Ухвала суду № 59202802, 19.07.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 11-кп/796/1279/2016 Головуючий у першій інстанції - БандураІ.С.

Суддя-доповідач - Стрижко С.І.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 липня 2016 року суддя колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

- головуючого судді Стрижко С.І.

- суддів Балацької Г.О.

Тютюн Т.М.

- при секретарі Лучку Ю.І.

- з участю прокурора Заріцької О.А.

- захисника ОСОБА_4

- обвинуваченого ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві з використанням відеоконференцзв'язку з Темнівською виправною колонією №100 кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_5 на вирок Святошинського районного суду міста Києва від 25 квітня 2016 року щодо ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 15 та ч. 2 ст. 185 КК України, згідно з яким:

- ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець міста Богодухів Харківської області, українець, громадянин України, з середньою освітою, неодружений, без визначеного місця проживання в м. Києві, не працюючий, раніше судимий: 1) 02.02.1988 року Ковпаківським районним судом м. Суми за ч. 3 ст. 140 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі; 2) 19.08.1991 року Ковпаківським районним судом м. Суми за ч. 2 ст. 206, ч. 2 ст. 140 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі; 3) 14.11.1995 року Ковпаківським районним судом м. Суми за ч. 2 ст. 196-1 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі; 4) 15.07.1998 року Жовтневим районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 140 КК України до 2 років позбавлення волі; 5) 20.10.1998 року Комунарівським районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 140 КК України до 1 року позбавлення волі; 6) 19.06.2002 року Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя за ч. 3 ст. 185 КК України до З років позбавлення волі; 7) 09.12.2005 року Сумським районним судом м. Запоріжжя за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років З місяців позбавлення волі; 8) 16.12.2010 року Ковпаківським районним судом м. Суми за ч. 4 ст. 187 КК України до 4 років З місяців позбавлення волі; 9) 09.04.2013 року Жовтневим районним судом м. Запоріжжя за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 190 КК України до 4 років обмеження волі; 10) 16.05.2013 року Шевченківським районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 185 КК України до 4 років 3 місяців обмеження волі, звільнений на підставі ухвали Веселівського районного суду Запорізької області від 13.07.2015 року умовно-достроково на 1 рік 4 місяці 6 днів;

- визнаний винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15 та ч. 2 ст. 185 КК України, та йому призначено покарання за даною статтею у виді позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців. Згідно з ч. 1 ст. 71 КК України до призначеного покарання за сукупністю вироків частково приєднано невідбуте покарання у виді позбавлення волі 6 місяців за вироком Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 16.05.2013 року, і остаточне покарання обвинуваченому визначено у виді позбавлення волі на строк 3 роки, -

В С Т А Н О В И Л А:

Згідно з вироком суду першої інстанції, ОСОБА_5 визнаний винуватим у тому, що 31.12.2015 року, приблизно о 10 год. 20 хв., перебуваючи в службовому кабінеті Київської міської клінічної лікарні №5, розташованої по вул. Відпочинку, 11 в м. Києві, не маючи постійного місця роботи та інших джерел заробітку, вирішив та намагався вчинити повторну крадіжку чужого майна, що належить ОСОБА_6, на загальну суму 801 грн., проте свій злочин не довів до кінця з причин, що не залежали від його волі.

При цьому з метою реалізації свого злочинного умислу обвинувачений прослідував до службового кабінету лікарні, вхідні двері якого були незамкнуті, після чого шляхом вільного доступу, пройшов до вказаного приміщення, в якому виявив належну ОСОБА_6 жіночу сумку, в якій знаходився гаманець вартістю 301 грн., з грошовими коштами в сумі 500 грн., а всього майна на загальну суму 801 грн.

Скориставшись тим, що за ним ніхто не спостерігає, з метою обернення майна на свою користь та особистого збагачення, ОСОБА_5 взяв вказаний гаманець з грошовими коштами та сховав за пояс своїх штанів, після чого приблизно о 10 год. 30 хв. 31.12.2015 року направився до виходу, однак в цей час дії ОСОБА_5 були викриті працівником Київської міської клінічної лікарні №5 ОСОБА_7, у зв'язку з чим останній не зміг виконати всі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця.

В апеляційній скарзі, обвинувачений ОСОБА_5, фактично не заперечуючи свою винуватість у вчиненому кримінальному правопорушенні, просить зменшити йому строк призначеного покарання та із застосуванням ст. 72 КК України зарахувати строк попереднього ув'язнення з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що суд першої інстанції при постановлені вироку не врахував усіх пом'якшуючих обставин, зокрема його щире каяття, стан здоров'я, наявність на утриманні двох неповнолітніх дітей, а також відшкодування потерпілій завданої їй шкоди.

Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні незакінченого замаху на повторне таємне викрадення чужого майна, що належить ОСОБА_6 за обставин, викладених у вироку; про юридичну кваліфікацію дій обвинуваченого за ч. 3 ст. 15 та ч. 2 ст. 185 КК України є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджені наявними у справі та представленими сторонами доказами, які досліджувались за згодою усіх учасників провадження в порядку, передбаченому ст. 349 КПК України.

При цьому, суд першої інстанції, з'ясувавши правильне розуміння обвинуваченим та іншими учасниками провадження змісту фактичних обставин справи за відсутністю сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, в тому числі і обвинуваченого, який повністю визнав себе винуватим у інкримінованих йому правопорушеннях, роз'яснив всім учасникам судового розгляду, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці обставини.

Будь-яких порушень при вирішенні судом першої інстанції цих питань колегією суддів не встановлено, а тому фактичні обставини справи, доведеність винуватості ОСОБА_5 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні та юридична кваліфікація його дій не є предметом апеляційного розгляду, оскільки фактично не оспорюються будь-ким із учасників процесу, у тому числі і обвинуваченим, що зазначено і в апеляційній скарзі ОСОБА_5, відтак суд апеляційної інстанції не проводить їх детальний аналіз та відповідно до ст. 404 КПК України перевіряє вирок суду першої інстанції лише в межах апеляційної скарги.

Що ж стосується судового рішення в частині виду та строку покарання за вчинені кримінальні правопорушення, то колегія суддів приходить до таких висновків.

Всупереч доводам апеляційної скарги обвинуваченого, при призначенні ОСОБА_5 покарання за ч. 3 ст. 15 та ч. 2 ст. 185 КК України, а також на підставі ст. 71 КК України за сукупністю злочинів, суд першої інстанції, пославшись на вимоги ст. 65 КК України, врахував характер і ступінь тяжкості кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є злочином середньої тяжкості; пом'якшуючу покарання обставину - щире каяття; обставину, що обтяжує покарання, - рецидив злочину; дані про особу обвинуваченого, який задовільно характеризується, не перебуває на спецобліках, проте раніше неодноразово, а саме 10 разів, притягувався до кримінальної відповідальності, новий злочин вчинив у період умовно-дострокового звільнення, що беззаперечно свідчить про те, що ОСОБА_5 належних висновків для себе не зробив і на шлях виправлення не став, та дійшов обґрунтованого висновку про неможливість виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства з призначенням йому покарання у виді позбавлення волі та недоцільність визначення інших видів покарання, передбачених ч. 2 ст. 185 КК України.

При цьому, з огляду на конкретні обставини справи, процесуальну поведінку ОСОБА_5 та дані, що характеризують його особу, суд першої інстанції визначив таке покарання фактично у межах, наближених до мінімальних розмірів санкції цієї статті.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що саме таке покарання, яке було призначено обвинуваченому судом першої інстанції, за своїм видом та розміром є справедливим та необхідним для виправлення і перевиховання ОСОБА_5, попередження нових злочинів, а тому підстав для пом'якшення йому покарання немає.

Що стосується посилань обвинуваченого на неврахування судом наявності у нього на утриманні неповнолітніх дітей та стану здоров'я ОСОБА_5, то вони є неспроможними, оскільки будь-якими документами не підтверджені.

З огляду на наведене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги в цій частині та зміні судового рішення в частині покарання.

Будь-яких інших передбачених законом безумовних підстав для зміни чи скасування постановленого по справі судового рішення відносно обвинуваченого судом апеляційної інстанції не встановлено, а тому вирок суду першої інстанції слід залишити без змін.

З огляду на наведене та керуючись ст. 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 - залишити без задоволення.

Вирок Святошинського районного суду м. Києва від 25 квітня 2016 року відносно ОСОБА_5 - залишити без змін.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_5 у строк покарання із розрахунку 1 день попереднього ув'язнення за 2 дня позбавлення волі термін попереднього ув'язнення з 31.12.2015 року по 19.07.2016 року включно.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її оголошення, а засудженим, який утримується під вартою, - у той же строк з моменту вручення копії ухвали.

Головуючий Стрижко С.І.

Судді Балацька Г.О.

Тютюн Т.М.