Ухвала суду № 59211730, 25.07.2016, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 163/1103/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Павлусь О.С. Провадження № 22-ц/773/1192/16 Категорія: 59 Доповідач: Шевчук Л. Я.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 липня 2016 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Шевчук Л.Я.,,

суддів - Данилюк В.А., Киці С.І.,

секретар с/з ОСОБА_1,

з участю:

представників позивача - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

відповідача - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 міської ради Волинської області, ОСОБА_4 про визнання недійсним рішення ОСОБА_6 міської ради, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_4 на рішення Любомльського районного суду Волинської області від 01 липня 2015 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Любомльського районного суду Волинської області від 01 липня 2015 року в даній справі позовні вимоги ОСОБА_5 задоволено.

Постановлено визнати недійсним рішення ОСОБА_6 міської ради Волинської області № 38/38 від 20 квітня 2010 року «Про затвердження схеми розподілу прибудинкової території житлових будинків».

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись із постановленим судовим рішенням, відповідач ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість із-за порушення норм матеріального і процесуального права, просила скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_5

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_4 апеляційну скаргу підтримала і просила скаргу задовольнити, представники позивача апеляційну скаргу заперечили і просили її відхилити, відповідач ОСОБА_6 міська рада подала заяву про розгляд справи у відсутності її представника.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_5 та визнаючи недійсним рішення ОСОБА_6 міської ради № 38/38 від 20 квітня 2010 року «Про затвердження схеми розподілу прибудинкової території житлових будинків», суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_6 міська рада порушила порядок розгляду земельного спору, приймаючи таке рішення без участі зацікавленої особи - позивача ОСОБА_5, чим позбавила останню, як сторону в земельному спорі, прав, передбачених статтею 160 ЗК України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи і зроблені з дотриманням вимог закону.

Так, в судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_5 та відповідач ОСОБА_4 являються суміжними землекористувачами: ОСОБА_4 на підставі Державного акту про право власності на земельну ділянку є власником земельної ділянки площею 0,0518 га, призначеної для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: вул. Ратушна (Крупської), 3, м. Любомль, Волинська область (а.с.17, 19), тоді як ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право на спадщину є власником сусіднього житлового будинку № 1 по вул. Крупської (Ратушна) в цьому ж населеному пункті і користується присадибною земельною ділянкою, на якій розташований зазначений житловий будинок (а.с.18).

20 квітня 2010 року ОСОБА_6 міською радою Волинської області на підставі заяви ОСОБА_4 від 17.03.2010 року прийнято рішення №38/38 «Про затвердження схеми розподілу прибудинкової території житлових будинків», яким затверджено схему розподілу прибудинкової території між двома житловими будинками загальною площею 0,1126 га, в тому числі, між двома землекористувачами: ОСОБА_4, якій виділено у користування земельну ділянку площею 0,0548 га за адресою: м. Любомль, вул. Крупської, 3, та ОСОБА_5, якій виділено у користування суміжну земельну ділянку площею 0,0578 га за адресою: м. Любомль, вул. Крупської, 1. Цим же рішенням встановлено зону дії сервітуту на земельну ділянку площею 0,0104 га для забезпечення вільного доступу до будівель відповідача ОСОБА_4 (а.с.10, 12-зворот, 15).

Порядок розгляду земельних спорів органами місцевого самоврядування та органами виконавчої влади з питань земельних ресурсів передбачений статтею 159 ЗК України.

Так, за нормами вказаної статті (чинній на час прийняття міською радою оскаржуваного рішення - 20.04.2010року) земельні спори розглядаються органами виконавчої влади з питань земельних ресурсів та органами місцевого самоврядування на підставі заяви однієї із сторін у місячний термін з дня подання заяви. Земельні спори розглядаються за участю зацікавлених сторін, які повинні бути завчасно повідомлені про час і місце розгляду спору. У разі відсутності однієї із сторін при першому вирішенні питання і відсутності офіційної згоди на розгляд питання розгляд спору переноситься. Повторне відкладання розгляду спору може мати місце лише з поважних причин. Відсутність однієї із сторін без поважних причин при повторному розгляді земельного спору не зупиняє його розгляд і прийняття рішення. У рішенні органу місцевого самоврядування або органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів визначається порядок його виконання. Рішення передається сторонам у 5-денний термін з часу його прийняття.

Разом з цим, відповідно до статті 160 ЗК України (чинній на час прийняття оскаржуваного рішення) сторони, які беруть участь у земельному спорі, мають право знайомитися з матеріалами щодо цього спору, робити з них виписки, брати участь у розгляді земельного спору, подавати документи та інші докази, порушувати клопотання, давати усні і письмові пояснення, заперечувати проти клопотань та доказів іншої сторони, одержувати копію рішення щодо земельного спору, і, у разі незгоди з цим рішенням, оскаржувати його.

Таким чином, вказані норми закону прямо визначають, що земельний спір органом місцевого самоврядування повинен розглядатись за участю зацікавлених сторін, які повинні бути завчасно повідомлені про час і місце розгляду спору. Розгляд земельного спору не зупиняє його розгляд і прийняття рішення лише у разі відсутності однієї із сторін без поважних причин при повторному його розгляді.

Як убачається із дослідженого судом архівного витягу з протоколу засідання постійної комісії з питань землекористування, екології та раціонального використання ресурсів ОСОБА_6 міської ради народних депутатів № 35 від 20.04.2010 року, позивач ОСОБА_5 участі в розгляді земельного спору не брала (а.с.21).

Відповідно до частини 3 статті 10, частини 1 статті 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Всупереч зазначеним вимогам закону ні відповідач ОСОБА_4, ні відповідач ОСОБА_6 міська рада не довели належними та допустимими доказами ту обставину, що позивач ОСОБА_5 у встановленому порядку була повідомлена про розгляд земельного спору, на підставі якого було прийняте оскаржуване рішення № 38/38 від 20.04.2010 року «Про затвердження схеми розподілу прибудинкової території житлових будинків», а також не довели того, що за місцем проживання ОСОБА_5 надсилалася та що вона отримала копію цього рішення.

До апеляційної скарги відповідач ОСОБА_4 додала повідомлення міського голови про надіслання на її адресу копій звернень та відповідей ОСОБА_5, а також написану від руки заяву ОСОБА_5 від 21.04.2010 року на імя міського голови, в якій вона просить надати копію рішення міської ради від 20.04.2010 року щодо виділення земельної ділянки під будівництво господарських споруд ОСОБА_7 (ОСОБА_4С.) та встановлення сервітуту з метою її оскарження та повідомлення міського голови від 19.05.2010 року на імя ОСОБА_5, з якого убачається, що на сесії міської ради 18.05.2010 року депутатом міської ради було зачитано її звернення щодо проведення повної перевірки документації та правильності прийнятих рішень міською радою стосовно гр. ОСОБА_4, сесія доручила постійній комісії міської ради по земельних спорах вивчити наявну документацію і повідомити ОСОБА_5 про результати проведеної перевірки (а.с.133-135).

Колегія суддів вважає, що подані відповідачем документи достовірно не підтверджують того, що позивач ОСОБА_5 була повідомлена про розгляд земельного спору і що за її місцем проживання надсилалося та що вона отримала оскаржуване нею рішення ОСОБА_6 міської ради від 20.04.2010 року.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про порушення ОСОБА_6 міською радою прав позивача ОСОБА_5 при розгляді земельного спору.

Крім того, суд апеляційної інстанції вважає, що місцевим судом підставно не взято до уваги заяву відповідача ОСОБА_6 міської ради про пропущення позивачем ОСОБА_5 строку позовної давності, оскільки, як встановлено судом, про існування оскаржуваного рішення міської ради позивач дізналась лише у березні 2015 року з отриманої відповіді ОСОБА_6 ради №137 від 16.03.2015 року на її заяву (а.с.9).

Будь-яких доказів про обізнаність позивача щодо існування оскаржуваного рішення міської ради відповідачами надано не було, а, як убачається з пояснень представників позивача та не заперечується відповідачем визначений рішенням міської ради варіант розподілу прибудинкових територій не був реалізований на місцевості з винесенням відповідних меж чи встановленням межових споруд, які давали б позивачу підстави вбачати порушення її прав як землекористувача в результаті прийнятого рішення.

Вказані обставини дають суду підстави вважати, що позивач не могла обєктивно знати про порушення свого права землекористування прийняттям міською радою оскаржуваного рішення ОСОБА_6 міської ради від 20.04.2010 року.

Відповідно до статті 100 ЗК України (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення міської ради) сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки.

Таким чином, оскаржуваним рішенням міська рада безпідставно, з порушенням передбаченої ст.123 ЗК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) процедури фактично збільшила розмір (з 0,0518 га до 0,0548 га) та змінила конфігурацію земельної ділянки відповідача ОСОБА_4, яка визначена Державним актом на право власності на земельну ділянку, а також вийшла за межі своїх повноважень, встановивши всупереч вимогам статті 100 ЗК України в односторонньому порядку земельний сервітут.

На підставі наведеного суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції, повно та всебічно зясувавши обставини справи, дослідивши наявні докази в їх сукупності та надавши їм належну правову оцінку, правильно визначив характер існуючих між сторонами спірних правовідносин і з додержанням вимог статей 213, 214 ЦПК України підставно задовольнив позовні вимоги ОСОБА_5

Доводи апеляційної скарги зводяться до довільної інтерпретації відповідачем ОСОБА_4 фактичних обставин справи та норм чинного законодавства і жодним чином не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, оскаржуване рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, наведені в ньому висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а тому передбачені законом підстави для скасування чи зміни даного судового рішення відсутні.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315, 319 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Любомльського районного суду Волинської області від 01 липня 2015 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: