Рішення № 59201870, 26.07.2016, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" липня 2016 р.Справа № 925/728/16

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Васяновича А.В.,

секретар судового засідання Гень С.Г.,

за участі представників сторін:

від позивача представник не зявився

від відповідача ОСОБА_1 - представник за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом дочірньої компанії Газ України Національної акціонерної

компанії Нафтогаз України, м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю Сміла Енергоінвест,

м. Сміла, Черкаської області

про стягнення 4 603 127 грн. 10 коп.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Черкаської області з позовом звернулася дочірня компанія Газ України Національної акціонерної компанії Нафтогаз України до товариства з обмеженою відповідальністю Сміла Енергоінвест про стягнення з відповідача 4 603 127 грн. 10 коп., а саме: 4 231 673 грн. 68 коп. інфляційних втрат та 371 453 грн. 42 коп. 3% річних, у звязку з несвоєчасною сплатою останнім боргу стягнутого рішенням господарського суду Черкаської області від 16 грудня 2013 року зі справи №925/1713/13.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 01 липня 2016 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 14 липня 2016 року.

Розгляд справи здійснюється після відкладення.

Викликаний в судове засідання представник позивача не зявився, про причини неявки суд не повідомив.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував з підстав викладених у відзиві на позовну заяву від 25 липня 2016 року та зазначав, що оскільки підприємству з 2010 року тарифи на теплову енергію для потреб бюджетних організацій, що були встановлені уповноваженими державними органами, були нижчі за рівень економічно обґрунтованих, станом на 01 липня 2016 року перед відповідачем виникла заборгованість держави з невідшкодованої різниці в тарифах на загальну суму 10 435,74 тис. грн. Водночас з 2010 року жодного разу не проводились відшкодування різниці в тарифах на теплову енергію для бюджетних установ, що і призвело до неможливості виконання зобовязань по сплаті за спожитий природний газ. В звязку з чим відповідач вважає, що невиконання взятих на себе зобовязань сталося не з вини останнього.

В судовому засіданні, яке відбулося 26 липня 2016 року згідно ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №925/728/16.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача та дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити повністю виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи, та було встановлено господарським судом під час її розгляду, рішенням господарського суду Черкаської області від 16 грудня 2013 року зі справи №925/1713/13 позов задоволено повністю, стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю Сміла Енергоінвест на користь дочірньої компанії Газ України Національної акціонерної компанії Нафтогаз України 4 688 122,35 грн. залишку основного боргу за поставлений природний газ, 399 085,33 грн. пені, 40 363,08 грн. інфляційних, 356 932,37 грн. як 3% річних на підставі договору № 06/10-2770 БО-36 поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевого бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання від 20 грудня 2010 року та 68 820,00 грн. на відшкодування судового збору.

Слід зазначити, що вищевказаним рішенням суду було стягнуто 3% річних нарахованих за період з 21 лютого 2011 року по 10 жовтня 2013 року, інфляційні за період з березня 2011 року по травень 2013 року.

Вищевказане рішення суду набрало законної сили у відповідності до вимог ГПК України.

Оскільки кошти стягнуті рішенням суду від 16 грудня 2013 року зі справи №925/1713/13 вчасно не були сплачені відповідачем-боржником, дочірня компанія Газ України Національної акціонерної компанії Нафтогаз України звернулась до господарського суду Черкаської області з позовом про стягнення з відповідача 371 453 грн. 42 коп. 3% річних нарахованих за період з 11 жовтня 2013 року по 31 травня 2016 року та 4 231 673 грн. 68 коп. інфляційних втрат - за період з 16 вересня 2013 року по 31 травня 2016 року на суму боргу 4 688 122 грн. 35 коп.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтями 598 - 609 ЦК України рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобовязання.

Водночас, приписи статті 625 ЦК України не забороняють звернення кредитора з вимогою про стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобовязання, суми, на яку заборгованість за грошовим зобовязанням підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за невиконання грошового зобовязання.

При цьому судом першої інстанції враховано висновки викладені в постанові Верховного Суду України зі справи №1/384-07 від 30 вересня 2008 року.

Крім того в пункті 7.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань зазначено, що за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем всупереч ст. ст. 33, 34 ГПК України не було доведено факту своєчасного погашення заборгованості стягнутої рішенням суду від 16 грудня 2013 року зі справи №925/1713/13.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Оскільки рішення господарського суду Черкаської області від 16 грудня 2013 року зі справи №925/1713/13 на день предявлення даного позову було не виконано, то суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3 % річних є правомірними.

Розрахунок 3% річних та інфляційних втрат здійснений позивачем вірно, а тому позов підлягає задоволенню.

При цьому судом також враховано, що за приписом частини п'ятої статті 11 ЦК України грошове зобов'язання може виникати з рішення суду. Відтак якщо певне зобов'язання згідно з рішенням господарського суду є грошовим, відповідальність за невиконання такого зобов'язання, яке виникло з рішення суду, настає на загальних підставах згідно з частиною другою статті 625 названого Кодексу.

Доводи відповідача наведені у відзиві на позовну заяву судом до уваги не приймаються.

Так, згідно з частиною першої статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання, як це, зокрема, зазначено в постанові Вищого господарського суду України від 23 серпня 2012 року зі справи N 15/5027/715/2011.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15 травня 2012 року справа N 11/446 та в рішенні Європейського суду з прав людини у справі Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України від 18 жовтня 2005 року.

За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України) (п. 1.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань).

Посилання відповідача у відзиві на позовну заяву на приписи ст. 83 ГПК України є безпідставними, оскільки зазначеною нормою визначено право суду зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), однак інфляційні втрати та 3% річних не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові, а відсутність у боржника необхідних коштів не вважається випадком коли особа, що порушила зобовязання звільняється від відповідальності.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Сміла Енергоінвест, вул. Свердлова, 94, м. Сміла, Черкаської області, ідентифікаційний код 36779078 на користь дочірньої компанії Газ України Національної акціонерної компанії Нафтогаз України, вул. Шолуденка,1, м. Київ, ідентифікаційний код 31301827 371 453 грн. 42 коп. 3% річних, 4 231 673 грн. 68 коп. інфляційних втрат та 69 046 грн. 91 коп. витрат на сплату судового збору.

Видати відповідний наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ХІІ ГПК України.

Повне рішення складено 26 липня 2016 року.

Суддя А.В.Васянович