Рішення № 59204399, 11.07.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.07.2016Справа №910/29473/15

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Телесистеми України»

До комунального підприємства по утриманню мостів і шляхів м. Києва «Київавтошляхміст»

Про стягнення 1565733,62 грн.

Суддя Ковтун С.А.

Представники сторін:

від позивача Вакуленко С.В. (за дов.)

від відповідача Гуцул В.О. (за дов.)

обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Телесистеми України» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до комунального підприємства по утриманню мостів і шляхів м. Києва «Київавтошляхміст» (далі - КП «Київавтошляхміст») про стягнення 782866,81 грн..

В обґрунтування вимог позивач зазначав, що відповідач в порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зловживаючи своїм монопольним становищем на ринку надання в користування місць в мережевому каналі штучних споруд, безпідставно встановив в укладеному з позивачем договорі № 225/136 від 01.03.2009 завищену та економічно необґрунтовану плату за користування місцем у мережевому каналі Південного та Московського мостів через р. Дніпро та р. Десенка, мосту ім. Є.О.Патона та мосту Метро. За твердженням позивача, рішенням третейського суду від 14.08.2015 вказаний договір було визнано недійсним, а оплачуючи протягом періоду з 01.03.2009 по 28.04.2015 виставлені відповідачем рахунки за завищеними цінами в повному обсязі, він здійснив переплату в розмірі 782866,81 грн., а відповідач безпідставно отримав вказані грошові кошти та зобов'язаний повернути їх позивачу відповідно до ст. 1212 ЦК України.

Суд своєю ухвалою від 24.11.2015 порушив провадження у справі №910/29473/15.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.01.2016, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.03.2016, позов задоволено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 27.04.2016 рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.03.2016 у справі №910/29473/15 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Вищий господарський суд України в постанові послався на таке.

Правовідносини сторін у даній справі регулюються нормами зобов'язального права, а договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

Стягнення збитків, на відміну від заявленого у даній справі позову про стягнення безпідставно набутих коштів відповідно до ст. 1212 ЦК України, за своєю процесуально-правовою природою є іншим предметом позову.

Суд апеляційної інстанції, встановивши, що заявлені позивачем до стягнення грошові кошти є збитками, не з'ясував, чи змінював позивач предмет позову у даній справі в порядку, передбаченому ч.4 ст.22 ГПК України.

Предметом спору у даній справі є стягнення грошових коштів за період з 01.03.2009 по 28.04.2015.

Задовольняючи позовні вимоги суди керувались експертним висновком №0930 від 22.08.2014, згідно з яким платіж за надане в користування місце в мереженому каналі по договору №225/136 від 01.03.2009 було встановлено експертом на підставі рішення Національної комісії, що здійснює регулювання у сфері зв'язку та інформатизації, № 861 від 30.12.2013 «Про затвердження граничних тарифів на надання в користування кабельної каналізації електрозв'язку операторів телекомунікацій».

Однак, суди не врахували, що вказане рішення набуло чинності з 18.02.2014 та відповідно до положень ст. 5 ЦК України щодо дії актів цивільного законодавства у часі не могло бути застосоване до спірних правовідносин (зокрема до періоду часу з 01.09.2009 по 18.02.2014) до дати набуття ним чинності.

При цьому, суди залишили поза увагою і рішення Національної комісії, що здійснює регулювання у сфері зв'язку та інформатизації, № 620 від 29.11.2012 «Про затвердження граничних тарифів на надання в користування кабельної каналізації електрозв'язку операторів телекомунікацій», яке було чинним протягом періоду з 01.01.2013 по 18.02.2014 та яке, з урахуванням затверджених в ньому тарифів, підлягає застосуванню до спірних правовідносин за вказаний період його дії.

Не з'ясували суди і того, в якому порядку, за якими критеріями визначався відповідачем в договорі № 225/136 від 01.03.2009 розмір плати за користування місцями в мережевому каналі до прийняття вказаних рішень Національною комісією, що здійснює регулювання у сфері зв'язку та інформатизації, та якими нормативно-правовими актами визначався механізм формування та встановлення вказаних тарифів.

Крім того, не встановили суди і обставини сплати позивачем відповідачу грошових коштів за користування місцями у мережевому каналі мостів, тобто обставини понесення позивачем збитків та їх фактичного розміру, у зв'язку з чим не з'ясували, чи були взагалі сплачені позивачем відповідачу такі грошові кошти, в якому розмірі та за який період дії договору, враховуючи наявність в матеріалах справи посилань на обставини стягнення третейським судом з ТОВ «Телесистеми України» на користь КП «Київавтошляхміст» заборгованості за договором № 225/136 від 01.03.2009 за періоди з 01.01.2013 по 28.02.2014 та з 01.03.2014 по 30.06.2015. Наявна в матеріалах справи бухгалтерська довідка позивача про сплату ним 808253,35 грн. на виконання умов договору № 225/136 від 01.03.2009 не є належним та достатнім доказом сплати таких коштів.

Під час нового розгляду до початку розгляду справи по суті позивач подав заяву про зміну предмету позову, в якій просить стягнути з відповідача 782866,81 грн. збитків, спричинених внаслідок зловживання відповідачем монопольним становищем та порушенням антимонопольного становища.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до початку розгляду господарським судом справи по суті змінити предмет або підставу позову.

Підстава позову - це фактична обставина, на якій ґрунтуються позовні вимоги.

Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача.

Оскільки підстави позову позивачем не змінені (обставини щодо набуття відповідачем коштів), заява прийнята судом до розгляду.

До прийняття рішення по справі позивач, посилаючись на норми статті 55 Закону України «Про захист економічної конкуренції», подав заяву про збільшення розміру позовних вимог до 1565733,62 грн. (782866,81 грн. х 2).

Відповідач у поданому суду відзиві позовні вимоги відхилив у повному обсязі, зазначивши, що позивач не довів розміру завданих збитків. Антимонопольний комітет України перевіряв та досліджував розмір встановлених відповідачем цін виключно в межах періоду з 01.01.2009 по 31.12.2009, тоді як позивачем заявлено період з березня 2009 року по грудень 2012 року.

Також відповідач заявив про застосування строків позовної давності.

Суд своєю ухвалою від 06.06.2016 витребував у відповідача оригінал акту звірки взаємних розрахунків станом на 15.07.2015 між товариством з обмеженою відповідальністю «Телесистеми України» та КП «Київавтошляхміст» по договору № 225/136 від 01.03.2009 із печаткою та підписом КП «Київавтошляхміст».

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

01.03.2009 товариство з обмеженою відповідальністю «Телесистеми України» (сторона 2) та комунальне підприємство по утриманню мостів і шляхів м. Києва «Київавтошляхміст» (сторона 1) уклали договір про надання в користування мережевого (кабельного) каналу № 225/136 (далі - Договір), предметом якого є надання стороною 1 в користування стороні 2 місця в мережевому каналі штучних споруд: Південний міст довжиною 1256,0 м.п., Московський міст через р. Дніпро та р. Десенка довжиною 1594,7 м.п. та міст ім. Є.О. Патона довжиною 1543,2 м.п., загальна довжина 4393,9 метрів погонних.

Відповідно до п. 3.1 Договору плата за користування місцем у мережевому каналі складає 10413,54 грн. з ПДВ в місяць.

18.06.2010 між позивач та відповідач уклали додаткову угоду №2, відповідно до умов якої сторони домовились п. 1.1 договору викласти в новій редакції: сторона 1 надає в користування стороні 2 місця в мережевих каналах штучних споруд для прокладання кабелів загальною довжиною 7022,3 м.п., а саме: міст Метро через р. Дніпро і міст через Русанівську протоку довжиною 1033,7 м.п., Південний міст довжиною 1256,0 м.п., Московський міст через р. Дніпро та р. Десенка довжиною 1594,7 м.п. (два кабеля (3189,4 м.п.) та міст ім. Є.О. Патона довжиною 1543,2 м.п.

Відповідно до п. 2 додаткової угоди № 2 збільшено розмір плати за користування місцями у мережевому каналі, яка складає 18731,67 грн. з ПДВ в місяць.

На виконання умов вказаного Договору позивач з 01.03.2009 по 27.04.2015 сплатив відповідачу 808253,35 грн., що підтверджується актом зірки взаємних розрахунків станом на 15.07.2015, складеним між позивачем та відповідачем.

20.03.2014 адміністративна колегія Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України прийняла рішення № 4/02-р/к у справі №134-02/09.13, яким:

- визнано, що комунальне підприємство по утриманню мостів і шляхів м. Києва «Київавтошляхміст», у період з 01.01.2009 по 31.12.2009 займало монопольне (домінуюче) становище на ринку надання в користування місця в мережевому каналі штучних споруд, а саме: на Південному мосту, на мосту ім. Є.О. Патона, на мосту Метро та на Московському мосту через р. Дніпро та р. Десенка, які належать відповідачу на праві повного господарського відання, з часткою 100 відсотків, оскільки не мало жодного конкурента;

- визнано дії відповідача, що полягають у встановленні економічно необґрунтованої вартості утримання 1 п.м споруди, де розташовані канали для комунікаційних мереж, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим п. 2 ст. 50 та п. 1 ч. 2 ст. 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку з надання в користування місця в мережевому каналі штучних споруд, а саме: на Південному мосту, на мосту ім. Є.О. Патона, на мосту Метро та на Московському мосту через р. Дніпро та р. Десенка, які належать відповідачу на праві повного господарського відання, шляхом встановлення таких цін, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку;

- зобов'язано відповідача припинити порушення шляхом приведення вартості утримання 1 п.м. споруди, де розташовані канали для комунікаційних мереж, до економічно обґрунтованого рівня у двомісячний строк з дня отримання рішення;

- відповідно до ч. 2 ст. 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції» накладено на відповідача штраф у розмірі 34000,00 гривень.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.07.2014 у справі №910/9954/14 у первісному позові комунального підприємства по утриманню мостів і шляхів м. Києва «Київавтошляхміст» до Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України про скасування рішення Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України № 4/02-р/к у справі №134-02/09.13 було відмовлено; зустрічний позов Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України до комунального підприємства по утриманню мостів і шляхів м. Києва «Київавтошляхміст» про стягнення штрафу у розмірі 34000,00 грн. та зобов'язання виконати рішення було задоволено. Стягнуто з комунального підприємства по утриманню мостів і шляхів м. Києва «Київавтошляхміст» в доход державного бюджету України 34000,00 грн. штрафу; зобов'язано відповідача припинити порушення шляхом приведення вартості утримання 1 п.м споруди, де розташовані канали для комунікаційних мереж до економічно обґрунтованого рівня; стягнуто з відповідача в доход державного бюджету України 3045,00 грн. судового збору.

Вказане рішення набуло чинності.

Відповідач не припинив порушення шляхом приведення вартості утримання 1 п.м. споруди, де розташовані канали для комунікаційних мереж, до економічно обґрунтованого рівня.

Згідно з висновком товариства з обмеженою відповідальністю «Київська незалежна судово-експертна установа № 0930, складеного 22.08.2014 на виконання ухвали Постійно діючого незалежного третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Ліга юридичного захисту інтересів споживачів» від 07.07.2014, обґрунтований платіж за надане в користування місце в мереженому каналі по договору № 225/136 від 01.03.2009, при умові врахування рішення Київського міського територіального відділення антимонопольного комітету України №4/0-р/к від 20.03.2014 та «Граничних тарифів на надання в користування кабельної каналізації електрозв'язку операторів телекомунікацій» (затверджених рішенням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації №861 від 30.12.2013, враховуючи довжину кабелю 7022,3 метри складає 380,88 грн. на місяць (в т.ч. ПДВ 63,48 грн.).

14.08.2015 рішенням Постійно діючого незалежного третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Ліга юридичного захисту інтересів споживачів» у справі № 32/15 вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Телесистеми України» до комунального підприємства по утриманню мостів і шляхів м. Києва «Київавтошляхміст» задоволені частково, визнано недійсним договір про надання в користування мережевого (кабельного) каналу № 225/136 від 01.03.2009, в частині позовних вимог щодо застосування наслідків недійсності правочину та стягнення 782866,81 грн. відмовлено. Крім того, зазначеним рішенням третейського суду задоволено зустрічний позов про стягнення 595887,31 грн. заборгованості за договором про надання в користування мережевого (кабельного) каналу № 225/136 від 01.03.2009.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.12.2015 у справі №910/29266/15 задоволено заяву комунального підприємства по утриманню мостів і шляхів м. Києва «Київавтошляхміст» про видачу судового наказу на виконання рішення Постійно діючого Незалежного Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Ліга юридичного захисту інтересів споживачів» від 14.08.2015 по справі № 32/15 та видано відповідний наказ.

Згідно з ст. 255 Господарського кодексу України збитки, заподіяні зловживанням монопольним становищем, антиконкурентними узгодженими діями, дискримінацією суб'єктів господарювання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, а також збитки, заподіяні внаслідок вчинення дій, визначених цим Кодексом як недобросовісна конкуренція, підлягають відшкодуванню за позовами заінтересованих осіб у порядку, встановленому законом.

В розумінні ст. 29 Господарського кодексу України зловживанням монопольним становищем вважаються:

нав'язування таких умов договору, які ставлять контрагентів у нерівне становище, або додаткових умов, що не стосуються предмета договору, включаючи нав'язування товару, не потрібного контрагенту;

обмеження або припинення виробництва, а також вилучення товарів з обороту з метою створення або підтримки дефіциту на ринку чи встановлення монопольних цін;

інші дії, вчинені з метою створення перешкод доступу на ринок (виходу з ринку) суб'єктів господарювання;

встановлення монопольно високих або дискримінаційних цін (тарифів) на свої товари, що призводить до порушення прав споживачів або обмежує права окремих споживачів;

встановлення монопольно низьких цін (тарифів) на свої товари, що призводить до обмеження конкуренції.

Таким чином, враховуючи, що на момент прийняття 20.03.2014 адміністративною колегією Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України рішення № 4/02-р/к у справі №134-02/09.13 порушення відповідачем законодавства про захист економічної конкуренції тривало, яке не було припинено шляхом приведення вартості утримання 1 п.м. споруди, де розташовані канали для комунікаційних мереж, до економічно обґрунтованого рівня, доводи позивача про зловживанням відповідачем монопольним становищем у період з 01.03.2009 по 27.04.2015 є обґрунтованими.

Вирішуючи питання щодо розміру збитків, заподіяних зловживанням монопольним становищем, суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Як зазначено вище, на виконання умов вказаного Договору позивач з 01.03.2009 по 27.04.2015 сплатив відповідачу 808253,35 грн., що підтверджується актом зірки взаємних розрахунків станом на 15.07.2015, складеним між позивачем та відповідачем. Факт сплати коштів у вказаному розмірі визнається сторонами, а тому, в силу ст. 35 ГПК України, не потребує доказування.

Водночас, відповідно до рішення Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України № 4/02-р/к, дані витрати є економічно необґрунтованими.

При визначені економічно обґрунтованого платежу суд виходить з висновку товариства з обмеженою відповідальністю «Київська незалежна судово-експертна установа» № 0930 від 22.08.2014, відповідно до якого обґрунтованим платежем є 380,88 грн./місяць. Приймаючи даний висновок як доказ суд виходить з того, що відповідачем не спростовано наведені у ньому розрахунки та не надано даних, які би ставили їх під сумнів. Сам висновок складено особою, яка є атестованим судовим експертом за спеціальностями: 11.1 - «дослідження документів бухгалтерського, податкового обліку і звітності»; 1.2 - «дослідження документів про економічну доцільність підприємств і організацій»; 11.3 - «дослідження документів фінансово-кредитних операцій».

Таким чином, у спірний період економічно обґрунтованою платою для товариства з обмеженою відповідальністю «Телесистеми України» на користь комунального підприємства по утриманню мостів і шляхів м. Києва «Київавтошляхміст» є 25386,54 грн., виходячи з такого розрахунку:

вартість користування місцем в мережевому каналі за 1 п. м. становить 0,05 грн. (380,88 грн./7022,3 м.п.);

оскільки в період з 01.03.2009 по 18.06.2010 (15 місяців) в користуванні позивача перебувало 4393,9 м.п., то позивач повинен був сплатити 3295,50 грн. (4393,9 м.п. х 0,05 грн. х 15 місяців);

за період з 18.06.2010 до 28.04.2015 (58 місяців) повинен був сплатити 22091,04 грн. (7022,30 м. п. х 0,05 грн. х 58 місяців).

Отже, за час дії Договору відповідач, внаслідок зловживання монопольним становищем, отримав від позивача 782866,81 грн. (808253,35 - 3295,5 - 22091,04), що є збитками позивача, спричиненими йому відповідачем.

Відповідно до ст. 55 Закону України «Про захист економічної конкуренції» шкода, заподіяна порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції, відшкодовується особою, що вчинила порушення, у подвійному розмірі завданої шкоди.

Таким чином вимоги позивача про стягнення з відповідача 1565733,62 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі.

При цьому суд констатує, що відповідні рішення Національної комісії, що здійснює регулювання у сфері зв'язку та інформатизації «Про затвердження Граничних тарифів на надання в користування кабельної каналізації електрозв'язку операторів телекомунікацій» не можуть бути застосовані при визначені розміру збитків, оскільки останні не регулюють відносини у сфері захисту економічної конкуренції та обмеження монополізму в господарській діяльності.

Відповідно до ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Оскільки позивач довідався про порушення свого права у 2014 році, станом на день звернення з позовом до суду (19.11.2015) трирічний строк позовної давності не сплив.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приймаючи рішення, суд зобов'язаний керуватись наданими сторонами доказами.

Позивачем належним чином доведене порушення його прав зі сторони відповідача.

Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачем не спростовані, а тому позовні вимоги позивача до останнього підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з комунального підприємства по утриманню мостів і шляхів м. Києва «Київавтошляхміст» (Набережно-Печерська дорога, 2 м. Київ, 01014, код 03359018) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Телесистеми України» вул. Червоногвардійська, 27 літ. «А» м. Київ, 02094, код 34726705) 1565733,62 грн. збитків, 23486,00 грн. судового збору.

Рішення підписано 25.07.2016

Суддя С. А. Ковтун