Рішення № 59218317, 22.07.2016, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/4028/15-ц

Провадження № 2/496/100/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2016 року Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Галич О.П.,

при секретарі Квашенко А.В.,

за участю:

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

представника відповідача (ОСОБА_4А.) ОСОБА_5,

третьої особи (приватного нотаріуса) ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Біляївського районного суду Одеської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 (третя особа приватний нотаріус ОСОБА_6В.) про визнання недійсними договорів купівлі-продажу будинку та земельної ділянки, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з позовними вимогами в яких просить суд: заборонити виселяти ОСОБА_4 ОСОБА_1, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 з будинку розташованого за адресою: Одеська область, Біляївський район, с. Усатове, вул. Комарова, 3-а; визнати недійсним договір купівлі-продажу будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: Одеська область, Біляївський район, с. Усатове, вул. Комарова, 3-а, серією НАП №028496, зареєстрований в реєстрі №2472, виданий приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрований рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний № 420392220 від 10.08.2015; визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами (присадибна ділянка), розташованого за адресою: Одеська область, Біляївський район, с. Усатове, вул. Комарова, земельна ділянка 3-а, серією НАП №028497, зареєстрований в реєстрі №2473, виданий приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрований рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний № 42039584 від 10.08.2015; судові витрати по справі покласти на відповідачів в солідарному порядку (т.1 а.с. 9).

16 листопада 2015 року позивачем було надано заяву про уточнення позовних вимог по справі (т. 1 а.с. 67-74), в якій вона просила суд: заборонити виселяти ОСОБА_4 ОСОБА_1, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 з будинку розташованого за адресою: Одеська область, Біляївський район, с. Усатове, вул. Комарова, 3-а; визнати недійсним договір купівлі-продажу будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: Одеська область, Біляївський район, с. Усатове, вул. Комарова, 3-а, серією НАП №028496, зареєстрований в реєстрі №2472, виданий приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрований рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний № 420392220 від 10.08.2015; визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами (присадибна ділянка), розташованого за адресою: Одеська область, Біляївський район, с. Усатове, вул. Комарова, земельна ділянка 3-а, серією НАП №028497, зареєстрований в реєстрі №2473, виданий приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрований рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний № 42039584 від 10.08.2015; перевести на неї права і обовязки покупця за договором купівлі-продажу будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: Одеська область, Біляївський район, с. Усатове, вул. Комарова, 3-а, серією НАП №028496, зареєстрований в реєстрі №2472, виданий приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрований рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний № 420392220 від 10.08.2015; перевести на неї права і обовязки покупця за договором купівлі-продажу земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами (присадибна ділянка), розташованого за адресою: Одеська область, Біляївський район, с. Усатове, вул. Комарова, земельна ділянка 3-а, серією НАП №028497, зареєстрований в реєстрі №2473, виданий приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрований рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний № 42039584 від 10.08.2015; судові витрати покласти на відповідачів у солідарному порядку.

14 квітня 2016 року надано до суду уточнену позовну заяву (т. 1 а.с. 229-233)в якій представник позивача просить суд: визнати недійсним договір купівлі-продажу будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованих на земельній ділянці площею 0,0647 га, за адресою: Одеська область, Біляївський район, с. Усатове, вул. Комарова, земельна ділянка 3-а, укладений 10.08.2015 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, який був посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Одеської області ОСОБА_6; визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,0647 га, яка розташована за адресою: Одеська область, Біляївський район, с. Усатове, вул. Комарова, земельна ділянка 3-а, кадастровий номер 5121085200:02:002:0637, реєстраційний номер обєкта нерухомого майна 644643551210. укладений 10.08.2015 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, який був посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Одеської області ОСОБА_6; судові витрати по справі покласти на відповідачів в солідарному порядку.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач ОСОБА_3 в порушення норм ч. 2 ст. 822 ЦК України не запропонував придбати будинок позивачу, яка мале переважена право покупця в силу ст. 156 ЖК України. Позивач посилається, на те що ОСОБА_3 знаходиться у шлюбних відносинах з ОСОБА_9, а ОСОБА_4 є донькою ОСОБА_9, тобто вони є однією сімєю. Вважає, що правочини вчинені внаслідок зловмисної домовленості сторін.

Позивач у судовому засіданні уточненні позовні вимоги, заявлені 16 листопада 2015 року, підтримала. Пояснила суду, що їй вказаний будинок потрібен виключно для проживання дитини, а тому вона має намір сплатити його вартість відповідачу.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги посилаючись на обґрунтування викладенні у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні заперечував проти позову. Пояснив суду, що вказаний будинок та земельна ділянка були його приватною власністю, тому він продав їх.

Відповідач ОСОБА_4 у судовому засіданні позовні вимоги не визнала. Пояснила суду, що купила у відповідача будинок та земельну ділянку за що сплатила грошові кошти.

Третя особа приватний нотаріус у судовому засіданні пояснив, що при укладені вказаних договорів купівлі-продажу ним було відповідно до норм чинного законодавства, встановлено що малолітніх дітей або інших осіб не зареєстровано у будинку, жодних договорів найму з ОСОБА_3 не укладалося. Отже договори були укладені на законних підставах та позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Заслухавши пояснення сторін та дослідивши докази по справі суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 10 серпня 2015 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було укладено договори купівлі продажу будинку та купівлі-продажу земельної ділянки (т. 1 а.с. 11-19). ОСОБА_4 стала власником будинку з господарськими спорудами, що знаходиться за адресою: Одеська область, с. Усатове, Біляївський р-н, вул. Комарова, 3-«А» та земельної ділянки площею 0,0109 га, що знаходиться за вищевказаною адресою.

Позивач у позовній заяві та у судовому засіданні посилалась на те, що є наймачем житлового будинку. Також підтвердила, що письмового договору найму житлового приміщення з власником будинку не укладала.

ОСОБА_3 у судовому засіданні підтвердив, що так як ОСОБА_1 є його донькою та просилася він її пустив до будинку проживати із її сімєю, зазначеної обставини позивач не спростовувала.

Свідок ОСОБА_9 у судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_4 накопичувала кошти певний час та придбала у ОСОБА_3 будинок, та земельну ділянку.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Цим правом закріплена недоторканість житла, яка проголошена також ст. 30 Конституції України. Відповідно до цього ніхто не може перешкоджати особі у законному володінні, користуванні чи розпорядженні своїм житлом, а будь-які порушення цих повноважень захищаються у встановленому законом порядку.

Такий загальний захист поширюється як на власника житла (рішення у справі «Джілов проти Великобританії» (Gilowv. theU.K.) від 24.11.1986 р., статус рішення - остаточне), так і на наймача житла (рішення у справі «Ларкос проти ОСОБА_9» (Larkosv. Cyprus) від 18.02.1999 р., статус рішення - остаточне).

Відповідно до ч. 2 ст. 822 ЦК України у разі продажу житла, яке було предметом договору найму, наймач має переважне перед іншими особами право на його придбання.

Статтею 156 ЖК УРСР передбачено, що члени сімї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Право на користування жилим приміщенням членів сімї власника будинку і наймачів регулюється різними нормами. Зокрема, права і обовязки членів сімї власника будинку регулюються статтями 156, 157 ЖК УРСР, а права і обовязки наймачів статтями 158 170 ЖК УРСР, а також главою 59 ЦК України.

Такого висновку дійшов Верховний суд України у своїй постанові від 05 листопада 2014 року.

Згідно з частиною другою статті 214 ЦПК України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 цього Кодексу.

Положеннями ст.ст. 156, 157 ЖК УРСР переважне право члена сімї власника на придбання житлового будинку - не передбачено, а тому норми ст.822 ЦК України на яку посилається позивач не підлягає застосуванню.

З уточненої позовної заяви та пояснень сторін вбачається, що позивач не укладала з власником вказаного будинку жодного договору найму та а ні вона а ні її чоловік, син не були зареєстровані у вказаному будинку.

Позивач в позовній заяві, як підставу визнання вказаних договорів недійсними, посилається на норми ст.232 ЦК України.

Відповідно до ст.232 ЦК України, правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним. Довіритель має право вимагати від свого представника та другої сторони солідарного відшкодування збитків та моральної шкоди, що завдані йому у звязку із вчиненням правочину внаслідок зловмисної домовленості між ними.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно частин 1-3, 5, 6 статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними від 06 листопада 2009 року № 9, для визнання правочину недійсним на підставі статті 232 ЦКнеобхіднимєвстановлення умислу в діях представника: представник усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання, а також наявність домовленості представника однієї сторони з іншою стороноюі виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя. При цьому не має значення, чи одержав учасник такої домовленостіяку-небудь вигоду від здійснення правочину, чи правочин був вчинений з метою завдання шкоди довірителю.

Відповідно до ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Таким чином, позивачкою та її представником не було надано суду жодних доказів у розумінні ст.58 ЦПК України на підтвердження того, що оспорюванні договори були укладені внаслідок зловмисної домовленості відповідачів або їх представників.

Із змісту спірних договорів вбачається, що кошти ОСОБА_3 отримав до підписання правочину, що сторони підтвердили у судовому засіданні. Доказів, які б спростовували вказані обставини, позивачем та її представником надано не було.

Щодо позовної вимоги про заборону відповідачу ОСОБА_4 виселяти ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_8 суд зазначає, що вона є не вмотивованою, не знайшла свого підтвердження у судовому засіданні та не підтверджуються жодним доказом.

Враховуючи наведене, суд, дослідивши докази по справі у їх сукупності, прийшов до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити за безпідставністю та необґрунтованістю.

На підставі вищевказаного та керуючись ст.ст. 10, 57,60, 212-215, ЦПК України, ст. ст. 203,215,232,822 ЦК України, ст. ст. 156,157,158 ЖК УРСР суд, -

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 (третя особа приватний нотаріус ОСОБА_6В.) про визнання недійсними договорів купівлі-продажу будинку та земельної ділянки.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області через Біляївський районний суд Одеської області протягом 10 днів з дня його проголошення, а особам, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час його проголошення, - протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Суддя Галич О.П.

22 липня 2016 року