Постанова № 59201906, 05.07.2016, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.07.2016 року Справа № 912/24/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач)

суддів: Білецької Л.М., Паруснікова Ю.Б.

при секретарі судового засідання: Саланжій Т.Ю.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 представник, довіреність №19/3-02/53 від 27.04.2016 р.;

від відповідача: ОСОБА_2 представник, довіреність №29Д-10 від 01.10.15 р.;

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_3 акціонерного товариства "Креатив" на рішення господарського суду Кіровоградської області від 28.03.2016 року у справі № 912/24/16

за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", м.Київ

до відповідача ОСОБА_3 акціонерного товариства "Креатив", м.Київ

про стягнення 22 070 008,86 доларів США, 110 723 940 грн. 74 коп., -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 28.03.2016 року у справі № 912/24/16 (у складі колегії суддів: головуючого судді: Н.В. Болгар, суддів: В.М. Балика, О.Б. Шевчук) позов задоволено повністю.

Стягнуто з ОСОБА_3 акціонерного товариства "Креатив" на користь Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" 20 000 000 доларів США простроченої заборгованості за кредитом, 2 070 008,86 доларів США простроченої заборгованості за процентами, 96 083 922, 80 грн. пені за несвоєчасну сплату кредиту, 7 759 659, 27 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів, 6 363 416, 24 грн. річних за несвоєчасну сплату кредиту, 516 927, 43 грн. за несвоєчасну сплату процентів, всього - 22 070 008,86 доларів США і 110 723 940,74 грн. та 182 700,00 грн. судового збору.

Рішення суду мотивоване неналежним виконанням відповідачем умов договору кредитної лінії № 1 від 14.01.2014 року зі змінами та доповненнями, правом позивача відповідно до договору стягнути крім основної заборгованості, заборгованість за процентами, пеню, 3% річних.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Посилається на порушення судом норм процесуального права, неналежну оцінку доводів відповідача щодо невідповідності проведеного Банком розрахунку умовам кредитного договору, а отже, недоведеність позову.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач спростовує її доводи. Просить залишити оскаржуване судове рішення без змін як законне та обґрунтоване, апеляційну скаргу залишити без задоволення.

31.05.2016 року позивач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з заявою про вжиття заходів до забезпечення позову, у відповідності до якого в порядку ст. ст. 66, 67 ГПК України просив суд накласти арешт на кошти ПрАТ "Креатив", які обліковуються на рахунках в усіх банківських або інших кредитно фінансових установах України, у межах розміру суми позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, оскаржуване судове рішення слід залишити без змін виходячи з наступного:

Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 14.01.2014 року між позивачем - Публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" (банком) та позичальником ОСОБА_3 акціонерним товариством "Креатив" (позичальником) укладено договір кредитної лінії № 1 (зі змінами та доповненнями, внесеними згідно додаткових договорів № №1, 2, 3, 4, 5, 6) (а.с.11-39 том 1).

Відповідно до п. 2.1 кредитного договору банк зобовязався надати на умовах цього договору, а позичальник зобовязався отримати та належним чином використовувати та повернути в передбачені цим договором строки кредит та сплатити проценти та інші платежі за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором.

Згідно з п. 2.2 кредитного договору кредит надається у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з остаточним терміном повернення не пізніше 15 січня 2017 року.

Підпунктом 2.3.1 кредитного договору визначено, що кредит позичальнику може надаватися в доларах США, погашення кредиту (його частини) здійснюється у валюті надання кредиту (його частини).

У відповідності до п. 2.4 кредитного договору кредит надається траншами з позичкового рахунку в безготівковому порядку на поповнення обігових коштів.

Вказаний договір підписаний представниками сторін та скріплений печатками.

Матеріали справи свідчать, що позивачем виконано зобовязання за договором по наданню позичальнику кредиту. На підставі заявок позичальника останньому надано транші у загальному розмірі 20 000 000,00 доларів США, що підтверджується виписками з рахунків обліку заборгованості позичальника.

Відповідно до укладених сторонами додаткових договорів до кредитного договору №№1-6 остаточний термін повернення кредитних коштів не пізніше 15.01.2017 року.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст.ст. 526, 629 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір кредитної лінії № 1 від 14.01.2014 року є кредитним договором, а правовідносини сторін врегульовано нормами глави 71 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з п. 2.7 кредитного договору за користування кредитом позичальник зобовязаний сплачувати банку відповідну плату (проценти) в порядку і розмірах, визначених цим договором. Проценти нараховуються банком за фіксованою процентною ставкою. Сторони узгодили, що при нарахуванні та сплаті процентів за користування кредитом сторони керуються наступним:

У відповідності до п. 2.7.1 кредитного договору проценти за користування кредитом розраховуються банком на основі наступних процентних ставок:

- в період до 30 листопада 2014 року у розмірі 11 процентів річних:

- починаючи з 01.12.2014 року в розмірі 11,5 процентів річних

Підпунктом 2.7.3. кредитного договору передбачено, що нараховані за період з першого дня видачі кредиту або з першого числа звітного місяця по останнє число звітного місяця або по день повернення позичальником кредиту (або його частини) проценти сплачуються позичальником не пізніше 25 числа місяця, наступного за звітнім, а в разі дострокового повернення кредиту - одночасно з погашенням кредиту.

Умовами додаткового договору №5 від 30.06.2015 року до кредитного договору сторони погодили наступне:

- п.п. 2.7.8 кредитного договору: проценти за користування кредитом, нараховані за період з 01.01.2015 року по 31.03.2015 року, сума яких станом на 30.06.2015 року становила 460 453,79 долари США, сплачуються в доларах США в термін до 01.09.2015 року (включно);

- п.п. 2.7.9 кредитного договору: проценти за користування кредитом, нараховані за період з 01.04.2015 року по 31.05.2015 року (включно), сплачуються позичальником в наступному порядку: - не пізніше 30.06.2015 року (включно) - у національній валюті України, з метою погашення заборгованості в розмірі 72 000,00 доларів США, що в перерахунку гривні до долару США за курсом 21,3 грн/долар США складає 1 533 600,00 гривень (п.п.2.7.9.1 кредитного договору) - сплата залишку процентів, нарахованих за період з 01.04.2015 року по 31.05.2015 року (включно), та несплачених позичальником відповідно до п.п. 2.7.9.1 кредитного договору, здійснюється у валюті видачі коштів (в доларах США) в термін до 01.09.2015 року (включно) (п.п. 2.7.9.2 кредитного договору);

- п.п. 2.7.10 кредитного договору: проценти, що нараховані/будуть нараховані банком відповідно до умов цього договору за користування кредитом за період з 01.06.2015 року по 31.08.2015 року (включно), сплачуються позичальником в наступному порядку:

- рівними частинами, щомісяця в розмірі 36 000,00 (тридцять шість тисяч) доларів США, в строки, передбачені п.п 2.7.3 цього договору (п.п. 2.7.10.1 кредитного договору);

- сплата залишку процентів, що нараховані/будуть нараховані за період з 01.06.2015 року по 31.08.2015 року (включно), та будуть несплачені позичальником з урахуванням п.п. 2.7.10.1 кредитного договору, здійснюється в термін до 01.09.2015 року (п.п. 2.7.10.2 кредитного договору).

Умовами п.п. 1.1.1 додаткового договору № 6 від 31.08.2015 року до кредитного договору сторони погодили, що у відхилення від узгоджених в п.п. 2.7.10 кредитного договору умов сплати процентів, нарахованих банком відповідно до умов кредитного договору за користування кредитом в червні 2015 року, погашення частини таких процентів в розмірі, визначеному п.п. 2.7.10.1 кредитного договору, а саме - 36 000 дол. США здійснюється у строк до 01.10.2015 року.

У відповідності до п.5.3.1 кредитного договору позичальник зобов'язаний належним чином виконувати всі умови кредитного договору та взяті на себе цим договором зобов'язання.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 5.3.2 кредитного договору позичальник зобов'язаний точно в строки, обумовлені кредитним договором, погашати кредит та своєчасно у визначені кредитним договором строки сплачувати плату (проценти) за користування кредитом, а у випадку неналежного виконання взятих на себе зобов'язань за кредитним договором на першу вимогу банку сплатити штрафні санкції, як це передбачено умовами кредитного договору, а також у повному обсязі всі інші платежі та відшкодувати завдані збитки.

Відповідно до п.7.2.1 кредитного договору за невиконання або неналежне виконання взятих на себе зобовязань за кредитним договором, банк має право застосувати до позичальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від суми платежу з повернення суми кредиту та/або від суми несвоєчасно сплачених комісійних винагород та/або процентів за користування кредитом за кожен день прострочення.

За ч. 1 ст. 628, ст. 629 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до п. 5.2.1 кредитного договору банк має право вимагати від позичальника належного виконання останнім взятих на себе зобов'язань за кредитним договором.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Докази належного виконання відповідачем умов договору в матеріалах справи відсутні.

Отже, висновок оскаржуваного рішення про задоволення позову є правомірним та обґрунтованим.

Щодо доводів апелянта про невідповідність наданого позивачем та прийнятого судом першої інстанції розрахунку заборгованості колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне:

Як вбачається з тексту позовної заяви спір, на підставі якого порушено провадження у справі № 912/24/16, стосується стягнення з позичальника простроченої заборгованості за кредитним договором, яка виникла за період з 26.08.2015 року по 16.02.2016 року.

Відповідність проведеного банком розрахунку заборгованості ПрАТ "Креатив" умовам кредитного договору підтверджено висновком експертного економічного дослідження (№ 2-23/02 від 23.02.2016 року) судового експерта ОСОБА_4 (свідоцтво № 1199 від 25.01.2008 року, видане на підставі рішення Центральної експертно-кваліфікаційної комісії про Міністерстві юстиції України), який долучено до матеріалів справи № № 912/24/16 (том 2 а.с.163-177).

Вказані обставини також спростовують висновки та твердження відповідача про неналежне ведення позивачем обліку заборгованості та невідповідність виписок по рахункам обліку заборгованості відповідача умовам кредитного договору.

Пункт 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачає, що згідно з частиною другою статті 4-3 ГПК України та статтею 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали (пункти З, 4, 6, 8 і 11 статті 65 ГПК України), притому не лише від учасників судового процесу, а й від інших підприємств, установ, організацій, державних органів.

В той же час, п. 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" передбачає, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і ГПК України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок грунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

Так, ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 06.01.2016 року у справі № 912/24/16 зобовязано відповідача надати суду обгрунтований контррозрахунок ціни позову при непогоджені із розрахунком позивача.

Проте, станом на дату винесення оскаржуваного рішення (28.03.2016 року) вказаний контррозрахунок, як і будь - які інші докази невідповідності розрахунку заборгованості, відповідачем не надано.

Щодо заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне:

В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач посилається на існування реальної загрози утруднення чи унеможливлення виконання рішення, оскільки позовні вимоги АТ "ОщадБанк" до відповідача складають 22 070 008,86 доларів США та 110 803 324,98 грн., при цьому, ще до винесення рішення по справі відповідач почав вчиняти правочини, спрямовані на відчуження (розтрату) свого майна, яке належало йому на момент подання банком позову про стягнення заборгованості за кредитним договором. В підтвердження своїх доводів банк надав до суду копію договору купівлі-продажу № 3811 від 01.04.2016 року, укладеного між ПрАТ "Креатив" та ТОВ "Дніпровське регіональне підприємство "Спецсервіс".

Крім того, позивач переконаний, що за час розгляду даної справи судами апеляційної та касаційної інстанції відповідач може сховати інше своє майно, розтратити його, продати, знецінити або вчинити інші дії, що можуть призвести в майбутньому до певних складнощів при виконанні рішення.

Між тим колегія суддів вважає доводи банку безпідставними, оскільки позивач до матеріалів справи надав докази про забезпечення кредитного зобовязання іпотечним договором №2 від 15.01.2014 року, укладеним мід банком та ТОВ "Креатив Постач", договором застави обладнання №1 від 14.01.2014 року, укладеним між цими ж юридичними особами, договором застави майнових прав №3 від 15.01.2014 року, укладеним між банком та відповідачем, договором поруки №1 від 15.01.2014 року, укладеним між банком та гр.ОСОБА_5 (том 2 а.с. 32- 104).

Таким чином заява позивача щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту на рахунки відповідача не підлягає задоволенню.

Судова колегія вважає, що при прийнятті рішення місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та обєктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним в матеріалах справи доказам.

Під час розгляду апеляційної скарги апелянт не спростував висновки оскаржуваного ним судового рішення, апеляційна скарга є не доведеною і задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст.99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 28.03.2016 року у справі № 912/24/16 залишити без змін.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Т.А. Верхогляд

Суддя Л.М. Білецька

Суддя Ю.Б. Парусніков

Повний текст постанови складено 25.07.2016 року