Ухвала суду № 59212433, 27.07.2016, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа № 293/867/14-к Головуючий у 1-й інст. Мініч Г. Г.

Категорія ч.2 ст.185 КК України Доповідач Мельничук Н. М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого-судді. . . . . . . . . . . ОСОБА_1

суддів . . . . . . . . . . . . . . . ОСОБА_2, ОСОБА_3

за участю секретаря судового засідання. . . .ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12014060310000113 за апеляційними скаргами прокурора, обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника ОСОБА_6 на вирок Черняхівського районного суду Житомирської області від 02 червня 2016 року щодо

ОСОБА_5, 1993 року липня місяця 01 числа народження, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючого в ІНФОРМАЦІЯ_2, раніше судимого, востаннє:

- 29.09.2014 року Корольовським районним судом м. Житомира за ч.2 ст.185, ст.71 КК України на 3 роки 2 місяці позбавлення волі,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,

за участю прокурора . . . . . . .ОСОБА_7

захисника . . . . . . . . . . . . . ОСОБА_6

в с т а н о в и л а :

В апеляційній скарзі прокурор просить вирок змінити, ухвалити рішення, яким вважати ОСОБА_5 засудженим за ч.2 ст.185 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ч.4 ст.70 КК України за сукупністю злочинів до призначеного покарання частково зарахувати невідбуту частину покарання за вироком Корольовського районного суду м. Житомира від 29.09.2014 року та остаточно призначити ОСОБА_5 покарання у виді 4 років позбавлення волі. В решті вирок просить залишити без зміни.

Посилається на неправильне застосування судом закону України про кримінальну відповідальність, оскільки ОСОБА_5 вчинив злочин 18.01.2014 року, тобто до постановлення вироку Корольовським районним судом м. Житомира від 29.09.2014 року, а тому суд повинен був застосувати правила ч.4 ст.70 КК України при призначенні покарання, а не застосовувати ч.1 ст.71 КК України.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_5 просить призначити йому більш мяке покарання, врахувати обставини, які помякшуть покарання: щире каяття та сприяння розкриттю злочину, а також врахувати його матеріальне та особисте становище і скасувати вирок суду в частині стягнення на користь потерпілої ОСОБА_8 4000 гривень.

Просить зарахувати йому строк перебування під вартою з 14.06.2014 року в строк покарання з розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі, відповідно до ст..72 КК України.

Вказує, що в обвинувальному акті прокурор зазначив, що обставиною, яка помякшує покарання є щире каяття, а також суд не врахував, що ОСОБА_9 допоміг досудовому слідству повернути ноутбук, є сиротою, не працює, грошей не має і тому сплатити збитки, завдані злочином потерпілій він немає з чого і просить суд звільнити його від відшкодування шкоди потерпілій.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 просить вирок змінити в частині призначеного йому покарання внаслідок його суворості, визнати обставинами, які помякшують покарання: щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину і вчинення злочину внаслідок збігу тяжких особистих та сімейних обставин. Просить зарахувати ОСОБА_5 в строк відбуття покарання час попереднього увязнення з 14.06.2014 року по день перегляду вироку апеляційним судом включно з розрахунку 1 день попереднього увязнення за 2 дні позбавлення волі та негайно звільнити його з-під варти як такого, що відбув покарання, оскільки строк попереднього увязнення відбутий обвинуваченим перевищує співвідношення, передбачене ч.5 ст.72 КК України.

Також просить скасувати вирок в частині задоволення цивільного позову про відшкодування моральної шкоди у звязку з безпідставністю.

Вироком Черняхівського районного суду Житомирської області від 02 червня 2016 року ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України та призначено йому покарання 3 роки 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ч.ч.1, 4 ст.71 КК України до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Корольовського районного суду м. Житомира від 29.09.2014 року у справі №296/8324/13-к і за сукупністю вироків остаточне покарання ОСОБА_5 призначено у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

Строк відбування покарання обчислюється з 14.06.2014 року.

Позов ОСОБА_8 до ОСОБА_5 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_8 матеріальну шкоду в сумі 3000 грн. та моральну шкоду в розмірі 1000 грн, а всього 4000 грн.

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_5 в дохід держави 551,20 грн. судового збору.

Речові докази вирішено до вимог ст.100 КПК України.

За обставин, встановлених судом першої інстанції та детально наведених у вироку, 18.01.2014 року о 18 годині 30 хвилин обвинувачений перебував в маршрутному таксі сполуенням «Житомир-Малин», в якому їхав до свого місця проживання в с. Андріївку. В даному маршрутному таксі обвинувачений помітив сумку для ноутбука. Перевіривши, що за його діями ніхто зі сторонніх осіб не спостерігає, обвинувачений взяв сумку з ноутбуком з полиці та вийшов у с. Андріївка Черняхівського району Житомирської області. У вказаній сумці були ноутбук марки «Lenovo», компютерна мишка з блютузом до неї марки «Logitech», збірник віршів «Музика віконного рояля» автора ОСОБА_10, чорний записний блокнот з різними особистими записами, що належить ОСОБА_8. У подальшому обвинувачений ноутбук марки «Lenovo» продав ОСОБА_9 , а решту викраденого зберігав за своїм місцем проживання.

Заслухавши доповідь судді, захисника ОСОБА_6, яка підтримала апеляційні скарги, прокурора, який підтримав свою апеляційну скаргу та заперечив проти задоволення апеляційних скарг сторони захисту, обвинуваченого, перевіривши вирок суду в межах ст.404 КПК України, колегія суддів дійшла висновку про таке.

Винуватість обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України доведена дослідженими та оціненими у вироку суду доказами, яка ніким з можливих апелянтів не оскаржується.

Доводи апеляційної скарги прокурора про неправильне застосування судом закону України про кримінальну відповідальність при призначенні покарання за сукупністю вироків є обґрунтованими.

Обвинувачений ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, за яке його засуджено даним вироком суду 18.01.2014 року, тобто до постановлення попереднього вироку Корольовського районного суду м. Житомира від 29.09.2014 року.

Згідно ч.4 ст.70 КК України за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.

Таким чином, вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання підлягає зміні, підлягає застосуванню вимога ч.4 ст.70 КК України про остаточне призначення покарання ОСОБА_5 з зарахуванням покарання, частково відбутого за попереднім вироком Корольовського районного суду м. Житомира від 29.09.2014 року.

Доводи апеляційних скарг обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника ОСОБА_6 про зарахування обвинуваченому строк перебування під вартою з 14.06.2014 року до набрання вироком чинності в строк покарання з розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі, відповідно до ст.72 КК України підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.5 ст.72 КК України, зарахування судом строку попереднього увязнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє увязнення, провадиться з розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі.

Згідно матеріалів кримінального провадження ОСОБА_5 запобіжний захід у даному кримінальному провадженні № 12014060310000113 не обрався. ОСОБА_5 перебуває під вартою з 14.06.2014 року по іншому кримінальному провадженню, по якому його було засуджено вироком Корольовського районного суду м. Житомира від 29.09.2014 року на 3 роки 2 місяці позбавлення волі.

Колегія суддів відповідно до вимог ч.5 ст.72 КК України зараховує обвинуваченому строк попереднього ув?язнення у строк відбуття покарання з 14. 06.2014 по 30.10.2014, з 25.04.2015 по 27.07.2016 включно з розрахунку один попереднього увязнення за два дні позбавлення волі , бо ОСОБА_5 перебуває під вартою за вироком Корольовського районного суду м. Житомира від 29.09.2014 року з 14.06.2014, який набрав законної сили 30.04.2016. Обвинувачений прибув до Ізяславської ВК № 31 Хмельницької області для подальшого відбуття покарання 09.11.2014 року.

Ухвалою Черняхівського районного суду Житомирської області від 18.03.2015 він був переведений до слідчого ізолятора при Житомирській УВП № 8 для розгляду кримінального провадження, куди був доставлений 25.04.2015.

Доводи апеляційних скарг про суворість призначеного покарання та неврахуванням судом першої інстанції, як помякшуючих покарання обставин щирого каяття ОСОБА_5, сприяння у розкритті злочину та вчинення злочину внаслідок збігу тяжких матеріальних і особистих обставин, а також їх доводи про залишення цивільного позову потерпілої без задоволення у звязку з відсутністю коштів у ОСОБА_5 на їх відшкодування є безпідставними.

Як встановлено з вироку суду, всі ті обставини, на які посилається у своїх скаргах обвинувачений та його захисник, були враховані судом 1-ї інстанції при призначені покарання винному за ч.2 ст.185 КК України, яке призначене в межах санкції цього закону.

Підстав для застосування ст. 69 КК України не встановлено.

Не може бути підставою звільнення обвинуваченого від відшкодування матеріальної та моральної шкоди потерпілій із-за того, що він не має коштів на їх відшкодування.

Суд 1-ї інстанції навів достатньо мотивів часткового задоволення цивільного позову у вироку, з яким погоджується колегія суддів.

Керуючись ст.ст.404, 407 КПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу прокурора задовольнити, апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника ОСОБА_6 задовольнити частково.

Вирок Черняхівського районного суду Житомирської області від 02 червня 2016 року щодо ОСОБА_5 в частині призначення покарання змінити.

Вважати засудженим ОСОБА_5 за ч.2 ст.185 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі, а на підставі ч.4 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання невідбутої частини покарання за вироком Корольовського районного суду м. Житомира від 29.09.2014 року, остаточно призначити 4 роки позбавлення волі.

Зарахувати у строк відбуття покарання час його попереднього ув?язнення з 14.06.2014 по 30.10.2014, з 25.04.2015 по 27.07.2016 включно з розрахунку один день попереднього ув?язнення за два дні позбавлення волі відповідно до ч.5 ст.72 КК України.

У решті вирок залишити без зміни.

Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, -в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.

С у д д і: