Рішення № 59210445, 20.07.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження: 22-ц/790/1141/16 Головуючий І інстанції -

Справа: № 646/1289/14-ц ОСОБА_1

Категорія: спадкові Доповідач Костенко Т.М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2016 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого: Костенко Т.М.

суддів: Колтунової А.І., Гальянової І.Г.

за участю секретаря Кравченко О.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 09 квітня 2015 року та на додаткове рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 15 квітня 2015 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_2, про визнання недійсними заяв про відкликання заяви про прийняття спадщини та про відмову від спадщини, визнання права власності в порядку спадкування за законом та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сімєю, визнання права власності на нерухоме та рухоме майно,-

В С Т А Н О В И Л А:

13 лютого 2014 року ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 звернулися у суд з позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсними заяв про відкликання заяви про прийняття спадщини та про відмову від спадщини, визнання права власності в порядку спадкування за законом, у якому просили: визнати недійсними заяви ОСОБА_5 та ОСОБА_6 від 14 серпня 2013 року про відкликання заяви про прийняття спадщини та про відмову від спадщини на користь ОСОБА_4; визнати в порядку спадкування за законом за ОСОБА_5 та ОСОБА_6 право власності за кожним окремо: на ? частини квартири АДРЕСА_1; на ? частини гаража, який розташований за адресою: м. Харків, пр. Гагаріна, 94-А; на ? частини автомобіля марки Mazda 3, д.н.з. АХ 1290 AI; на ? частини пайового внеску до статутного фонду товариства : обмеженою відповідальністю «DATA&PRINT TECHNOLOGIES» (далі - TOB «DATA&PRINT TECHNOLOGIES»), які належали померло:^ ОСОБА_7; визнати в порядку спадкування за законом за ОСОБА_4 прав: власності на: ? частини квартири АДРЕСА_1; ? частини гаража, який розташований за адресою: м. Харків, пр Гагаріна, 94-А; ? частини автомобіля марки Mazda 3, д.н.з. АХ 1290 AI; ? частини пайового внеску до статутного фонду TOB «DATA&PRT~ TECHNOLOGIS»; визнати в порядку спадкування за законом за ОСОБА_5 тг ОСОБА_4 право власності на вогнепальну зброю, а саме: три нарізні мисливсько-промислові карабіни ОПСКС, ОПК Мосіна, ОПТОЗ 7801'. мисливську гладкоствольну рушницю ОСОБА_8 № 1420021, калібру № 12, що належали померлому ОСОБА_7М,

На обґрунтування позовних вимог посилались на те, що 19 лютого 2013 року помер ОСОБА_7, після смерті якого відкрилась спадщина, до складу якої увійшли зазначені вище квартира, житловий будинок, гараж, автомобіль, внесок до статутного фонду TOB «DATA&PRINT TECHNOLOGIS», три нарізні мисливсько-промислові карабіни та одна з мисливська гладкоствольна рушниця.

Позивачі вказали, що вони у встановлений законом строк звернулися до приватного нотаріуса із заявами про прийняття спадщини, npoте в подальшому ОСОБА_5 та ОСОБА_6, відмовляючись від прийняття спадщини на користь свого онука ОСОБА_4, діяли під впливом помилки, оскільки не були обізнані про відсутні:а правовстановлюючих документів на спадкове майно, які мають істотне значення для оформлення спадкових прав, у звязку із чим просять задовольнити позовні вимоги.

У квітні 2014 року ОСОБА_9 звернулася у суд з зустрічним позовом до ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сімєю, визнання права власності на нерухоме майно та рухоме майно, у якому просила встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу між нею та ОСОБА_7 у період з 01 вересня 2005 року по 11 вересня 2009 року;

визнати за нею у порядку спадкування за законом право власності в цілому на спірні квартиру, гараж, автомобіль та житловий будинок № 20 по вул. Озерній в с. Лизогубівка Харківського району Харківської області з виплатою ОСОБА_4 грошової компенсації його частки в успадкованому майні; визнати за ОСОБА_4 право власності на частку померлого ОСОБА_7 у статутному фонді TOB «DATA&PRINT TECHNOLOGIS» та на вогнепальну зброю.

На обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що вона перебувала з ОСОБА_7М у фактичних шлюбних відносинах з 1993 року, а у законному шлюбі з 11 вересня 2009 року.

Зазначила, що на час відкриття спадщини вона постійно проживала зі своїм чоловіком у спірній квартирі та від прийняття спадщини не відмовлялась, а тому є такою, що фактично прийняла спадщину, у звязку з чим вона та його син від першого шлюбу ОСОБА_4 є спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_7

Посилаючись на те, що спірні обєкти нерухомого майна були придбані під час фактичних шлюбних відносин між нею та ОСОБА_7 та мають бути визнані спільною сумісною власністю, просила задовольнити зустрічну позовну заяву в повному обсязі.

Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 09 квітня 2015 року позов задоволено частково. Визнано за ОСОБА_4 право власності на ? частини квартири АДРЕСА_2, ? частини гаража, що розташований за адресою: м. Харків, пр. Гагаріна, 94-А, ? частини автомобіля НОМЕР_1, рік випуску 2005 та три нарізні мисливсько- промислові карабіни ОП СКС кал. 7,62 мм., № ИК 4341; ОПК Мосіна кал. 7.62 мм., № ВТ 5107; ОП ТОЗ 7801 кал. 5.6 мм„ № 1420021. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Зустрічну позовну заяву ОСОБА_9 задоволено частково. Встановлено факт проживання однією сімєю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 у період з 01.09.2005 року по 11.09.2009 року. Визнано за ОСОБА_2 право власності на ? частини квартири АДРЕСА_2, на ? частини гаража, що розташований за адресою: м. Харків, пр. Гагаріна, 94-А, ? частини автомобіля марки MAZDA3, д.н. АХ 1290 AI, рік випуску 2005 та ? частини житлового будинку № 20 по вул. Озерній с. Лизогубівка Харківського району Харківської області. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Вирішене питання щодо розподілу судових витрат.

Додатковим рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 15 квітня 2015 року визнано за ОСОБА_4 право власності на мисливську гладкоствольну рушницю ОСОБА_8 12 калібру № 1420021.

Не погоджуючись з рішенням та додатковим рішенням суду представник ОСОБА_9, - ОСОБА_3, подав апеляційну скаргу, в якій просив змінити рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 09 квітня 2015 року, а його ж додаткове рішення від 15 квітня 2015 року скасувати як незаконне, дослідити наявні в справі докази і задовольнити зустрічний позов ОСОБА_9 у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, на невідповідність висновків суду обставинам справи.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 17 черві 2015 року, апеляційну скаргу представника ОСОБА_9, ОСОБА_3, відхилено. Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 09 квітня 2015 року та додаткове рішення цього ж суду від 15 квітня 2015 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 грудня 2015 року за результатами розгляду касаційної скарги ОСОБА_2 скасовано ухвалу апеляційного суду Харківської області від 17 червня 2015 року, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В апеляційній скарзі від 24 квітня 2015 року представник ОСОБА_9, ОСОБА_3, просить змінити рішення Червонозаводського районного суду м.Харкова від 09 квітня 2015 року і його ж додаткове рішення від 15 квітня 2015 року скасувати як незаконне; дослідити наявні в справі докази і задовольнити зустрічний позов ОСОБА_9 у повному обсязі: визнати за ОСОБА_2 право приватної власності в цілому на квартиру АДРЕСА_3 як єдине для неї місце проживання із малолітньою дитиною; визнати за ОСОБА_2 право приватної власності в цілому на бетонний гараж, загальною площею 22,5 кв.м, що знаходиться за адресою: м.Харків, пр-т Гагаріна, 94-А; визнати за ОСОБА_9 право приватної власності в цілому на житловий будинок № 20 по вулиці Озерній в с. Лизогубівка Харківського району Харківської області із правом користування земельною ділянкою під ним площею 0,32 га; визнати за ОСОБА_9 право приватної власності на автомобіль - легковий седан-В MAZDA 3, державний номер НОМЕР_2, 2005 року випуску, позов ОСОБА_4 задовольнити частково, визнати за ним в порядку грошової компенсації його частки в успадкованому майні право власності на грошові кошти у сумі 109762,50 грн., право власності на частку померлого ОСОБА_7 у статутному фонді товариства з обмеженою відповідальністю Data&PrintTechnologies (код ЄДРПОУ 32565487) розміром у 13135 грн. з відповідними майновими правами, які припадають на цю частку у майні цього товариства, та на вогнепальну зброю померлого: мисливсько-промисловий карабін ОП СКС № ИК4341, 1953 року виготовлення, ринковою вартістю 1700 грн., мисливську гладкоствольну рушницю Сайга 12 № 1420021, ринковою вартістю 2800 грн., мисливську нарізну рушницю (гвинтівку Мосіна) № ВТ 5107, 1943 року виготовлення, ринковою вартістю 1500 грн., малокаліберний карабін T03-78-01 № 98 00395, 1998 року виготовлення, ринковою вартістю 2100 грн.. Також просить перерозподілити судові витрати по справі, стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_9 судові витрати по справі, в тому числі витрати по оцінці спадкового майна; залучити до участі до справи у якості третьої особи співзасновника товариства з обмеженою відповідальністю Data&PrintTechnologies (код ЄДРПОУ 32565487) ОСОБА_10; долучити до матеріалів справи додатковий письмовий доказ - копію договору купівлі-продажу квартири № 43 у буд. № 176, корпус 5 по проспекту Гагаріна в місті Харкові від 25.02.2002 року (реєстр № 215).

Апеляційні вимоги обґрунтовані тим, що суд неповно зясував обставини, що мають значення для справи, та не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, не сприяв повному, обєктивному та неупередженому розгляду справи.

Апелянт зазначив, що задовольняючи позов на користь ОСОБА_4, районний суд вийшов за межі його позовних вимог, оскільки цей позивач не прийняв спадщину в частині часток, за якими його дід і баба відмовились на його користь, тім більш, що вони оспорювали саме цю відмову на його користь у позові як власну помилку, та не просив суд визнати за ним право на спадщину після смерті батька у розмірі ? усього спадку, але суд визнав за ним право власності на успадковане майно, виходячи з загальної частки у спадку у розмірі ? . Разом з цим суд не врахував, що позивачі ОСОБА_5, ОСОБА_4 в усіх своїх редакціях позовних вимог просили суд визнати за ними до порядку спадкування за законом право власності на вогнепальну зброю, а саме на три нарізні мисливсько-промислові карабіни ОПСКС, ОПК Мосіна, ОПТ037801, при цьому жодного разу вони не посилались на гладкоствольну мисливську рушницю Сайга № 1420021 кал. 12,0, але суд додатковим рішенням від 15.04.2015 року визнав за ОСОБА_7 право власності на цю рушницю всупереч його волі і з цієї ж причини неправильно виклав описову частину рішення. При розгляді цієї справи суд припустився процесуальної помилки в частині не залучення до її учасників співзасновника ТОВ Data&PrintTechnologies (код ЄДРПОУ 32565487) ОСОБА_10, визначивши це за обов'язок позивачів.

Вважає, що суд дійшов неправильного висновку щодо недоведеності ОСОБА_9 обставин придбання об'єктів нерухомого й рухомого майна за рахунок спільної праці з померлим, проігнорувавши багато наявних в цій справі доказів. Вона працювала разом з ОСОБА_7 з 1995 року по день його смерті, а після трагічної події продовжила діяльність спільно створеного з ОСОБА_7 товариства з обмеженою відповідальністю Data&PrintTechnologies (код СДРПОУ 32565487), ставши його директором в березні 2013 року.

Також апелянт вважав, що безпідставно відмовивши ОСОБА_9 у відкладенні розгляду цієї справи через відсутність її представника, суд припустився неповного встановлення обставин по справі, не розглянув клопотання про витребування доказів щодо банківського вкладу, який також є частиною спадщини. Наразі, у випадках, коли щодо отримання доказів у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, є складнощі, суд за їх клопотанням зобов'язаний витребувати такі докази (ч. 1 ст.137 ЦПК України). Окрім того, судом першої інстанції неправильно визначено, що витрати понесені ОСОБА_9 на проведення оцінки рухомого й нерухомого майна не підлягають стягненню, оскільки вони були проведені у 2013 році та не є судовими витратами у розумінні ст.79 ЦПК України. Це є витрати на отримання доказів, а вони є однією із складових судових витрат, а тому підлягають стягненню з ОСОБА_4

Суд не взяв до уваги, що, відкликавши свої заяви про прийняття спадщини, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 вибули з правовідносин щодо спадкування прав і обов'язків померлого 19.02.2013 року ОСОБА_7 та, відповідно, перестали бути суб'єктами цих правовідносин. Відтак, суб'єктами цих спадкових правовідносин залишились син померлого та дружина, що його пережила ОСОБА_9, яка прийняла спадщину відповідно до правила ч. 3 ст.1268 ЦК України, де встановлено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Після смерті свого батька прийняв спадщину і його рідний син від першого шлюбу ОСОБА_4, відповідач по справі, так як до ОСОБА_9 надійшов лист від приватного нотаріуса ОСОБА_11 за № 356/0116 від 13.08.2013р., зі змісту якого слідує, що нею заведено спадкову справу за № 09/2013 від 06.03.2013р. на підставі заяви про прийняття спадщини від нього. Це також співпадає з відомостями інформаційної довідки зі Спадкового реєстру № 33797350 від 17.04.2013р.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які зявились у судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, відповідно до ст. 303 ЦПК України вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Висновки районного суду про недоведеність позову ОСОБА_5 і ОСОБА_6 про відкликання заяви про прийняття спадщини і відмови від неї на користь іншого спадкоємця, а також в частині встановлення факту проживання однією сімєю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 у період з 01.09.2005 року по 11.09.2009 року ніким не оскаржене і тому апеляційним судом відповідно до ст. 303 ЦПК України в цій частині рішення не перевіряється.

Задовольняючи частково основний та зустрічний позови, районний суд виходив з недоведеності ОСОБА_9 тих обставин, що нерухоме майно, що складається із квартири АДРЕСА_4, гаража та житлового будинку з надвірними спорудами по вулиці Озерній, 20 в с. Лизогубівка Харківського району Харківської області, придбано у 2002-2003 роках внаслідок її спільної праці з ОСОБА_7, а відтак воно не є спільною сумісною власністю. При цьому судом враховано, що відповідачкою не доведено, що таке нерухоме майно за час шлюбу істотно збільшилось у своїй вартості внаслідок спільних трудових та грошових затрат на підставі ч. 1 ст. 62 СК України, а тому ОСОБА_9 має право на спадкування за законом як дружина померлого тільки на 1/4 частини зазначеного нерухомого майна, а також на 3/4 частини автомобіля, який є спільною сумісною власністю.

В цій частині судова колегія повністю погоджується із висновками районного суду, виходячи з наступного.

Як встановлено в суді першої інстанції, підтверджено наявними у справі доказами та не заперечується сторонами, що ОСОБА_7 помер 19 лютого 2013 року.

За життя ОСОБА_7 був власником: квартири АДРЕСА_5 на підставі договору купівлі-продажу від 28 лютого 2002 року (а. с. 92, т. 1); гаража, що знаходиться за адресою: м. Харків, просп. Гагаріна, 94-А, на підставі договору купівлі-продажу від 28 лютого 2002 року (а. с. 91, т. 1), житлового будинку з надвірними спорудами по вул. Озерній, 20 в с. Лизогубівка Харківського району Харківської області - на підставі договору купівлі-продажу від 28 травня 2003 року (а. с. 93, т. 1), автомобіля НОМЕР_3, 2005 року випуску, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії ХАР № 022076 від 02 листопада 2005 року (а. с. 90, т. 1), частки розміром у 13 135 грн у статутному капіталі ТОВ «DATA&PRINT TECHNOLOGIS», що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а. с. 96, т. 1), трьох нарізних мисливсько-промислових карабінів ОП СКС, ОПК Мосіна, ОП ТОЗ 7801 та мисливської гладкоствольної рушниці Сайга, 12 калібру, що підтверджується листом заступника начальника Червонозаводського РВ ХМУ УМВС України в Харківській області від 21.11.2013 року(а. с. 40, т. 1).

Згідно зі свідоцтвом про шлюб 11 вересня 2009 року ОСОБА_7 зареєстрував шлюб із ОСОБА_8, яка після реєстрації шлюбу змінила прізвище на «Соловйова».

За приписами ч. 1 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Статтею 1261 ЦК України встановлено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

З матеріалів справи вбачається, що усі позивачі після смерті ОСОБА_7 вчасно звернулися до нотаріуса про прийняття спадщини, однак 14 серпня 2013 року ОСОБА_5 і ОСОБА_6 звернулися до нотаріуса із заявами про відкликання заяви про прийняття спадщини, а згодом, в той же день - про відмову від спадщини на користь іншого спадкоємця першої черги, свого онука та сина спадкодавця - ОСОБА_7

Таке волевиявлення спадкоємців не порушує будь-чиї права та охоронювані Законом інтереси, воно відповідним чином прийняте нотаріусом та не суперечить Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства Юстиції України№ 296/5 від 22.02.2012 року, зареєстрованому у Міністерстві Юстиції України 22.02.2012 року за № 282/20595 (РозділП глава 10) «ОСОБА_11 свідоцтва про право на спадщину».

Виходячи з того, що ОСОБА_4 вчасно прийняв всю спадщину, у тому числі й ту частку, від якої на його користь відмовилися ОСОБА_5 і ОСОБА_6, районний суд законно і обґрунтовано дійшов висновку про те, що частка ОСОБА_4 збільшилася за рахунок частки, від якої відмовилися інші спадкоємці, а доводи скарги про те, що ОСОБА_4 не прийняв частку, яка до нього відійшла, - є безпідставними, не грунтуються на законі і з цих підстав колегія суддів їх відхиляє.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

Районним судом задоволені зустрічні позовні вимоги ОСОБА_9 в частині встановлення факту проживання однією сімєю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу між нею та померлим ОСОБА_7 у період з 01.09.2005 року по 11.09.2009 року та сторонами не оскаржується в цій частині.

Зважаючи на вказане та враховуючи, що спадщина у вигляді спірних квартири, гаража та житлового будинку з надвірними спорудами були придбані спадкодавцем у 2002-2003 роках, тобто до встановленого судом юридичного факту проживання однією сімєю ОСОБА_7 з ОСОБА_9 без реєстрації шлюбу у період з 01 вересня 2005 року по 11 вересня 2009 року, а також виходячи з того, що в матеріалах справи відсутні належні і допустимі докази про те, що вказане майно було набуто внаслідок спільної праці ОСОБА_7 та ОСОБА_9, або за час шлюбу істотно збільшилось у своїй вартості внаслідок спільних трудових, грошових затрат, районний суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання цього майна спільною сумісною власністю подружжя, у звязку з чим ОСОБА_9 має право на спадкування за законом як дружина померлого тільки на ? частини зазначеного нерухомого майна.

Апеляційні доводи в цій частині судова колегія вважає безпідставними, оскільки вони спростовуються матеріалами справи.

Позовні вимоги в частині визнання права власності на частину будинку по по вул. Озерній,20 в с. Лизогубівка Харківського району Харківської області позивачами не заявлялись, а тому ? частки будинку залишаються выдкритими.

Приймаючи до уваги, що легковий автомобіль НОМЕР_1, рік випуску 2005, було придбано спадкодавцем 02.11.2005 року, тобто у період проживання із ОСОБА_9 однією сімєю без реєстрації шлюбу, районний відповідно ч. 1 ст. 74 СК України дійшов правильного висновку, що він належить останнім на праві спільної сумісної власності, а отже до складу спадщини увійшла лише ? частка зазначеного майна, а відтак право на спадкування автомобіля мають ОСОБА_4 та ОСОБА_9 в частках 3/8 та 5/8 відповідно.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що районний суд дійшов помилкового висновку про те, що оскільки ОСОБА_4 заявив вимоги про визнання права власності лише на ? частини спадкового нерухомого майна, хоча йому належить право на ? частини, то відповідно до положень ст. ст. 10, 11 ЦПК України суд не вправі виходити за межі заявлених вимог. Суд помилково вважав, що визначення розміру часток у спадковому майні є межами позову, та не врахував, що предметом позову є визнання права власності на спадкове майно, а правильно визначити частки спадкоємців у спадковому майні є обовязком суду.

На зазначені обставини посилався Вищий Спеціалізований Суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в ухвалі від 02 грудня 2015 року, скасовуючи попередні рішення судів, чиї висновки, у відповідності д ч.4 ст.338 ЦПК України є обовязковими при новому розгляді справи.

Розглядаючи доводи апеляційної скарги стосовно меж позовної заяви при присудженні ОСОБА_4 права власності на карабіни та гладко ствольну рушницю, судова колегія вважає їх необґрунтованими, так як в матеріалах справи наявні уточнені позовні вимоги ОСОБА_5 від 29.04.2014р. про визнання за ним права власності в порядку спадкування після померлого батька, у тому числі на гладкоствольну рушницю ОСОБА_8 № 1420021 калібру № 12, тому колегія суддів відхиляє доводи скарги про те, що районний суд у додатковому рішенні безпідставно вирішив це питання.

Що стосується наданих на стадії апеляційного розгляду справи документів щодо розгляду районним судом по іншій справі заяви ОСОБА_9 про встановлення факту, що має юридичне значення: проживання її разом з ОСОБА_7 за адресою квартира АДРЕСА_6 з 1993 по 28.02.2002 року і за адресою: квартира АДРЕСА_3, з 28.02.2002 року по 13 жовтня 2009 року, - то оскільки вони перебувають поза межами розглянутих судом по цій справі позовних вимог, з передбачених ст. 303 ЦПК України підстав колегія суддів їх відхиляє і не бере до уваги.

Колегія суддів також зважає на наступне.

Оскаржуючи судове рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову про визнання нерухомого майна спільно нажитим, представник ОСОБА_9 в апеляційній скарзі посилався на положення Цивільного Кодексу України в редакції 1963 року, Закону України «Про власність» та КпШС України. На ці ж нормативні акти, як на підставу необхідності задоволення позову в зазначеній частині, представник посилається в письмових поясненнях, долучених до матеріалів справи на стадії закінчення зясування обставин та перевірки їх доказами в апеляційному суді. Разом з тим, позовна заява таких підстав поділу майна не містить.

У відповідності до ст.11 та ч.1 ст.303 ЦПК України, суд першої інстанції розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог, а апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Отже, на стадії апеляційного розгляду судова колегія позбавлена можливості розглядати спір з інших підстав.

Між тим, питання набуття спірного нерухомого майна внаслідок спільної праці ОСОБА_7 та ОСОБА_9, а також істотного збільшення вартості за час їх шлюбу внаслідок спільних трудових, грошових затрат, районним судом досліджувалось. Висновок про відсутність підстав для визнання цього майна спільною сумісною власністю подружжя відповідає обставинам справи, які судом установлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджується з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.

У відповідност до ст.309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне зясування обставин, що мають значення у справі.

З урахуванням встановленого, судова колегія вважає, що рішення районного суду підлягає зміні в частині визначення часток спадкоємців у спадковому майні з ухваленням нового рішення в цій частині з підстав, викладених вище.

Керуючись ст.303, 304, 307, 309, 316, 317, 325 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного суду Харківської області,

В и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 09 квітня 2015 року змінити, скасувавши його в частині визначення часток в спадковому майні та ухвалити в цій частині нове рішення.

Визнати за ОСОБА_4 право власності на ? частини квартири АДРЕСА_2.

Визнати за ОСОБА_4 право власності на ? частини гаража, що розташований за адресою: м. Харків, пр. Гагаріна, 94-А.

Визнати за ОСОБА_4 право власності на 3/8 частини автомобіля марки МAZDA 3, д.н. АХ 1290 AI, рік випуску 2005, ідентифікаційний номер (VIN) JMZBK12F261311887, номер кузова НОМЕР_4.

Визнати за ОСОБА_4 право власності на три нарізні мисливсько-промислові карабіни ОП СКС калібру 7,62 мм., № ИК 4341; ОПК Мосіна калібру 7.62 мм., № ВТ 5107; ОП Т03 7801 калібру 5,6 мм., № 1420021.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на ? частини квартири АДРЕСА_7.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на ? частини гаража, що розташований за адресою: м. Харків, пр. Гагаріна, 94-А.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 5/8 частини автомобіля марки MAZDA 3, д.н. АХ 1290 AI, рік випуску 2005, ідентифікаційний номер (VIN) \IZBK 12F261311887, номер кузова НОМЕР_4.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на ? частини житлового будинку № 20 по вул. Озерній с. Лизогубівка Харківського району Харківської області.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Додаткове рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 15 квітня 2015 року залишити без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий Т.М. Костенко

Судді: А.І. Колтунова

ОСОБА_12