39 грн., сплачені в якості фінансової гарантії при розмитненні товару на підставі рішення про коригування митної вартості товарів №125110011/2015/010486/2 від 10.12.2015.

На вказану заяву Київською митницею ДФС листом від 30.03.2015 №3005/2/10-70-19-47 надано відповідь, в якій відповідач-1 повідомив позивача про відсутність підстав для повернення коштів, оскільки при митному оформленні МД від 18.12.2015 №125110011/2015/020344 ДП «Зееландія» не використало право випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобовязання, натомість товари згідно вказаної декларації заявлено до митного оформлення за митною вартістю, визначеною митницею, а такі кошти після завершення митного оформлення товарів перераховані в повному обсязі до Державного бюджету України (т.1, а.с.178).

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 246 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI, який набрав чинності з 01.06.2012 (далі - МК) метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно зі статтею 248 МК митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК).

Відповідно до ст.49 МК митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно частин першої та другої статті 51 МК митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Частина перша статті 52 МК визначає, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Згідно частини 3 статті 54 МК за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частина 1 статті 29 МК передбачає, що рішення, дії або бездіяльність органів доходів і зборів або їх посадових осіб можуть бути оскаржені безпосередньо до суду в порядку, визначеному законом.

Відповідно до пп. 4 частини 3 статті 52 МК декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення органу доходів і зборів щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність органу доходів і зборів щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем-1 прийняте рішення про коригування митної вартості товарів №125110011/2015/010486/2 від 10.12.2015 було скасовано самостійно.

Оскільки сплата гарантійного зобовязання на загальну суму 48013,39 грн. повязана із прийняттям митним органом рішення, яке скасовано відповідачем 1 самостійно, позивач вважає, що ці кошти є надмірно перерахованими до Державного бюджету України та підлягають поверненню.

Щодо права позивача на повернення коштів, сплачених в якості фінансової гарантії при розмитненні товару, суд зазначає, що Митний кодекс України не встановлює строку, протягом якого декларанту повертається сума надміру сплачених податків і зборів.

Так, частиною першою статті 301 Митного кодексу України визначено, що повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України.

Згідно приписів частини третьої зазначеної статті, помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів.

Відповідно до приписів частини другої статті 45 Бюджетного кодексу України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Натомість саме Порядок повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затверджений наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 №618, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2007 року за № 1097/14364 (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Порядок повернення) визначає процедуру повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, у тому числі у випадках, зазначених у статті 264 МК.

Відповідно до абзаців першого, другого пункту 1, пунктів 2, 3, 4, 8 розділу ІІІ вказаного Порядку для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою.

Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до відділу митних платежів митного органу (далі - Відділ) для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум.

Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

Відповідно до п. 8 розділу ІІІ Порядку повернення суми митних та інших платежів, перераховані митними органами на рахунки з обліку доходів, відкриті в територіальних органах Державного казначейства, які підлягають поверненню за рішенням суду, повертаються у порядку, визначеному Державною митною службою України та Державним казначейством України.

Пунктом 11 розділу ІІІ Порядку повернення за відсутності підстав для повернення коштів у встановленому порядку готується та надсилається заявнику письмова обґрунтована відповідь.

Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - Висновок про повернення), форма якого наведена в додатку 1 до Порядку взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, затвердженого наказом ДМСУ, Державного казначейства України від 20 липня 2007 року №611/147, керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу. Порядок і форма складання документа, у якому відображатимуться результати перевірки, визначаються наказом ДМСУ.

ОСОБА_1 митних та інших платежів, перераховані митними органами на рахунки з обліку доходів, відкриті в територіальних органах Державного казначейства, які підлягають поверненню за рішенням суду, повертаються у порядку, визначеному Державною митною службою України та Державним казначейством України.

На час виникнення спірних відносин, зокрема, розгляду відповідачем-1 заяви позивача №16-05 від 18.03.2016 про повернення з Державного бюджету України коштів в розмірі 48013,39 грн., чинним був Порядок взаємодії територiальних органів Державної фіскальної служби України, мiсцевих фiнансових органiв та територiальних органiв Державної казначейської служби України у процесi повернення платникам податкiв помилково та/або надмiру сплачених сум грошових зобов'язань, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 15.12.2015 №1146, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 31 грудня 2015 р. за № 1679/28124) (далі - Порядок взаємодії).

Суд зазначає, що взаємовідносини митних органів та органів Державного казначейства України в процесі повернення помилкових та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, регламентуються Порядком взаємодії, який своєю чергою визначає механізм реалізації права на повернення коштів.

Відповідно до пункту 5 Порядку взаємодії повернення помилково та/або надмiру сплачених сум грошових зобов'язань у випадках, передбачених законодавством, здiйснюється виключно на пiдставi заяви платника податку (за винятком повернення надмiру утриманих (сплачених) сум податку на доходи фiзичних осiб, якi розраховуються органом ДФС на пiдставi поданої платником податкiв податкової декларацiї за звiтний календарний рiк шляхом проведення перерахунку за загальним рiчним оподатковуваним доходом платника податку), яка може бути подана до територіального органу ДФС за місцем адміністрування (обліку) помилково та/або надмiру сплаченої суми протягом 1095 днiв вiд дня її виникнення.

Суд зазначає, що у спірних правовідносинах днем виникнення надміру сплаченої суми податків та зборів (обов'язкових платежів) є день, наступний за днем, коли відповідачем 1 було самостійно скасовано рішення про коригування митної вартості товарів №125110011/2015/010486/2 від 10.12.2015.

Приймаючи до уваги той факт, що рішення про коригування митної вартості товарів №125110011/2015/010486/2 від 10.12.2015 було скасовано відповідачем 1 самостійно 16.03.2016, суд приходить до висновку про те, що саме з 17.03.2016 у позивача виникає право на повернення коштів, сплачених в якості фінансової гарантії при розмитненні товару.

Згідно з пунктом 11 Порядку взаємодії на пiдставi отриманих висновків вiдповiдний орган Казначейства здійснює повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобовязань у визначеному законодавством порядку.

Судом встановлено, що позивач згідно платіжного доручення №3402 від 16.12.2015 перерахував на відкритий в Головному управлінні Державного казначейства України у Київській області депозитний рахунок Київської митниці ДФС кошти в сумі 200000,00 грн., в тому числі кошти у сумі 48013,39 грн., сплачені в якості фінансової гарантії для випуску товарів у вільний обіг згідно нової митної декларації №125110011/2015/020344 від 18.12.2015.

Відповідач-1 зазначає, що кошти в сумі 113879,77 грн., сплачені згідно нової митної декларації №125110011/2015/020344 від 18.12.2015, з яких 65866,38 грн., згідно раніше поданої позивачем митної декларації №125110011/2015/018985 від 28.11.2015 (митні платежі згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом) та 48013,39 грн., в якості фінансової гарантії для випуску товарів у вільний обіг (різниця між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом) - наступного робочого дня після завершення митного оформлення товарів перераховані в повному обсязі до Державного бюджету України.

Суд зазначає, що 16.03.2016 відповідачем 1 самостійно скасовано рішення про коригування митної вартості товарів №125110011/2015/010486/2 від 10.12.2015, відтак з 17.03.2016 позивач мав право звернутися до митниці із відповідною заявою про повернення коштів в порядку, передбаченому Порядком повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як переплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженим наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 №618.

Обставини справи свідчать про те, що позивач правомірно, тобто після скасування відповідачем 1 рішення про коригування митної вартості товарів, в межах встановленого Порядком повернення строку звернувся до відповідача-1 із заявою №16-095 від 18.03.2016 про повернення коштів в розмірі 48013,39 грн.

Пункт 11 Порядку повернення передбачає, що за відсутності підстав для повернення коштів у встановленому порядку готується та надсилається заявнику письмова обґрунтована відповідь.

Перевіряючи обґрунтованість відмови відповідача-1 у поверненні коштів у розмірі 48013,39 грн., суд зазначає таке.

Форми забезпечення сплати митних платежів фінансовою гарантією та види фінансових гарантій визначені у статті 309 Митного кодексу.

Відповідно до частини першої статті 309 МК забезпечення сплати митних платежів фінансовою гарантією здійснюється у таких формах:

1) надання фінансової гарантії, виданої гарантом (гарантія, що надається у вигляді документа);

2) внесення коштів на відповідний рахунок або в касу митного органу (грошова застава).

Судом встановлено, що позивачем з метою випуску товару у вільний обіг прийнято рішення про надання фінансової гарантії у формі грошової застави шляхом сплати різниці між сумою митних платежів, обчислених згідно з митною декларацією №125110011/2015/018985 від 28.11.2015 та сумою митних платежів, обчислених Київською митницею ДФС згідно рішення про коригування митної вартості товарів від 10.12.2015 №125110011/2015/010486/2.

З приводу посилання відповідача-1 на те, що позивач не скористався можливістю випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобовязання відповідно до статті 55 МК, оскільки декларантом не заповнено графу 48 та правий підрозділ 43 графи митної декларації та належним чином не було заповнено графу 47 митної декларації №125110011/2015/020344 від 18.12.2015, що в свою чергу, на думку Київської митниці ДФС свідчить про те, що позивачем заявлено до митного оформлення товар за визначеною митницею вартістю, який оформлено за згодою декларанта за резервним методом визначення митної вартості товарів і сплачено з цієї вартості відповідні митні платежі, суд зазначає таке.

Згідно з пунктом 2 статті 52 МК декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються :

-у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю;

-у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;

-у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу

Відповідно до ч. 7 ст. 55 МК у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Аналізуючи положення вказаної норми суд приходить до висновку про те, що єдиною умовою для випуску у вільний обіг товарів, при митному декларуванні яких митницею прийнято рішення про коригування митної вартості, є сплата митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів.

Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються (ч. 8 ст. 55 МК).

У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом (ч.9 ст. 55 МК України).

Суд зазначає, що позивачем з метою випуску товарів у вільний обіг було подано до митного органу нову митну декларацію №125110011/2015/020344 від 18.12.2015 та сплачено митні платежі у сумі 113879,77 грн., з яких 65866,38 грн. - митні платежі згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом в раніше поданій позивачем декларації №125110011/2015/018985 від 28.11.2015 та 48013,39 грн. в якості фінансової гарантії для випуску товарів у вільний обіг (різниця між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом).

Порядок заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, який визначає правила заповнення граф митних декларацій на бланках єдиного адміністративного документа форми МД-2 (далі - Порядок № 651) затверджено наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 року №651, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.08.2012 за № 1372/21684.

Відповідно до пп. 3.3 вказаного Порядку №651 графи А, С, D/J, E/j, F, G, I МД паперового примірника МД та її електронної копії або електронної МД заповнюється посадовими особами митних органів. Інші графи МД заповнюються Декларантом.

Відповідно до розділу ІІ Порядку №651 в графі 43 «метод визначення митної вартості» у разі наявності чинного рішення про коригування митної вартості товарів у правому підрозділі графи зазначається порядковий номер методу визначення митної вартості, що використовувався митним органом.

Положеннями розділу ІІ Порядку №651 встановлено, що графа 47 «Нарахування платежів» заповнюється у разі необхідності застосування заходів забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х Митного кодексу України та/або сплати за МД єдиного збору, та/або сплати плати.

При цьому, при оформленні МД у разі прийняття рішення про коригування митної вартості товарів у випадку, передбаченому статтею 55 Митного кодексу України, відображення сум митних платежів здійснюється окремими рядками, а саме:

митні платежі, нараховані згідно з митною вартістю, визначеною Декларантом, що підлягають сплаті до державного бюджету;

митні платежі, нараховані згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

різниця між сумами платежів, нарахованих згідно з митною вартістю, визначеною Декларантом, та митною вартістю, визначеною митним органом, сплата якої забезпечується шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х Митного кодексу України.

Крім того, згідно з розділом ІІ вищевказаного Порядку №651 графа 48 «відстрочення платежів» заповнюється у випадках забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х Митного кодексу України та в такій графі зазначається кінцевий термін дії гарантії, а у разі надання розстрочення (відстрочення) сплати митних платежів зазначається граничний строк сплати грошових зобовязань.

Суд зазначає, що позивачем не було заповнено графу 48 митної декларації №125110011/2015/020344 від 18.12.2015, а також належним чином не було заповнено графу 47 даної митної декларації та правий підрозділ графи 43 для визначення незгоди позивача з рішенням відповідача 1 про коригування заявленої митної вартості товарів та випуску товарів, що декларуються, у вільний обіг під сплату відповідних фінансових гарантій.

Зокрема, позивачем в графі 47 митної декларації №125110011/2015/020344 від 18.12.2015 було зазначено відомості про нарахування митних платежів, з урахуванням рішення про коригування митної вартості товарів (020 0,00 грн., 022 7435,19 грн., 028 16357,42 грн.), проте не було відображено суми митних платежів окремими рядками щодо митних платежів, нарахованих згідно з митною вартістю, визначеною позивачем, що підлягають сплаті до державного бюджету; митних платежів, нарахованих згідно з митною вартістю, визначеною митним органом та різниці між сумами платежів, нарахованих згідно з митною вартістю, визначеною Декларантом і митною вартістю, визначеною митним органом, сплата якої забезпечується шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х Митного кодексу України.

Відповідно до ч. 8 ст. 264 МК з моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.

Відповідно до ч. 1 ст. 305 МК у випадках, визначених цим Кодексом, виконання зобов'язань осіб, що випливають з митних процедур, забезпечуються шляхом надання органам доходів і зборів забезпечення сплати митних платежів у способи, передбачені для відповідної митної процедури.

Згідно ст. 306 МК одним із способів забезпечення сплати митних платежів є зокрема фінансові гарантії.

Як вже зазначено судом забезпечення сплати митних платежів фінансовою гарантією згідно ч.1 ст.309 МК здійснюється у таких формах:

1) надання фінансової гарантії, виданої гарантом (гарантія, що надається у вигляді документа);

2) внесення коштів на відповідний рахунок або в касу органу доходів і зборів (грошова застава).

Відповідно до ч. 9 ст. 309 МК завершення оформлення митної декларації є підтвердженням прийняття фінансової гарантії як забезпечення виконання зобов'язань перед органами доходів і зборів.

Враховуючи вищевказані положення МК України, суд дійшов висновку про те, що товари позивача випущено у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом, та сплатою різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом внесення грошової застави за митною декларацією №125110011/2015/020344 від 18.12.2015.

При цьому на думку суду окремі недоліки при заповненні митної декларації №125110011/2015/020344 від 18.12.2015, зокрема, відсутність заповнення граф митної декларації про надання позивачем фінансових гарантій для випуску товарів у вільний обіг, не спростовують того факту, що такі фінансові гарантії позивачем були надані і лише після сплати грошової застави здійснено випуск імпортованих товарів у вільний обіг.

При цьому, суд зазначає, що прийняття митним органом рішення про визначення митної вартості товару для позивача є підставою для сплати як митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом, так і забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів.

А тому на переконання суду факт сплати позивачем такої суми не може безумовно свідчити про згоду останнього з відповідним рішенням про коригування митної вартості товару і не позбавляє права на його оскарження у разі незгоди з ним.

Крім того, суд зазначає, що в подальшому позивачем було висловлено чітку незгоду з рішенням про коригування митної вартості товарів №125110011/2015/010486/2 від 10.12.2015, зокрема, листом на імя начальника Київської митниці ДФС вих. №15-912 від 24.12.2015 та зверненням до Київського окружного адміністративного суду з позовом про скасування такого рішення (адміністративна справа №810/239/16), а тому посилання відповідача 1 про те, що позивач погодився з рішенням про коригування митної вартості товарів та сплатив митні платежі згідно з митною вартістю, визначеною відповідачем 1 є безпідставними.

Встановлені судом під час розгляду справи обставини свідчать про те, що кошти, сплачені позивачем в якості фінансової гарантії при розмитненні товару та випуску його у вільний обіг, зберігались на депозитному рахунку відповідача-1 в Головному управління Державної казначейської служби України в Київській області та були в подальшому перераховані до Державного бюджету України.

Суд зазначає, що підстави для повернення коштів як надмірно сплачених до бюджету, з'явились у позивача лише після того, як відповідачем 1 було самостійно скасовано рішення про коригування митної вартості товарів, з приводу чого суд зазначає наступне.

Нормативне регулювання щодо фінансової гарантії у вигляді грошової застави містить стаття 313 МК.

Згідно з частиною 4 статті 313 МК при виконанні зобов'язання, забезпеченого грошовою заставою, сплачені кошти підлягають поверненню особі, яка внесла цю заставу, або уповноваженій нею особі не пізніше трьох банківських днів.

Згідно частини 8 статті 313 МК при невиконанні зобов'язання, забезпеченого грошовою заставою, сума митних платежів, що підлягає сплаті, перераховується до державного бюджету із сум грошової застави.

Згідно частини 9 статті 313 МК порядок внесення грошової застави та її повернення визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Враховуючи відсутність у Митному кодексі інших норм, які регулюють порядок повернення грошової застави, яка є видом фінансових гарантій з метою забезпечення сплати митних платежів, суд зазначає, що порядок, строки повернення коштів врегульовані лише Порядком повернення та Порядком взаємодії.

Проаналізувавши обставини справи, суд вважає, що відповідач-1 протиправно відмовив позивачу у наданні висновку про повернення коштів у розмірі 48013,89 грн., оскільки з дня, наступного за днем самостійного скасування відповідачем 1 рішення про коригування митної вартості, позивач обґрунтовано та правомірно звернувся до відповідача-1 із відповідною заявою про повернення коштів, натомість підстави відмови у наданні висновку є необґрунтованими, оскільки кошти, сплачені позивачем в якості фінансової гарантії при випуску товарів у вільний обіг, отримують статус коштів надмірно сплачених податків та зборів після скасування відповідачем 1 рішення про коригування митної вартості.

Не приймає суд до уваги також і твердження відповідача-1 про те, що кошти сплаченого позивачем ПДВ та мита на суму 48013,89 грн. не є надміру сплаченими грошовими зобов'язаннями з огляду на таке.

Згідно пп. 14.1.115 п.14.1 ст.14 ПКУ надміру сплачені грошові зобов'язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Приймаючи до уваги той факт, що рішення про коригування митної вартості товарів від 10.12.2015 №125110011/2015/010486/2 було самостійно скасовано відповідачем 1, суд вважає, що з дня, наступного за скасуванням такого рішення, кошти, сплачені позивачем в якості фінансової гарантії з метою випуску товарів у вільний обіг, набувають статусу надміру сплачених грошових зобов'язань.

З приводу заперечень відповідача 1 в обґрунтування відсутності підстав для повернення надмірно сплачених платежів з огляду на те, що в інформаційній системі АСМО «Інспектор» вказана сума не обліковується як помилково та/або надміру сплачена, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 7 Порядку взаємодії після реєстрації в органі ДФС заява платника про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобовязань (крім грошових зобовязань з митних та інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів) передається на розгляд до структурних підрозділів, що виконують функції з адміністрування відповідних податків і зборів та погашення заборгованостей. Не пізніше другого робочого дня, наступного за днем реєстрації, заява з відміткою вказаних підрозділів щодо правомірності повернення передається до структурного підрозділу, на який покладено функцію з підготовки висновку.

Згідно з пунктом 8 Порядку взаємодії у разі якщо вказана у заяві платника сума (її частина) за даними інформаційних систем обліковується як помилково та/або надміру сплачена, орган ДФС готує:

- висновок на повернення такої суми (її частини) за формою згiдно з додатком 1 до цього Порядку;

- два примiрники реєстру висновкiв за платежами, належними державному бюджету, за формою згiдно з додатком 2 до цього Порядку;

- три примiрники реєстру висновкiв за платежами, належними мiсцевим бюджетам, та платежами, якi пiдлягають розподiлу мiж державним та мiсцевими бюджетами, за формою згiдно з додатком 3 до цього Порядку.

Як зазначає відповідач-1 такою інформаційною системою є АСМО «Інспектор», однак в останній сума сплачених митних платежів не обліковується як помилково та/або надміру сплачені кошти.

Проте, суд зазначає, що вказана обставина не може бути підставою для відмови позивачу в отриманні надмірно сплачених платежів, оскільки судом встановлено, що позивачем було надміру сплачено митних платежів у загальному розмірі 48013,39 грн. в якості фінансових гарантій з метою випуску товарів у вільний обіг, а некоректне/неповне облікування/відображення такої суми в інформаційній системі відповідача 1 не може бути підставою для відмови позивачу в поверненні такої суми з Державного бюджету України.

Більш того, суд зазначає, що відповідачем-1 жодних доказів на підтвердження того, що сплачені позивачем суми в якості фінансових гарантій для випуску товарів у вільний обіг у розмірі 48013,39 грн. не обліковуються як помилково та/або надміру сплачені, зокрема, не надано жодних витягів та/або скріншотів з відповідної інформаційної бази відповідача 1.

Щодо способу захисту порушеного права шляхом зобовязання Київської митниці ДФС підготувати та передати до ГУ ДКСУ в Київській області висновок про повернення з Державного бюджету України надмірно зарахованих до бюджету платежів в сумі 48013,39 грн., суд зауважує, що обраний позивачем в даному випадку спосіб поновлення порушеного права на володіння ним його коштами є належним з огляду на таке.

Так, зміст вищевикладених положень Митного кодексу України, Порядку взаємодії та Порядку повернення свідчить, що повернення надміру сплачених митних платежів здійснюється органом державного казначейства з дотриманням процедури та на умовах визначених положеннями вказаних нормативно-правових актів, зокрема, передумовою підготування митними органом висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів є заява відповідної особи, якою було здійснено сплату відповідних платежів.

Тобто чинним законодавством безальтернативно визначений алгоритм дій платника податків, митного органу та органу казначейства у правовідносинах, повязаних з поверненням надміру сплачених митних платежів.

Цей порядок (алгоритм) не передбачає можливості отримання такого відшкодування у спосіб судового стягнення безпосередньо (водночас) зі здійсненням судового контролю над рішеннями митних органів або окремо від здійснення такого контролю.

Саме на такому розумінні положень чинного законодавства наполягає Верховний Суд України в постанові №21-205а14 від 09.12.2014, прийнятій за наслідками перегляду судових рішень в адміністративних справах з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

У цій постанові Верховний Суд України дійшов висновку, що у разі якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту у порядку, передбаченому Порядком повернення та Порядком взаємодії, на підставі його заяви та у місячний термін з дня прийняття висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації, про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи.

Крім того, Верховний Суд України в постанові від 15.04.2014 (справа № 21-21а14) зазначив про те, що у разі якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної, вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту у порядку, передбаченому Порядком повернення та Порядком взаємодії, на підставі його заяви та у місячний термін з дня прийняття висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації, про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи.

Також, в постанові Верховного ОСОБА_1 України від 03.02.2016 (справа №826/72/15) Верховний Суд України зазначає, що митне законодавство передбачає можливість виникнення правової ситуації, пов'язаної з поверненням помилково та/або надмірно сплачених митних платежів. Ці платежі повертаються декларанту в порядку і на умовах, що встановлені у статті 301 МК, статті 43 Податкового кодексу України і статті 45 Бюджетного кодексу України, з дотриманням процедури, врегульованої Порядком повернення, на підставі його заяви та у визначений термін з дня прийняття висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації, про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи. Визначений вищевказаними нормативними актами порядок повернення помилково та/або надмірно сплачених сум митних платежів застосовується у випадку, коли між сторонами відсутній спір про право на повернення зазначених платежів. Якщо між сторонами виник спір про правомірність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо повернення митних платежів, позивач має право заявити вимогу про визнання рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними, скасувати такі рішення та змусити його до виконання закону.

При цьому повернення помилково та/або надмірно сплачених митних платежів з Державного бюджету України є виключними повноваженнями митних органів та органів державного казначейства, а відтак суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення таких платежів. Разом з тим рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду.

Таким чином Верховний Суд України в постанові від 03.02.2016 справа №826/72/15 зазначає, що вимога позивача про стягнення надмірно сплачених митних платежів не є правильним способом захисту прав платника митних платежів.

Відповідно до ч. 2 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного ОСОБА_1 України, викладені у постановах, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного ОСОБА_1 України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

Відповідно до частини 5 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного ОСОБА_1 України, враховуються іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Відповідно до частини другої ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи відповідачем не були надані належні та допустимі докази, які підтверджують правомірність відмови у наданні позивачу висновку щодо повернення з Державного бюджету України помилково та/ або надмірно зарахованої до бюджету суми грошових коштів, у той час як матеріали справи свідчать про те, що позивачем було дотримано порядок щодо отримання відповідного висновку.

Зважаючи на встановлені обставини, суд вважає, що у відповідача-1 були наявні законні підстави для видачі висновку про повернення надмірно сплачених митних платежів.

З огляду на зазначене, беручи до уваги докази, наявні у матеріалах справи у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, що має наслідком задоволення позову у повному обсязі.

Позивачем за подання даної позовної заяви сплачено судовий збір у сумі 1440,00 грн., згідно платіжних доручень від 20.01.2016 №160 на суму 1378,00 грн. та від 28.01.2016 №233 на суму 62,40 грн.

Суд зазначає, що при зверненні до суду з даним адміністративним позовом (адміністративна справа №810/239/16) позивачем було заявлено дві вимоги немайнового характеру, а позивачу за подання такого позову необхідно було сплатити судовий збір у розмірі 1440,40 грн. ((48013,39 грн. + 48013,39 грн.) х 1,5% = 1440,40 грн.).

Враховуючи розєднання позовних вимог у самостійні провадження позовні вимоги Дочірнього підприємства "Зееландія" до Київської митниці ДФС, Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення Київської митниці ДФС (адміністративна справа №810/239/16) та стягнення з Державного бюджету України суми надмірно сплачених обов'язкових платежів в розмірі 48013,39 грн. (адміністративна справа №810/758/16), понесені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в адміністративній справі №810/758/16 складають 720,20 грн. (1440,40 грн. : 2 = 720,20 грн.).

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 720,20 грн. підлягають стягненню з Київської митниці ДФС на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці ДФС, відповідно до положень статті 94 КАС України.

При цьому суд зазначає, що саме неподання Київською митницею ДФС до органу, що здійснює казначейське обслуговування, висновку із зазначенням суми, що підлягає поверненню, потягло неотримання позивачем суми надмірно сплачених платежів, відтак вини Головного управління ДКС України в Київській області в неотриманні такого висновку від митниці немає, тому на думку суду сума судового збору повинна бути стягнута саме з митниці, з вини якої позивач не отримав надмірно сплачених митних платежів.

Керуючись статтями 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Зобовязати Київську митницю ДФС підготувати та передати до Головного управління Державної казначейської служби України в Київській області висновок про повернення Дочірньому підприємству "Зееландія" з Державного бюджету України надмірно зарахованих до бюджету митних платежів в сумі 48013,39 грн. (сорок вісім тисяч тринадцять грн. 39 коп.).

3. Стягнути судовий збір в сумі 720,20 грн. (сімсот двадцять грн. 20 коп.) на користь Дочірнього підприємства «Зееландія» (ідентифікаційний код 32628672, місцезнаходження: 07400, Київська область, місто Бровари, вулиця Виробнича, будинок 8) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Київської митниці ДФС (ідентифікаційний код 39470947, місцезнаходження: 08307, Київська обл., місто Бориспіль, міжнародний аеропорт "Бориспіль").

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кушнова А.О.