Постанова № 59201976, 18.07.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" липня 2016 р. Справа№ 910/4757/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зеленіна В.О.

суддів: Смірнової Л.Г.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі Волуйко Т.В.

представники сторін:

позивача: Богдан С.В. за довіреністю;

відповідача: Єгоров В.С. за довіреністю;

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2016

у справі № 910/4757/16 (головуючий суддя Підченко Ю.О.)

За позовом Публічного акціонерного товариства "Харківміськгаз"

до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

про стягнення 4 019 845,66 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.05.2016 у справі №910/4757/16 позов задоволено повністю, стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на користь Публічного акціонерного товариства "Харківміськгаз" - 3% річних у сумі 538 002, 62 грн., інфляційні втрати у розмірі 3 481 843, 05 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 60 297, 69 грн.

Не погодившись із вказаним рішенням Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Скарга мотивована тим, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки обов'язок оплати послуг з транспортування газу за січень 2014 року у відповідача виник через 20 днів після підписання відповідних актів наданих послуг, які були підписані лише 30.04.2014 (акт №1.1) та 30.11.2014 (акт №1.2), а не з 20.02.2014, як визначив суд.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.06.2016 (колегія суддів у складі головуючого судді Зеленіна В.О., суддів Зубець Л.П., Чорної Л.В.), апеляційну скаргу прийнято до провадження. Розгляд справи призначено на 18.07.2016.

14.07.2016 позивач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечив проти її задоволення та просить залишити оскаржуване рішення без змін, посилаючись на те, що умовами укладеного сторонами договору передбачено обов'язок відповідача сплачувати вартість наданих послуг до 20 числа місяця наступного за місяцем надання послуг, а не після підписання актів.

Відповідно до Протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 18.07.2016 р., у зв'язку із перебуванням суддів Зубець Л.П. та Чорної Л.В. у відпустці, сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі № 910/4757/16 колегію суддів у складі головуючого судді: Зеленіна В.О., суддів: Пономаренка Є.Ю., Смірнової Л.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.07.2016 колегією суддів у зазначеному складі прийнято справу до провадження.

Представник відповідача (апелянта) у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.

25.01.2013 між позивачем - Публічним акціонерним товариством "Харківміськгаз", як Газорозподільним підприємством, та відповідачем - Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", як Замовником, було укладено договір про розподіл природного газу № 14/1005/13 (далі - Договір), відповідно до якого Газорозподільне підприємство зобов'язується у 2013 році надати Замовнику послуги з транспортування природного газу газорозподільними мережами до межі балансової належності об'єктів Замовника або його споживачів відповідно до актів розмежування належності газопроводів та експлуатаційної відповідальності сторін (п. 2.1 Договору).

Згідно з п. 2.2 Договору Замовник зобов'язується сплатити Газорозподільному підприємству вартість послуги з транспортування природного газу ГРМ у розмірі, строки та у порядку, передбачені умовами Договору.

У пункті 3.6 Договору сторони домовились, що обсяг протранспортованого природного газу ГРМ підтверджується підписаним сторонами актом наданих послуг з транспортування природного газу ГРМ (акт наданих послуг), що оформляється на підставі даних комерційних вузлів обліку. Газорозподільне підприємство до десятого числа, наступного за звітним, направляє Замовнику два примірники оригіналу акта наданих послуг за звітний місяць, які підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою Газорозподільного підприємства (п. 3.7 Договору).

Пунктом 3.8 Договору зазначено, що Замовник протягом двох днів з дня одержання акта наданих послуг зобов'язується повернути газорозподільному підприємству один примірник оригіналу акта, підписаний уповноважений представником та скріплений печаткою Замовника, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до законодавства.

Згідно з п. 3.9 Договору акт наданих послуг підписується на підставі реєстрів обсягів реалізації природного газу споживачам Замовника, протранспортованого газорозподільними трубопроводами Газорозподільного підприємства, в яких зазначаються виділені планові обсяги газу споживачам Замовника та фактично протранспортовані Газорозподільним підприємством обсяги газу.

Акти наданих послуг є підставою для остаточних розрахунків Замовника з Газорозподільним підприємством (п. 3.10 Договору).

Відповідно до п. 5.4 Договору загальна вартість договору складається з місячних сум вартості планових обсягів транспортування природного газу ГРМ Газорозподільним підприємством Замовнику.

Пунктом 5.5 Договору визначено, що розрахунки за надані послуги здійснюються Замовником у безготівковій формі шляхом перерахування відповідних сум на розрахунковий рахунок Газорозподільного підприємства на підставі акту надання послуг. Остаточний розрахунок за фактично надані послуги здійснюється до 20-го числа місяця, наступного за місяцем надання послуг.

У п.11.1 Договору зазначено, що договір набирає чинності з дня його підписання та скріплення підписів уповноважених представників сторін печатками, та розповсюджує свою дію на відносини, які склались з 01.01.2013 і діє в частині надання послуг до 31.12.2013, а в частині проведення розрахунків за надані послуги - до повного виконання Замовником своїх зобов'язань за цим договором.

В подальшому, Додатковою угодою від 02.12.2013 № 4 до Договору сторони змінили строк дії договору в частині надання послуг, а саме з 01.01.2013 по 31.01.2014.

На виконання умов Договору у період з січня 2013 року по січень 2014 року позивач надав відповідачу послуги з транспортуванню природного газу на суму 160 675 181,33 грн., що підтверджується підписаними сторонами актами здачі-приймання послуг за період з січня 2013 року по січень 2014 року, однак відповідач свої зобов'язання з оплати отриманих послуг за Договором виконав неналежним чином з порушенням строків оплати вартості за надані послуги.

У зв'язку із несвоєчасною оплатою відповідачем вартості наданих послуг позивачем, на підставі статті 625 ЦК України, заявлені вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 538 002,62 грн. та інфляційних втрат у розмірі 3 481 843, 05 грн. за весь період прострочення грошового зобов'язання (по кожному місяцю окремо, з врахуванням дат здійснених платежів).

Заперечуючи проти позову відповідач посилався на те, що акт №1.1 за січень 2014 (обсяг послуг 213 215,087 тис.куб.м. на суму 26148298,27 грн.) був підписаний 30.04.2014, а акт №1.2 за січень 2014 (обсяг послуг 44,384 на суму 5443,25 грн.) був підписаний 30.11.2014, тому строк оплати повинен відраховуватись від дати підписання актів, а розрахунок 3% річних і інфляційних здійснено позивачем невірно.

Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі суд першої інстанції дійшов висновку про їх обґрунтованість та доведеність.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначається Господарським кодексом України (далі - ГК України). Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Права та обов'язки сторін у даній справі виникли на підставі договору про розподіл природного газу № 14/1005/13, який за правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами

Статтями 525, 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У відповідності до ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 599 ЦК України та ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, на виконання умов договору у період з січня 2013 року по січень 2014 року (включно) позивачем надавалися, а відповідачем приймались послуги з транспортування природного газу. Загальна вартість послуг, наданих в даний період становить 160 675 181, 33 грн., про що свідчать акти наданих послуг з транспортування природного газу. Дані акти підписано представниками обох сторін та скріплено печатками суб'єктів господарювання без жодних зауважень та заперечень.

Також позивачем доведено, що оплату вказаних послуг відповідач проводив із порушенням договірного строку, що підтверджується банківськими виписками з рахунку Публічного акціонерного товариства "Харківміськгаз".

Згідно пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 25.07.2012 № 705 "Про визначення гарантованих постачальників природного газу" гарантованими постачальниками природного газу є суб'єкти господарювання, що в установленому порядку отримали ліцензію на постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом та провадять діяльність на затвердженій Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, території з постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом для споживачів України (крім промислових споживачів, річний обсяг споживання природного газу яких перевищує 3 млн. куб. метрів, та підприємств, що здійснюють виробництво теплової енергії); гарантованим постачальником природного газу для промислових споживачів, річний обсяг споживання природного газу яких перевищує 3 млн. куб. метрів, та підприємств, що здійснюють виробництво теплової енергії, є Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", що в установленому порядку отримала ліцензію на постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом.

Судом першої інстанції обґрунтовано відхилено посилання відповідача на положення Алгоритму розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання гарантованих постачальників природного газу, який було затверджено Постановою від 02.08.2012 №1000 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, оскільки п.1.2 вказаного Алгоритму визначено, що його дія не поширюється на відносини, пов'язані з остаточним розрахунком гарантованого постачальника природного газу та його структурних підрозділів із власником природного газу, газотранспортними, газорозподільними підприємствами відповідно до умов укладених договорів та погашенням заборгованості споживачів за спожитий природний газ.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання відповідачем грошових зобов'язань за Договором.

Частиною 2 ст.625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховані 3% річних у сумі 538 002,62 грн. та інфляційні втрати у сумі 3 481 843, 05 грн. за весь період прострочення грошового зобов'язання (по кожному місяцю окремо, з врахуванням дат здійснених платежів). Розрахунок перевірено колегією суддів та визнано вірним, тому місцевий господарський суд правомірно задовольнив позовні вимоги.

Щодо посилань апелянта на те, що акт №1.1 за січень 2014 (обсяг послуг 213 215,087 тис.куб.м. на суму 26148298,27 грн.) був підписаний 30.04.2014, а акт №1.2 за січень 2014 (обсяг послуг 44,384 на суму 5443,25 грн.) був підписаний 30.11.2014, тому строк оплати повинен відраховуватись від дати підписання актів, то вказані доводи відповідача не відповідають умовам укладеного сторонами Договору, оскільки пунктом 5.5 встановлено, що остаточний розрахунок за надані послуги Замовник здійснює до 20-го числа місяця, наступного за місяцем надання послуг. Отже, обов'язок проведення оплати не пов'язаний із часом підписання акту.

Крім цього, у матеріалах справи наявний опис вкладення №283199 (а.с.118), з якого вбачається, що позивач 12.02.2014 направив відповідачу акт наданих послуг за січень 2014 з обсягом 213 259,471 тис.куб.м. і вказаний обсяг збігається із сумарним обсягом за актами №1.1 та №1.2 (213215,087+44,384 = 213259,471). Зазначений акт отриманий відповідачем 13.02.2014, таким чином відповідач знав про обсяг і вартість послуг за січень 2014 та мав можливість здійснити оплату у встановлені договором строки.

Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При прийнятті оскаржуваного судового рішення місцевий господарський суд, керуючись, зокрема, приписами наведених норм, на підставі повного та всебічного дослідження фактичних обставин справи і перевірки їх наявними доказами, з урахуванням визначених позивачем меж позовних вимог, дійшов правомірного висновку щодо задоволення позовних вимог.

Таким чином, наведене вище та докази, які містяться в матеріалах справи, спростовують доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду міста Києва від 13.05.2016 у справі № 910/4757/16 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, прийнято без порушення норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 13.05.2016 у справі № 910/4757/16 - без змін.

2. Матеріали справи № 910/4757/16 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя В.О. Зеленін

Судді Л.Г. Смірнова

Є.Ю. Пономаренко