Постанова № 59211784, 14.07.2016, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/5878/16-а

Категорія 87

2-а/295/196/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.07.2016 року м. Житомир

БОГУНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ЖИТОМИРА В СКЛАДІ:

Головуючого судді Стрілецької О.В.

За участю секретаря Содель А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання неправомірними дій та зобовязання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить скасувати вимогу відповідача про повернення раніше виплаченої пенсії за період з 07.11.2015 року по 28.12.2015 року та з 01.01.2016 року по 31.01.2016 року у розмірі 9601,59 грн., визнати неправомірними дії відповідача щодо припинення виплати йому пенсії з 01 лютого 2016 року. Просить зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області поновити йому виплату пенсії з 01 лютого 2016 року без будь-яких обмежень.

В обгрунтування позовних вимог зазначив, що перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області і з 2004 року отримує довічну пенсію. До 06.11.2015 року позивач працював на посаді слідчого слідчого управління УМВС України в Житомирській області, а з 07 листопада 2015 року, після вступу в дію Закону України «Про Національну поліцію», працює на посаді слідчого слідчого управління Головного управління Національної поліції в Житомирській області та перебуває на державній службі. З дня призначення пенсії і до 01 лютого 2016 року отримував пенсію у повному розмірі, а з 01 лютого 2016 року позивачу припинено виплату пенсії . Вважає, що вказані дії відповідача є неправомірними та порушують його право на отримання призначеної пенсії.

В судовому засіданні позивач заявлені вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задоволити з підстав, викладених в ньому.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні за безпідставністю. Письмові заперечення приєднані до матеріалів справи (а.с. 17-19).

Вислухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та пенсійну справу ОСОБА_1, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області і з 2004 року отримує довічну пенсію відповідно до Закону України № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року.

До 06.11.2015 року позивач працював на посаді слідчого слідчого управління УМВС України в Житомирській області, а з 07 листопада 2015 року, після вступу в дію Закону України «Про Національну поліцію», працює на посаді слідчого слідчого управління Головного управління Національної поліції в Житомирській області.

З дня призначення пенсії і до 01 лютого 2016 року позивач отримував пенсію у повному розмірі, а з 01 лютого 2016 року Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області припинило виплату пенсії.

01.02.2016 року Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області направило повідомлення за № 488/03-23 про те, що відповідно до п.3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 911-VIII від 24.12.2015 року, який набрав чинності з 01.01.2016 року, обмеження щодо виплати пенсії, щомісячного довічного грошового утримання, передбачені цим Законом, не застосовуються протягом особливого періоду до пенсій, щомісячного довічного грошового утримання, що призначені особам, які проходять військову службу або перебувають на посадах у Міністерстві оборони України, Міністерстві внутрішніх справ України, ОСОБА_2 національної безпеки і оброни України, Державній спеціальній службі транспорту, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки України, Державній пенітенціарній службі України, Державній службі з надзвичайних ситуацій, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національній гвардії України, органах військової прокуратури.

Норми, передбачені п.3 Прикінцевих положень Закону не поширюються на працівників Національної поліції.

Крім того, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області пред'явило вимогу повернути переплату пенсії, яка виникла за період з 07.11.2015 року по 28.12.2015 року та з 01.01.2016 року по 31.01.2016 року, у розмірі 9601,59 грн.

В судовому засіданні представник відповідача пояснив, що з 07.11.2015 року по 31.12.2015 року позивач також не мав права на отримання пенсії на підставі Закону України № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року, який набрав чинності з 01.04.2015 року, оскільки згаданим законом внесені зміни до ст. 54 Закону України № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», в якій встановлено, що особам, яким пенсія призначена відповідно до цього Закону (крім інвалідів І та ІІ груп, інвалідів війни ІІІ групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія п. 1 ст.10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") у період їх роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», пенсії, призначені відповідно до цього закону, не виплачуються.

Поряд із зазначеним, відповідно до пункту 5 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня2015 року № 213-VIII (далі - Закон № 213) у разі неприйняття до 1 червня 2015року законущодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно дозаконів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового таМитного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

Вказаний в пункті 5 розділу III «Прикінцеві положення» Закону № 213законщодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах до 1 червня 2015 року не прийнятий, у зв'язку з чим з вказаної дати втратили чинність, зокрема, нормиЗакону України «Про державну службу»таЗакону України «Про судоустрій і статус суддів»щодо пенсійного забезпечення, і відповідно пенсії/щомісячне довічне грошове утримання за цимиЗаконамине призначаються.

На теперішній час особам, які підпадають під діюЗакону України "Про державну службу"пенсія призначається відповідно доЗакону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Тобто, з 1 червня 2015 року посади, на яких працював позивач до 31.12.2015 року, не давали права на призначення пенсіїв порядку та на умовах, передбаченихЗаконом України "Про державну службу",у зв'язку з чим, передбачені частиною першою статті тастаттею 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»,підстави для невиплатиОСОБА_1 пенсії, призначеної відповідно до цьогоЗакону, відпали.

Таким чином, вимога відповідача про повернення виплаченої пенсії за період з 07.11.2015 року по 28.12.2015 року не грунтуєтьня на вимогах Закону України № 213 - VIII від 02.03.2015 року.

Згідно Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 911-VIII від 24.12.2015 року, який набрав чинності з 01.01.2016 року, внесено зміни до ч. 1 ст. 54 Закону України № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», в якій вказано, що тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи, ветеранів військової служби та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються.

Відповідно до п.3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 911-VIII від 24.12.2015 року, який набрав чинності з 01.01.2016 року, обмеження щодо виплати пенсії, щомісячного довічного грошового утримання, передбачені цим Законом, не застосовуються протягом особливого періоду до пенсій, щомісячного довічного грошового, що призначені особам, які проходять військову службу або перебувають на посадах у Міністерстві оборони України, Міністерстві внутрішніх справ України, ОСОБА_2 національної безпеки і оброни України, Державній спеціальній службі транспорту, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки України, Державній пенітенціарній службі України, Державній службі з надзвичайних ситуацій, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національній гвардії України, органах військової прокуратури.

На момент набрання чинності Законом України № 911-VIII від 24.12.2015 року позивач працював і продовжує працювати на посаді слідчого слідчого управління Головного управління Національної поліції в Житомирській області, на нього поширюються положення Закону України "Про державну службу".

Положення Закону України № 911-VIII від 24.12.2015 року є чинними, неконституційними не визнавались, а тому підлягають застосуванню всіма державними органами.

З огляду на вказані норми Закону відповідачем правомірно встановлено, що зазначені вище обмеження не розповсюджуються на працівників, які працюють на посадах у Національній поліції, тому виплату пенсії позивачу слід було припинити.

В позовній заяві та в судовому засіданні позивач вказував, що він є ветераном органів внутрішніх справ відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист", а відтак на нього не розповсюджуються положення ч. 1 ст. 54 Закону України № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (в редакції Закону України № 911-VIII від 24.12.2015 року), відповідно до якої не виплачуються пенсії певним категоріям працівників, за виключенням, в тому числі, і ветеранів військової служби. При цьому вважає, що ветерани органів внутрішніх справ та ветерани військової служби є тотожними за статусом.

Законом України "Про статус ветеранів війни військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист" окремо визначено поняття ветерана органів внутрішніх справ та ветерана військової служби, ці поняття є різними за змістом та суттю, а тому доводи позивача не заслуговують на увагу.

Разом з тим, статею 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.02.2003 року № 1058- ІV врегувульовано порядок припинення та поновлення виплати пенсії. Виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною ОСОБА_2 України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 50 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.02.2003 року № 1058- ІV передбачено, що суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Згідно пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень.

Рішення суб'єкта владних повноважень приймаються у формі нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії. Обовязковою ознакою нормативно-правового акта чи правового акта індивідуальної дії, а також відповідних дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обовязків, їх зміни чи припинення (Інформаційний лист Вищого Адміністративного Суду від 27.07.2010 р. N 1145/11/13-10).

Правові акти індивідуальної дії стосуються конкретних осіб та їхніх відносин. Головною рисою таких актів є їх конкретність, а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб'єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв'язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата - конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами (Інформаційний лист Вищого Адміністративного Суду від 01.06.2010 N 781/11/13-10 ).

Пункт 1 статті 3 КАС України визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналізуючи вказані вище положення Закону можна дійти висновку, що на підставі Закону України № 911-VIII від 24.12.2015 року відповідачу слід було прийняти відповідне рішення у вигляді службового документа про припинення виплати пенсії позивачу та повернення надмірно сплачених, на думку відповідача, сум.

З матеріалів пенсійної справи, дослідженої в судовому засіданні, вбачається, що виплату пенсії позивачу було припинено на підставі документа, який називається Перерахунок пенсії, яка перерахована 01.02.2016 року (а.с. 26). Судом встановлено, не заперечувалось представником відповідача в судовому засіданні, що рішення про припинення виплати пенсії позивачу та рішення про поверення надмірно сплачених позивачу сум, які б відповідали критеріям правового акту індивідуальної дії, відповідачем не приймалось.

Недотримання відповідачем наведених норм законодавства призводить до відсутності правових підстав для направлення позивачу вимоги від 01.02.2016 року та припинення виплати пенсії з 01.02.2016 року.

Позовна вимога про скасування вимоги Головного управління пенсійного фонду України в Житомирській області від 01.02.2016 року № 458/03-23 задоволенню не підлягає, оскільки скасуванню підлягає рішення суб'єкта владних повноважень, а вказана вимога не є таким рішенням. Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що право позивача підлягає захисту шляхом визнання неправомірними дій відповідача по пред'явленню вимоги Головного управління пенсійного фонду України в Житомирській області від 01.02.2016 року № 458/03-23.

З огляду на те, що відповідачем не приймалось рішення про припинення виплати пенсії позивачу, суд приходить до висновку, що правові підстави для припинення виплати пенсії станом на 01.02.2016 року були відсутні, дії відповідача по припиненню виплати пенсії є неправомірними, позовні вимоги в цій частині є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 КАС України, суд стягує з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір в сумі 551,21 грн.

Керуючись ст. ст. 8, 9, 11, 17, 160-163, 181 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адмінстративний позов задоволити частково.

Визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо предявлення вимоги ОСОБА_1 про повернення переплати пенсії за період з 07.11.2015 року по 28.12.2015 року та з 01.01.2016 року по 01.02.2016 року.

Визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо припинення виплати ОСОБА_1 пенсії з 01.02.2016 року.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області відновити ОСОБА_1 виплату пенсії, призначеної відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з війської сліжби, та деяких інших осіб", починаючи з 01.02.2016 року.

В задоволенні інших вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 551,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління пенсійного фонду України в Житомирській області.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Богунський районний суд м. Житомира шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення.

У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.В. Стрілецька