Вирок № 59221593, 24.07.2014, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/2729/14-к

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2014 року смт. овідіополь

Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Бочарова А.І.,

при секретарі Мажар А.М.,

за участю: прокурором Рогова В.В., Новікової А.І.,

неповнолітнього потерпілого ОСОБА_1,

законного представника неповнолітнього потерпілого та цивільного позивача ОСОБА_2,

обвинуваченого ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за обвинуваченням

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, офіційно не працюючого, одруженого, що має на утриманні неповнолітню дитину ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, що зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, який в силу ст.89 КК України є таким, що судимості не має,

у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст.286 ч.1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

29 жовтня 2013 року, о 21 годині, водій ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, керував технічно-справним автомобілем марки «ВАЗ 2106», державний номерний знак НОМЕР_1, який зареєстрований у МРЕВ-1 м.Іллічівська УДАІ України в Одеській області на ОСОБА_5 (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії ОІС № 118721 від 21.09.1996), рухався в смт.Великодолинське Овідіопольського району Одеської області по вулиці Леніна з боку вулиці Семашко у напрямку автодороги «Одеса -ОСОБА_6», де напроти будинку 73, розташованого по вулиці Леніна зазначеного селища, при виникненні небезпеки для руху не вжив заходів для зупинки транспортного засобу або безпечного об'їзду перешкоди, що призвело до наїзду на пішохода ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6, який рухався по краю узбіччя попереду автомобіля у попутному напрямку.

Під час керування транспортним засобом водій ОСОБА_3 не передбачаючи можливості настання суспільно-небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинен був і міг їх передбачити, допустив порушення вимог п.12.1 та п.12.3 «Правил дорожнього руху» (введені в дію 01.01.2002 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року), що зобов'язують водія:

- 12.1. «Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним».

- 12.3. «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди».

Внаслідок даної дорожньо-транспортної події, що відбулося з вини водія ОСОБА_3, пішохід ОСОБА_1, згідно висновку судово-медичної експертизи № 321 від 18.03.2014 року, отримав тілесні ушкодження у вигляді: «закрита черепно-мозкова травма у формі забиття головного мозку легкого ступеня, перелам кісток носа, садни голови, закритий відламковий перелам лівої стегнової кістки». Вказані ушкодження в момент спричинення не були небезпечними для життя, тому згідно «Правил судово-медичного встановлення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» (від 1995 року) відносяться до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості».

Своїми діями ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.286 КК України, кваліфікуючими ознаками якого є порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Обвинувачений ОСОБА_3 свою вину визнав повністю і у скоєному ним злочині щиросердо розкаявся, підтвердивши суду, що він дійсно скоїв злочин при вищенаведених фактичних обставинах, які ним не заперечуються. Цивільний позов прокурора визнав в повному обсязі. Цивільний позов законного представника потерпілого визнав частково, матеріальну шкоду визнав в повному обсязі, заявлену суму моральної шкоди визнав частково, але не визначився в якій частині. Просить суд застосувати до нього дію Закону України «Про амністію у 2014 році» та звільнити його від покарання.

Судом з'ясовано, що обвинувачений ОСОБА_3 правильно розуміє зміст цих обставин, а тому у суду немає сумнівів у добровільності та істинності його позиції. При цьому обвинуваченому роз'яснено, що надалі він не матиме права оспорювати ці фактичні обставини справи в апеляційному порядку.

За згодою учасників судового провадження, відповідно до ст.349 КПК України, судом визнано недоцільним досліджувати докази фактичних обставин справи, які ніким не заперечуються та крім пояснень ОСОБА_3 підтверджуються матеріалами кримінального провадження.

Суд вважає вину обвинуваченого ОСОБА_3 у скоєнні злочину, передбаченого ст.286 ч.1 КК України повністю доведеною.

Дії обвинуваченого ОСОБА_3 правильно кваліфіковані за ст.286 ч.1 КК України.

Призначення покарання ОСОБА_3 підлягає в межах санкції ст.286 ч.1 КК України.

Призначаючи покарання, суд враховує ступінь важкості скоєного злочину, а у відповідності зі ст.12 КК України скоєний ОСОБА_3 злочин відноситься до злочинів невеликої тяжкості.

Крім того, при призначенні покарання суд враховує особу обвинуваченого:

- раніше обвинувачений ОСОБА_3 один раз був засуджений, але відповідно до ст.89 КК України є таким, що судимості не має, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, офіційно не працює, характеризується задовільно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

Також при призначенні покарання суд враховує:

відсутність обставин, що обтяжують покарання (ст.67 КК України),

наявність обставин, що помякшує покарання:

- щире розкаяння (п.1 ч.1 ст.66 КК України);

- часткове добровільне відшкодування заподіяної шкоди, що підтверджується залученими до матеріалів справи фіскальними чеками на придбання ліків та оплату лікування потерпілого у лікарні (п.2 ч.1 ст.66 КК України).

Суд вважає необхідним призначити покарання ОСОБА_3 у вигляді обмеження волі в межах санкції ст.286 ч.1 КК України.

З урахуванням наявності двох обставин, що помякшують покарання, позитивної характеристики особи обвинуваченого, призначаючи покарання у вигляді обмеження волі, суд вважає за можливим застосування ст.75 КК України та звільнення обвинуваченого від відбуття покарання з встановленням іспитового строку, а також без призначення додаткового покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Разом з цим, відповідно до п. «в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2014 році» звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не повязаних з позбавленням волі, підлягають засуджені за умисні злочини, які не є тяжкими або особливо тяжкими відповідно до ст.12 КК України, та за злочини, вчинені з необережності, які не є особливо тяжкими відповідно до ст.12 КК України, не позбавлені батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років.

Як вибачається з копії свідоцтва про народження серії 1-ЖД № 080193 ОСОБА_3 є батьком ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4. Дані про те що останній позбавлений батьківських прав у матеріалах кримінального провадження відсутні, що свідчить про те, що ОСОБА_3 підпадає під дію п. «в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2014 році».

У відповідності зі ст.12 КК України скоєний ОСОБА_3 злочин відносяться до злочинів невеликої тяжкості.

Обставин, передбачених ст.4 Закону України «Про застосування амністії» та ст.8 Закону України «Про амністію у 2014 році», які виключають можливість застосування даного закону відносно зазначених в цій статті осіб, судом відносно ОСОБА_3 не встановлено.

Запобіжний захід не обирався.

Речові докази по справі відсутні.

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, заподіяна протиправними діями, відшкодовується в повному обсязі особою, що її заподіяла.

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, заподіяна фізичній особі, відшкодовується особою, що його заподіяло, при наявності його провини.

Відповідно до ст.1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобовязана відшкодувати витрати закладові здоровя на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

З урахуванням визнання обвинуваченим ОСОБА_3 заявленого прокурором в інтересах держави в особі комунальної установи «Одеська обласна дитяча лікарня» цивільного позову у повному обсязі і, з урахуванням доведеності провини обвинуваченого в скоєнні інкримінованого злочину, заявлений цивільний позов прокурора підлягає задоволенню в повному обсязі.

З тих саме підстав підлягає задоволенню в повному обсязі позовна вимога законного представника потерпілого та цивільного позивача ОСОБА_2 про стягнення з обвинуваченого на її користь невідшкодованої заподіяної матеріальної шкоди в сумі 4200 грн.

Позовна вимога законного представника потерпілого та цивільного позивача ОСОБА_2 в частині стягнення моральної шкоди підлягає частковому задоволенню.

З урахуванням характеру кримінального правопорушення, глибини душевних страждань цивільного позивача, інших обставин, які мають істотне значення та враховуючи вимогу розумності і справедливості, суд визначає розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 30000 грн., що є адекватним моральним стражданням цивільного позивача.

Процесуальні витрати по справі на залучення експертів у сумі 884,52 грн., відповідно до ч.2 ст.124 КПК України, підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_3

Керуючись ст.ст.349, 370, 373, 374 КПК України, ст.ст.1166, 1167, 1206 ЦК України, суд

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ст.286 ч.1 КК України та призначити йому покарання 1 (один) рік обмеження волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.

У відповідності до ст.75 КК України визнати можливим звільнити ОСОБА_3 від призначеного покарання, якщо він протягом одного року випробувального строку не вчинить іншого злочину.

На підставі п. «в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2014 році» ОСОБА_3 звільнити від відбування призначеного судом покарання, як особу, не позбавлену батьківських прав, який на день набрання чинності цим Законом має неповнолітню дитину, якої не виповнилося 18 років.

Цивільний позов прокурора в інтересах Держави в особі комунальної установи «Одеська обласна дитяча лікарня» - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь комунальної установи «Одеська обласна дитяча лікарня» вартість за стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_1 у розмірі 14086,37 грн. за реквізитами: р/р 35429201021143, 35426301021143, код ЄДРПОУ 01998532, МФО 828011 в ГУДКСУ Одеської області.

Цивільний позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 4200 грн. невідшкодованої матеріальної шкоди та 30000 грн. заподіяної моральної шкоди, а всього 34200 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Держави 884,52 грн. процесуальних витрат по справі на залучення експертів.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Одеської області через Овідіопольський районний суд Одеської області протягом 30 днів після його проголошення, а особою, яка перебуває під вартою в той же строк з дня отримання копії вироку.

Суддя:А.І. Бочаров