Рішення № 59218705, 26.07.2016, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа №521/9045/16-ц

Провадження №2/521/3771/16

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2016 року Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Поліщук І.О.,

при секретарі Святецькій І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Одеської регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» про визнання звільнення з роботи незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди зобовязання відповідача сплатити, відносно всіх сум коштів виплачених йому на даний час та за рішенням суду, єдиний соціальний внесок,

В С Т А Н О В И В:

20 травня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Одеської регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди в якому просить суд визнати незаконним звільнення його з роботи на підставі п.3 ст.40 п.2, ст.147 КЗпП України, поновити його на посаді інженера 1 категорії відділу землевпорядних робіт ОРФ ДП «ЦДЗК», стягнути заробітну плату за час вимушеного прогулу внаслідок його незаконного звільнення з 29.04.2016 року до дня його фактичного поновлення на роботі відповідно окладу за тарифною сіткою згідно його розряду, що складає 3060 гривень на місяць. Стягнути з ОРФ ДП «ЦДЗК» на його користь не донараховану йому частину заробітної плати за місяці в яких ним не була виконана норма виробітку не з його вини, внаслідок чого він отримав заробітну плату нижче відповідного окладу за тарифною сіткою згідно його розряду. Донарахування просить провести до суми мінімум як 2/3 окладу за тарифною сіткою згідно відповідного йому розряду що гарантується йому ст.11 КЗпП і становить за його підрахунками 5443,89 гривень, стягнути з відповідача компенсацію втрати частини заробітної плати у звязку з порушенням термінів її виплати у сумі 402 гривні 29 копійок, без сплати з цієї суми податку на доходи фізичних осіб та Військового збору. 22 червня 2016 року ОСОБА_1 подано заяву про збільшення позовних вимог, в яких просить додатково зобовязати відповідача сплатити відносно до всіх сум коштів виплачених йому наданий час та які будуть виплачені за рішенням суду єдиний внесок на загальнообовязкове державне соціальне страхування стосовно яких це потрібно відповідно до законодавства, тому що несплата єдиного внеску підтверджується довідкою за формою ОК-5 наданою йому Пенсійним Фондом України та стягнути моральну шкоду у розмірі 6100 гривень. 30.06.2016 року позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог, в яких просить окрім позовних вимог заявлених раніше, зобовязати ОРФ ДП «ЦДЗК» виплатити йому недоотриману винагороду за підсумками за роки роботи, зобовязати відповідача випалити йому не отриману винагороду за вислугу років, враховуючи, що компенсація за невикористану відпустку при звільненні була нарахована без врахування вищезазначених виплат зобовязати ОРФ ДП «ЦДЗК» перерахувати розмір компенсації на невикористану відпустку та виплатити різницю, зобовязати ОРФ ДП «ЦДЗК» виплатити компенсацію за фактичну затримку вищезазначених виплат враховуючи коефіцієнт приросту споживчих цін. 14 липня 2016 року позивачем до канцелярії подано заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить зобовязати відповідача доплатити неотриману ним заробітну плату у звязку з невиконанням норм виробітку до гарантованих розмірів оплати праці у сумі 10574,60 гривень; стягнути з відповідача невиплачену щомісячну премію за трудові досягнення за останні пять років у загальному розмірі 137319 гривень 88 копійок, а також компенсацію у звязку з втратою частини заробітної плати у звязку з порушенням термінів її виплати; стягнути з відповідача винагороду за підсумками роботи за рік за період роботи 2010-2012 роки у загальній сумі 62314 гривень 43 копійки з виплатою компенсації втрати частини заробітної плати у звязку з порушеннями термінів її виплати; стягнути з ОРФ ДП «ЦДЗК» винагороду за вислугу років у загальному розмірі 34110 гривень 07 копійок, з компенсацією втрати частини заробітної плати у звязку з порушеннями термінів її виплати; стягнути з відповідача грошову компенсацію за невиплачені одноразові премії до державних та професійних свят у загальному розмірі 32873 гривні 41 копійка з виплатою компенсації у звязку з порушенням термінів виплати належних сум; оскільки на думку позивача не проводилися індексація його заробітної плати в період з травня 2012 року, то розмір індексації його заробітної плати розрахований відповідно доданих індексів споживчих цін склав загалом 7881 гривень 68 копійок які позивач також просить стягнути з відповідача на його користь; стягнути з відповідача на його користь гарантовану допомогу на оздоровлення яку не виплатили при відпустці у січні 2013 року у мінімальному розмірі посадового 2301 гривень та за часи відпусток яких його було позбавлено за інші чотири роки у мінімальному розмірі посадового окладу 3340 гривень, що загалом складає 15661 гривень, стягнути моральну шкоду у розмірі 6680 гривень за порушення відповідачем законодавства про працю України, стягнути з відповідача на його користь невиплачену компенсацію за 91 день невикористаної щорічної відпустки у сумі 13986 гривень. 20 липня 2016 року ОСОБА_1 подав до канцелярії суду заяву про залишенні без розгляду його вимог щодо виплат відповідачем йому: недотриманої заробітної плати відповідно до тарифної ставки його посадового окладу; - премій за трудові досягнення; - винагороди за вислугу років; винагороди за підсумками роботи за рік; - одноразових премій додержавний та професійних свят; - допомоги на оздоровлення; компенсації втрат частини заробітної плати у звязку з порушенням термінів її виплати; індексації заробітної плати. Ухвалою суду від 26 липня 2016 року вищезазначені позовні вимоги залишені без розгляду. В останній заяві про зміну предмету позову від 20.07.2016 року ОСОБА_1 просив розглянути його позовні вимоги заявлені до Одеської регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» про визнання звільнення його з роботи незаконним та поновити на посаді інженера 1 категорії відділу землевпорядних робіт ОРФ ДП «ЦДЗК», стягнути з ОРФ ДП «ЦДЗК» середній заробіток за час вимушеного прогулу внаслідок його незаконного звільнення з 29.04.2016 року, що станом на 26.07.2016 року складає 9161 гривню 04 копійки, відшкодувати моральну шкоду у розмірі 9161 гривень 04 копійки, зобовязати ОРФ ДП «ЦДЗК» сплатити, відносно до всіх сум коштів виплачених йому на даний час та які будуть виплачені за рішенням суду, єдиний внесок на загальнообовязкове державне соціальне страхування.

Свій позов обґрунтовував тим, що з 18 травня 2011 року працював на посаді інженера за сумісництвом у ОРФ ДП «ЦДЗК», згідно з наказом № 52-к від 26.07.2011 року був звільнений за власним бажанням та відповідно до наказу № 53-к від 01.08.2011 року прийнятий на посаду інженера відділу землевпорядних робіт де і працював до 29.04.2016 року. Позивач вказує, що наказом № 70-к від 12.04.2012 переведений на посаду інженера 1 категорії відділу земле оціночних робіт та наказом № 70-К від 01.11.2013 року на посаду інженера 1 категорії відділу землевпорядних робіт. Наказом № 37-К від 29.04.2016 року його було звільнено з роботи відповідно до п.3 ст.40, п.2 ст.147 КЗпП України за нібито систематичне невиконання без поважних причин обовязків, покладених на нього правилами внутрішнього трудового розпорядку. Однак, як зазначає ОСОБА_1, за весь період своєї роботи на підприємстві ніколи не допускав порушень трудової дисципліни та сумлінно виконував свої службові обовязки, у звязку чим був заохочений подякою згідно наказу ДП «ЦДЗК» № 41-К від 05.03.2015 року та до нього жодного разу не було застосовано дисциплінарне стягнення. Натомість підприємство відповідача систематично порушувало трудове законодавство на протязі майже всієї його трудової діяльності, а саме ст. 110 та ст.115 КЗпП України та ст.24, ч.2 ст.30 Закону України «Про оплату праці». ОСОБА_1 в своєму позові звернув увагу, що директор ОРФ ДП «ЦДЗК» ОСОБА_2 за нібито систематичне порушення п.3.1 Правил внутрішнього трудового розпорядку наказом № 37-К від 29.04.2016 року звільнив його з посади на підставі пояснювальної записки ОСОБА_1 та ОСОБА_3 службового розслідування інциденту, що мав місце 07.04.2016 року, з якого він зясував про нібито його перешкоди ОСОБА_4 виконувати її обовязки та про хуліганські дії нібито вчиненні ним у відношенні громадян ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Вважає, що до нього зі сторони деяких працівників та керівництва відповідача здійснено грубе порушення законодавства про працю і його звільнення відбулося незаконно з особистих мотивів, оскільки відповідно до п. 3 ст.40 КЗпП України розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути здійснено лише у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обовязків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного або громадського стягнення. Директор ОРФ ДП «ЦДЗК» ОСОБА_2 у наказі про його звільнення безпідставно вказав про систематичність, але не вказав які саме заходи дисциплінарного або громадського стягнення до нього застосувалися раніше, бо їх до нього не застосували. З зазначених підстав вважає наказ про звільнення незаконним, просить поновити на роботі, стягнути заробітну плату за час вимушеного прогулу та моральну шкоду, зобовязати відповідача сплатити відносно всіх сум єдиний внесок на загальнообовязкове державне соціальне страхування.

В судовому засіданні позивач свої позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позові та додатково пояснив суду, що за період роботи ОРФ ДП «ЦДЗК» ніколи не допускав порушень турового дисципліни, правил внутрішнього розпорядку, а навпаки заохочений подякою у 2015 році. Підприємство систематично порушувало трудове законодавство на протязі майже всієї його трудової діяльності. З листопада 2015 року керівництво підприємства ще більше стали порушувати трудове законодавство, безпідставно перестали виплачувати заробітну плату, про що саме за його заявою ведеться кримінальне провадження слідчим Малиновського районного відділу національної поліції в м. Одесі, дані про яке внесені у Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12016160470000187 від 15.01.2016 року. Позивач вважає, що до нього зі сторони деяких працівників та керівництва ОРФ ДП «ЦДЗК» здійснено грубе порушення законодавства про працю і його звільнення відбулося незаконно з особистих мотивів. ОСОБА_1 наголошував, що обвинувачення ОСОБА_2 в наказі № 37-к від 29.04.2016 року та розповсюдження його змісту серед працівників ОРФ ДП»ЦДЗК» щодо вчинення ним хуліганських дій, вважає наклепом, який паплюжить його ділову репутацію, принижує честь і гідність, оскільки визнання його винним у хуліганських діях не є компетенцією керівника підприємства ОСОБА_2 і службової комісії утвореної за його наказом. Факт проведення розслідування і обєктивність висновків під якими підписалися члени комісії він піддає сумніву,оскільки його навіть не повідомили про її існування до дня його звільнення. Позивач зазначив про упереджене ставлення керівництва ОРФ ДП «ЦДЗК» до певної категорії працівників, на його думку вищезгадана категорія визначається їх настроєм стосовно порушень законодавства керівництвом ОРФ ДП «ЦДЗК» і намаганням припинити ці порушення. До цієї категорії керівництво відноситься надто прискіпливо, доказом чого служить його незаконне звільнення. Моральну шкоду ОСОБА_1 обґрунтував тим, що саме законом передбачено в разі визнання судом звільнення незаконним відшкодування моральної шкоди, КЗпП України передбачає, що в разі доведення незаконності звільнення, обовязково має бути відшкодована моральна шкода. Позивач вважає, що його незаконно звільнення носить фактично обвинувачення у хуліганстві, що негативно вплинуло на його репутацію у суспільстві, знайомі та колеги по роботі змінили до нього своє ставлення, у звязку з чим він нервує та переживає. Позивач зазначив, що проживає з батьками, у звязку зі звільненням, втратою заробітку, неможливістю працевлаштуватися за спеціальністю вимішений знаходиться на утриманні батьків, що також його принижує та завдає моральних страждань.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав, посилаючись на те, що при його звільнені ніяких порушень трудового законодавства не допускалося, а обставини його звільнення, викладені в позовній заяві, не відповідають дійсності. В судовому засіданні представник відповідача зазначив, що дійсно наказом № 37-К від 29.04.2016 року на підставі п.3 ч.1 ст.40 та п.2 ч.1 ст.147 КЗпП України ОСОБА_1 було звільнено з посади інженера першої категорії відділу землевпорядних робіт управління землевпорядних, земле-оціночних, топографо-геодезичних та картографічних робіт за порушення трудової дисципліни за систематичне невиконання працівником без поважних причин обовязків, покладених на нього правилами внутрішнього розпорядку. Представник відповідача звернув увагу, що документами підтверджується, що позивачем було здійснене грубе порушення трудової дисципліни, вчинено аморальний проступок не лише до керівництва, в особі заступника директора філії ОСОБА_3, в і до співробітника філії начальника загального відділу ОСОБА_4, таким чином в протиправних діях позивача вбачається систематичність, незаконна та протиправна поведінка позивача носить в собі ознаки кримінального правопорушення, унеможливлює продовження ним трудової діяльності в Одеській регіональній філії ДП «Центр державного земельного кадастру» та підтверджує правомірність прийняття наказу про звільнення в якості дисциплінарного стягнення. З зазначених вище підстав просив відмовити в задоволенні позову.

Суд, вислухавши позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до наказу № 34-К від 18.05.2011 року був прийнятий на посаду інженера за сумісництвом до Одеської регіональної філії Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру». Згідно з наказом № 52-к від 26.07.2011 року Позивач був звільнений за власним бажанням та відповідно до наказу № 53-к від 01.08.2011 року прийнятий на посаду інженера відділу землевпорядних робіт. Наказом № 70-к від 12.04.2012 ОСОБА_1 переведений на посаду інженера 1 категорії відділу земле оціночних робіт, Наказом № 70-К від 01.11.2013 року на посаду інженера 1 категорії відділу землевпорядних робіт.

Наказом № 37-К від 29.04.2016 року ОСОБА_1, інженера 1 категорії відділу землевпорядних робіт управління землевпорядних, земле оціночних, топографо-геодезичних та картографічних робіт було звільнено з роботи 29 квітня 2016 року за систематичне невиконання ним без поважних причин обовязків, покладених на нього правилами внутрішнього трудового розпорядку, відповідно до п.3 ст.40, п.2 ст.147 КЗпП України. Викладені обставини підтверджуються трудовою книжкою ОСОБА_1 та наданими до суду письмовими документами.

Судом встановлено та не заперечувалося ніким з учасників процесу, що до прийняття наказу про звільнення ОСОБА_1 29 квітня 2016 року, ніяких наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 відповідно до статей 147-149 КЗпП України, Державним підприємством «Центр Державного земельного кадастру» не приймалося.

Відповідно до вимог ст. 147 КЗпП України, дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного керівника. В контексті даної правової норми право застосування дисциплінарного стягнення надається тому органу, який здійснює прийняття на роботу даного працівника. Згідно до статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо з дня виявлення проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника з роботи у звязку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладено пізніше шести місяців з дня вчинення проступку. За правилами статті 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

29.04.2016 року Одеською регіональною філією Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру» винесено наказ № 37-к, згідно з яким ОСОБА_1, інженера 1 категорії відділу землевпорядних робіт управління землевпорядних, земле оціночних, топографо-геодезичних та картографічних робіт було звільнено з роботи 29 квітня 2016 року за систематичне невиконання ним без поважних причин обовязків, покладених на нього правилами внутрішнього трудового розпорядку, відповідно до п.3 ст.40, п.2 ст.147 КЗпП України.

В якості доказів підтверджуючих правомірність прийняття наказу про звільнення стороною відповідача суду надано: пояснювальна записка заступника директора філії начальника управління Державного земельного кадастру ОСОБА_5 на імя Директора ОРФ ДП «Центр державного земельного кадастру» ОСОБА_2, в якій він вказує, що 07 квітня 2016 року орієнтовано о 15:00 годині в приміщенні прийомної директора філії до нього були застосовані хуліганські дії зі сторони ОСОБА_1 інженера 1-ї категорії відділу землевпорядних робіт управління землевпорядних, земле оціночних, топографо-геодезичних та картографічних робіт, а саме. ОСОБА_1 о 15:00 годині увійшов до приймальної директора, де на той момент крім нього, перебували ОСОБА_6, заступник начальника управління Державного земельного кадастру ОСОБА_4, начальник загального відділу. ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_4 стосовно реєстрації його особистої заяви на імя директора філії, після чого між ними розпочалася словесна перепалка з даного приводу. Зважаючи, що дії ОСОБА_1 фактично перешкоджали ОСОБА_4 виконувати її трудові обовязки, він як заступник директора філії втрутився в конфлікт. Для зясування чи дійсно потрібно здійснювати реєстрацію особистої заяви ОСОБА_1, він запитав у останнього про можливість з нею ознайомитися. Після позитивної відповіді ОСОБА_1 він взяв заяву зі стола ОСОБА_4, в цей момент ОСОБА_1 почав його штовхати та вдарив в голову кулаком. Завдяки втручанню ОСОБА_6 агресивні дії ОСОБА_1 відносно нього були припинені. Вважає, що в діях ОСОБА_1 є ознаки кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.296 КК України (хуліганство), у звязку з чим просить згоди на дії згідно з чинним законодавством; - пояснювальна записка ОСОБА_6, заступника управління Державного земельного кадастру, в якій він вказує,що 07.04.2016 року орієнтовно о 15-й годині в приміщенні прийомної директора він був свідком хуліганських дій ОСОБА_1 до ОСОБА_3 ОСОБА_1 увійшов до приймальні директора, де на той час крім нього перебували ОСОБА_3 та ОСОБА_4, начальник загального відділу, ОСОБА_1 звертався до ОСОБА_4 з приводу реєстрації якогось документу, у звязку з агресивною поведінкою ОСОБА_1 у їх розмову втрутився ОСОБА_3, останній запитав ОСОБА_1 щодо можливості ознайомитися з заявою, на реєстрації якої наполягав Романов, на що той відповів що згоден. Після того, як ОСОБА_3 взяв заяву в руки, Романов почав штовхати та вдарив ОСОБА_3. З метою припинення агресивних дій ОСОБА_1 він встав поміж них; - пояснювальна записка начальника загального відділу філії ОСОБА_4, в якій вказується, що 07 квітня 2016 року орієнтовано о 15 годині в приміщенні приймальні директора філії вона стала свідком хуліганських дій ОСОБА_1 відносно заступника директора філії ОСОБА_3 Романов увійшов до приймальні директора, де на той час крім неї перебували ОСОБА_3 та ОСОБА_6. ОСОБА_1 звернувся до неї з приводу реєстрації особистої заяви, реєстрації всіх документів проводиться в програмі «Діловодство», але на цей час програма не працювала. Після її пояснень стосовно роботи програми «Діловодство» він почав некоректно вимовлятися, чим зауважив виконувати її обовязки. У звязку з агресивною поведінкою ОСОБА_1 в цю розмову втрутився ОСОБА_3 після чого Романов почав штовхатися та агресивно поводиться; пояснювальна записка ОСОБА_1 в якій він вказує, що біля 15 годин 10 хвилин 07.04.2016 року він в черговий раз прийшов до приймальної директора щоб дізнатися чи зареєстрована його заява на імя директора співробітницею ОСОБА_4, яку він передав ще вчора, а якщо ні, то просив повідомити причини та коли заява буде зареєстрована. В ході їхньої розмови з ОСОБА_4, до розговору втрутився невідомий йому громадянин кавказької зовнішності, по розмовах у колективі новий заступників чергового директора, який виявив бажання прочитати його заяву, а ОСОБА_4 передала йому копію, проти чого він категорично став заперечувати. На його заперечення вищевказаний громадянин відреагував обурено та відмовився віддати його заяву. Після того, як Романов забрав заяву з рук, він почав його штовхати та вдав рив у груди. ОСОБА_1 рефлекторно відповів ударом в область голови, після чого в конфлікт втрутився інший громадянин, а потім зі свого кабінету вийшов директор ОСОБА_7.

14 квітня 2016 року директором філії ОСОБА_2 прийнятий наказ № 10-АДМ «Про проведення службового розслідування», з якого вбачається, що з метою зясування обставин, що мали місце під час інциденту який відбувся 07.04.2016 року за участю співробітників філії ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_1, а також для надання належної правової оцінки, наказано: 1. Створити комісію для проведення службового розслідування у складі: ОСОБА_8 голова комісії, начальник юридичної служби; члени комісії: ОСОБА_9 заступник начальника управління; ОСОБА_10 начальник сектору кадрів та підвищення кваліфікації. 2. Комісії :2.1. до 19.04.2016 року зясувати усі обставини відносно інциденту, який відбувся 07.04.2016 року, опитавши учасників інциденту та інших свідків а також надати інциденту відповідну правову оцінку; 2.2. до 20.04.2016 року подати йому на затвердження акт службового розслідування.

Як вбачається з акту службового розслідування інциденту, що мав місце 07.04.2016 року, комісія в ході проведеного розслідування встановила, що 07.04.2016 року о 15 год.00 хвилин ОСОБА_1 увійшов до приміщення приймальні директора ОРФ ДП «Центр ДЗК». В той час у приймальні знаходилися ОСОБА_3 заступник директора філії та ОСОБА_6 заступник начальника управління, які очікували прийому у директора філії ОСОБА_2 Слід врахувати, що в приміщенні приймальні директора ОРФ ДП «Центр ДЗК» розташовано робоче місце ОСОБА_4 начальника загального відділу, яка на момент інциденту перебувала на своєму робочому місці. ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_4 з приводу реєстрації його особистої заяви. В свою чергу ОСОБА_4 повідомила про неможливість негайної реєстрації його заяви у звязку з тимчасовим збоєм у роботі програмного забезпечення «Діловодство». Після того, як ОСОБА_4 пояснила ОСОБА_1 ситуацію відносно технічних засобів програмного забезпечення «Діловодство», той почав нахабно висловлювати своє незадоволення, використовуючи зневажливі, презирливі слова та словосполучення у відношенні ОСОБА_4 Вказаними діями ОСОБА_1 фактично перешкоджав виконувати ОСОБА_4 її трудові обовязки в порушення п.3.1 Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру». При цьому які засвідчило опитування ОСОБА_4 зазначене порушення ОСОБА_1 правил внутрішнього трудового розпорядку було систематичним, починаючи з січня 2016 року, на що ОСОБА_1 застосовувалося в якості громадського стягнення усне зауваження колишнього директора ОРФ ДП «Центр ДЗК» ОСОБА_11. ОСОБА_5, який також знаходився у приймальні директора ОРФ ДП «Центр ДЗК» та був свідком усіх подій, враховуючи своє керівну посаду та наявність повноважень, втрутився в розмову ОСОБА_1 та ОСОБА_4 і запропонував розібратися у конфліктній ситуації. Для цього ОСОБА_3, попередньо запитавши дозволу ОСОБА_1 почав ознайомлюватися зі змістом його заяви, поданої на реєстрацію до ОСОБА_4. В той час ОСОБА_1 без будь-яких застережень почав зухвало штовхати ОСОБА_3 та кулаком наніс йому удар в область голови. З метою запобігання агресивним діям ОСОБА_1 у конфлікт втрутився ОСОБА_6, який своїм тілом заслонив ОСОБА_3 чим завадив ОСОБА_1 Комісія дійшла наступного висновку, що ОСОБА_1 інженер 1 категорії відділу землевпорядних робіт управління землевпорядних, земле оціночних, топографо-геодезичних та картографічних робіт, у робочий час, не знаходячись безпосередньо на робочому місці та не виконуючи свої трудові обовязки, грубо порушив трудову дисципліну, здійснивши в приміщенні ОРФ ДП «Центр ДЗК» хуліганські дії по відношенню до ОСОБА_3, заступника директора філії та ОСОБА_4 начальника загального відділу. Вказаними діями ОСОБА_1 грубо порушив норми ст..139 Кодексу законів про працю України, п.3.1Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників ДП «ЦДЗК». Крім цього дії ОСОБА_1 під час інциденту підпадають під ст.. 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення» (дрібне хуліганство). Слід враховувати, що порушення ОСОБА_1 п.3.1 Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників ДП «ЦДЗК» в частині перешкоджання виконання трудових обовязків іншому працівнику було систематичним, починаючи з січня 2016 року. Виходячи з вищевикладеного комісія пропонує: 1.Службове розслідування вважати закінченим 2. Директору ОРФ ДП «Центр ДЗК» ОСОБА_2: - застосувати до ОСОБА_1 інженера 1-ої категорії відділу землевпорядних робіт управління землевпорядних, земле оціночних, топографо-геодезичних та картографічних робіт, стягнення за порушення трудової дисципліни в порядку п.3 ст.40, п.2 ст.147 КЗпП шляхом звільнення за систематичне невиконання працівником без поважних причин обовязків, покладених на нього правилами внутрішнього трудового розпорядку. 3. Заступнику директора філії начальнику управління Державного земельного кадастру ОСОБА_12, звернулися до правоохоронних органів із заявою про вчинене відносно нього дрібне хуліганство, що підпадає під ст. 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Проаналізувавши вищенаведені документи, які стали підставою для прийняття відповідачем наказу про звільнення ОСОБА_1 суд приходить до висновку, що акт службового розслідування інциденту, який стався 07.04.2016 року у приймальні директора ОРФ ДП «Центр Державного земельного кадастру» фактично встановлює факт скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення передбаченого ст.173 КпАП України, хоча складення протоколу про адміністративне правопорушення відноситься виключно до компетенції право охоронних органів, встановлення вини є виключно компетенцією суду. Разом з тим, стороною відповідача суду не надано ні заяви про звернення потерпілої особи з заявою до відповідного відділу поліції, ні документів на підтвердження завданих тілесних ушкоджень. Акт службового розслідування інциденту містить висновки про порушення ОСОБА_1 правил ст. 139 Кодексу Закону про працю України в якій зазначено, що працівники зобовязані чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставиться до майна власника, з яким укладено трудовий договір, проте не конкретизовано, які саме юридичні обовязки, що мають моральний зміст і покладені на працівників відповідно до ст. 139 КЗпП України, порушив позивач. Суд не може прийняти до уваги висновки комісії про порушення позивачем п.3.1 Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників ДП «Центр державного земельного кадастру», так як стороною відповідача суду не надані зазначені Правила з підписом ОСОБА_1 про ознайомлення зі змістом вказаних Правил. Суд також критично ставиться до висновків вказаних у вищезазначеному ОСОБА_12, в тієї частині, що порушення ОСОБА_1 п.3.1 Правил внутрішнього трудового розпорядку в частині перешкоджання виконання трудових обовязків іншому працівнику ОРФ ДП «Центр ДЗК» було систематичним, починаючи з січня 2016 року не підтверджено обєктивними доказами, а є виключно припущенням комісії. Не може враховуватися судом і висновки комісії в тієї частині, зроблені на підставі опитування ОСОБА_4, стосовно того, що зазначене порушення ОСОБА_1 Правил внутрішнього трудового розпорядку було систематичним, починаючи з січня 2016 року, і що відносно ОСОБА_1 вже застосувалося в якості громадянського стягнення усне зауваження колишнього директора ОРФ ДП «Центр ДЗК» ОСОБА_11, так як усне опитування працівника не може слугувати доказом застосування заходів громадського стягнення керівництвом підприємства до іншого працівника, крім цього судом враховується, що саме за заявою ОСОБА_1 15.01.2016 року Малиновським відділом поліції в місті ОСОБА_13 управління національної поліції в Одеській області, зареєстровано кримінальне провадження № 12016604700000187 за ст. 175 КК України, у ОСОБА_7 з якого зазначено, що ДП «Одеська регіональна філія Центрального державного земельного кадастру» не виплачується заробітна плата ОСОБА_1 за період часу листопад грудень 2015 року.

Відповідно до ст.40 ч.1 п.3 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначний строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим органом лише у випадках: систематичного невиконання працівником без поважних причин обовязків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення. Виходячи зі змісту даної норми для звільнення працівника за систематичне порушення трудової дисципліни необхідно щоб він вчинив конкретний дисциплінарний проступок, тобто допустив невиконання або неналежне виконання трудових обовязків, щоб це невиконання або не належне виконання трудових обовязків було протиправним та винним і носило систематичний характер, а за попередні порушення трудової дисципліни ( одне чи декілька) до працівника застосувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення з додержанням порядку їх застосування, але вони не дали позитивних наслідків і працівник знову вчинив дисциплінарний проступок. Систематичним порушенням трудової дисципліни вважається порушення, вчинене працівником, який і раніше порушував трудову дисципліну, за що притягувався по дисциплінарної відповідальності та порушив її знову. Отже виходячи зі змісту заявлених позовних вимог та вимог ч.1 п.3 ст.40 КЗпП України, до юридичних фактів, які підлягають встановленню судом відповідно до вимог ст.214 ЦПК при вирішенні спору про законність звільнення ОСОБА_1 з вказаних підстав, є: чи мав місце дисциплінарний проступок (вина, протиправна поведінка), який став безпосередньо підставою для звільнення; чи передувало його звільненню система порушень, за які до нього з додержанням вимог ст.ст. 147-149 КЗпП України були застосовані дисциплінарні стягнення. Перевіряючи законність та обґрунтованість звільнення позивача за систематичне невиконання ним без поважних причин посадових обовязків, стороною відповідача суду надані документи, правову оцінку яким суд надав вище у мотивувальній частині рішення, проте документів, якими мали б бути встановлені систематичні порушення Правил трудового розпорядку позивачем, або інших доказів, суду не надано. Таким чином суд, дослідивши обставини, які становлять предмет доказування у справі, позбавлений можливості визначити яке саме систематичне порушення Правил внутрішнього трудового розпорядку, з ознаками дисциплінарних проступків, мали місце до інциденту що стався 07 квітня 2016 року.

Розірвання трудового договору на підставі ст.40 п.3 КЗпП України, відповідно до ст.43 КЗпП України повинно бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу, відповідач належних та допустимих доказів такої згоди профспілки не надав. У п. 22 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» зазначено, що у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно зясувати, в чому конкретно проявилося порушення, що стало приводом для звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за п.п. 3, 4, 7, 8 ст.40, п.1 ст.41 КЗпП, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені ст.ст. 147 (1), 148, 149 КЗпП правила та порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалося за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувалися при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок і попередня робота працівника. Проаналізувавши вищенаведену норму закону, суд прийшов до висновку, що при звільненні ОСОБА_1 не враховувалося ступінь тяжкості вчиненого проступку і чи має місце взагалі заподіяна позивачем шкода, не враховані і попередня робота позивача на протязі чотирьох років.

Згідно ч.1 ст.233 КЗпП України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.4 ст.60 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Зазначені вище обставини вказують на те, що посилання позивача на порушення з боку відповідача його прав чи охоронюваних законом інтересів є обґрунтованими та знайшли своє підтвердження в судовому засіданні.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до Цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (статті 10 і 11 ЦПК України).

Відповідно до вимог ст.235 КЗпП України незаконне звільнення являється для суду підставою для ухвалення рішення про поновлення на роботі і стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Судом встановлено, що звільнення ОСОБА_1 було незаконним, тому задовольняє позовні вимоги про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Згідно наданого суду штатного розпису у розмірі погодинної тарифної ставки за умов 40 годинного робочого тижня, середньомісячна заробітна плата ОСОБА_1В, становить ( 20,09 гривень за годину Х 40 х4 тижні) 3344 гривні на місяць, час вимушеного прогулу складає 2 місяці та 18 робочих днів (з 29.04.2016 року по 26. 07.2016 року), тому з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення заробітна плата за час вимушеного прогулу у загальному розмірі 9579 гривень 52 копійки, зі розрахунку за два місяці (х2=6688) + 18 робочих днів (20,08х8 =160,64 гривень х 18) = 2891 гривень 52 копійки.

Судом встановлено, що в порушення охоронюваних законом прав ОСОБА_1, адміністрацією був прийнятий незаконний наказ про його звільнення, однак суд приймаючи рішення про поновлення на роботі ОСОБА_1 відмовляє у задоволенні позовних вимог про визнання звільнення його з роботи на підставі п.3 ст.40, п.2 ст.147 КЗпП незаконним, тому що ці позовні вимоги є зайво заявленими.

В судовому засіданні встановлено, що протиправною поведінкою відповідача, яка виразилася в необґрунтованому звільненні позивача, останньому завдана моральна шкода. Судом встановлено, що в порушення охоронюваних законом прав ОСОБА_1, звільнення відбулося на підставі ОСОБА_12 про службове розслідування, який складений на виконання наказу директора філії ОСОБА_2 від 14 квітня 2016 року, яким доручено комісії зясувати усі обставини інциденту, який відбувся 07.04.2016 року, опитавши учасників інциденту та інших свідків. Про те в ході розгляду справи суду не надано доказів, що комісією були зібрані та опитані усі учасники інциденту, встановлені інші свідки. Крім цього у ОСОБА_12 комісія встановила вину позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, що є неприпустимими та завдало позивачу моральну шкоду. Після незаконного звільнення позивач нервував, переживав, звертався за консультаціями до юристів, вимушений звернутися з позовом до суду. В ході судового розгляду справи також встановлено, що наприкінці 2015 року, на початку 2016 року підприємство відповідача виплачувало заробітну плату з порушення термінів її виплати, дані факти підтверджуються довідками наданими представником ДП «ОРІ «ЦДЗК», що стало причиною для звернення позивача до правоохоронних органів. Всі ці обставини, свідчать про нехтування керівниками підприємства відповідача, трудовими правами працівника, що як наслідок завдало переживань, нервових потрясінь, ставило у скрутне становище його сім'ю, негативно вплинуло на її добробут. Така протиправна поведінка відповідача призвела до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків, вимагала від позивача додаткових зусиль для організації свого життя. З цих підстав можна зробити висновок, що ОСОБА_1 завдана моральна шкода, розмір якої суд визначає у сумі 2000 гривень, яка відповідно до вимог статі 237-1 КЗпП України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Суд при визначенні розміру моральної шкоди також враховує особисті пояснення ОСОБА_1 стосовно інциденту 07 квітня 2016 року у приймальній директора ДП ОРФ «ЦДЗК» та його пояснення в залу суду, а саме те, що він у відповідь наніс удар заступнику директора філії ОСОБА_3

Стосовно позовних вимог ОСОБА_1 про зобовязання ОРФ ДП «ЦДЗК», відносно до всіх сум коштів виплачених йому наданий час та які будуть виплачені за рішенням суду, єдиний внесок на загально обовязкове державне соціальне страхування стосовно яких це потрібно відповідно до законодавства, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування. Відповідно до пункту 5 статті 9 цього Закону сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування. В контексті даного закону підприємство, що зобовязано сплачувати єдиний внесок шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів перераховує належні суми за усіх працюючих осіб, а не за кожного окремо та належна сплати цих внесків контролюється саме Державною податковою інспекцією у Малиновському районі м. Одеси ГУ Державної Фіскальної Служби Одеської області, яка уповноважена звертатися з відповідними позовами до суду. З цих підстав суд приходить до висновку, що за вказаними позовними вимогами він не є належним позивачем, що є безумовною підставою для відмови позову в цієї частині.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст.10, 11, 60, 88, 209, 212-218 ЦПК України, ст.ст. 40 ч.1 п.3, 147-149, 233, 235 КЗпП України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Одеської регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» про визнання звільнення з роботи незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди зобовязання відповідача сплатити, відносно всіх сум коштів виплачених йому на даний час та за рішенням суду, єдиний соціальний внесок задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_1 на посаді інженера 1 категорії відділу землевпорядних робіт управління землевпорядних, земле-оціночних, топографо-геодезичних та картографічних робіт Державного підприємства Одеська регіональна філія «Центр державного земельного кадастру».

Стягнути з Державного підприємства Одеська регіональна філія «Центр державного земельного кадастру» (р/р № 26005494375000 в ПАТ «УкрСіббанк» МФО 351005 код ЄДРПОУ 26455235 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 9 579 гривень 52 копійки (девять тисяч пятсот сімдесят девять) гривень 52 копійки, 2000 (дві тисячі) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.

В частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати в межах одного місячного платежу допустити негайне виконання судового рішення.

Стягнути з Державного підприємства Одеська регіональна філія «Центр державного земельного кадастру» (р/р № 26005494375000 в ПАТ «УкрСіббанк» МФО 351005 код ЄДРПОУ 26455235 на користь держави судовий збір у розмірі 551 гривня (пятсот пятдесят одну гривню 20 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області через Малиновський районний суд м. Одеси протягом 10 днів. Особи, що приймали участь у справі, але не були присутні при проголошенні рішення, мають право на його оскарження на протязі десяти днів з дня отримання його копії.

Головуючий: