Рішення № 59210489, 25.07.2016, Глибоцький районний суд Чернівецької області

Справа № 715/928/16-ц

Провадження № 2/715/489/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2016 року смт. Глибока

Глибоцький районний суд Чернівецької області в складі:

Судді Цуркана В.В.

секретаря судового засідання Майщук С.В.

розглянувши у відкритому судовому засiданнi цивільну справу за позовною заявою ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та зустрічної позовної заяви ОСОБА_3 до ПАТ КБ «Приватбанк» про визнання неправомірних дій щодо нарахування процентів, штрафних санкцій та інших платежів за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором кредиту в розмірі 39822,12 євро, що за курсом НБУ від 29.02.2016 року складає 1185504,51 гривень, посилаючись на те, що 01.03.2006 року між ними і відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №CVX0AU00040055. Згідно умов даного договору відповідачу було надано кредит в розмірі 10285,00 євро терміном до 26.02.2013 року, а остання зобовязалася повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором. У випадку порушення зобовязань відповідач зобовязався сплачувати позивачу відсотки за користування кредитом у подвійному розмірі на місяць, нараховані в суми непогашеної в строк заборгованості за кредитом. В якості забезпечення виконання зобовязань за вказаним договором було укладено договір поруки із поручителем позичальника ОСОБА_2. Відповідачі свої зобовязання за договором кредиту не виконали, тому станом на 29.02.2016 року їхня заборгованість становить 47322,00 євро, однак від цієї суми віднімається 7499,88 яка була присуджена до стягнення з нього рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 24.11.2008 року. Просить суд стягнути з відповідачів на рахунок ПАТ КБ «ПриватБанк» 39822,12, що за курсом НБУ від 29.02.2016 року складає 1185504,51 гривень та судові витрати.

11.07.2016 року, позивач ОСОБА_1 подала зустрічну позовну заяву до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання неправомірними дій щодо нарахування процентів, штрафних санкцій та інших платежів за кредитним договором, посилаючись на те, що за умовами кредитного договором №CVX0AU00040055 від 01.03.2006 року, вона отримала кредит в розмірі 10 285,00 Євро, зі сплатою відсотків в розмірі 11,04% строком до 26.02.2013 року для придбання автомобіля марки DAEWOO модель LANOS, 2006 року випуску, шасі №SUPTF69YD6W266194, реєстраційний номер НОМЕР_1. Через різке погіршення матеріального стану та неспроможності виконувати зобов'язання за вказаним договором виникла заборгованість, з метою погашення якої на вимогу банку 25 квітня 2008 року вона видала працівникам ЗАТ КБ «Приватбанк» довіреність, №3206, для реалізації вказаного автомобіля та направлення виручених коштів на погашення заборгованість за кредитним договором. Проте відповідач жодних дій для реалізації вказаного автомобіля не провів, унаслідок чого майно до теперішнього часу не реалізоване, що свідчить про прострочення кредитора та неправомірне нарахування процентів, штрафних санкцій та інших платежів за кредитним договором. Просить відмовити у задоволенні первісного позову та визнати неправомірними дії ПАТ КБ «ПриватБанк» щодо нарахування процентів, штрафних санкцій та інших платежів за кредитним договором.

В судове засідання представник позивача ПАТ КБ «ПриватБанк» не зявився, однак він подав до суду заяву якою просить справу розглянути його у відсутності, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Вiдповiдачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в судове засідання не зявилися, хоча належним чином повідомлялися про час і місце розгляду справи.

Представник відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_4, в судове засідання не зявилась, однак подала до суду заяву, якою просить відмовити у задоволенні позовних вимог, у звязку із пропуском строків давності.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що у задоволення позовної заяви та зустрічної позовної заяви слід відмовити, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач ПАТ КБ «Приватбанк» та відповідач ОСОБА_1 уклали кредитний договір №CVX0AU00040055 від 01.03.2006 року, відповідно умов до якого відповідач отримала кредит в розмірі 10285,00 євро, з яких 7780,00 євро на купівлю автомобіля та 2505,00 євро на сплату страхових платежів у випадках та згідно умовам кредитного договору, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 0,92% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом і винагорода за надання фінансового інструменту у розмірі 0,00% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту щомісяця в період сплати у розмірі 0,13% від суми виданого кредиту, комісії за дострокове погашення кредиту, строком до 26.02.2013 року.

Відповідно до договору поруки №CVX0AU00040055 від 01.03.2006 року ОСОБА_2 поручився перед кредитором за виконання умов кредитного договору ОСОБА_1

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитом заборгованість відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 станом на 29.02.2016 року становить 47322 євро та складається із: 6881,46 євро заборгованість за кредитом; 12923,16 євро заборгованість по процентам за користування кредитом; 647,04 євро заборгованість по комісії за користування кредитом; 26870,34 євро пеня за несвоєчасність виконання зобовязань за договором.

Заочним рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 24.11.2008 року, було стягнену то з відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором №CVX0AU00040055 від 01.03.2006 року в сумі 57299,08 гривень (7499,88 євро), яка складалась з: 6708,41 євро заборгованість за кредитом; 595,97 євро заборгованість по процентам за користування кредитом; 80,88 євро заборгованість по комісії за користування кредитом; 114,62 євро пеня за несвоєчасність виконання зобовязань за договором.

Згідно правової позиції, яка викладена у Постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі за №6-1206цс15, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносини сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобовязання й не позбавляє права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України.

Враховуючи вищенаведене заочне рішення суду про дострокове стягнення заборгованості з відповідачів, суд вважає що після вищевказаного рішення суду у відповідачів відсутня заборгованість по тілу кредиту, проте наявна заборгованість, по процентам за користування кредитом, комісії та пені, яка в загальному становить 39649,07 євро та складається з: 12327,19 євро (12923,16 - 595,97) заборгованість по процентам за користування кредитом; 566,16 євро (647,04 - 80,88) заборгованість по комісії за користування кредитом; 26755,72 євро (26870,34 - 114,62) пеня за несвоєчасність виконання зобовязань за договором.

Проте, враховуючи вимоги ч.3 ст.551 ЦК України про те, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків , керуючись принципами розумності, виваженості, справедливості і співмірності, суд вважає за необхідним зменшити розмір неустойки (пені) з 26755,72 євро до 13000 євро. Таким чином, загальний розмір заборгованості відповідачів за таких обставин буде становити 25893, 35 євро (12327,19 + 566,16 + 13000).

Згідно з нормою ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст.ст.1049, 1054 ЦК України позивальник зобовязаний повернути кредитору надані грошові кошти (кредит) та сплатити проценти у строки та на умовах, встановлених договором.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (ч.1 ст.554 ЦК України).

Разом з тим, відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Так, за зобовязанням з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина пята статті 261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252, 255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності повязується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Якщо кредитор змінює на підставі частини другої статті 1050 ЦК України строк виконання основного зобовязання, позовна давність обчислюється від цієї дати.

Таку правову позицію висловив Верховний Суд України у справі за № 6-990цс15.

Відповідно до п. 1.1 кредитного договором №CVX0AU00040055 від 01.03.2006 року строк дії договору вказаний до 26.02.2013 року.

Однак, як вже було зазначено, позивач у 2008 році звертався до суду з позовом про достроково стягнення заборгованості з відповідачів, при цьому заочним рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 24.11.2008 року, було присуджено до дострокового стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором №CVX0AU00040055 від 01.03.2006 року в сумі 57299,08 гривень.

Предявивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплату процентів за його користування та пені, кредитор відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобовязання й був зобовязаний предявити позов до боржника протягом трьох років від дати порушення боржником встановленого банком строку для дострокового повернення кредиту.

При цьому, з розрахунку заборгованості за кредитом вбачається, що останньою датою сплати платежів згідно кредитного договору є 10.10.2007 року.

17.10.2010 року постановою державного виконавця Паскарюк І.П. було відкрито виконавче провадження за вищевказаним заочним рішенням суду, а постановою від 27.06.2012 року був повернутий виконавчий документ стягувачеві без виконання.

Будь-які інші дані про те, що перебіг позовної давності переривався в матеріалах справи відсутні.

При цьому, у своїх запереченнях на зустрічну позовну заяву, позивач заперечує факт вилучення від відповідача ОСОБА_1 для реалізації заставного автомобіля, вказує на те, що автомобіль не перебуває на балансі банку, оскільки його фактичне перебування у позичальника, і жодних дій по реалізації даного автомобіля позивачем не було зроблено.

При таких обставинах, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк» до відповідача ОСОБА_1 слід відмовити, у звязку пропуском строку позовної давності, про застосування якого заявив представник відповідача ОСОБА_4, а позовні вимоги до відповідача ОСОБА_2 підлягають до часткового задоволення.

Крім цього, суд вважає, що зустрічні позовні вимоги не підлягають до задоволення.

Так, ОСОБА_5 у своєму зустрічному позові посилається на те, що з метою погашення заборгованості, на вимогу банку 25.04.2008 року вона віддала працівникам банку для реалізації автомобіль марки DAEWOO модель LANOS, 2006 року випуску, шасі №SUPTF69YD6W266194, реєстраційний номер НОМЕР_1 та направлення виручених коштів на погашення заборгованості, передала їм ключі від автомобіля, сам автомобіль та технічний паспорт.

Проте будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження цих обставин відповідач суду не надала.

Довіреність від 25.04.2008 року від імені ОСОБА_3 на уповноваження ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на управління та розпорядження автомобілем марки DAEWOO модель LANOS, 2006 року випуску, шасі №SUPTF69YD6W266194, на яку посилається відповідач, як на підтвердження своїх позовних вимог, не може бути доказом підтвердження передачі автомобіля, оскільки таким доказом є акт прийому передачі, який суду не був поданий.

Таким чином, суд вважає, що зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 є необґрунтованим і не підлягають до задоволення.

Відповідно до вимог ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На пiдставi викладеного, ст.ст.203, 256, 526, 527, 530, 536, 546, 549, 552, 610-612, 614, 625, 1047-1050, 1052, 1054 ЦК України та керуючись ст.ст.3-11, 15, 57-60, 209, 212-215 ЦПК України, суд,-

В И Р I Ш И В:

Позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_2, зареєстрованого в ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №CVX0AU00040055 від 01.03.2006 року в розмірі 26 755,72 євро, що за курсом НБУ від 29.02.2016 року складає 770845 (сімсот сімдесят тисяч вісімсот сорок пять) гривень, 02 копійки (р/р №29092829003111, код ЄДРПОУ 14360570), а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 11562 (одинадцять тисяч пятсот шістдесят дві) гривні, 68 копійок (р/р №64993919400001, МФО 305299).

У задоволенні решти позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк» відмовити.

У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 до ПАТ КБ «Приватбанк»про визнання неправомірних дій щодо нарахування процентів, штрафних санкцій та інших платежів за кредитним договором відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Чернівецької області через Глибоцький районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини в той же строк, з моменту отримання копії рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СУДДЯ: