Ухвала суду № 59209514, 27.07.2016, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 234/13321/15-к

Номер провадження 1-кп/623/26/2016

У Х В А Л А

іменем України

27 липня 2016 року Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

у складі: головуючого судді Гуренко М.О.,

за участю секретаря Бобриш М.С.,

обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

прокурора Говорущака О.М.,

захисників ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянувши в судовому засіданні клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2, захисника ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 та обвинуваченого ОСОБА_2 про зміну йому запобіжного заходу по кримінальному провадженню № 42015000000000186 від 18.02.2015 року за обвинуваченням

ОСОБА_1, який народився 6 квітня 1977 року у місті Макіївці Донецької області, українець, одружений, громадянин України, до 15 квітня 2015 року працюючий на посаді прокурора міста Краматорська Донецької області, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, та фактично проживав ІНФОРМАЦІЯ_2, має дітей ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимого,

ОСОБА_2, який народився 28 квітня 1979 року у місті Донецьку, українець, громадянин України, одружений, до 15 квітня 2015 року працюючий на посаді заступника прокурора міста Краматорська Донецької області, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5 та фактично проживав ІНФОРМАЦІЯ_6, має дітей ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_7, ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_8, ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_9, раніше не судимого

ОСОБА_3, який народився 16 березня 1983 року у місті Краматорську Донецької області, українець, громадянин України, колишній начальник сектору ДСБЕЗ Краматорського МВ ГУМВС України в Донецькій області, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_10 та фактично проживає ІНФОРМАЦІЯ_11, раніше не судимого.

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України,

ВСТАНОВИВ:

До суду звернувся начальник відділу участі прокурорів у суді та виконання судових рішень у кримінальних провадженнях військової прокуратури сил АТО - ОСОБА_9, та в суді клопотання про продовження запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у виді тримання під вартою із залишенням без змін розміру застави у сумі 2500 мінімальних заробітних плат підтримав, проти задоволення клопотань сторони захисту заперечував.

Обвинувачений ОСОБА_1 заперечував проти задоволення вказаних клопотань, вважав, що доказів ризиків, зазначених у клопотанні не має, житло в м. Макіївка належить його дітям, а тому він там переховуватися не зможе, вважав дану справу заказом та расправою з ним керівників військової прокуратури сил АТО, клопотання обвинуваченого ОСОБА_2 підтримав.

Обвинувачений ОСОБА_2 просив суд змінити йому запобіжний захід на домашній арешт з 21-00 до 09-00 годин за місцем мешкання родини ОСОБА_2, клопотання було подано без порядку додержання порядку його подання, оскільки доказів ризиків, зазначених у клопотанні воно не містить, вважав листи ОШ ЦУ СБУ надані та зібрані в порушення закону «Про оперативно розшукову діяльність», посилаючись при цьому на низьку рішень ЄСПЛ.

Захисник ОСОБА_5 заперечувала проти задоволення клопотань прокурора, мотивувавши це тим, що її думку відсутні наявні докази вчиненого обвинуваченими ОСОБА_1 та ОСОБА_2 кримінального правопорушення, а факт вчинення даного злочину за ч.3 ст.368 КК України обвинуваченим ОСОБА_3 повністю доведений органом досудового розслідування, також вважала дане провадження заказним та расправою з обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 керівниками військової прокуратури сил АТО Куліком та Панченком, клопотання обвинуваченого ОСОБА_2 підтримала.

Захисник ОСОБА_10 заперечував проти задоволення клопотань прокурора та підтримав клопотання свого підзахисного ОСОБА_2

Обвинувачений ОСОБА_3 підтримав клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою та просив суд його задовольнити та залишити без задоволення клопотання обвинуваченого ОСОБА_2 про зміну запобіжного заходу.

Згідно матеріалів обвинувального акту та реєстру досудового розслідування

ОСОБА_1, займаючи посаду прокурора міста Краматорська Донецької області, використовуючи своє службове становище, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_2, який займав посаду заступника прокурора міста Краматорська і ОСОБА_3 який займав посаду начальника сектору ДСБЕЗ Краматорського МВ ГУМВС України в Донецькій області у період часу з листопада 2014 по квітень 2015 року вимагали та одержав від ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24 і ОСОБА_25 для себе неправомірну вигоду у розмірі 83 400,00 грн. і 1400,00 доларів США (34 720,00 грн) за не проведення безпідставних протиправних перевірок діяльності вищевказаних осіб на відповідність вимогам законодавства, тобто вимагали та одержали, як службові особи, які займали відповідальне становище, за попередньою змовою групою осіб, неправомірну вигоду для себе та третьої особи за невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду будь-якої дії з використанням наданого йому службового становища, чим вчинили кримінальне правопорушення, передбачене

ч.3 ст. 368 КК України.

Згідно ст. 331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобовязаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинувачених під вартою, якщо судове провадження не було завершено до його спливу.

18 серпня 2015 року обвинувальний акт у даному кримінальному провадженні направлено до Краматорського міського суду Донецької області для судового розгляду.

7 вересня 2015 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, розглянувши клопотання військової прокуратури сил антитерористичної операції визначив підсудність вказаного кримінального провадження за Ізюмським міськрайонним судом Харківської області.

6 квітня 2015 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 затримані у порядку ст.208 КПК України за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.368 КК України.

7 квітня 2015 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України.

9 квітня 2015 року слідчим суддею Краматорського міського суду Донецької області до обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 застосовано запобіжний захід - тримання під вартою строком на 60 днів.

3 червня та 30,31 липня 2015 року слідчим суддею Краматорського міського суду Донецької області продовжено строк дії запобіжного заходу тримання під вартою застосований до обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до 4-х місяців та відповідно до 5-ти місяців.

25 серпня 2015 року суддею Краматорського міського суду Донецької області під час підготовчого судового засідання продовжено строк дії запобіжного заходу тримання під вартою застосований до обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 строком на

60 днів.

19 жовтня та 14 грудня 2015 року, 10 лютого, 08 квітня та 01 червня 2016 року Ізюмським міськрайонним судом Харківської області продовжено строк дії запобіжного заходу тримання під вартою застосований до обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 строком на 60 днів, а саме до 30 липня 2016 року.

Таким чином, різними судами та судовими інстанціями в ході різних судових засідань було перевірено наданими стороною обвинувачення доказами наявність ризиків, визначених ст. 177 КПК України, обґрунтованість повідомленої ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підозр та предявленого обвинувачення у вчиненні інкримінованого злочину та недостатність застосування більш мяких запобіжних заходів для запобігання ризикам зазначеним у клопотаннях.

На теперішній час на території Донецької та Луганської областей продовжується збройний конфлікт між Збройними Силами України та незаконними військовими формуваннями, які тимчасово окупували частину території Донецької та Луганської областей, яка є непідконтрольною правоохоронним та іншим органам України.

ОСОБА_1 проживав та працював до 2007 року у м. Макіївці Донецької області, у тому числі на посаді заступника прокурора Совєтського району м. Макіївка. До квітня 2014 року ОСОБА_1 обіймав різні посади у прокуратурі Донецького області.

Діти ОСОБА_1 мають житло за адресою: Донецька область, м. Макіївка, вул. Куйбишева, 64, де останній зареєстрований (ст. 14 паспорту ОСОБА_1 серія ВВ813106) та протягом вищевказаного періоду проживання здобувши тісні звязки з працівниками прокуратури та громадянами, що обумовлювалося обійманням ним в тому числі й керівної посади в органах прокуратури, які залишилися на непідконтрольній Україні території, а відтак перебуваючи не в місцях позбавлення волі планує виїхати за місцем своєї реєстрації, де протягом тривалого часу проживати.

ОСОБА_2 проживав та працював до 2010 року у м. Макіївці Донецької області, у тому числі на посаді помічника прокурора Гірницького району м. Макіївка Донецької області. До травня 2014 року ОСОБА_2 обіймав різні посади у прокуратурі Донецького області.

Також ОСОБА_2 має житло за адресою: АДРЕСА_1 (яке згідно довідки з реєстру прав на нерухоме майно належить ОСОБА_2 на праві приватної власності), де останній зареєстрований (ст. 12 паспорту ОСОБА_2 серія ВА019171) та протягом вищевказаного періоду проживання здобув тісні звязки з працівниками прокуратури та громадянами, що обумовлювалося обійманням ним в тому числі й посади в органах прокуратури, які залишилися на непідконтрольній Україні території, а відтак перебуваючи не в місцях позбавлення волі планує виїхати за місцем своєї реєстрації, де протягом тривалого часу проживати.

Так у м. Донецьку створено так звану «Донецьку народну Республіку», учасники якої на території України займаються вчиненням актів тероризму, залякуванням населення, вбивством громадян, захопленням адміністративих будівель органів державної влади і місцевого самоврядування та інших тяжких і особливо тяжких злочинів, що призводить до дестабілізації суспільно-політичної ситуації у державі. Наразі в тому числі й військовою прокуратурою спільно з ЦУ СБУ в районі проведення АТО та по всій лінії розмежування постійно виявлять контрабанді потоки людей, продуктів харчування та грошей.

Так, з огляду на викладене обвинувачені мають змогу вчинити й інше кримінальне правопорушення, передбачене ст.332-1 КК України, як порушення порядку вїзду на тимчасово окуповану територію України, з метою заподіяння шкоди інтересам держави, зокрема неможливості виконання в майбутньому завдань передбачених ст.2 КПК України.

Враховуючи, що м.Макіївка Донецької області на даний час перебуває на непідконтрольній Україні території, на яку ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають можливість потрапити, оминувши пункти перетину лінії протистояння, в тому числі й контрабандним шляхом у правоохоронних органів України не буде можливості затримати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та як наслідок притягнути останніх до кримінальної відповідальності, а тому існують ризики переховування останнім у такий спосіб від правоохоронних органів та суду.

Викладене підтверджується інформуванням обєднаного штабу ЦУ СБУ в районі проведення АТО від 6, 26 травня та 6 грудня 2015 вих. №50/541, 50/723 та 20/3624 відповідно до якого, у разі зміни громадянину ОСОБА_1 та ОСОБА_2 раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на інший, не пов'язаний з позбавленням волі, останній залишить контрольовану територію України та виїде до м. Макіївки Донецької області з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Наведені обставини свідчать про наявність ризику передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, а саме переховуватись від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебуваючи не в місцях попереднього увязнення, використовуючи здобуті за тривалий час обіймання керівних посад в органах прокуратури Донецької області суспільні звязки, серед посадових осіб контролюючих та правоохоронних органів, органів державної влади та місцевого самоврядування, як міста Краматорська так і загалом Донецької області, намагаються вплинути через них на показання свідків та іншого обвинуваченого ОСОБА_3 у кримінальному провадженні.

Більш того, на даний час в прокуратурі міста Краматорська Донецької області продовжують проходити службу колишні підпорядковані працівники ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які також, враховуючи тісні відносини з останніми, у разі безпосередньої зустрічі та відновлення з ними взаємовідносин, усвідомивши безкарність та можливість уникнення кримінальної відповідальності обвинуваченим можуть використати своє службове становище для впливу на свідків, експертів чи обвинуваченого у кримінальному провадженні.

Вищевикладене, в тому числі підтверджується інформуванням обєднаного штабу ЦУ СБУ в районі проведення АТО від 6 грудня 2015 вих. 20/3624.

Наведені обставини свідчать про наявність ризиків передбачених п.3 ч.1 ст.177 КПК України, а саме незаконно впливати на свідка, обвинуваченого, у цьому ж кримінальному провадженні.

В судовому засіданні був допитаний обвинувачений ОСОБА_3, який частково визнав обставини викладені в обвинувальному акті, а саме те, що систематичні побори з підприємців м.Краматорська він вчиняв під тиском обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Відповідно до ч.1 ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі й вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення.

На даний час в судовому засіданні були допитані свідки та прослухані аудіо записи в порядку ст. 225 КПК України: ОСОБА_21, ОСОБА_26, ОСОБА_13, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_12, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_20, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_11В, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_15 які в судовому засіданні пояснили про надання систематичних поборів при обставинах зазначених у обвинувальному акті та надали суду свідчення з метою зясування показань інших свідків.

Крім того судом частково досліджені протоколи, складені за результатами проведення негласних слідчих розшукових дій та слідчі єксперементи, які долучені до матеріалів судового провадження.

Обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2І змінюють свої свідчення стосовно походження у них грошових коштів, які на думку обвинувачення є предметом хабарів.

Свідок ОСОБА_35 також систематично змінював свої свідчення, та надав суду свідчення абсолютно протилежні ніж на досудовому розслідуванні та у слідчого судді.

Відповідно до ч.2 ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний врахувати тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується.

Санкція ч.3 ст.368 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років з конфіскацією майна та зі спеціальною конфіскацією та відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжкого злочину.

Свідки ОСОБА_32 та ОСОБА_15 повідомили суду, що переживають за своє життя, оскільки до них підходили невідомі люди та намагалися на них вчинити тиск до судових засідань.

У звязку із викладеним, у суду є достатні дані вважати, що ризики, передбачені

п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, обєктивно наявні, що свідчить про неможливість їх запобігання шляхом застосування до обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 іншого більш мякого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, так як жоден з них не зможе запобігти наведеним ризикам.

Крім того, суд вважає що інформація, викладена в повідомленнях ОШ ЦУ СБУ в районі проведення АТО отримана в результаті проведення оперативних та контррозвідувальних заходів, тобто у порядку Законів України «Про оперативно розшукову діяльність» та «Контррозвідувальну діяльність», та яка в жодному випадку не може доводити вину обвинувачених, а лище обґрунтовує наявні ризики.

Відповідно до ч.3 п.2 ст.197 КК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом. Сукупний строк тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого під час досудового розслідування не повинен перевищувати: дванадцяти місяців - у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.

Суд, аналізуючи надану законодавцем норму вбачає, що дана норма стосується саме досудового розслідування.

Одночасно використовуючи ст.28 КПК України, суд констатує, що під розгляду даного кримінального провадження кожна процесуальна дія та процесуальне рішення виконуються та приймаються в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є обєктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.

Так, на думку суду дане кримінальне провадження відноситься до особливої категорії складності, яка визначається з урахуванням трьох обвинувачених, щодо яких здійснюється провадження, велику кількість епізодів кримінального правопорушення, обсягу та специфіки процесуальних дій, необхідних для вивчення у суді, як перегляду відеозаписів та прослуховування аудіо записів, а судові засідання призначаються 2-3 рази на тиждень, а тому порушення строків тримання під вартою є безпідставним.

Крім того, загальне положення щодо розумних строків у таких випадках викладено у п.79 правової позиції ЄСПЛ в рішенні у справі "Харченко проти України", згідно з якою "розумність строку тримання під вартою не може оцінюватися абстрактно. Вона має оцінюватися в кожному окремому випадку залежно від особливостей конкретної справи, причин, про які йдеться у рішеннях національних судів. Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості, який і вбачає суд із розгляду кримінального провадження № 42015000000000186 від 18.02.2015 року за обвинуваченням ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, а тому порушення розумних строків, наведене стороною захисту немає під собою жодного належного обґрунтування.

Відповідно до ч.ч 3,4 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або зявилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Слідчий суддя зобовязаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Відповідно до ч.1 ст.184 КПК України клопотання слідчого, прокурора про застосування запобіжного заходу подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, таким чином суд вважає, що дана норма саме відноситься до досудового розслідування, а докази на підтвердження ризиків зазначених у клопотаннях прокурора вже були долучені на минулих судових засіданнях та знаходяться в матеріалах судового провадження.

Посилання захисника ОСОБА_5 стосовно зміни запобіжного заходу ОСОБА_1 прямо протирічять вимогам ч.5 ст. 201 КПК України, оскільки суд має право залишити без розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу, подане раніше тридцяти днів з дня постановлення попередньої ухвали про застосування, зміну або відмову у зміні запобіжного заходу, якщо у ньому не зазначені нові обставини, які не розглядалися слідчим суддею, судом.

Так суд вважає, що всі доводи викладені захисником ОСОБА_5 були досліджені судом на минулих судових засіданнях, зокрема на засіданні суду від 22 липня 2016 року, де суд своєю мотивованою ухвалою клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_1 ОСОБА_36 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 з тримання під вартою на особисте зобовязання по кримінальному провадженню № 42015000000000186 за ч.3 ст.368 КК України від 18.02.2015 року залишив без задоволення.

Відповідно до ч. 5 ст. 182 КК України, розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів мінімальної заробітної плати.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, покладених на неї обовязків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят розмірів мінімальної заробітної плати.

Крім того, необхідність задоволення клопотань прокурора та відмови в задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_2 вбачається й через призму декількох рішень ЄСПЛ, висновки яких прямо кореспондується з положеннями ч.2 ст.8 КПК України, де зазначено, що принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

З практики ЄСПЛ вбачаються, принципи конвенційного прецедентного права, як підстави для відмови в звільненні особи з-під варти, а саме 1. ризик неявки обвинуваченого на судовий розгляд (рішення ЄСППЛ «Штегмюллер проти Австрії» від 10.11.1969 року; 2. ризик перешкоджання з боку обвинуваченого, у випадку його звільнення, процесові здійснення правосуддя ( рішення ЄСППЛ «Вемгофф проти Німеччини» від 27.06.1968 року).

Відповідно до листа від ВССУ від 04.04.2013 року № 511-550/0/4-13 судді, суду слід мати на увазі, що перелік обставин, які слід враховувати при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, не є вичерпним та підлягає розширеному тлумаченню з огляду на фактичні обставини, встановлені у кримінальному провадженні.

Так у справі «Орловський проти України» (рішення від 02.04.2015 р., §75), Європейський суд вкотре висловив позицію, що «відповідно до пункту 3 статті 5 Конвенції після спливу певного періоду часу саме лише існування обґрунтованої підозри не виправдовує позбавлення свободи, і суди мають наводити інші підстави для продовження тримання під вартою.

У справі «Геращенко проти України» (рішення від 07.11.2013, пар.99) Європейський суд зазначив, що тривале існування обґрунтованої підозри у вчиненні затриманою особою злочину є обовязковою і неодмінною умовою (sine qua non) законності її продовжуваного тримання під вартою.

У справі «Москаленко проти України» (рішення від 20.05.2010 року п. 36) Європейський суд зазначив, що органи судової влади неодноразово посилалися на імовірність того, що до заявника може бути застосоване суворе покарання, враховуючи тяжкість злочинів, у скоєнні яких він обвинувачувався. У цьому контексті ЄСПЛ нагадав, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Також ЄСПЛ визнав, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує.

Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обвинувачуються у вчиненні тяжкого корупційного злочину, виконували обовязки керівників органу прокуратури міста Краматорська Донецької області, вчинене ними кримінальне правопорушення набуло резонансу в суспільстві, створило негативне враження безкарності та хабарництва у системі органів прокуратури України, а також приймаючи до уваги вищенаведені обставини, які свідчать про наявність ризиків у разі звільнення його з-під варти переховуватись від суду, впливати на свідків та іншого обвинуваченого, вчинити інше кримінальне правопорушення, необхідно залишити раніше обраний обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з заставою 2500 мінімальних заробітних плат і визначити необхідність виконання ними обовязків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Керуючись вимогами статей 2, 8, 28, 10, 131, 132, 176-178, 183, 184, 197, 199, 201, 350 КПК України, рішенням ЄСППЛ «Штегмюллер проти Австрії», «Вемгофф проти Німеччини», «Мацнеттер проти Австрії», «Луценко проти України», «Харченко проти України», «Орловський проти України», «Геращенко проти України», «Москаленко проти України» ст. 5, 6 Європейської Конвенції з прав людини, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_2 про зміну йому запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт з 21-00 до 09-00 годин за місцем мешкання родини ОСОБА_2 відмовити.

Клопотання захисника ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 залишити без розгляду.

Клопотання прокурора начальника відділу участі прокурорів у суді та виконання судових рішень у кримінальних провадженнях військової прокуратури сил АТО - ОСОБА_9, про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із залишенням суми застави відносно обвинувачених ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_12 та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_13 - задовольнити.

Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до обвинувачених ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_12 та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_13 строком на 60 днів, тобто до 24 вересня 2016 року в Харківській установі виконання покарань управління Державної пенітенціарної служби України в Харківській області №27.

На підставі ч. 4 ст. 182 КПК України раніше визначену суму застави ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_14 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_13 у розмірі 2500 (дві тисячі пятсот) мінімальних заробітних плат, що складає 3 445 000 (три мільйони чотириста сорок пять тисяч) гривень з кожного - залишити без змін, яка може бути внесена як самими обвинуваченими так і іншими фізичними або юридичними особами (заставодавцем) на депозитний рахунок депозитний рахунок: р/р № 37318098006674 в ДКСУ, МФО 820172, код 26281249, призначення платежу: застава згідно КПК по справі № 234/13321/15-к.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

В разі внесення за застави ОСОБА_1 або ОСОБА_2 або заставодавцем зазначеного розміру, покласти на обвинуваченого такі обовязки:

1) не відлучатись із м. Краматорська Донецької області без дозволу слідчого, прокурора, суду;

2) утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом;

3) носити електронний засіб контролю;

4) здати на зберігання до органу досудового розслідування свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон.

Розяснити обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 наслідки невиконання покладених зобовязань. У разі невиконання обовязків заставодавцем, а також, якщо обвинувачений ОСОБА_1 або ОСОБА_2 будучи належним чином повідомленим, не зявиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обовязки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд, вирішує питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, у розмірі, визначеному в даній ухвалі, обвинувачений ОСОБА_1 або ОСОБА_2 та заставодавець повинні виконувати покладені на них обовязки, повязані із застосуванням запобіжного заходу у виді застави.

З моменту звільнення з під-варти у звязку із внесенням застави обвинувачений ОСОБА_1 або ОСОБА_2 вважаються таким, що до нього застосовано запобіжний захід у виді застави.

Вручити копію цієї ухвали обвинуваченим ОСОБА_1, ОСОБА_2 та прокурору негайно після її оголошення.

Копію ухвали направити в Харківську установу виконання покарань управління Державної пенітенціарної служби України в Харківській області №27.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала не є кінцевим рішенням суду по справі, розясненню в порядку ст. 380 КПК України не підлягає.

Ухвала оскарженню не підлягає, а заперечення проти неї можуть бути подані разом з апеляційною скаргою на остаточне рішення суду.

Головуючий суддя М.О. Гуренко