Постанова № 59203905, 09.06.2016, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2016 р. Справа № 804/4091/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді суддівОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 розглянувши у порядку письмового провадження у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантіс» до Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду на підставі ухвали Вищого адміністративного суду України від 10.02.2015 року надійшла на новий розгляд адміністративна справа за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантіс» до Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової служби України про застосування фінансових санкцій від 13.06.2012 року №000152.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що контролюючим органом проведено перевірку та складено акт без належних правових підстав, вважає, що податковий орган дійшов до помилкових висновків про допущення платником податків порушень законодавства, а штрафні санкції на підставі оскаржуваного рішення застосовані безпідставно згідно частини 2 статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

Відповідач позов не визнав, надав до суду письмові заперечення, зазначивши, що податковий орган, проводячи перевірку, встановив порушення, за які було накладено штрафні санкції, у звязку з чим податковий орган діяв в межах повноважень, на підставі та у спосіб, передбачений законодавством України, а тому рішення № 000152 від 13.06.2012 року про застосування фінансових санкцій у розмірі 2 310 000,00 грн. є правомірним та не підлягає скасуванню.

Представник позивача просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача підтримав доводи, викладені у запереченнях на позов, та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представники сторін надали до суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши наявні документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Регіональним управлінням Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України у Вінницькій області на підставі наказу про проведення перевірки №25 від 03.02.2012 року та направлення №10 від 03.02.2012 року було проведено фактичну перевірку з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами господарської одиниці - складу, розташованого за адресою: м. Вінниця, вул. Гонти, 88а. Перевірка проведена в присутності заступника директора Вінницької філії ТОВ «Дистрибюшн компані» ОСОБА_4

За наслідком перевірки складено акт №008/02/32/2-30012937 від 07.02.2012 року, у висновках якого встановлено порушення позивачем вимог статті 14, статті 230 Податкового кодексу України, абзацу 16 частини 2 статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», а саме: вивезення горілки та лікеро-горілчаних виробів та транспортування такої продукції без відмітки представника органу державної податкової служби на товарно-транспортних накладних про погодження відпуску.

13 червня 2012 року відповідачем прийнято рішення №000152 про застосування до товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантіс» «Атлантіс» фінансової санкції у вигляді штрафу в розмірі 2 310 000,00 грн.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України визначено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється органом державної податкової служби щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності документа, що підтверджує державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відповідно до закону, ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Відповідно до пункту 80.1 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

За приписами підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника органу податкової служби, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності такої обставини: отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Статтею 81 Податкового кодексу України передбачені умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок.

Так, за змістом пункту 81.1. статті 81 Податкового кодексу України посадові особи органу державної податкової служби мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Суд відхиляє доводи позивача, що податковим органом було порушено порядок проведення фактичної перевірки, оскільки направлення та наказ про перевірку не предявлялись та на адресу товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантіс» не надсилались, з огляду на наступне.

Так, перед початком фактичної перевірки посадовими особами Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України у Вінницькій області було предявлено наказ від 03.02.2012 року №25 «Про проведення перевірки» та направлення від 03.02.2012 року №10 на проведення перевірки, однак уповноважена особа заступник директора Вінницької філії ТОВ «Дистриб`юшн компані» ОСОБА_4 відмовився від отримання направлення, про що складені відповідні акти. Також уповноважена особа заступник директора Вінницької філії ТОВ «Дистриб`юшн компані» ОСОБА_4 відмовився від підписання акта перевірки та отримання акта перевірки, що підтверджується відповідними актами відмови.

Крім того, суд зазначає, що платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. З матеріалів справи вбачається, що фактично допуск посадових осіб до перевірки відбувся.

ТОВ «Атлантіс» є виробником алкогольних напоїв згідно ліценції на виробництво алкогольних напоїв №152010 серії АГ (реєстраційний номер №444) від 14.12.2009 року. Також позивач має ліцензію на право оптової торгівлі алкогольними напоями №004931 від 11.01.2008 року (бланк серії АВ №730084) терміном дії з 20.01.2008 року до 20.01.2013 року.

Між ТОВ «Атлантіс» та ТОВ «Дистриб`юшн компані» укладено договори про надання послуг зберігання та навантажувально-розвантажувальних послуг, відповідно до умов яких ТОВ «Дистриб`юшн компані» протягом строку дії договору зобов'язується приймати на відповідальне зберігання на складах матеріальні цінності ТОВ «Атлантіс» - алкогольні напої, тару, піддони, найменування, кількість та вартість яких визначена в товарно-транспортних документаціях (актах приймання-передачі товару), а ТОВ «Атлантіс» зобов'язується прийняти їх по закінченню строку зберігання та здійснити оплату за вказані послуги в розміри та строки, визначені умовами договору.

Згідно відомостей Довідки про внесення місця зберігання до Єдиного державного реєстру серії АП № 222310 від 22.04.2011 року місце зберігання алкогольних напоїв за адресою: м. Вінниця, вул. Гонти, 88А, зареєстровано за ТОВ «Дистриб`юшн компані».

Суд не погоджується з позицією позивача, що складське приміщення за адресою: м. Вінниця, вул. Гонти, 88А не може вважатись акцизним складом з підстав того, що ТОВ «Дистриб`юшн компані», за яким зареєстровано вказане приміщення, не являється виробником горілки та лікеро-горілчаних виробів.

У підпункті 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України закріплено, що акцизний склад - спеціально обладнані приміщення на обмеженій території, розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників органу державної податкової служби розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів.

Пунктом 14.1.224 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що розпорядник акцизного складу - суб'єкт господарювання, який одержав ліцензію на право виробництва спирту етилового, алкогольних напоїв, зареєстрований платником акцизного податку.

Згідно частини 5 статті 2 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.2005 року №481/95-ВР виробництво спирту етилового, коньячного і плодового, спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового, спирту-сирцю виноградного, спирту-сирцю плодового та алкогольних напоїв здійснюється за наявності внесених до Єдиного реєстру місць зберігання спирту. При цьому приміщення, в яких здійснюється виробництво спирту етилового, та місця зберігання спирту, розташовані на державному підприємстві, яке виробляє спирт етиловий, вважаються акцизним складом. Акцизним складом також вважаються виробничі приміщення на території суб'єкта господарювання, де суб'єктом господарювання виробляється, обробляється (переробляється) горілка та лікеро-горілчані вироби, та його складські приміщення, в яких зберігається, одержується чи відправляється горілка та лікеро-горілчані вироби. На акцизних складах постійно діють представники органу державної податкової служби України за місцем розташування акцизного складу.

Викладене свідчить, що акцизним складом вважається не тільки складські приміщення на території субєкта господарювання, де виробляється, обробляється (переробляється) горілка та лікеро-горілчані вироби, а ще складські приміщення поза межами виробництва, в яких зберігається, одержується чи відправляється горілка та лікеро-горілчані вироби власного виробництва.

У відповідності до пункту 230.15 статті 230 Податкового кодексу України під час відвантаження горілки та лікеро-горілчаних виробів заповнюється товарно-транспортна накладна, в якій представник органу державної податкової служби на акцизному складі робить відмітку про погодження відпуску шляхом проставляння штампа «Виїзд дозволено» та особистого підпису, а також запис у журналі реєстрації відвантаження горілки та лікеро-горілчаних виробів.

За пунктом 230.18 статті 230 Податкового кодексу України транспортування горілки та лікеро-горілчаних виробів, відвантажених з акцизного складу підприємства, на якому виробляються горілка та лікеро-горілчані вироби, без товарно-транспортних накладних з відміткою представника органу державної податкової служби на акцизному складі забороняється.

Отже, в силу наведених норм, позивач при відвантаженні горілки повинен був дотримуватись положень, встановлених пунктом 230.15 статті 230 Податкового кодексу України.

Досліджені судом товарно-транспортні накладні у кількості 154 шт., які були надані відповідачем на виконання ухвали суду, свідчать, що ТОВ «Атлантіс» здійснювало відвантаження лікеро-горілчаних виробів (оптову торгівлю) зі складу м. Вінниця, вул. Гонти, 88а, за період з 29.12.2011 року по 12.01.2012 року по товарно-транспортних накладних на переміщення алкогольних напоїв, на яких відсутні відмітки про погодження відпуску шляхом проставлення штампа «Виїзд дозволено» та особистого підпису представника органу державної податкової служби на акцизному складі.

Таким чином, позивач, відвантажуючи спирт з акцизного складу, не погоджував його переміщення з представником податкового органу, що є підставою для застосування фінансових санкцій в порядку абзацу 16 частини 2 статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.2005 року №481/95-ВР, а тому рішення Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової служби України про застосування фінансових санкцій від 13.06.2012 року №000152 є правомірним.

Щодо зауважень позивача стосовно того, що спірне рішення прийнято на підставі акта перевірки від 07.02.2012 року №008/02/32/2-30012937, проте відповідачем складено акт перевірки від 03.02.2012 року, суд зазначає, що наказом Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів ДНА України у Вінницькій області від 03.02.2012 року №25 було передбачено проведення фактичної перевірки за адресою м. Вінниця, вул. Ґонти, 88-А з 03.02.2012 року по 07.02.2012 року.

Згідно акту перевірки №008/02/32/2-30012937 перевірку розпочато 03.02.2012 року о 12:00 год. та закінчено 07.02.2012 року о 15:00 год.

В оскаржуваному рішенні про застосування фінансових санкцій вказано, що воно прийнято на підставі акту перевірки від 07.02.2012 року, тобто зазначена дата акту перевірки - 07.02.2012 року як дата закінчення перевірки відповідно до вказаного наказу.

Крім того, суд зауважує, що посилання у рішенні про застосування фінансових санкцій на дату акту перевірки від 07.02.2012 року (термін закінчення перевірки), а не на дату початку перевірки - 03.02.2012 року, ніяким чином не спростовує виявлені перевіркою порушення.

Частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 11, 70-72, 86, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантіс» до Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення відмовити у повному обсязі.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Суддя Суддя ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3