Постанова № 59201985, 18.07.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" липня 2016 р. Справа№ 910/28578/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зеленіна В.О.

суддів: Смірнової Л.Г.

Дідиченко М.А.

при секретарі Волуйко Т.В.

представники сторін:

позивача: Ковтун Т.О. за довіреністю;

відповідача: не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_3

на рішення господарського суду міста Києва від 22.12.2015р.

у справі № 910/28578/15 (суддя Якименко М.М.)

за позовом Комунального підприємства "Київський метрополітен"

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

про розірвання договору, виселення з орендованого приміщення та стягнення 342 543,11 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 22.12.2015р. у справі

№ 910/28578/15 позовні вимоги задоволені в повному обсязі, розірвано договір оренди №165-Упр(ДВ)-07 від 25.12.2015 року, стягнуто заборгованість за вказаним договором оренди, виселено відповідача з нерухомого майна та зобов'язано його демонтувати тимчасові огороджуючи конструкції (кіоски).

Не погодившись із вказаним рішенням фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Скарга мотивована тим, що судом необґрунтовано зроблено висновок про наявність заборгованості та порушення відповідачем зобов'язання по сплаті орендної плати за Договором №165-Упр(ДВ)-07, який припинив дію; судом не перевірено право позивача на майно, з якого виселено відповідача; судом не прийнято до уваги звільнення відповідача від сплати орендної плати у зв'язку із діями позивача по відключенню кіосків від електроживлення; судом безпідставно не залучено третьою особою Департамент комунальної власності; також судом порушено принцип рівності сторін процесу.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.01.2016 (колегія суддів у складі головуючого судді Шаптали Є.Ю., суддів Скрипки І.М., Куксова В.В.), апеляційну скаргу прийнято до провадження. Розгляд справи призначено на 15.03.2016.

14.03.2016 позивач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечує проти її задоволення та просить залишити оскаржуване рішення без змін, посилаючись на те, що матеріалами справи підтверджується наявність заборгованості за договором оренди, який є продовженим і діючим. Майно, яке передавалось відповідачу в оренду, належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і передано позивачу у повне господарське відання. Судом правомірно прийняте рішення про виселення відповідача та зобов'язання звільнити орендовані площі. Відключення електропостачання не є підставою для звільнення від сплати орендної плати. Спірне рішення не впливає на права Департаменту комунальної власності, тому відсутні підстави для залучення його третьою особою. Також судом було додержано принцип рівності сторін процесу.

Розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного господарського суду від 15.03.2016 р. у справі № 910/28578/15 призначено повторний автоматизований розподіл. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №910/28578/15 передано на розгляд колегії суддів, у складі: Іоннікової І.А., Тищенко О.В.,Тарасенко К.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.03.2016 колегією суддів у зазначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження, розгляд справи призначено на 12.04.2016.

11.04.2016 представник позивача подав додаткові пояснення до апеляційної скарги, у яких навів додаткові обґрунтування доводів апеляційної скарги.

Розпорядженням Керівника апарату Київського апеляційного господарського суду від 12.04.2016 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/28578/15 у зв'язку із перебуванням головуючого судді (судді - доповідача) Іоннікової І.А. на лікарняному.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 12.04.2016 справу № 910/28578/15 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого судді: Зеленіна В.О., суддів: Синиці О.Ф., Ткаченка Б.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.04.2016 колегію суддів у зазначеному складі прийнято справу до провадження, розгляд справи призначено на 23.05.2016.

Відповідно до Протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 23.05.2016 р., у зв'язку із перебуванням судді Ткаченка Б.О. на лікарняному, сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі № 910/28578/15 колегію суддів у складі головуючого судді: Зеленіна В.О., суддів: Зубець Л.П., Синиці О.Ф.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2016 колегію суддів у зазначеному складі прийнято справу до провадження.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2016 розгляд справи відкладено на 13.06.2016.

Відповідно до Протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 13.06.2016 р., у зв'язку із перебуванням судді Синиці О.Ф. на лікарняному, сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі № 910/28578/15 колегію суддів у складі головуючого судді: Зеленіна В.О., суддів: Зубець Л.П., Дідиченко М.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2016 колегію суддів у зазначеному складі прийнято справу до провадження.

13.06.2016 від представника відповідача ОСОБА_7 надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв'язку із неможливістю явки представника, та неможливістю участі відповідача особисто без юридичної допомоги.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2016 задоволено клопотання представника відповідача, розгляд справи відкладено на 18.07.2016.

12.07.2016 представник відповідача подав клопотання про відкладення розгляду справи до вирішення питання щодо кіосків відповідача Постійною комісією Київради з питань власності.

Відповідно до Протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 18.07.2016 р., у зв'язку із перебуванням судді Зубець Л.П. у відпустці, сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі № 910/28578/15 колегію суддів у складі головуючого судді: Зеленіна В.О., суддів: Дідиченко М.А., Смірнової Л.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.07.2016 колегією суддів у зазначеному складі прийнято справу до провадження.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, не повідомивши про причини. Неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.

Клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи відхилено судом, оскільки зазначені у клопотанні обставини не є підставою для відкладення розгляду справи, в розумінні ст.77 ГПК України, а безпідставне відкладення розгляду справи призведе до порушення права сторони на розгляд справи впродовж розумного строку.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених відзиві, просив залишити оскаржуване рішення без змін.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.

25.12.2007 між позивачем - Комунальним підприємством "Київський метрополітен", як орендодавцем, та відповідачем - Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, як орендарем, було укладено Договір оренди №165-Упр(ДВ)-07 (далі - Договір), за умовами якого орендодавець на підставі рішення Київради вії 15.03.2007 №272-1/933 передає, а орендар приймає а оренду нерухоме майно (частину вестибюлю (переходу), визначену відповідно до проектної документації, розробленої ДП "ПІ Укрметротунельпроект'', тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками) Орендаря), далі - об'єкт оренди, за адресою: станція метро "Лісова", для торгівлі непродовольчими товарами (п. 1.1. Договору).

Відповідно до п.2.1 Договору об'єктом оренди є частина вестибюлю (переходу), визначена відповідно до проектної документації, розробленої ДП "ПІ Укрметротунезьпроект", тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками) Орендаря, загальною площею 80,0 кв.м, згідно з викопіюванням з Схеми тимчасового розташування МАФ, що складає невід'ємну частину цього Договору (п. 2.1. Договору).

Пунктом 3.1. Договору встановлено, за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі рішення Київради від 15.03.2007 №272-1/933 та Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженої рішенням Київради від "28" вересня 2006 року №34/91, та на дату підписання Договору місячний розмір якої згідно з розрахунком орендної плати, що є невід'ємною частиною цього Договору, становить: 184,75 грн. за 1 м2 орендованої площі, що в цілому за об'єкт оренди станом на грудень 2007 року (з врахуванням індексу інфляції по листопад 2007 року) складає 14 779,91 грн., без ПДВ.

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць (п. 3.2. Договору).

Згідно з п. 3.6 Договору, орендна плата сплачується Орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності Орендаря щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця на рахунок Орендодавця.

Пунктом 4.2. Договору встановлено обов'язок Відповідача вносити орендні платежі своєчасно і в повному обсязі.

Згідно з п. 9.1 Договору, даний Договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє з 25.12.2007р. по 23.12.2008р.

По акту приймання-передачу об'єкту від 25.12.2007 позивач передав, а відповідач прийняв вищезазначений об'єкт.

Додатковою угодою №(202) від 28.09.2011 до договору оренди № 165-Упр(ДВ)-07 від 25.12.2007 внесено зміни до п. 9.1 Договору: викладено його у наступній редакції "Цей договір діє до 31 березня 2012 року включно".

Оскільки протягом одного місяця після закінчення терміну дії Договору сторони не подали заяв про його зміну або припинення, відповідач продовжував користуватися орендованим майном, є вірним висновок суду першої інстанції про те, що відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір є продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором, а тому на день розгляду спору Договір є чинним.

Однак, в порушення умов Договору відповідач у період з квітня по жовтень 2015 року не сплачував оренду плату, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 305 116,89 грн., тому позивач звернувся до суду із позовом, у якому просив: стягнути з відповідача 305116,89 грн. - основного боргу з врахуванням індексу інфляції, 33846,20 грн. договірної пені, 3580,02 грн. 3% річних; розірвати договір оренди №165-Упр(ДВ)-07 від 25.12.2015 року; виселити відповідача з нерухомого майна (частини вестибюлю (переходу), визначеного відповідно до проектної документації, розробленої ДП "ПІ Укрметротунельпроект", тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками) Орендаря), що знаходиться за адресою: станція метро "Лісова"; Зобов'язати відповідача у строк не пізніше 10 календарних днів з моменту набрання рішенням законної сили, демонтувати тимчасові огороджуючи конструкції (кіоски), що належать відповідачу, та знаходяться за адресою: станція метро "Лісова", загальною площею 80,0 кв.м.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції прийшов до висновку щодо їх доведеності та обґрунтованості.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується із даним висновком місцевого господарського суду, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами було укладено договір про передачу майна територіальної громади м. Києва в оренду, який за правовою природою є господарським договором оренди комунального майна.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Положеннями статті 179 ГК України встановлено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Частиною 1 ст. 283 ГК України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 287 ГК України орендодавцями щодо державного та комунального майна є органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим або місцевими радами управляти майном, - відповідно щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим або є у комунальній власності.

Згідно з ч. 1 ст. 24 ГК України управління господарською діяльністю у комунальному секторі економіки здійснюється через систему організаційно-господарських повноважень територіальних громад та органів місцевого самоврядування щодо суб'єктів господарювання, які належать до комунального сектора економіки і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до наказу Головного управління комунальної власності від 23.04.2003 р. №98 за позивачем - Комунальним підприємством "Київський метрополітен" закріплено на праві повного господарського відання основні засоби згідно з додатками 1 - 14, у тому числі станцію метро "Лісова".

За доводами позивача об'єкт, який є предметом оренди (станції метрополітену, їх вестибюлі, підземні переходи) не мають поштових/юридичних адрес, а відповідно не можуть бути внесені до реєстру речових прав на нерухоме майно.

При цьому, відповідно до ч. 3 ст.136 ГК України щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності.

Правові засади використання державного та комунального майна шляхом передачі його в оренду фізичним та юридичним особам визначаються Законом України "Про оренду державного та комунального майна".

Статтею 17 вказаного Закону встановлено, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Орендна плата, встановлена за відповідною методикою, застосовується як стартова під час визначення орендаря на конкурсних засадах. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Зазначені положення кореспондуються із правовими нормами, які містяться у ст.762 ЦК України та у ст. 286 ГК України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до с. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, надав відповідачеві у тимчасове платне користування об'єкт оренди на певний строк та за відповідну плату згідно умов Договору, а відповідач в порушення умов Договору не сплатив на користь позивача орендні платежі в розмірі 305 116,89 грн. за період з 10.04.2015р. по 10.10.2015р.

Доводи відповідача про звільнення його від сплати орендної плати у зв'язку із відключенням електропостачання є необґрунтованими, оскільки електропостачання здійснювалось по окремому договору, який не є предметом даного спору, а сплата орендної плати повинна здійснюватись відповідачем незалежно від наслідків господарської діяльності (п.3.6 Договору оренди).

Також є безпідставними доводи відповідача щодо необхідності зміни розміру орендної плати відповідно до рішення Київської міської ради від 22.09.2011 №34/6250 "Про затвердження положення про оренду майна територіальної громади міста Києва", оскільки вказане рішення прийняте після укладення Договору і сторонами не змінені умови Договору щодо розміру орендної плати.

Враховуючи зазначені обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги в частині стягнення 305 116,89 грн. основного боргу з врахуванням індексу інфляції, нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають встановлені договором або законом правові наслідки.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням 3% річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Позивачем нараховані 3% річних у сумі 3580,02 грн. за період з квітня 2015 по жовтень 2015, по кожному місяцю окремо. Розрахунок перевірено колегією суддів, він є арифметично та методологічно вірним, а тому вказані вимоги правомірно задоволені судом першої інстанції.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими, зокрема, є сплата неустойки.

Статтею 230 ГК України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 6.2. Договору передбачено, що за несвоєчасну сплату орендних платежів орендар сплачує на користь оренддодавця пеню в розмірі 0,5% від розміру несплачених орендних платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 вищезазначеного Закону).

У зв'язку із простроченням виконання грошового зобов'язання позивач просив стягнути з відповідача 33846,20 грн. пені за період прострочення з квітня по жовтень 2015 року, по кожному місяцю окремо, із обмеженням розміру пені подвійною обліковою ставкою НБУ. Розрахунок пені перевірено судом, він є вірним, а тому позовні вимоги про стягнення пені також підлягають до задоволення.

Згідно з п. 9.5. Договору, Договір припиняється у разі невиконання істотних умов договору або порушення його.

Пунктом 6.7. Договору встановлено, що при невиконанні або порушенні однією із Сторін умов цього договору та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України, Договір може бути розірваний достроково на вимогу однієї із Сторін, за рішенням суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Частиною 2 ст. 651 ЦК України визначено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Істотними умовами договору оренди є: орендна плата з урахуванням її індексації; виконання зобов'язань (ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").

Відповідно до п. 9.7 Договору, на вимогу однієї із сторін Договір може бути достроково розірвано за рішенням суду, господарського суду у разі невиконання Сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд (ч. 1 ст. 782 ЦК України).

Оскільки відповідачем істотно порушені умови договору щодо своєчасної сплати орендної плати, а строк несплати перевищує три місяці, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що позовні вимоги про розірвання Договору нормативно та документально доведені, та підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до ч. 1 ст. 795 ЦК України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 2 ст. 795 ЦК України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Згідно з п. 7.5 Договору у разі закінчення строку дії Договору або при його розірванні Орендар зобов'язаний за актом приймання-передачі повернути об'єкт оренди орендодавцю у стані, в якому перебував об'єкт оренди на момент передачі його в оренду з урахуванням всіх здійснених Орендарем поліпшень, які неможливо відокремити від об'єкта оренди без заподіяння йому шкоди, з урахуванням зносу за період строку дії договору оренди.

Отже, оскільки Договір розірвано судом, відповідач зобов'язаний повернути об'єкт оренди (майно) та демонтувати тимчасові огороджуючи конструкції, а тому є вірним висновок місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог позивача про виселення відповідача з об'єкту оренди та зобов'язання його демонтувати тимчасові огороджуючи конструкції (кіоски).

Щодо доводів відповідача про порушення судом першої інстанції положень ст.27 ГПК України та незалучення третьою особою Департаменту комунальної власності, то вказані доводи відхиляються колегією суддів, оскільки Департамент не є стороною спірного договору і рішення у даній справі не впливає на його права та охоронювані законом інтереси.

Також не знайшли свого підтвердження доводи відповідача про порушення місцевим господарським судом принципу рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, оскільки при розгляді даної справи суд першої інстанції надав рівні процесуальні можливості сторонам у захисті їхніх прав і законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При прийнятті оскаржуваного судового рішення місцевий господарський суд, керуючись, зокрема, приписами наведених норм, на підставі повного та всебічного дослідження фактичних обставин справи і перевірки їх наявними доказами, з урахуванням визначених позивачем меж позовних вимог, дійшов правомірного висновку щодо задоволення позовних вимог.

Таким чином, наведене вище та докази, які містяться в матеріалах справи, спростовують доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду міста Києва від 22.12.2015 у справі № 910/28578/15 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, прийнято без порушення норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 22.12.2015 у справі № 910/28578/15 - без змін.

2. Матеріали справи № 910/28578/15 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя В.О. Зеленін

Судді Л.Г. Смірнова

М.А. Дідиченко