Ухвала суду № 59202694, 21.07.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 липня 2016 року м. Київ К/800/13613/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі

суддів: Леонтович К.Г., Донця О.Є., Черпіцької Л.Т.,

розглянувши у попередньому розглядів приміщенні суду касаційну скаргу Київської митниці Державної фіскальної служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 5 листопада 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2016 року у справі №810/4950/15 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Дельта-2010” до Київської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, -

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю „Дельта-2010” звернулося в суд з позовом до Київської митниці Державної фіскальної служби, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 15.05.2015 №125130005/2015/610040/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 15.05.2015 № 125130005/2015/00073.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при митному оформленні товарів, що ввозились на територію України позивач самостійно визначив їх митну вартість за основним методом – ціною договору (контракту), при цьому до декларації митної вартості були додані документи, що підтверджують зазначену митну вартість, кількісні та якісні показники товару, що ввозився. Натомість митним органом безпідставно прийняте рішення про коригування митної вартості товарів.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 5 листопада 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2016 року, позовні вимоги задоволені.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями Київська митниця Державної фіскальної служби звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відсутні підстави для скасування судових рішень, а касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та Shandong Hengfeng Rubber & Plastic Co., Ltd укладений контракт №HD/2013-0618 від 18.06.13р. про поставку шин. Кількість, ціна та перелік товарів, які повинні бути поставлені позивачу, відображаються в інвойсах, які є невід’ємною частиною вказаного контракту.

Між сторонами 19.12.13р. укладена Додаткова угода № 2 до вказаного Контракту, якою передбачено, що продавець продав, а покупець купив шини на умовах FOB або CFR, або CIF, або CIP, або DAP (INCOTERMS’ 2000), указані в рахунку-фактурі.

У відповідності до інвойсу №15HFTD001-TBR від 09.03.15р. поставка Товару здійснювалась на умовах CIF.

Постачальник надав позивачу інвойс №15HFTD001-TBR від 09.03.2015р. на поставку 312 шт. шин всього на суму 36 452,00 дол. США, в т.ч. з врахуванням оплати страхування товару на суму 50,00 дол. США та транспортні послуги в розмірі 1 950 дол. США

Позивач платіжним дорученням від 07.04.15р. № 427 сплатив на рахунок постачальника суму інвойсу №15HFTD001-TBR від 09.03.15р. до контракту № H-D/2013-0618 від 18.06.13р. у розмірі 36 452,00 дол. США, як попередню оплату за партію товару, про що банком було зроблено відповідну відмітку на цьому інвойсі.

Декларантом 05.05.15р. заявлений до митного оформлення за електронною митною декларацією типу ІМ 40 ДЕ №125130005/2015/543465 товар „шини пневматичні гумові нові для вантажних автомобілів” марки CHANGFENG в кількості 254 шт. та марки SUNFULL, для вантажних автомобілів в кількості 58 шт.; країна виробництва Китай, торгівельна марка; виробник Shandong Hengfeng Rubber & Plastic Co., Ltd, ввезених на підставі контракту №H-D/2013-0618 від 18.06.13р.

Декларантом обраний основний метод визначення митної вартості – за ціною договору щодо товарів, які імпортуються.

Разом з митною декларацією декларантом були подані наступні документи: картка обліку особи, яка здійснює операції з товарами 125/2012/0001072 від 22.01.2015 р.; міжнародну СMR № 42217 від 30.04.15р.; коносамент NFYGFСQ00 від 10.03.15р.; платіжне доручення в іноземній валюті (що підтверджує вартість товару) №427 від 07.04.15р.; прайс - лист виробника Б/Н від 09.03.15р; інвойс (рахунок-фактура) №15HFTD001-TBR від 09.03.15р.; пакувальний лист від Б/Н 09.03.15р.; страховий поліс №6673831060320150000277 від 05.03.15р.; доповнення до контракту (зовнішньоекономічного договору) №2 від 19.12.13р.; доповнення до контракту (зовнішньоекономічного договору) №4 від 19.02.15р.; контракт (зовнішньоекономічний договір) №H-D/2013-0618 від 18.06.13р.; сертифікат відповідності UA1.009.0010694-15 від 02.03.15р.; інформація про радіологічний контроль товару № 2761 від 10.03.2015р.; сертифікат про походження №15С3705В0170/00151 від 18.03.15р.; копія митної декларації країни відправлення 435020150500126337 від 07.03.15р.; копія митної декларації країни відправлення 435020150500126391 від 07.03.15р.; копія митної декларації країни відправлення 435020150500126392 від 07.03.15р.

За результатами розгляду митним органом поданих документів встановлені наступні розбіжності, а саме: відповідно до п. 2 контракту від 18.06.13р. кількість, ціна і перелік товарів по кожній частковій поставці фіксуються у інвойсі, що є невід’ємною частиною контракту. Так відповідно наданого до митного оформлення інвойсу від 09.03.15р. умовами поставки визначено CIF Odessa та вказується на наявність витрат на транспортування та страхування вантажу; відповідно до інформації, що міститься у коносаменті від 10.03.15р. № NFYGFСQ00 при підготовці товару до фрахту також понесені витрати на навантаження, зважування товару, однак не було надано документального підтвердження понесених витрат; прайс-лист виробника, який наданий до митного оформлення, не підтверджує заявлену позивачем митну вартість товару, оскільки ціни, які в ньому містяться розраховані на умовах поставки FOB Qingdao, в той час як у інвойсі умовами поставки CIF Odessa.

Митним органом прийняті картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 125130005/2015/00073 від 15.05.15р. та рішення про коригування митної вартості товарів вартості товарів № 125130005/2015/610040/2 від 15.05.15р., яким позивачу збільшена митну вартість товару та, відповідно, митний збір та ПДВ, а саме: спеціальне мито 5% збільшилося з 40 313,47 грн. до 53 533,68 грн., тобто на 13 220,21 грн., ввізне мито 7% збільшилося з 56 438,86 грн. до 74 947,15 грн., тобто на 18 508,29 грн., ПДВ 20% збільшилося з 180 604,36 грн. до 239 830,89 грн., тобто на 59 226,53 грн.

Суди першої і апеляційної інстанцій, задовольняючи позовні вимоги виходили з того, що позивачем були надані усі необхідні та достатні документи для підтвердження митної вартості товару за ціною контракту, а відтак об’єктивна можливість застосування першого методу відповідачем не спростована.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.

Згідно ст.49 Митного кодексу України(далі - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У відповідності з положеннями ч.1 ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою.

Згідно ч.2 ст.52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Відповідно ч.1 ст.53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію) (ч.4 ст.53 Митного кодексу).

За приписами ст.53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно ч.6 ст.53 МК України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Згідно ч.1 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

У відповідності до ч.ч.2, 3 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно ч.6 ст.54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

За приписами ч.1 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Згідно ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі, якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.58 Митного кодексу України основний метод визначення митної вартості не застосовується, якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості і з цією метою мають повноваження витребувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товару в разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України.

Судами було встановлено, що на підтвердження заявленої митної вартості товару позивачем до митного органу було надано повний пакет документів у відповідності до ч.2 ст.53 МК України.

Також позивачем додатково було подано до митного органу висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією №1186 від 30.04.15р.; бухгалтерську документацію у вигляді рахунків-фактур, а також наданий переклад експортних митних декларацій від 18.05.15р..

Підставою для незастосування методу вартості товарів за ціною договору (контракту) слугувало те, що прайс-лист виробника, який був наданий до митного оформлення, не підтверджує заявлену позивачем митну вартість товару, оскільки ціни, які в ньому містяться розраховані на умовах поставки FOB Qingdao, в той час як у інвойсі умовами поставки CIF Odessa.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій вірно зазначено, що у прайс - листі постачальником вказується ціна товару без врахування додаткових витрат, тобто за умови поставки FOB, всі додаткові витрати за умовами поставки CIF були відображені в інвойсі, який подавався до митного оформлення.

Згідно інвойсу №15HFTD001-TBR від 09.03.15р., ціни на шини в ньому вказані на умовах FOB, а також додатково в інвойс включена вартість транспортування у розмірі 1 950,00 дол. США та вартість страхування 50,00 дол. США, такі витрати були оплачені позивачем та включені до митної декларації.

Прайс - листи продукції складаються виробником товару у процесі здійснення його господарської діяльності та не є технічними, товаросупровідними документами або документами, що засвідчують якість товару. Обов’язкової вимоги щодо отримання від суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності – виробника товару вказаної вище документації чинним законодавством, що регулює порядок виконання зовнішньоекономічних операцій, не передбачено. Відомості, наведені в прайс - листах фірми-виробника товару, не мають імперативного характеру, та можуть прийматися митними органами лише до уваги як додаткове джерело інформації для прийняття рішення щодо правильності визначення митної вартості, позивачем для додаткового підтвердження митної вартості товару, був наданий відповідачу прайс - лист, який на вимогу позивача, був завірений радою Китаю зі сприяння міжнародній торгівлі (ТПП), чим була підтверджена достовірність даних зазначених продавцем в прайс - листі.

Таким чином, колегія суддів вважає вірним висновки судів першої та апеляційної інстанцій, що обставини на які посилається митний орган не впливають на визначення митної вартості поданого до митного оформлення товару, при цьому зауважень до основних документів, які визначають митну вартість товару, зокрема, контракту № H-D/2013-0618 від 18.06.2013р., інвойсу (рахунок-фактура) №15HFTD001-TBR від 09.03.2015р., платіжного доручення в іноземній валюті (що підтверджує вартість товару) №427 від 07.04.2015р. у митного органу не було.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що декларант подав документи, які ідентифікували оцінюваний товар та містили об’єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, які підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору, претензій до достовірності і об’єктивності наданих декларантом документів у відповідача не було, тому суди дійшли правильного висновку, що відповідач не мав правових підстав для застосування резервного методу.

Враховуючи вищевикладене, суди першої та апеляційної інстанції дійшли вірного висновку, що відповідачем не була доведена правомірність прийняття оскаржуваного рішення за резервним методом та неможливості визначення митної вартості товару за ціною договору.

Доводи касаційної скарги зазначений висновок судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Враховуючи викладене, суди першої і апеляційної інстанцій дійшли до вірного висновку про наявність підстав задоволення позовних вимог.

Згідно ч.3 ст.220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Київської митниці Державної фіскальної служби відхилити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 5 листопада 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст.237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: