Вирок № 59213566, 26.07.2016, Фастівський міськрайонний суд Київської області

1-кп/381/207/16

381/2726/16-к

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2016 року м.Фастів

Фастівський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Питель-Тьолушкіної В.Л.,

за участі секретаря Лисовець В.В.,

прокурора Пророченка О.С.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

потерпілого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Фастові кримінальне провадження №12016110000000112 від 30 березня 2016 року по обвинуваченню ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, працюючого водієм ФОП «ОСОБА_3В.», зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, -

встановив:

30 березня 2016 року, близько 11 години 30 хвилин, керуючи технічно-справним сідловим тягачем «RENAULT MAGNUM», реєстраційний номер НОМЕР_1 в складі з напівпричіпом бортовим «SCHMITZ SPR 24», реєстраційний номер НОМЕР_2, здійснюючи рух заднім ходом на проїзній частині по вулиці Прорізній, напроти будинку № 84, міста Фастів Київської області, в порушення вимог п. 2.3 б) Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року та введених в дію з 01 січня 2002 року (далі - ПДР України), згідно з яким «для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобовязаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, реагувати на її зміну» та п. 2.3 д) ПДР України, відповідно до якого «водій повинен не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху» не був уважний під час керування транспортним засобом, не стежив за дорожньою обстановкою та відповідно не реагував на її зміну, внаслідок чого своїми діями створив загрозу безпеці дорожнього руху та, порушуючи вимоги п. 10.1 ПДР України, відповідно до якого «перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху» та п. 10.9 ПДР України, згідно з яким «під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб» перед початком здійснення руху заднім ходом не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, не впевнився у відсутності пішоходів біля задньої частини транспортного засобу та, не звернувшись за допомогою до інших осіб для забезпечення безпеки руху, розпочав рух заднім ходом із узбіччя на проїзну частину, внаслідок чого здійснив наїзд задньою частиною напівпричіпа бортового «SCHMITZ SPR 24», реєстраційний номер НОМЕР_3 на пішохода ОСОБА_4, яка перебувала біля задньої частини транспортного засобу.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_4 від отриманих тілесних ушкоджень загинула на місці пригоди.

Згідно висновку експерта № 75 від 29.04.2016 встановлено, що при судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, виявлені тілесні ушкодження: відкриту черепно-мозкову травму з розтрощенням кісток лицевого черепа, основи і склепіння, розривами оболонок головного мозку, крововиливами і розчавленням його тканини, крововиливами в мякі покриви голови з боку їх внутрішньої поверхні, множинними ранами, синцями і саднами голови; рани на верхніх кінцівках; відшарування шкіри від мязової тканини на лівій нижній кінцівці з утворенням заповненої кровю кишені. Описані тілесні ушкодження складають собою поєднану травму тіла, яка виникли в результаті дії тупого(их) предмету(ів) та враховуючи локалізацію і морфологічні особливості ушкоджень, виникли в результаті автомобільної травми (переїзд колесами автомобіля) за вище вказаних обставин, мають прямий причинний звязок з настанням смерті і відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень по критерію небезпеки для життя. Враховуючи локалізацію ушкоджень, виявлених у гр. ОСОБА_4 і їх характер, переїзд мав місце зліва направо, найбільш вірогідно, в положенні лежачи зазначеної громадянки на спині. Смерть гр. ОСОБА_4 настала в результаті відкритої черепно-мозкової травми з розтрощеннями кісток черепа, розривами мозкових оболонок і розчавленням тканини головного мозку.

Порушення водієм ОСОБА_1 вимог п. п.2.3 б), 2.3 д), 10.1, 10.9 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 та введених в дію з 01.01.2002 року перебувають в прямому причинному звязку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді спричинення смерті потерпілої ОСОБА_4.

В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, визнав повністю, повністю підтвердив фактичні обставини справи, зокрема показав, що напередодні повернувся з рейсу та заночував у своєї матері по вул.. Прорізній, 69 в м. Фастові. Автомобіль «RENAULT MAGNUM», реєстраційний номер НОМЕР_1 в складі з напівпричіпом бортовим «SCHMITZ SPR 24», реєстраційний номер НОМЕР_2, який був технічно справний він залишив напроти будинку № 84 на цій же вулиці. Наступного дня 30 березня 2016 року близько 11 години під»їхав його керівник забрати документи, вони разом стояли біля автомобіля та оглядали його. Коли керівник поїхав, як пояснював обвинувачений, він повинен був відігнати автомобіль на базу. Для цього йому було необхідно здати на кілька метрів назад, щоб вирівняти автомобіль, оскільки через свої габарити він знаходився не паралельно до дороги з грунтовим покриттям, а таким чином, що кабіна автомобіля була дещо зміщена відносно дороги. Як пояснював обвинувачений, перед тим як сісти до кабіни автомобіля він переконався, що позаду автомобіля нікого немає, перешкод він не створює, вже будучи в кабіні через бокові дзеркала також пересвідчився у відсутності перешкод для руху та почав рух заднім ходом. Проїхав біля 2 м та зрозумів, що на щось наїхав. Коли вийшов з автомобіля та обійшов його, то побачив, що за задньою частиною транспортного засобу лежала потерпіла ОСОБА_4, одразу ж викликав швидку та поліцію. Звідки з»явилась потерпіла обвинувачений пояснити не міг. Зазначив, що жодним чином не заперечує своєї вини тому, що сталось, повинен був попросити сторонньої допомоги під час руху заднім ходом, дуже шкодує з приводу цієї події, усіляко допомагав сім»ї загиблої з організацією поховання, відшкодував потерпілому ОСОБА_2 матеріальні та моральні збитки, просив його суворо не карати.

На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів по справі, щодо тих обставин, які ніким з учасників процесу не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений та учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності їх позиції немає; їм роз'яснено, що у такому випадку, вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

За таких обставин, суд вважає, що винність ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України за ознаками порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть ОСОБА_4 доведеною поза розумним сумнівом.

При призначенні покарання суд, у відповідності до положень ст.ст.65-67 КК України, враховує ступінь тяжкості та конкретні обставини вчинення злочину, дані, які характеризують особу обвинуваченого, наявність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.

ОСОБА_1 вчинив злочин, який відповідно до положень ст.12 КК України є тяжким, вперше притягується до кримінальної відповідальності, за місцем проживання та роботи характеризується виключно позитивно, одружений, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває.

Обставинами, що помякшують покарання суд визнає щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання, передбачених ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Оцінюючи дані обставини в сукупності, з урахуванням того, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.2 ст.286 КК України, за якою визнає його винним.

З урахуванням конкретної обстановки вчинення злочину, позиції потерпілого, який вважав подію прикрим випадком та не виключав, що в момент події загибла могла втратити свідомість (з огляду на погане самопочуття в той день, оскільки в день загибелі вона втрачала свідомість), просив врахувати її похилий вік, проблеми зі слухом, неможливість бачити на одне око, що об»єктивно позбавляло її можливості уникнути події; зважуючи на те, що хоча вчинений злочин є тяжким, однак характеризується необережною формою вини; обставини, що характеризують поведінку обвинуваченого до вчинення злочину (сумлінне ставлення до роботи, чималий водійський стаж, відсутність порушень правил дорожнього руху, порядна поведінка в побуті); відношення ОСОБА_1 до вчиненого, обставини, що характеризують його поведінку після вчинення злочину (усвідомлення негативних наслідків вчиненого, активну поведінку по наданню допомоги загиблій, у тому числі виклик швидкої медичної допомоги, повне та добровільне відшкодування завданих збитків, про що в матеріалах справи є розписка), що у своїй сукупності істотно знижує суспільну небезпечність особи обвинуваченого, суд вважає, що виправлення ОСОБА_1 та попередження вчинення ним нових злочинів можливе без ізоляції його від суспільства, тому у даному конкретному випадку вважає за можливе звільнити його від відбування покарання відповідно до ст.75 КК України, та встановити йому максимальний іспитовий строк, поклавши при цьому обовязки, визначені ст.76 КК України. З огляду на дані про особу обвинуваченого, який з 1990 року працює лише на посаді водія (категорії «В», «С», «Е»), суд визнає за можливе збереження за ним права керувати транспортним засобом.

Цивільний позов по справі не заявлявся.

Долю речових доказів суд вирішує в порядку ст.. 100 КПК України.

Процесуальні витрати, а саме, витрати, пов'язані із залученням експерта підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави на підставі ч. 2 ст. 124 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.. 100, 124, 349, 368-371, 374, 376, 395 КПК України, суд,-

засудив:

ОСОБА_1визнати винним у предявленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначити йому покарання у виді 5 (пяти) років позбавлення волі без позбавленням права керувати транспортними засобами.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_1від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з встановленням іспитового строку тривалістю в 3(три) роки.

На підставі ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_1:

- не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;

- повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи;

- періодично з'являтись до кримінально-виконавчої інспекції для реєстрації.

Іспитовий строк ОСОБА_1 обчислювати з дня ухвалення вироку.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили не застосовувати.

Речові докази - автопоїзд в складі сідлового тягача «RENAULT MAGNUM», реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричіпом бортовим «SCHMITZ SPR 24», реєстраційний номер НОМЕР_2, який зберігається на території майданчику тимчасового утримання транспортних засобів Фастівського ВП Васильківського ВП ГУНП в Київській області, повернути власнику ОСОБА_3.

Стягнути з ОСОБА_1на користь держави витрати на залучення експерта, а саме:

-витрати на проведення судової інженерно-транспортної експертизи за експертною спеціальністю «Дослідження технічного стану транспортного засобу» (висновок № 8-02/430 від 21.04.2016) вартістю 703 (сімсот три) грн 68 коп.;

-витрати на проведення судової інженерно-транспортної експертизи за експертною спеціальністю «Дослідження обставин та механізму ДТП» (висновок № 8-02/287 від 11.04.2016) вартістю 703 (сімсот три) грн 68 коп.

Витрати на залучення експерта підлягатимуть стягненню на користь держави, (розрахунковий рахунок Київського обласного НДЕКЦ МВС України 31111115700008, МФО 820019 УДКСУ у Подільському районі міста Києва, код 37975298).

Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду Київської області через Фастівський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя В.Л.Питель-Тьолушкіна