Ухвала суду № 59202707, 21.07.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 липня 2016 року м. Київ К/800/14027/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі

суддів: Леонтович К.Г., Голяшкіна О.В.,Черпіцької Л.Т.,

розглянувши у попередньому розгляді в приміщенні суду касаційну скаргу Гаражного кооперативу „Соколи" на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 1 липня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2016 року у справі №809/974/14 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Х-АДВАНС" до Реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції Івано-Франківської області, треті особи: ОСОБА_1, Гаражний кооператив „Соколи" про визнання недійсним рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и л а :

У квітні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю „Х-АДВАНС" звернулося в суд з позовом до Реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції Івано-Франківської області, треті особи: ОСОБА_1, Гаражний кооператив „Соколи", в якому просило: визнати недійсним та скасувати рішення № 2616330 від 27.05.2013 року державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції в Івано-Франківській області про проведення державної реєстрації прав власності форма власності: приватна, розмір частки: 1/1 на гараж, що розташований: АДРЕСА_1, (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: НОМЕР_2) за суб'єктом: ОСОБА_1, податковий номер НОМЕР_1, відкриття розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та відкриття реєстраційної справи на об'єкт нерухомого майна; зобов'язати Реєстраційну службу Івано-Франківського міського управління юстиції Івано-Франківської області забезпечити внесення до Державного реєстру прав на нерухоме майно відповідного запису про скасування державної реєстрації речових прав на гараж, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: НОМЕР_2) за суб'єктом: ОСОБА_1, податковий номер НОМЕР_1.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що реєстраційною службою Івано-Франківського міського управління юстиції протиправно прийняте рішення № 2616330 від 27.05.2013 року про державну реєстрацію права власності на гараж в ГК „Соколи" за ОСОБА_1.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 1 липня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2016 року, позовні вимоги задоволені.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями Гаражний кооператив „Соколи" звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та направити справу на новий розгляд, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відсутні підстави для скасування судових рішень, а касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 07.03.2008р. зареєстрованого за №1159 акціонерне товариство відкритого типу „Родон" (далі - ВАТ) прийняло у власність земельну ділянку з усіма обтяженнями і сервітутами за адресою: АДРЕСА_2 (далі - Міська рада), загальною площею 6,3201га, кадастровий номер: НОМЕР_5, та в подальшому отримало державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_4.

Згідно рішення виконавчого комітету Міської ради від 21.07.1998 №287 ВАТ надане право тимчасового будівництва автостоянки на власній території перспективного розширення підприємства.

Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3 земельна ділянка площею 6,2207 га, яка розташована по АДРЕСА_2 перейшла у власність ТОВ „Х-Адванс" на підставі розподільчого балансу від 19.10.2011р.

Згідно наявної в матеріалах справи інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, державним реєстратором Лозовою З.О. прийняте рішення на підставі якого проведена державна реєстрація права власності на гараж, що розташований за адресою на власника ОСОБА_1, на підставі свідоцтва про право власності, серія та номер НОМЕР_6.

Суди першої і апеляційної інстанцій, задовольняючи позовні вимоги виходили з того, що Реєстраційною службою порушені положення Закону №1952-ІV та Порядку при здійсненні державної реєстрації права власності на гараж НОМЕР_7, без документів, що посвідчують речове право на земельну ділянку та прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.

Відповідно до п.1 ст.78 Земельного Кодексу України (далі - ЗК) право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Згідно із п.1 ст.153 ЗК власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

У відповідності до п.1 ст.154 ЗК органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування без рішення суду не мають права втручатись у здійснення власником повноважень щодо володіння, користування і розпорядження належною йому земельною ділянкою або встановлювати непередбачені законодавчими актами додаткові обов'язки чи обмеження.

Згідно із ст.2 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"(далі - Закон №1952-ІV), державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державна реєстрація прав є публічною, проводиться органом державної реєстрації прав, який зобов'язаний надавати інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом (ч.5 ст.3 Закону №1952-ІV).

Відповідно до ч.2 ст.9 Закону №1952-ІV, державний реєстратор, зокрема, встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону.

Частиною 3 ст.17 Закону №1952-ІV передбачено, що документи, що встановлюють виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно та їх обтяжень і подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до п.26 „Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 №703 (далі - Порядок) для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно та інші документи, визначені цим Порядком.

Пунктом 27 Порядку передбачений загальний перелік документів, що можуть підтверджувати виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Пунктом 46 Порядку серед документів, які заявник подає органові державної реєстрації прав для проведення державної реєстрації прав з видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно у зв'язку з набуттям права власності на новозбудовані чи реконструйовані об'єкти нерухомого майна передбачено необхідність подання документу, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси.

Виключення стосується житлових чи нежитлових приміщень, які є складовими частинами інших житлових будинків, будівель, споруд (їх окремих частин), в яких вони розташовані.

Судами встановлено, що гараж НОМЕР_7, державна реєстрація прав щодо якого оскаржується, є окремим об'єктом нерухомого майна, який встановлений на відповідній конкретно визначеній земельній ділянці, що підтверджується, зокрема технічним паспортом, отже, як вірно зазначили суди попередніх інстанцій, виключення щодо обов'язковості реєстрації речового права на земельну ділянку не може бути поширено на спірні правовідносини.

Згідно п.12 Порядку під час розгляду заяви про державну реєстрацію і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями.

Судами встановлено, що реєстраційні дії, пов'язанні з реєстрацією гаража НОМЕР_7, проводилися на підставі документів зазначених в картці прийому заяви, тобто без документу, що посвідчує речове право заявника на земельну ділянку і витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (у разі, коли в документі, що посвідчує речове право на земельну ділянку, відсутні відомості про її кадастровий номер). При цьому, договір оренди землі від 16.03.2006 р., не містить відомостей про кадастровий номер земельної ділянки, втратив чинність на момент вчинення відповідачем оскаржуваних реєстраційних дій та не передбачав забудови вказаної земельної ділянки.

Відповідно до п.4 Порядку, у разі коли законодавством встановлено вимогу щодо прийняття в експлуатацію об'єкта нерухомого майна, державна реєстрація права власності на нього проводиться після прийняття такого об'єкта в експлуатацію в установленому законодавством порядку.

Аналогічна умова державної реєстрації міститься в ч.2 ст.5 Закону №1952-ІV.

Згідно абз. 5 п.46 Порядку, для проведення державної реєстрації прав з видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно у зв'язку з набуттям права власності на новозбудовані чи реконструйовані об'єкти нерухомого майна заявник, разом з іншими документами, подає органові державної реєстрації прав документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта.

Судами встановлено, що при проведенні державної реєстрації відповідачу не подавалися документи, які б підтверджували факт введення гаражу НОМЕР_7 в експлуатацію передбачені ст.39 Закону України „Про регулювання містобудівної діяльності". Також не надано будь-яких інших підтверджуючих доказів про введення об'єкта в експлуатацію, в тому числі й згідно із законодавством, що діяло у 2006 році.

Згідно Довідки про право власності на гараж від 22.04.2013 №66/01-04 виданої Кооперативом, гараж НОМЕР_7, ряд 1, ділянка 2 належить ОСОБА_1 на праві власності та збудований в 2006 році. Разом із тим, згідно витягу із протоколу від 31.03.2013 р. №7 про затвердження списку членів/асоційованих членів Кооперативу такий вступив до такого лише 31.03.2013р.

Таким чином, оскільки діяльність гаражного кооперативу, відповідно до вимог чинного законодавства, базується виключно на вступних та пайових внесках його учасників, судами попередніх інстанцій зроблений вірний висновок, що на момент будівництва гаража НОМЕР_7 ОСОБА_1 учасником кооперативу не був, а став ним тільки через 7 років, що підтверджується списком засновників Кооперативу та відомостями в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Судами не встановлено існування документу, що підтверджував би присвоєння об'єкту нерухомого майна нової адреси: Івано-Франківська область, м.Івано-Франківськ, Кооператив, гараж НОМЕР_7, оскільки місцезнаходження Кооперативу, як юридичної особи, зареєстроване за адресою: АДРЕСА_3, проте гараж НОМЕР_7, право власності на який було заявлено до державної реєстрації фактично та згідно з поданими до реєстрації документами, знаходиться за адресою: АДРЕСА_2

З огляду на наведене колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про порушення Реєстраційною службою положень Закону №1952-ІV та Порядку при здійсненні державної реєстрації права власності на гараж НОМЕР_7, без необхідних для цього документів, зокрема таких, що посвідчують речове право на земельну ділянку та прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту.

Відповідно до вимог п.2.6 розділу ІІ наказу Міністерства юстиції України від 12.12.2011 №3502/5 „Про затвердження Порядку прийняття і розгляду заяв про внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно", державний реєстратор, який провів державну реєстрацію прав, на підставі рішення суду про скасування державної реєстрації прав, що набрало законної сили, приймає рішення щодо внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав, скасування записів Державного реєстру прав.

Відповідно до ст.26 Закону №1952-ІV, записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Враховуючи викладене, суди першої і апеляційної інстанцій дійшли до вірного висновку про наявність підстав задоволення позовних вимог.

Згідно ч.3 ст.220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Гаражного кооперативу „Соколи" відхилити.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 1 липня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст.237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: