Ухвала суду № 59223338, 30.03.2015, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/1605/14-ц

УХВАЛА

30 березня 2015 року смт. Овідіополь

Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Бочарова А.І.,

при секретарі Мажар А.М.,

за участю: представника позивачів ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт.Овідіополь цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 від імені та в інтересах ОСОБА_3

до

ОСОБА_4,

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору приватний нотаріус

ОСОБА_5,

про визнання заповіту недійсним та визнання права на спадкування за заповітом,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Овідіопольського районного суду Одеської області перебуває вищезазначена цивільна справа.

За клопотанням представника позивача, ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 05.11.2014 року, по справі було призначено та проведено посмертну судову психіатричну експертизу.

11.02.2015 року до Овідіопольського районного суду Одеської області надійшов висновок комісійної судово-психіатричної експертизи № 33 від 16.01.2015 року, проведеної Київським міським центром судово-психіатричної експертизи.

Представником позивача в судовому засіданні було заявлено клопотання про призначення у справі посмертної комісійної судово-медичної експертизи за участю психіатра, проведення якої він просить доручити експертам Одеського обласного бюро судово-медичних експертиз та на вирішення експертів поставити наступні питання: 1. Якими захворюваннями страждав ОСОБА_6 у період з липня 2013 року по день смерті? 2. Які лікарські засоби приймав ОСОБА_6 у період з липня 2013 року по день смерті? 3. Як впливають лікарські засоби, які приймав ОСОБА_6 у період з липня 2013 року по день смерті, на психічний стан хворого та на здатність хворого усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними? 4. Чи міг ОСОБА_6 з урахуванням онкологічного захворювання та прийому ліків станом на 21 жовтня 2013 року усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними? Також було заявлено клопотання про призначення у справі повторної комплексної судової посмертної психолого-психіатричної експертизи, проведення якої він просить суд доручити експертам Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз та на вирішення експертів поставити наступне питання: Чи міг ОСОБА_6, який помер 7 листопада 2013 року, усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними станом на 21 жовтня 2013 року? Витрати за проведення вказаних експертиз просить суд покласти на ОСОБА_3, провадження у справі зупинити до отримання висновку експерта.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечував.

Третя особа в судове засідання не з'явилась, але від неї на адресу суду надійшла заява про розгляд справи у її відсутність.

Ознайомившись з клопотанням про призначення експертиз, заслухавши думку учасників процесу, суд вважає клопотання таким, що задоволенню не підлягає, з наступних підстав:

Відповідно до ч.1 ст.143 ЦПК України для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.

Частиною четвертою ст.143 ЦПК України передбачено, що особи, які беруть участь у справі, мають право просити суд провести експертизу у відповідній судово-експертній установі, доручити її конкретному експерту, заявляти відвід експерту, давати пояснення експерту, знайомитися з висновком експерта, просити суд призначити повторну, додаткову, комісійну або комплексну експертизу.

За вимогами ст.145 ЦПК України призначення експертизи є обов'язковим якщо у справі необхідно встановити психічний стан особи.

Як роз'яснено п.16 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 6 листопада 2009 року за № 9, правила статті 225 ЦК поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо). Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд відповідно до статті 145 ЦПК зобов'язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін. Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів відповідно до статті 212 ЦПК. При розгляді справ за позовами про визнання недійсними заповітів на підставі статті 225, частини другої статті 1257 ЦК суд відповідно до статті 145 ЦПК за клопотанням хоча б однієї зі сторін зобов'язаний призначити посмертну судово-психіатричну експертизу. Висновок такої експертизи має стосуватися стану особи саме на момент вчинення правочину.

Верховний суд України в п.18 Постанови Пленуму "Про судову практику у справах про спадкування" від 30 травня 2008 року за № 7, зазначив, що за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо він був складений особою під впливом фізичного або психічного насильства, або особою, яка через стійкий розлад здоров'я не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними. Для встановлення психічного стану заповідача в момент складання заповіту, який давав би підставу припустити, що особа не розуміла значення своїх дій і (або) не могла керувати ними на момент складання заповіту, суд призначає посмертну судово-психіатричну експертизу (стаття 145 ЦПК).

Отже проведення у справі посмертної комісійної судово-медичної експертизи за участю психіатра Законом не передбачено, а передбачено проведення посмертної судово-психіатричної експертизи.

Як вже було зазначено судом за клопотанням представника позивача, ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 05.11.2014 року, по справі було призначено та проведено посмертну судову психіатричну експертизу.

11.02.2015 року до Овідіопольського районного суду Одеської області надійшов висновок комісійної судово-психіатричної експертизи № 33 від 16.01.2015 року, проведеної Київським міським центром судово-психіатричної експертизи.

Зазначена експертиза була проведена на підставі наявних в матеріалах справи письмових доказів та показів свідків, допитаних в судовому засіданні.

Підстав для визнання висновку експертизи № 33 від 16.01.2015 року необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумнів в його правильності, у суду не має, в зв'язку з чим клопотання представника позивача задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст.143, 145, 150 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотань представника позивача про призначення у справі посмертної комісійної судово-медичної експертизи за участю психіатра та призначення у справі повторної комплексної судової посмертної психолого-психіатричної експертизи - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя А.І. Бочаров