Постанова № 59232337, 21.07.2016, Сумський окружний адміністративний суд

КОПІЯ

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 липня 2016 р. Справа №818/601/16

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Опімах Л.М.,

за участю секретаря судового засідання - Бондаренко Л.В.,,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління міністерства внутрішніх справ на Південній залізниці, третя особа: Міністерство внутрішніх справ України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

24 травня 2016 року позивачка звернулась до суду з адміністративним позовом, який підтримала в судовому засіданні , мотивуючи позовні вимоги тим, що з 05 липня 2001 року проходила службу в Управлінні міністерства внутрішніх справ України на Південній залізниці, остання посада заступник начальника слідчого відділення лінійного відділу на станції Суми. 13 березня 2014 року народила дитину, ОСОБА_2, та знаходиться у соціальній відпустці по догляду за дитиною.

Прийнявши рішення про вихід з відпустки на службу, 26 квітня 2016 року прибула за місцем проходження служби та дізналася, що відповідно до наказу Управління міністерства внутрішніх справ України на Південній залізниці №212 о/с від 15 жовтня 2015 року її звільнено з посади та з органів внутрішніх справ на підставі пункту 64 «г» ( у запас через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України та на підставі наказу МВС України від 22 червня 2015 року №741 «Про організаційно-штатні зміни в підрозділах транспортної міліції».

Своє звільнення позивачка вважає протиправним, зазначаючи про порушення відповідачем вимог п.4 ч.1 ст.4, ч.1 ст.18 Закону України «Про відпустки», порушення норм Кодексу законів про працю України щодо заборони звільнення у період перебування працівника у відпустці, та в частині дотримання процедури у випадках змін в організації виробництва, тому просить скасувати наказ про звільнення та поновити її на посаді.

Також зазначає, що звільнення через у скорочення штатів може мати місце при відсутності можливості подальшого використання на службі. В даний час проходить реформування органів внутрішніх справ України у відповідності до Закону України «Про Національну поліцію».

Пунктом 9 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону визначено, що працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції. У зв»язку з цим позивачка подавала рапорт до позивача, в якому повідомила про своє бажання проходити службу в поліції та прохала звільнити її у зв»язку з переходом у встановленому порядку на службу, проте він залишений без розгляду. Тому позивачка просить зобов»язати відповідача працевлаштувати її в органах Міністерства внутрішніх справи.

Відповідач в судове засідання не з»явився, про час місце розгляду справи належним чином повідомлений, заперечень про позову не подавав.

Тертя особа, Міністерство внутрішніх справ України, в судове засідання також не з»явилась, подавши заперечення на позов, в яких зазначила, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування органів внутрішніх справ» від 12.02.2015 року, який набув чинності з 10.04.2015 року, ліквідовано органи внутрішніх справ на транспорті.

Наказами МВС від 08.06.2015 року № 662 «Про ліквідацію Управління МВС України на Південній залізниці» та від 22.06.2015 року №741 «Про організаційно-штатні зміни в підрозділах транспортної міліції» було прийняте рішення про ліквідацію Управління МВС України на Південній залізниці, затверджено склад ліквідаційної комісії вказаного управління, скорочено всі посади, що стало підставою для звільнення позивачки.

Заслухавши пояснення позивачки, дослідивши письмові докази у справі, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивачка з 05 липня 2001 року проходила службу в в органах внутрішніх справ України , остання посада заступник начальника слідчого відділення лінійного відділу на станції Суми. ( а.с.19) 13 березня 2014 року народила дитину, ОСОБА_2 ( а.с.20), та знаходиться у соціальній відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (а.с.23).

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування органів внутрішніх справ» від 12.02.2015 року, який набув чинності з 10.04.2015 року, ліквідовано органи внутрішніх справ на транспорті.

Наказами МВС від 08.06.2015 року № 662 «Про ліквідацію Управління МВС України на Південній залізниці» та від 22.06.2015 року №741 «Про організаційно-штатні зміни в підрозділах транспортної міліції» було прийняте рішення про ліквідацію Управління МВС України на Південній залізниці, затверджено склад ліквідаційної комісії вказаного управління, скорочено всі посади.

Відповідно до наказу Управління міністерства внутрішніх справ України на Південній залізниці №212 о/с від 15 жовтня 2015 року позивачку звільнено з посади та з органів внутрішніх справ на підставі пункту 64 «г» ( у запас через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України та на підставі наказу МВС України від 22 червня 2015 року №741 «Про організаційно-штатні зміни в підрозділах транспортної міліції» ( а.с.17).

Суд вважає, що звільнення позивачки відбулося з порушеннями норм чинного закнондавства, тому наказ про звільнення є протиправним та підлягає скасуванню, з огляду на таке.

Відповідно до пункту 10 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ користуються всіма соціально-економічними, політичними та особистими правами і свободами, виконують усі обов'язки громадян, передбачені Конституцією та іншими законодавчими актами, а їх права, обов'язки і відповідальність, що випливають з умов служби, визначаються законодавством, Присягою, статутами органів внутрішніх справ і цим Положенням.

Згідно з абзацом третім статті 184 Кодексу законів про працю України звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням. Обов'язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.

Зазначена норма надає гарантію щодо обмежень на звільнення для жінок, які мають дітей віком до трьох років. Так, звільнення жінок, зазначених у частині 3 статті 184 Кодексу законів про працю України має певні особливості, зокрема, таке звільнення можливе, проте власник зобов'язаний працевлаштувати жінку на цьому самому або іншому підприємстві відповідно до її спеціальності.

Пунктом 8 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Згідно пунктів 9, 10 «Прикінцеві та перехідні положення» працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції. Працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Судом встановлено, що Управління міністерства внутрішніх справ України на Південній залізниці обов'язку щодо подальшого працевлаштування ОСОБА_1 виконано не було, тобто позивачу при звільненні не було запропоновано іншої посаду в органах внутрішніх справ.

При цьому, у випадку незаконного звільнення працівника з роботи, його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його на посаді, з якої його було незаконно звільнено.

Наведене відповідає практиці Верховного Суду України, зокрема, викладеній у постанові від 28 жовтня 2014 року № 21-484а14.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень. Відповідач, в порушення вимог ч.2 ст. 71 КАС України, не довів законність та обґрунтованість власного рішення.

Разом з тим, суд не вбачає підстав для задовлення позовних вимог ОСОБА_1 про зобов»язання відповідача працевлаштувати її в органах МВС України, оскільки питання щодо працевлаштування в органах МВС України не входить до повноважень Управління міністерства внутрішніх справ України на Південній залізниці. Крім того встановлення відповідності позивачки вимогам до поліцейських, визначеним Законом України «Про Національну поліцію» , а так само і визначення підрозділу для проходження служби відноситься до компетенції посадових осіб МВС України.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління міністерства внутрішніх справ на Південній залізниці, третя особа: Міністерство внутрішніх справ України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, зобов'язання вчинити дії задвольнити частково.

Визнати протиправним і скасувати наказ Управління МВС України на Південній залізниці №212 о/с від 15 жовтня 2015 року в частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ у запас за пунктом 64"Г" (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніхсправ України.

Поновити ОСОБА_1 на службі в органах внутрішніх справ на посаді заступника начальника слідчого відділення лінійного відділу на ст.Суми.

Звернути до негайного виконання постанову суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити за необгрунтованістю.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя (підпис) Л.М. Опімах

Повний текст постанови складений 26 липня 2016 року.

З оригіналом згідно

Суддя Л.М.Опімах