Постанова № 59202030, 19.07.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" липня 2016 р. Справа№ 911/643/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Тищенко А.І.

Отрюха Б.В.

За участю представників:

від позивача: Коваль Н.В. - за дов.

від відповідача: Сутковий М.В. - за дов.

розглянувши апеляційну скаргу Комунального підприємства «Чабанівська керуюча компанія житлово-комунальних послуг» Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області

на рішення Господарського суду Київської області від 26.04.2016

у справі №911/643/16 (суддя Рябцева О.О.)

за позовом Комунального підприємства «Києво-Святошинська тепломережа» Київської обласної ради

до Комунального підприємства «Чабанівська керуюча компанія житлово-комунальних послуг» Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області

про стягнення 94 530,59 грн.

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Києво-Святошинська тепломережа» Київської обласної ради (далі, позивач або КП «Києво-Святошинська тепломережа») звернулось до Господарського суду Київської області з позовом (із урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог; том 1, а.с. 157-166) до Комунального підприємства «Чабанівська керуюча компанія житлово-комунальних послуг» Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області (далі, відповідач або КП «Чабанівська керуюча компанія житлово-комунальних послуг») про стягнення 94 530,59 грн., з яких: 54 129,71 грн. основної заборгованості, 4 745,22 грн. 3 % річних та 35 655,66 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе грошових зобов'язань з оплати вартості поставленої позивачем теплової енергії за Договором на споживання теплової енергії №12ч від 15.10.1999.

Рішенням Господарського суду Київської області від 26.04.2016 у справі №911/643/16 позовні вимоги задоволено частково.

Присуджено до стягнення з Комунального підприємства «Виробниче управління житлово-комунального господарства виконкому Чабанівської селищної ради» на користь Комунального підприємства «Києво-Святошинська тепломережа» Київської обласної ради 54 129,71 грн. заборгованості, 4 738,44 грн. 3% річних, 34 115,03 грн. інфляційних втрат та 1 394,75 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 26.04.2016 у справі №911/643/16 та постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що судом не було взято до уваги ту обставину, що у доданих позивачем до матеріалів справи актах здачі-приймання робіт (надання послуг) зазначено, що послуги надавалися за іншим договором №ДГ-енерго від 31.12.2008, а не за спірним договором №12Ч від 15.10.1999.

Також, як зазначає скаржник, в актах за січень 2013 року - квітень 2013 року, жовтень 2013 року - квітень 2014 року, січень 2015 року, листопад - грудень 2015 року відсутні підписи уповноважених осіб відповідача, що свідчить про невідповідність вказаних актів вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» щодо первинних документів. Також, відповідач наголошує на тому, що зазначені в рішенні суду першої інстанції твердження, що акти №ОУ-0003847 від 30.11.2012, №ОУ-0004072 від 31.12.2012, №ОУ-0000063 від 31.01.2013 підписані відповідачем, не підтверджуються доданими до матеріалів справи актами.

Відповідач наголошує на тому, що зроблений позивачем розрахунок заявленої до стягнення суми вартості теплової енергії не відповідає дійсності, оскільки судом не встановлено, яким є дійсний щомісячний обсяг спожитої відповідачем теплової енергії з розрахунку займаної площі в залежності від показників загальнобудинкового лічильника. Крім цього, розмір займаної площі відповідачем не доведено та позивачем не надано суду доказів зняття показників загальнобудинкового лічильника з лютого 2011 року до січня 2014 року.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями апеляційну скаргу відповідача було передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Отрюх Б.В., Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.05.2016 апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 21.06.2016.

Представник позивача 16.06.2016 подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, у якому просив суд залишити рішення Господарського суду Київської області від 26.04.2016 у справі №911/643/16 без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

У судовому засіданні, призначеному на 21.06.2016, під час розгляду справи колегією суддів було встановлено, що судом першої інстанції не було здійснено заміну відповідача у справі - Комунальне підприємство «Виробниче управління житлово-комунального господарства виконкому Чабанівської селищної ради» на Комунальне підприємство «Чабанівська керуюча компанія житлово-комунальних послуг» Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області.

У зв'язку із зазначеним, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2016 здійснено заміну відповідача у справі №911/643/16 - Комунальне підприємство «Виробниче управління житлово-комунального господарства виконкому Чабанівської селищної ради» на Комунальне підприємство «Чабанівська керуюча компанія житлово-комунальних послуг» Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області, розгляд справи №911/643/16 відкладено на 19.07.2016.

19.07.2016 позивач подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду пояснення до апеляційної скарги, у яких зазначив, що підтвердженням законності нарахувань за період з лютого 2011 року по січень 2014 року є підписані та скріплені печатками обох сторін акти виконаних робіт або сплачені відповідачем рахунки, виставлені на підставі вказаних актів, в призначенні платежів яких дається чітке посилання на рахунок за цей період.

Відповідач 19.07.2016 подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду заперечення на відзив позивача, у яких вкотре наголосив на тому, що суд першої інстанції не надав належну юридичну оцінку актам здачі-приймання робіт, наявним у матеріалах справи.

Представник позивача у судовому засіданні проти доводів, викладених у апеляційній скарзі, заперечив, просив залишити її без задоволення, а рішення суду без змін.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, у задоволенні позову відмовити.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Частина 1 статті 202 Цивільного кодексу України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як підтверджується матеріалами справи, 15.10.1999 між Києво-Святошинським Комунальним підприємством теплових мереж (за договором - теплопостачальна організація) та Комунальним підприємством «Виробниче управління житлово-комунального господарства виконкому Чабанівської селищної ради» (за договором - споживач) укладено Договір №12ч на споживання теплової енергії (далі, Договір).

Відповідно до пункту 1.1. Договору теплопостачальна організація зобов'язується відпускати споживачу теплову енергію для об'єктів, перерахованих у додатку №1 до цього договору .

Пунктом 3.1. Договору передбачено, що розрахунки за теплову енергію здійснюються згідно розпорядження Київської обласної державної адміністрації за опалення загальної площі 1м за місяць опалювального сезону згідно додатку №1.

Згідно пункту 3.2. Договору тарифи для інших споживачів розраховуються і затверджуються підприємствами-постачальниками теплової енергії з урахуванням граничного рівня рентабельності 30%.

Додатковою угодою від 01.05.2008 пункт 3.2. Договору викладено в наступній редакції: «Споживач щомісячно розраховується за надані послуги відповідно до тарифів, затверджених Чабанівською селищною радою».

Додатковими угодами від 01.10.2014, від 01.12.2014, від 01.03.2015 та від 01.04.2015 визначалась вартість однієї Гкал.

Згідно з пунктом 3.3 Договору всі розрахунки по даному договору проводяться на основі платіжних вимог, що виписуються тепловою організацією споживачу для оплати шляхом безакцептованого списання з розрахункового рахунку споживача. Термін розрахунків: за першу половину місяця (з 1 по 15 число включно) оплата проводиться до 20 числа попереднього місяця, за другу половину (з 16 по 30 число включно) до 5 числа поточного місяця. Споживач, який має прилади обліку теплової енергії, сплачує до 20 числа попереднього місяця перед розрахунковим аванс в розмірі 50% очікуваного теплоспоживання і проводить повний розрахунок до 5 числа наступного місяця згідно показників приладів. В разі виникнення заборгованості (несвоєчасної оплати) в рахунок по черговій оплаті включається заборгованість, перерахована по цінам діючих тарифів на день оплати.

Пунктом 5 Договору визначено, що договір укладається строком на один рік і діє з 15.10.1999 до 15.10.2000.

Відповідно до пункту 6 Договору договір вважається щорічно подовженим, якщо за місяць до закінчення його дії не надійде заява від однієї із сторін про розірвання цього договору.

Договір №12ч від 15.10.1999 був неодноразово продовженим на той же термін та є чинним на момент судового розгляду справи, оскільки за місяць до закінчення терміну його дії від жодної зі сторін не надходило заяви про його розірвання, як це передбачено пунктом 6 Договору.

У додатку №1 до Договору (довідка про будівлі та споруди) зазначено найменування та площа приміщень споживача, для яких теплопостачальною організацією відпускається теплова енергія за договором №12ч від 15.10.1999, зокрема, це приміщення відповідача по вул. Машинобудівників, 2а у смт. Чабани площею 154,7 кв.м.

Посилання відповідача на те, що додаток №1 до Договору сторонами Договору не підписаний, а тому не повинен був прийматись судом до уваги, є безпідставними, оскільки у пунктах 1.1., 3.1. Договору №12ч від 15.10.1999 містяться посилання на вказаний додаток, а відтак сторони, підписуючи Договір, тим самим підтвердили, що ознайомлені зі змістом зазначеного додатку №1 та не мають до нього зауважень.

Рішенням Київської обласної ради №211-13-V від 06.11.2007 «Про зміну назви деяких об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області» (том 1, а.с. 112) назву Києво-Святошинського комунального підприємства теплових мереж було змінено на Комунальне підприємство «Києво-Святошинська тепломережа» Київської обласної ради та затверджено його статут у новій редакції.

Як зазначає позивач, на виконання умов Договору №12ч від 15.10.1999 позивачем в період лютий 2011 року - січень 2016 року було надано, а відповідачем прийнято теплову енергію на загальну суму 174 005,00 грн. За вказаний період, відповідач розрахувався частково, а саме у сумі 119 875,29 грн.

Отже, звертаючись до суду із даним позовом, позивач зазначив, що відповідач свої обов'язки за Договором в частині оплати за надану теплову енергію належним чином не виконав, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість у розмірі 54 129,71 грн. (174 005,00 грн. - 119 875,29 грн.).

Спір у даній справі стосується несвоєчасних розрахунків відповідача за період лютий 2011 року - січень 2016 року за використану згідно Договору №12ч від 15.10.1999 теплову енергію. Таким чином, під час розгляду справи судом слід з'ясувати обсяг господарських операцій з відпуску теплової енергії, надходження коштів з їх оплати протягом спірного періоду та спрямування зазначених коштів.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до частини 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у національних стандартах або технічних умовах.

Предметом Договору №12ч від 15.10.1999 є постачання теплової енергії.

Законом України «Про теплопостачання» визначено основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об'єктах сфери теплопостачання та врегульовано відносини, пов'язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання.

Відповідно до Закону України «Про теплопостачання» постачання теплової енергії є господарською діяльністю, яка полягає у наданні теплової енергії споживачам за допомогою технічних засобів транспортування з обов'язком останніх щомісячно оплачувати теплопостачальній організації фактично отриману теплову енергію.

Теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу (стаття 1 Закону України «Про теплопостачання»).

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Як уже зазначалося вище, згідно пункту 3.3 Договору всі розрахунки по даному договору проводяться на основі платіжних вимог, що виписуються тепловою організацією споживачу для оплати шляхом безакцептованого списання з розрахункового рахунку споживача. Термін розрахунків: за першу половину місяця (з 1 по 15 число включно) оплата проводиться до 20 числа попереднього місяця, за другу половину (з 16 по 30 число включно) до 5 числа поточного місяця. Споживач, який має прилади обліку теплової енергії, сплачує до 20 числа попереднього місяця перед розрахунковим аванс в розмірі 50% очікуваного теплоспоживання і проводить повний розрахунок до 5 числа наступного місяця згідно показників приладів. В разі виникнення заборгованості (несвоєчасної оплати) в рахунок по черговій оплаті включається заборгованість, перерахована по цінам діючих тарифів на день оплати.

Водночас, у матеріалах справи наявний лист позивача №732 від 29.12.2007 (том 1, а.с. 107), у якому останній повідомив відповідача про те, що в зв'язку з тим, що енергопостачальні організації вимагають оплату вартості місячного об'єму газу на умовах 100% попередньої оплати, з 01 січня 2008 року пункт 3.3. діючого Договору має наступну редакцію:

«3.3. Всі розрахунки по даному договору проводяться на основі акта-рахунку виконаних робіт, що виписується «Теплопостачальною організацією» «Споживачу» для оплати шляхом перерахування коштів з розрахункового рахунку «Споживача»…».

Вказаний лист був отриманий відповідачем 15.01.2008 за вхід.№3, про що свідчить відмітка ВУЖКГ на ньому.

Будь-яких заперечень щодо проведення розрахунків за Договором на основі акта-рахунку виконаних робіт відповідач не висловлював.

Так, колегією суддів встановлено, що споживання відповідачем теплової енергії, законність і правильність нарахувань в період лютий 2011 року - січень 2013 року, квітень 2013 року, жовтень 2014 року - жовтень 2015 року підтверджується підписаними сторонами та скріпленими їх печатками двосторонніми актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), копії яких наявні у матеріалах справи (том 1, а.с. 54-65; 71-74).

Посилання скаржника на те, що акти №ОУ-0003847 від 30.11.2012 за листопад 2012 року, №ОУ-0004072 від 31.12.2012 за грудень 2012 року, №ОУ-0000063 від 31.01.2013 за січень 2013 року не підписані зі сторони відповідача визнані судом необгрунтованими, оскільки у судовому засіданні 19.07.2016 колегією суддів були оглянуті надані позивачем оригінали вказаних актів, з яких вбачається, що останні були підписані зі сторони відповідача та скріплені його печаткою.

Твердження апелянта з приводу того, що наявні у матеріалах справи акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) не можуть прийматись судом до уваги як належні та допустимі докази, оскільки не містять усіх обов'язкових реквізитів, передбачених Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» для первинних документів, не приймаються колегією суддів до уваги враховуючи наступне.

Первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (стаття 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Відповідно до частини 1 та 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

- назву документа (форми);

- дату і місце складання;

- назву підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вказаний перелік обов'язкових реквізитів кореспондується з пунктом 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, згідно якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складається документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції (у натуральному та/або у вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пункту 2.5. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

З наявних у матеріалах справи актів здачі-приймання робіт (надання послуг) за період лютий 2011 року - січень 2013 року, квітень 2013 року, жовтень 2014 року - жовтень 2015 року вбачається, що останні підписані зі сторони відповідача та скріплені його печаткою.

При цьому, слід зазначити, що вимоги Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» щодо правильності оформлення первинних документів, передбачають наявність в документах такого реквізиту, як «інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції» лише альтернативно такому обов'язковому реквізиту, як особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналогічні висновки містяться у постановах Вищого господарського суду України від 09.04.2013 у справі № 5023/5085/12.

Крім того, відповідно до пункту 64 Постанови Кабінету Міністрів України № 1893 від 27.11.1998 «Про затвердження Інструкції про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять службову інформацію», яка є обов'язковою для усіх підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, порядок обліку, зберігання і використання печаток, штампів і бланків суворої звітності визначається відповідними відомчими інструкціями. Контроль за їх виготовленням, зберіганням та використанням покладається на канцелярії організацій та осіб, відповідальних за діловодство. Згідно пункту 65 вказаної постанови, особи, які персонально відповідають за облік і зберігання печаток, штампів і бланків, призначаються наказами керівників організацій. Виходячи з вищезазначеного, особи які мають право зберігати та використовувати печатки підприємства призначаються наказом керівника організації та несуть персональну відповідальність за неналежне зберігання та використання печатки.

Таким чином, відповідач, як суб'єкт підприємницької діяльності, несе повну відповідальність за законність використання його печатки, в тому числі за засвідчення спірних актів.

При цьому колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять документів, які б свідчили про втрату зазначених штампів, їх підробку чи інше незаконне використання третіми особами всупереч волі скаржника.

Таким чином, відтиск штампів підприємства, наявний, зокрема, на первинних документах, підтверджує факт споживання відповідачем теплової енергії у зазначених в актах розмірах.

Посилання апелянта в обґрунтування своїх заперечень на те, що у доданих позивачем до матеріалів справи актах здачі-приймання робіт (надання послуг) зазначено, що послуги надавалися за іншим договором №ДГ-енерго від 31.12.2008, а не за спірним договором №12Ч від 15.10.1999 також є безпідставними, оскільки відповідачем не надано суду ні оригіналу, ні належним чином засвідченої копії договору №ДГ-енерго від 31.12.2008, ні жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що спірні правовідносини між сторонами з теплопостачання були врегульовані будь-яким іншим договором, ніж Договір №12Ч від 15.10.1999.

Водночас, як зазначає позивач, такий запис в актах здачі-приймання робіт (надання послуг) виник через технічну помилку внаслідок зміни старої бази БД «Говерла» на нову 1С: Підприємство 7.7 Бухгалтерія комунального підприємства, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією акту оцінювання стану технічної розбіжності №11-01 від 11.01.2016 (том 1, а.с. 153).

Законність і правильність розрахунку вартості спожитої відповідачем теплової енергії за січень-лютий 2014 року, листопад 2015 року та січень 2016 року підтверджується наступним.

Відповідно до пункту 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198 розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку.

Відповідно до пункту 12 Постанови Кабінету міністрів України від 21.07.2005 №630 «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» у разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії споживач оплачує послуги згідно з їх показаннями пропорційно опалюваній площі (об'єму) квартири (будинку садибного типу).

Приміщення відповідача знаходиться у житловому будинку за адресою: смт. Чабани, вул. Машинобудівників, 2а, у якому встановлено загальнобудинковий прилад обліку тепла з 2003 року, що підтверджується наявним в матеріалах справи актом про ввід до комерційного обліку споживача теплової енергії.

Твердження відповідача про те, що в матеріалах справи відсутня дата введення приладу обліку тепла в експлуатацію є хибними, оскільки в Акті про ввід до комерційного обліку споживача теплової енергії чітко зазначено день прийомки вузла обліку - 01.11.2003. Також зазначено, що в день прийомки вузла показники лічильника становлять Q (E) = 0 Гкал, Gtb = 0 куб.м., Gb = 0 ку.м., Т = 0 год. (дн.).

Як зазначив позивач, відповідач щомісячно направляє позивачеві довідку про зняття показників загальнобудинкового лічильника. Позивач щомісячно на підставі даних, наданих відповідачем, складає акт зняття показників теплового лічильника. Цей акт надається відповідачеві для підписання. Після цього формується відомість по обліку теплової енергії за відповідний місяць. В цій відомості чітко вказується опалювальна площа кожного споживача та розрахунок кількості наданої теплової енергії в Гкал. Бухгалтерія КП «Києво-Святошинської тепломережа» КОР на підставі цієї відомості формує акти виконаних робіт та рахунки по цих актах.

Зазначені твердження позивача підтверджуються доданими ним до матеріалів справи довідками відповідача про зняття показників тепло лічильників житлових будинків ВУЖКГ смт. Чабани за січень 2014 року, лютий 2014 року, листопад 2015 року та січень 2016 року, актами зняття показників теплового лічильника Х-12 №02868 (січень 2014 року, лютий 2014 року, листопад 2015 року, січень 2016 року), на підставі яких сформовано відомості по обліку теплової енергії за вказані місяці з відповідним зазначенням кількості спожитої теплової енергії відповідачем в Гкал (том 1, а.с. 192-215).

В подальшому позивачем на підставі вище перелічених документів сформовані рахунки-фактури та акти здачі-приймання робіт за вказані періоди, які як підтверджується матеріалами справи були частково оплачені відповідачем, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками.

Як зазначає відповідач та вбачається із матеріалів справи, на актах за лютий, листопад, жовтень, березень, грудень 2013 року, березень - квітень 2014 року, грудень 2015 року відсутні підписи та печатка відповідача, також, позивачем не надано докази зняття показників загальнобудинкового лічильника за вказані місяці. Водночас, колегія суддів зазначає, що підтвердженням правильності здійснених нарахувань за ці періоди є сплачені відповідачем рахунки, виставлені на підставі вказаних актів, в призначенні платежів яких дається чітке посилання на відповідний рахунок за цей період (том 1, а.с. 167-191). Отже, фактично, скаржник погоджувався з правильністю здійснених позивачем нарахувань за вказаний період.

З огляду на вищевикладене, наявними у матеріалах справи доказами за спірний період виникнення заборгованості (лютий 2011 року - січень 2016 року) повністю підтверджується виконання позивачем взятих на себе зобов'язань за Договором №12ч від 15.10.1999 та прийняття відповідачем теплової енергії у вказаному позивачем розмірі.

Однак, відповідач порушив взяті на себе зобов'язання, частково оплатив вартість спожитої теплової енергії, в результаті чого за ним утворилась заборгованість у розмірі 54 129,71 грн.

Сплату вказаної суми заборгованості відповідачем не здійснено, доказів перерахування коштів на користь позивача суду не надано, документів, які б підтверджували безпідставність нарахування заборгованості, суду також не надано.

Таким чином, висновки суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача суми основного боргу згідно Договору за період лютий 2011 року - січень 2016 року у розмірі 54 129,71 грн. є обгрунтованими, позовні вимоги у цій частині задоволені правомірно.

Також, позивач з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог просив суд стягнути з відповідача 4 745,22 грн. 3% річних за загальний період з 06.03.2011 по 26.02.2016 та 35 655,66 грн. інфляційних втрат за загальний період з 06.03.2011 по 26.02.2016.

З приводу цієї частини позовних вимог колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних за весь час прострочення.

Враховуючи доведеність порушення відповідачем зобов'язання за Договором, колегія суддів, перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3 % річних, погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що згідно арифметично вірного розрахунку стягненню з відповідача підлягають 3% річних у сумі 4 738,44 грн., а не 4 745,22 грн., як заявлено до стягнення позивачем.

Водночас, згідно вірного розрахунку інфляційних втрат, здійсненого судом, до стягнення з відповідача підлягають інфляційні втрати у сумі 34 115,03 грн., а не 35 655,66 грн., як заявлено позивачем.

З огляду на зазначене, враховуючи арифметично вірний перерахунок заявлених позивачем до стягнення сум 3% річних та інфляційних втрат, здійснений судом першої інстанції, колегія суддів погоджується із висновками Господарського суду Київської області про часткове задоволення позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які грунтуються на належних та допустимих доказах.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищевикладене, заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Комунального підприємства «Чабанівська керуюча компанія житлово-комунальних послуг» Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Чабанівська керуюча компанія житлово-комунальних послуг» Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області на рішення Господарського суду Київської області від 26.04.2016 у справі №911/643/16 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Київської області від 26.04.2016 у справі №911/643/16 залишити без змін.

Матеріали справи №911/643/16 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді А.І. Тищенко

Б.В. Отрюх