Постанова № 59232250, 25.07.2016, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/1303/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2016 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд колегією в складі:

головуючого судді Бойко О.Я.,

судді Танцюри К.О.

судді Стеценка О.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, Національної поліції України,Атестаційної комісії ГУ НП в Одеській області № 13 про визнання протиправним рішення, визнання протиправними дії, визнання незаконним та скасування рішення (висновок) від 26.02.2016 року,-

СУТЬ СПОРУ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, Національної поліції України,Атестаційної комісії ГУ НП в Одеській області № 13 в якому з урахуванням уточнених позовних вимог позивач просила суд:

1.Визнати дії Національної поліції України щодо проведення атестації ОСОБА_1 протиправними, визнати незаконним та скасувати рішення (висновок) Атестаційної комісії ГУ НП в Одеській області № 13, що оформлене протоколом від 26 лютого 2016 року та зазначене в розділі IV Результати атестування (висновок атестаційної комісії) атестаційного листа, а саме: « 4 - займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність», яке прийнятий стосовно ОСОБА_1.

2. Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Одеській області від 25.05.2016 року № 389 о/с в частині звільнення старшого слідчого в особливо важливих справах слідчого управління Головного управління Національної поліції в Одеській області майора поліції ОСОБА_1.

3. Поновити майора поліції ОСОБА_1 на посаді старшого слідчого в особливо важливих справах слідчого управління Головного управління Національної поліції в Одеській області з виплатою заробітку за час вимушено прогулу.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначила наступне.

07.11.2015 року ОСОБА_1 призначена на посаду старшого слідчого в особливо важливих справах слідчого управління Головного управління Національної поліції в Одеській області з присвоєнням їй спеціального звання майор поліції.

23.11.2015 року НПУ видала наказ № 102 «Про організацію заходів з тестування особового складу Національної поліції України».

Після проходження тестування позивач була направлена на атестування шляхом включення його до списку поліцейських, які підлягають атестуванню.

За результатами атестування Атестаційна комісія ГУ НП в Одеській області № 13 прийняла рішення (висновок): «п.4 займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність».

Позивач вважає дії відповідача протиправними, такими що були спрямовані на створення незаконних підстав для обовязкового проведення атестування позивача, вчинені з грубим порушенням чинного законодавства щодо порядку і правил проходження служби в поліції, через порушення порядку проведення її атестування, а прийнятий Атестаційною комісією ГУ НП в Одеській області № 13, внаслідок таких порушень законодавства, висновок (рішення): « 4 - займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність» є протиправним, необґрунтованим, таким що не ґрунтується на перевірених та встановлених фактах, а отже є таким, що належить до скасування.

25.05.2016 року ГУ НП в Одеській області прийняло наказ № 389 о/с згідно з яким позивач звільнена зі служби в поліції з 27.05.2016 року.

Позивач вважає зазначений наказ протиправним та таким, що належить до скасування.

Позивач просила суд позов задовольнити в повному обсязі посилаючись на обставини зазначені в позовній заяві та уточненнях до неї (а.с.3-15, 139-140).

Позивач у судове засідання не зявилася, 22.07.2016 року через канцелярію суду надала заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представники відповідачів у судове засідання не зявилися про день час та місце слухання справи повідомлялися належним чином та завчасно.

Представник відповідачів ГУ НПУ в Одеській області та НПУ через канцелярію суду надав письмові заперечення на позов, в яких просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі (а.с.65-69,89-90).

В обґрунтування письмових заперечень представник відповідачів зазначив, що позивач добровільно зареєструвалася у відповідній базі та в подальшому прибула для проходження тестування і на співбесіду з Атестаційної комісії ГУ НП в Одеській області № 13. Жодних заяв позивача щодо небажання проходити атестацію, оскарження факту атестації чи повідомлень про порушення її процедури до НПУ не надходило. Атестування позивача було проведене у межах наданих повноважень у АК та у спосіб, який передбачений Законом «Про національну поліцію» та Інструкцією про порядок проведення атестування поліцейських.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо не має перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. Учасники процесу після надання своїх усних пояснень не заперечували проти подальшого розгляду справи в поряду письмового провадження.

Дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить до задоволення. Свій висновок суд вмотивовує наступним чином. Так, суд, -

ВСТАНОВИВ:

07.11.2015 року наказом № 37 о/с Головного управління Національної поліції в Одеській області ОСОБА_1 відповідно до п.9 та 12 розділу XI Закону України «Про національну поліцію» призначено в порядку переатестування на посаду старшого слідчого в особливо важливих справах слідчого управління ГУНП в Одеській області, присвоївши їй спеціальне звання майор поліції (а.с.148).

23.11.2015 року НПУ виданий наказ № 102 о/с «Про організацію заходів з тестування особового складу Національної поліції України». Мета наказу визначення теоретичної та практичної підготовленості, компетентності, здатності якісно та ефективно реалізовувати на службі свої можливості та відповідно до п.10 розділу ІV Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженою наказом МВС від 17.11.2015 року (а.с.91).

26.11.2015 року НПУ виданий наказ № 116 «Про проведення атестування поліцейського апарату Національної поліції України».

Виходячи зі змісту вищенаведених наказів НПУ, позивач через підставу бути звільненою а саме: «особи, які не зареєстровані у ЄЦВТМ не зможуть продовжити службу в поліції» (пп. 3 п.3 Наказу №102), в обовязковому порядку повинна була зареєструватися в ЄЦВТМ для проведення тестування.

Суд встановив, що за результатами атестування Атестаційна комісія ГУ НП в Одеській області № 13 зробила висновок стосовно позивача, зазначений в атестаційному листі в частині 4- займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність (а.с.74-75).

До вказаних правовідносин суд застосовує такі правові норми.

Правові засади організації та діяльності НПУ, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в НПУ визначає Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року №580-VІІІ (надалі Закон №580-VІІІ).

Частиною 1 ст.1 Закону №580-VІІІ встановлено, що НПУ це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Згідно з ч.1 ст.57 Закону №580-VІІІ атестування поліцейських проводиться з метою оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової карєри.

При цьому, атестація поліцейських в силу приписів ч.2 ст.57Закону №580-VІІІ проводиться: 1) при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; 2) для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; 3) для вирішення питання про звільнення в поліції через службову невідповідність.

Атестування проводиться атестаційними комісіями органів (закладів, установ) поліції, що створюються їх керівниками (ч.3 ст. 57Закону №580-VІІІ ).

Аналогічні норми в частині підстав для атестування містить також Інструкція про порядок проведення атестування поліцейських, затверджена наказом МВС від 17.11.2015 року (далі Інструкція), зокрема її п.3 розділу І.

Аналізуючи вищевикладене в сукупності та приймаючи до уваги мету проведення атестації поліцейських, суд дійшов висновку, що прийняття рішення про проведення атестації відносно конкретного поліцейського та власне проведення атестації може мати місце у виключних випадках, а саме: при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

При цьому, такі підстави для проведення атестації, як для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду або звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність, є наслідком виявлення ознак невідповідності поліцейського займаній посаді, зокрема: в силу фізичного стану, хвороби, неналежної професійної підготовки, порушення порядку і правил несення служби; метою проведення атестації для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду або звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність є вирішення можливості в той чи інший спосіб залишення на службі і як крайній захід пропозиція щодо звільнення зі служби у звязку зі службовою невідповідністю виходячи з професійних, моральних і особистих якостей.

Зазначене узгоджується з висновком Верховного Суду України, що вкладений у постанові від 11.03.2014 року у справі № 21-13а14.

Поряд з цим, відповідно до пп.2 п.1 розділу ІV Інструкції організаційні заходи з підготовки та проведення атестування оголошуються наказами відповідних керівників і передбачають складання списків поліцейських, які підлягають атестуванню.

Таким чином, до списку поліцейських, які підлягають атестуванню, належать включенню лише ті поліцейські, відносно яких наявні підстави для проведення атестації, що передбачені ч.2 ст. 57 Закону №580-VІІІ

Згідно з розділом п.9 XI Прикінцевих положень Закону України №580-VІІІ , працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня публікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

З огляду на матеріали справи, позивач відповідно до наказу НПУ № 37 о/с від 07.11.2015 року прийнятий до ГУ НП в Одеській області на посаду старшого слідчого в особливо важливих справах слідчого управління ГУНП в Одеській області, із присвоєнням їй спеціального звання майор поліції.

Відповідач не зазначав, що посада на яку призначено позивача, є вищою ніж попередня посада, яку він займав. Так само відповідач не вказав на будь-яку ознаку невідповідності позивача займаній посаді.

Таким чином, суд робить висновок про відсутність законних підстав для проходження позивачем атестації.

Згідно з ст. 58 Закону №580-VІІІ призначення на посаду поліцейського здійснюється безстроково (до виходу на пенсію або у відставку), за умови успішного виконання службових обовязків.

З тексту наказу НПУ № 37 о/с від 07.11.2015 року про прийняття позивача до ГУНП в Одеській області на посаду старшого слідчого в особливо важливих справах слідчого управління ГУНП в Одеській області суд робить висновок про відсутність жодних обмежень щодо строкового призначення позивача на цю посаду.

Також суд звертає увагу, що позивач відповідала та відповідає вимогам до поліцейського, визначеним в ч. 1 ст. 49 Закону України «Про Національну поліцію» - вік, освіта, володіння українською мовою, фізична та професійна підготовка. Крім того, позивач пройшла перевірку передбачену Законом України «Про очищення влади» (а.с.73).

Наказ НПУ від 07.11.2015 №37 о/с про прийняття позивача до служби в поліцію є належним доказом того, що ділові, професійні, особисті якості, освітній та кваліфікаційний рівень позивача були визнані достатніми для призначення її на посаду старшого слідчого в особливо важливих справах слідчого управління ГУНП в Одеській області.

Відповідно до пункту 16 розділу IV Інструкції, атестаційні комісії при прийнятті

рішень стосовно поліцейського повинні враховувати такі критерії:

1)повноту виконання функціональних обовязків (посадових інструкцій);

2)показники службової діяльності;

3)рівень теоретичних знань та професійних якостей;

4)оцінки з професійної і фізичної підготовки;

5)наявність заохочень;

6)наявність дисциплінарних стягнень;

7)результати тестування;

8)результати тестування на поліграфі (у разі проходження).

Разом з тим, в порушення п. 16 розділу IV Інструкції, атестаційна комісія залишила поза увагою обовязкову, при прийнятті рішення про відповідність або невідповідності займаній посаді атестованого поліцейського, інформацію, зазначену в атестаційному листі (а.с.74), зокрема:

- ОСОБА_1 за період служби в органах внутрішніх справ та поліції зарекомендувала себе з позитивної сторони, як кваліфікований, юридично грамотний, ретельний фахівець, добре знаючий діюче законодавство. Здатна до аналітичної роботи, має добрі організаторські здібності. Наполеглива у досягненні поставлених завдань. Принциповий та вимогливий співробітник. Має добру теоретичну підготовку. Уміло організує роботу та турбується про підвищення результатів службової діяльності.

Крім того, слід звернути увагу, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б свідчили про невідповідність ОСОБА_1 займаній посаді (акт відповідного службового розслідування, документи, що характеризують позивача з негативної сторони або вказують на низький професійний рівень тощо).

При цьому за змістом пунктів 7-9 Розділу ІV Інструкції № 1465 керівники, які складають атестаційний лист, зобов'язані: 1) ознайомитися з вимогами цієї Інструкції; 2) проаналізувати проходження служби, професійну та спеціальну підготовку, а також конкретні показники служби поліцейського; 3) вивчити матеріали (характеристики) на осіб, які відряджені до державних (міждержавних) органів, установ та організацій із залишенням на службі в поліції; 4) на підставі всебічного вивчення особистих, професійних та ділових якостей поліцейського, який атестується, заповнити атестаційний лист за формою, визначеною в додатку 1 до цієї Інструкції.

В атестаційному листі зазначаються такі відомості про поліцейського, який атестується: 1) результати службової діяльності згідно з функціональними обов'язками; 2) дисциплінованість, принциповість у вирішенні службових питань, уміння будувати свої стосунки з громадянами та колегами по службі, здатність працювати над усуненням особистих недоліків, авторитет у колективі та серед населення; 3) прагнення до вдосконалення службової діяльності, почуття особистої відповідальності, стійкість моральних принципів, сміливість, рішучість, організованість, здатність контролювати власні емоції, поведінка поза службою; 4) володіння іноземними мовами; 5) культура в службі та ставлення до підвищення свого освітнього та культурного рівнів; 6) стан здоров'я та фізична підготовленість, уміння володіти табельною вогнепальною зброєю, прийомами рукопашного бою, спеціальними засобами індивідуального захисту та активної оборони, здатність переносити психофізичні навантаження та труднощі служби; 7) основні найбільш характерні та істотні недоліки в службовій діяльності та особистій поведінці; 8) інші дані, які, на думку керівника, заслуговують на увагу для більш повної характеристики підлеглого; 9) результати проходження підвищення кваліфікації.

Прямі керівники зобов'язані всебічно розглянути зміст атестаційного листа, з'ясувати відповідність викладених у ньому даних дійсному стану справ у службовій діяльності поліцейського, який атестується, та внести до відповідного розділу атестаційного листа один з таких висновків: 1) займаній посаді відповідає; 2) займаній посаді відповідає, заслуговує призначення на вищу посаду; 3) займаній посаді не відповідає, підлягає переміщенню на нижчу посаду через службову невідповідність; 4) займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

Атестаційний лист після розгляду прямими керівниками передається на розгляд до атестаційної комісії.

Таким чином, з сукупного аналізу зазначених вище норм права, суд робить висновок про те, що рішення, яке оскаржується, було прийнято без урахування всіх обставин необхідних для його прийняття.

27.05.2016 року наказом ГУНП в Одеській області № 389 о/с від 25.05.2016 року позивача ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про національну поліцію» звільнено зі служби в поліції за п. 5 ч.1 ст.77 (через службову невідповідність), підстава для звільнення висновок атестації від 26.02.2016 року (а.с.158).

Суд вважає, що вказаний наказ є протиправним і належить до скасування, оскільки зазначене рішення відповідач прийняв з порушенням встановленої законом процедури та необґрунтовано з наступних підстав.

Відповідно до статті 43 Конституції України: «Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується».

Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує різні можливості у виборі роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки та перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Громадянам гарантується захист від «незаконного звільнення».

З огляду на копію спірного наказу № 389 о/с від 25.05.2016 (а.с.158), позивач була звільнена згідно з підпунктом 5ч.1 ст.77 Закону «Про Національну поліцію» №580-VІІІ (надалі Закон №580-VІІІ).

Згідно з п.5 ч.1 ст.77Закону №580-VІІІ встановлено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється через службову невідповідність.

В свою чергу, визначення терміну «службова невідповідність» Закон № 580-УІІІ не надає, однак виходячи із вимог та обмежень, що ставляться до поліцейського та загального розуміння понять, можна дійти висновку, що під службовою відповідністю мається на увазі відповідність поліцейського встановленим вимогам, добросовісне виконання вимог законодавства та дисциплінованість. Отже, службова невідповідність - це невідповідність займаній посаді в силу фізичного стану, хвороби, неналежної професійної підготовки, порушення порядку і правил несення служби тощо.

Оскільки метою проведення атестації для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду або звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність є вирішення можливості залишення на службі і, як крайній захід, пропозиція щодо звільнення зі служби у зв'язку зі службовою невідповідністю, в контексті норм Закону № 580-УІІІ та Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженої Наказом Міністра внутрішніх справ України від 17.11.2015 року № 1465 (надалі - Інструкція № 1465)звільнення за/через службову невідповідність може бути застосоване як вид дисциплінарного стягнення, про що зроблено висновок у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2014 року у справі №21-1 За 14.

Відповідно до ст. 19 Закону № 580-УІІІ у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

На момент прийняття оскаржуваних рішень та наказу Дисциплінарного статуту Національної поліції України ще не затверджено, тому, керуючись аналогією закону, суд вважає за можливе застосувати до відносин звільнення норми Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ.

Так, відповідно до ст. 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися дисциплінарні стягнення, зокрема, у вигляді звільнення з посади та звільнення з органів внутрішніх справ.

Згідно з порядком накладання дисциплінарних стягнень, визначеним у ст. 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.

При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Отже, на думку суду, поліцейський може бути звільнений через службову невідповідність на підставі п. 5 ч. 1 ст. 77 Закону № 580-УІІІ лише в крайньому випадку та за умови дотримання порядку накладення дисциплінарного стягнення.

Разом з тим відповідач не довів суду неможливість залишення позивача на службі в поліції, необхідність застосування крайньої міри у вигляді звільнення та порядку дотримання накладання дисциплінарного стягнення.

Статтею 59 Закону № 580-УІІІ визначено, що служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Службові відносини особи, яка вступає на службу в поліції, розпочинаються з дня видання наказу про призначення на посаду поліцейського.

Згідно з приписами статті 58 Закону № 580-УІІІ призначення на посаду поліцейського здійснюється безстроково (до виходу на пенсію або у відставку), за умови успішного виконання службових обов'язків.

Таким чином, оскільки позивач прийнятий на службу до поліції на умовах, визначених пунктом 9 Розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону № 580-УІІІ шляхом видання наказу про призначення за його згодою, він вважається відповідно до ст.58 Закону призначеним безстроково.

Отже, на підставі викладених обставин та з сукупного аналізу норм права, суд вважає, що спірний наказ був прийнятий протиправно.

Щодо позовної вимоги про поновлення позивача на посаді старшого слідчого в особливо важливих справах слідчого управління ГУ НП в Одеській області,суд вважає, що вона є обґрунтованою та належить до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розслідує трудовий спір.

Отже, на підставі зазначеного, суд вважає за необхідне, з метою повного поновлення прав особи, яка звернулась за судовим захистом, поновити позивача на посаді інспектора Котовського відділу поліції ГУ НП в Одеській області.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 256 КАС України постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби підлягають негайному виконанню.

Згідно із правовим висновком, зазначеним у Постанові Верховного Суду України від 14 січня 2014 року по справі №21-395а13, суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у Порядку.

Крім того, відповідно до п. 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 р. "Про практику розгляду судами трудових спорів" при присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи (одержана допомога по тимчасовій непрацездатності, вихідна допомога, середній заробіток на період працевлаштування, допомога по безробіттю), який працівник мав в цей час.

Відповідно до п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 р. (надалі Порядок № 100), у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

Пунктом 8 Порядку №100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно з довідкою (вих.909) від 18.07.2016 р. заробіток позивача за попередні перед останніми два календарні місяці: березень, квітень 2016 року склав відповідно 12420,00 грн., 12420/43 відповідно - середньоденна заробітна плата позивача складає 288,84 грн. (а.с. 157).

Відповідно до п.24 Положення №114 у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обовязків, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на службі розглядається більше одного року не з вини особи рядового, начальницького складу, така особа має право на отримання грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення на користь позивача грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 27.05.2016р. по 25.07.2016 р. у розмірі 11842,44 грн.

Частиною 3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 86, 94, 122,128, 158-163 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

1. Адміністративний позов задовольнити .

2.Визнати дії Національної поліції України щодо проведення атестації ОСОБА_1 протиправними, визнати незаконним та скасувати рішення (висновок) Атестаційної комісії ГУ НП в Одеській області № 13, що оформлене протоколом від 26 лютого 2016 року та зазначене в розділі IV «Результати атестування (висновок атестаційної комісії)» атестаційного листа, а саме: «4 - займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність», яке прийнятий стосовно ОСОБА_1.

3. Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Одеській області від 25.05.2016 року № 389 о/с в частині звільнення старшого слідчого в особливо важливих справах слідчого управління Головного управління Національної поліції в Одеській області майора поліції ОСОБА_1.

4. Поновити майора поліції ОСОБА_1 на посаді старшого слідчого в особливо важливих справах слідчого управління Головного управління Національної поліції в Одеській області з 27.05.2016 року.

5. Виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 27.05.2016р. по 25.07.2016 р. у розмірі 11842 (одинадцять тисяч вісімсот сорок дві),44 грн.

6.Стягнути з Головного управління Національної поліції в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 сплачений судовий збір у розмірі 551 (пятсот пятдесят одна),21 грн.

7. Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого слідчого в особливо важливих справах слідчого управління Головного управління Національної поліції в Одеській області та виплатити середньомісячне грошове забезпечення у сумі 6210 (шість тисяч двісті десять), 00грн.

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Відповідно до частини першої статті 185, частини першої-другої, четвертої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, сторони які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку дану постанову повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Головуючий суддя О.Я. Бойко

Суддя К.О. Танцюра

Суддя О.О. Стеценко