Рішення № 59231297, 25.07.2016, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 732/259/16-ц Провадження № 22-ц/795/1118/2016 Категорія цивільнаГоловуючий у I інстанції - Березовський О. Д. Доповідач - Вінгаль В. М.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 липня 2016 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіВІНГАЛЬ В.М.суддів:ОСОБА_1, ОСОБА_2при секретарі:ОСОБА_3за участю:позивача ОСОБА_4, його представника ОСОБА_5, відповідача ОСОБА_6, її представника ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 та ОСОБА_8 на рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 21 квітня 2016 року у справі за позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_6 та ОСОБА_8 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, треті особи: ОСОБА_9 та ОСОБА_10,

в с т а н о в и в:

В лютому 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6 та ОСОБА_8 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що 11.11.2015 року під час випасання череди корів гр. ОСОБА_9 та ОСОБА_11 зникла тільна корова «Янка», що належала йому особисто. Дана корова була ІНФОРМАЦІЯ_1, симентальської породи, код породи 11, приблизною вагою 450-470кг. Тварина не повернулася з пасовища і до цього її труп знайдено не було. За повторною заявою ОСОБА_4 Городнянським відділенням поліції порушена кримінальна справа по якій на даний час ведеться досудове слідство. 11.11.2015 року черга по випасанню корів була за домогосподарством ОСОБА_8 та його дружини ОСОБА_6, яка замість себе найняла інших людей, які за гроші випасають корів - ОСОБА_9 і ОСОБА_10.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що особи, яких найняли відповідачі для виписання корів в день зникнення корови вживали алкогольні напої у звязку з чим череда розбіглася, а після того як її вдалося зібрати корови ОСОБА_4 серед них не було. З довідки управління Агропромислового розвитку Городнянської РДА вбачається, що ринкова вартість на молочних корів становить від 30 до 35 грн. за кілограм. Приблизна вартість втраченої корови становить 17500 гривень.

Позивач вважає, що йому була також завдано і моральну шкоду, оскільки зникла корова була одним із засобів існування у сімї, молоко з корови забезпечувало харчування і дохід сімї. Позивач вказує, що його корова була тільна і тому він втратив теля, яке хотів залишити собі. Моральну шкоду він оцінює у 6000 гривень.

Рішенням Городнянського районного суду Чернігівської області від 21 квітня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_6 та ОСОБА_8 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_6 та ОСОБА_8 на користь ОСОБА_4 15750 грн. матеріальної та 500 грн. моральної шкоди, та по 308 грн. 60 коп. сплаченого судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_6 та ОСОБА_8 звернулись з апеляційною скаргою, в якій просили скасувати рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 та ОСОБА_8 зазначили, що рішення є незаконним, винесеним з порушенням норм матеріального права за недоведеністю обставин, що мають значення для справи та невідповідності висновків суду обставинам справи. Відповідачі зазначають, що факт завдання шкоди позивачу документально не доведений, вага корови встановлена на підставі Акту, наданого позивачем, який складений головою сільради, депутатом сільради та двома сусідами через місяць після зникнення корови, проте жоден з цих осіб не є фахівцем з ветеринарної справи, який не може бути доказом у справі.

Апелянти зазначають, що вартість корови обчислена судом на підставі листа Городнянської районної державної адміністрації про ринкову вартість молочних корів 30-35 грн. за кілограм, суд обрахував по 35 грн., тобто за найвищою ціною. Апелянти зазначають, що суттєвим фактом є те, що 22.11.2015 року випасали корову найняті пастухи за відповідну винагороду, залучення інших виконавців за жодних умов не може вважатися неналежним виконанням обовязків. На думку апелянтів суд безпідставно прийняв доводи позивача, що відповідачі халатно та неналежно віднеслись до виконання своїх обовязків по виписанню корів і тому винні гроші.

Вислухавши суддю-доповідача, доводи позивача ОСОБА_4, його представника ОСОБА_5, відповідачки ОСОБА_6, її представника ОСОБА_7, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з наступних підстав.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_4 суд першої інстанції вважав, що шкода завдана позивачу внаслідок втрати корови доведена. У звязку з неналежним виконанням відповідачами своїх обовязків загинула корова позивача, а тому на думку суду завдана шкода підлягає відшкодуванню у відповідності з правилами ст. ст. 22, 1166, 1190 ЦК. Стягнення 500 грн. у відшкодування моральної шкоди буде достатнім розміром.

Проте з таким висновком суду не погоджується апеляційний суд.

У відповідності до ст. ст.10, 61 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно п.2 Постанови Президії Верховного Суду України №6 від 27.03.1992 року зі змінами і доповненнями, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний звязок та є вина зазначеної особи, а коли це було внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

По справі встановлено, що між жителями с. Тупичів Городнянського району Чернігівської області тривалий час існує усна домовленість (колективна угода) про спільне випасання належної їм великої рогатої худоби в одній череді, яке здійснюється власниками корів почергово на місцевих пасовищах, згідно якої сімя ( господарство ) повинна відпасти колективну худобу за встановлених графіком. Відповідно до встановленого графіку, 11.11.2015 року черга з випасання колективної худоби, у тому числі і корови ОСОБА_4, була за господарством подружжя ОСОБА_6 та ОСОБА_12

11 листопада 2015 року корова позивача з кличкою «Янка» не прийшла з пасовища.

Відповідач ОСОБА_6 залучила для допомоги у випасанні худоби ОСОБА_13 та ОСОБА_10, які на пасовищі вживали алкогольні напої через що належним чином не контролювали худобу і це призвело до того, що череда розбіглась і корова ОСОБА_4 знаходячись без відповідного контролю зайшла на територію колишнього комплексу по відгодівлі великої рогатої худоби, де впала у зливну яму і загинула.

Вирішуючи спір про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, суд першої інстанції не звернув належної уваги на вимоги ст.ст.1166, 1167 ЦК України про те, що шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала за наявності її вини.

Апеляційний суд вважає, що позивачем не доведено наявність вини відповідачів ОСОБА_6 та ОСОБА_8 у заподіянні шкоди в звязку з втратою корови.

Таким чином, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог не дав належної оцінки вищевказаним обставинам, невірно визначився із спірними правовідносинами, неправильно застосував норми матеріального права та не спростував доводи відповідачів, що призвело до хибного висновку про наявність правових підстав для задоволення позову про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

З урахуванням встановлених обставин та наданих суду доказів, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції у відповідності до вимог ст. 309 ЦПК України скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. За подачу апеляційної скарги ОСОБА_6 сплатила 1218 грн. 93 коп., які підлягають стягненню на її користь з ОСОБА_4 в повернення сплаченого судового збору.

Керуючись ст. 1166 ЦК України, ст.ст. 88, 303, 307, 309, 313, 316, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 та ОСОБА_8 задовольнити.

Рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 21 квітня 2016 року скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_6 та ОСОБА_8 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 1218 грн.93 коп. в повернення сплаченого судового збору за подачу апеляційної скарги.

Рішення набирає чинності негайно і може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий:Судді: