Ухвала суду № 59202592, 20.07.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2016 року м. Київ К/800/11998/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - Смоковича М.І.,

суддів: Леонтович К.Г., Чумаченко Т.А.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальність «Дельта-2010» до Київської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови у прийнятті митної декларації, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою Київської митниці ДФС на постанову Київського окружного адміністративного суду від 3 грудня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 1 березня 2016 року,

у с т а н о в и л а :

У листопаді 2015 року товариство з обмеженою відповідальність «Дельта-2010» (далі - ТОВ «Дельта-2010») звернулося до суду з адміністративним позовом до Київської митниці ДФС (далі - Митниця) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №125130005/2015/610065/2 від 24 липня 2015 року (далі - рішення про коригування митної вартості від 24 липня 2015 року) та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 125130005/2015/0011 від 24 липня 2015 року (далі - картка відмови від 24 липня 2015 року).

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що для митного оформлення товару і підтвердження заявленої митної вартості Митниці було надано усі необхідні документи, як основні, перелік яких передбачено частиною другою статті 53 Митного кодексу України, так і додаткові, про які зазначено в частині третій тієї ж статті. В цілому надані під час митного оформлення документи, на думку позивача, підтверджували заявлену митну вартість, визначену за ціною договору (контракту). Митниця в рішенні про коригування митної вартості від 24 липня 2015 року не обґрунтувала, чим зумовлено неможливість застосування першого методу визначення митної вартості товару, а вимагаючи надання додаткових документів не пояснила, які саме обставини потребують підтвердження. Тому позивач вважає, що достатніх і обґрунтованих підстав для застосування іншого методу визначення митної вартості, ніж основний, у Митниці не було.

Київський окружний адміністративний суд постановою від 3 грудня 2015 року адміністративний позов ТОВ «Дельта-2010» задовольнив повністю.

Визнав протиправним та скасував рішення Київської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості товарів №125130005/2015/610065/2 від 24 липня 2015 року.

Визнав протиправною та скасував картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №125130005/2015/0011 від 24 липня 2015 року Київської митниці Державної фіскальної служби.

Стягнув з Державного бюджету України на користь ТОВ «Дельта-2010» сплачений судовий збір у сумі 1378,00 грн.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 1 березня 2016 року залишив без змін постанову Київського окружного адміністративного суду від 3 грудня 2015 року.

У своїй касаційній скарзі Київська митниця ДФС, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та прийняти нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.

В свою чергу ТОВ «Дельта-2010» у запереченнях зазначає про необґрунтованість касаційної скарги і просить залишити її без задоволення, а судові рішення без змін.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Суди попередніх інстанцій встановили, що між ТОВ «Дельта-2010» (за контрактом - Дистриб'ютор) та GITI Tire Global Trading Pte. Ltd. (за контрактом - Постачальник) укладено контракт №G-D/2015-0401/3 від 1 квітня 2015 року не ексклюзивної дистрибуції шин (далі - Контракт від 1 квітня 2015 року), предметом якого є шини виробництва Постачальника або виготовлені від імені Постачальника під однією із його торгових марок, які Дистриб'ютор зобов'язується придбати у Постачальника.

Відповідно до п. 11.2 Контракту від 1 квітня 2015 року Дистриб'ютор зобов'язаний оплатити Постачальнику 100% передплату від загальної вартості кожної партії товару, як зазначено у відповідному рахунку (інвойсі), що виставляється на кожну окрему партію на підставі копії рахунку (інвойсу) грошовими коштами шляхом банківського переказу на рахунок в банку, зазначеному постачальником, протягом 5 днів з моменту отримання копії рахунку, що готується постачальником на кожну партію товару.

За змістом пунктів 12, 13 Контракту від 1 квітня 2015 року умовами поставки є CIF - основні порти України (Одеса, Іллічівськ) відповідно до Інкотермс 2010.

За умовами Контракту від 1 квітня 2015 року, кількість, ціна та перелік товарів, які підлягають поставці, відображаються в інвойсах, які є невід'ємною частиною вказаного Контракту.

У відповідності до Контракту від 1 квітня 2015 року Постачальник оформив позивачу інвойс №GT1502939A від 27 травня 2015 року на поставку 216 шт. шин, з яких 204 шини 100EV1261G 315/80R22.5 18PR 156/150(154/150)L(M) GT659+ GT RADIAL за ціною 188,55 дол. США за одну одиницю товару; 12 шин 100EV348G 315/60R22.5 20PR 154/148L GSR225 GT RADIAL за ціною 188,96 дол. СІЛА за одну одиницю товару, всього - на загальну суму 40731,72 дол. США.

Згідно з інвойсом №GT1502939A від 27 травня 2015 року поставка обумовленого сторонами товару здійснювалась на умовах CIF, що згідно з Інкотермс 2010 серед іншого передбачає покладення на продавця обов'язку щодо організації і оплати перевозки без прийняття на себе пов'язаних з нею ризиків.

Суди попередніх інстанцій встановили, що платіжним дорученням в іноземній валюті № 444 від 17 червня 2015 року позивач в повному обсязі оплатив Постачальнику загальну вартість товару відповідно до інвойсу №GT1502939A від 27 травня 2015 року.

23 липня 2015 року позивач подав Митниці митну декларацію (МД) №125130005.2015.545831 щодо розмитнення товару (нових вантажних автомобільних пневматичних гумових шин, для вантажних автомобілів в кількості 216 шт.), ввезеного на підставі Контракту від 1 квітня 2015 року. Митну вартість ввезеного товару визначено за першим методом і така становить 40731,72 дол. США.

Разом з митною декларацією від 23 липня 2015 року позивач подав Митниці такі документи: картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами 125/2012/0001072 від 22.01.2015 року; міжнародну автомобільну накладну CMR №43220 від 22.07.2015 року; коносамент (Bill of Lading) NJJY366306 від 04.06.2015 року; платіжний документ, що підтверджує оплату вартості товару №444 від 17.06.2015 року; прайс-лист виробника Б/Н від 01.02.2015 року; прайс-лист виробника Б/Н від 12.06.2015 року; рахунок-фактуру (інвойс) №A від 27.05.2015 року; пакувальний лист б/н від 27.05.2015 року; страховий поліс PYIE201534010200Е02166 від 03.06.2015 року; контракт (зовнішньоекономічний договір) № G-D/2015-0401/3 від 01.04.2015 року; сертифікат відповідності UA1.009.0005024-15 від 02.02.2015 року; інформацію про радіологічний контроль товару 2761 від 04.06.2015 року; бухгалтерські документи рахунок №с/ф-000064 від 16.07.2015 року; сертифікат про походження товару форми A G153400900990290 від 03.06.2015 року; копію митної декларації країни відправлення № 330120150000010618 від 03.06.2015 року; інформаційний код результатів митного огляду (перегляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №1/1-0-0-1/1/00/1/1/1 від 23.07.2015 року.

23 лютого 2015 року Митниця надіслала декларанту електронне повідомлення з вимогою про подання додаткових документів відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України, а саме: висновку про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

24 липня 2015 року позивач повторно подав Митниці митну декларацію (МД-2) № 1125130005/2015/545852 від 24 липня 2015 року, до якої додав ті самі документи, що й до митної декларації №125130005/2015/545831 від 23.07.2015 року. Утім у визнанні заявленої декларантом митної вартості, визначено за ціною договору, Митниця відмовила.

За наслідками перевірки митної декларації від 23 липня 2015 року №125130005.2015.545831, а також документів, наданих для підтвердження задекларованої митної вартості товару, відповідач на підставі статті 55 Митного кодексу України прийняв рішення про коригування митної вартості від 24 липня 2015 року.

Відповідно до цього рішення митну вартість імпортованих позивачем товарів скориговано із застосуванням резервного методу визначення митної вартості (стаття 64 Митного кодексу України) та визначено на рівні 235,89 доларів США за одиницю товару або 50952,30 доларів США за партію ввезеного товару. Резервний метод ґрунтується на раніше визнаній митній вартості імпортованого товару згідно з митною декларацією від 29 травня 2015 року № 20502000/2015/4513.

Відповідно до рішення про коригування митної вартості від 24 липня 2015 року неможливість застосування методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, обґрунтовано тим, що декларант не надав додаткових документів для підтвердження митної вартості та не виконав вимог статті 58 Митного кодексу України. Додатковими документами, за умови надання яких заявлена митна вартість може бути визнаною, у рішенні про коригування митної вартості від 24 липня 2015 року зазначено: виписку з бухгалтерської документації; висновки про якісні та кількісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

У зв'язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості товару від 24 липня 2015 року митний орган видав декларанту картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів від 24 липня 2015 року.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив із того, що ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтованих причин неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, недостатньо для висновку про наявність підстав для застосування другорядного методу визначення митної вартості. Мотиви прийняття рішення про коригування митної вартості товару від 24 липня 2015 року не спростовують правомірності визначення митної вартості імпортованого товару за ціною договору (контракту), а подані позивачем документи містять всі необхідні відомості щодо митної вартості ввезеного товару.

Таку позицію підтримав і Київський апеляційний адміністративний суд, який здійснив перегляд цієї справи.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначені висновки судів вважає обґрунтованими і такими, що зроблені на підставі правильно застосованих норм матеріального права.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із статтею 50 Митного кодексу України відомості про митну вартість товарів використовуються для:

1) нарахування митних платежів;

2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України;

3) ведення митної статистики;

4) розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Частиною 2 статті 52 Митного кодексу України встановлено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно зі статтею 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є:

- декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

- рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

- якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, у частині третій якої встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15 лютого 2011 року «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила, а саме на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності, гласності та прозорості.

Відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною 2 статті 54 Митного кодексу України передбачається, що контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 Митного кодексу України.

Відповідно до частини 5 статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно із статтею 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 58 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Відповідно до частини четвертої статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціною, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з частиною п'ятою статті 58 Митного кодексу України, є загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

За приписами частини першої і другої статті 64 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Отже, аналізуючи наведені вище норми, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод, тобто за ціною договору.

Як вбачається з матеріалів справи ТОВ «Дельта-2010» надало для митного оформлення імпортованого товару усі необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінювані товари та містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, тобто підтверджували заявлену митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин 4 та 5 статті 58 Митного кодексу України.

Судячи зі встановлених судами попередніх інстанцій обставин, неможливість застосування першого методу визначення митної вартості обґрунтовано ненаданням декларантом додаткових документів для підтвердження митної вартості та невиконанням декларантом вимог статті 58 Митного кодексу України.

На підставі положень статей 53, 54 Митного кодексу України можна дійти висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Такий висновок суду відповідає правовій позиції Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, висловленій, зокрема, в постановах від 31 березня 2015 року (у справах № 21-127а15 та № 21-53а15).

Як встановили суди попередніх інстанцій вимагаючи надання додаткових документів відповідач, окрім переліку таких документів, нічого не зазначив про обставини, які викликають у нього сумніви щодо заявленої митної вартості.

У рішенні про коригування митної вартості від 24 липня 2015 року відповідач також не пояснив, які саме розбіжності чи ознаки підробки виявлено у поданих декларантом документах, а також які конкретно відомості щодо числових значень складових митної вартості товару чи ціни, яка була сплачена/підлягала сплаті за цей товар потребують перевірки та/або додаткового підтвердження.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що самої лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз'яснення в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

За встановлених обставин справи суди попередніх інстанцій правильно зазначили, що недоліки і неузгодженості у наданих позивачем документах, якими Митниця аргументує правомірність оскарженого рішення, жодним чином не вплинули і не могли вплинути на митну вартість товару, визначену за ціною договору (контракту). Крім того, стверджуючи про відсутність певних документів, зокрема проформи інвойсу чи іншого зовнішньоекономічного договору, відповідач під час митного оформлення й не вимагав від декларанта надати документів, яких не вистачає, для підтвердження митної вартості оцінюваного товару.

Тому сам факт ненадання декларантом витребуваних митним органом документів не є підставою для відмови у митному оформленні товару за ціною договору (контракту), а не наведення митним органом в рішенні про коригування митної вартості товарів обставин, на яких ґрунтується висновок щодо застосування іншого, ніж основний, методу визначення митної вартості, свідчить про протиправність такого рішення.

Таким чином, відповідач не спростував як правильності визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, так і об'єктивної можливості застосування першого методу визначення митної вартості.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.

Керуючись статтями 220?, 223-224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Київської митниці ДФС залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 3 грудня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 1 березня 2016 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.

Головуючий М.І. Смокович

Судді К.Г. Леонтович

Т.А. Чумаченко