Рішення № 59201817, 20.07.2016, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" липня 2016 р.Справа № 924/522/16

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Мухи М.Є., розглянувши матеріали справи

за позовом Приватного підприємця ОСОБА_1 Дурсуна Соломоновича смт. Нова Ушиця, Хмельницької області

до Новоушицької селищної ради смт. Нова Ушиця, Хмельницької області

про скасування рішення позачергової сесії від 25.02.16р.

Представники сторін:

від позивача ОСОБА_1 - приватний підприємець

ОСОБА_2 - за договором №30 від 01.06.16р.

ОСОБА_3 - за довіреністю від 04.07.16р.

від відповідача не зявився

В судовому засіданні відповідно до ч.2 ст.85 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: позивач звернувся із позовом до суду про скасування рішення позачергової сесії Новоушицької селищної Ради від 25.02.16р. про відмову у продовженні договору оренди земельної ділянки, що розташована на Ринковій площі смт. Нова Ушиця, обґрунтовуючи позовні вимоги наявними в матеріалах справи доказами.

Позивач та його представники в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та наполягали на їх задоволенні.

Відповідач в судове засідання явку повноважного представника не забезпечив. У відзиві на позов та у додатковому письмовому відзиві просить відмовити в задоволенні позовних вимог та розглядати справу без участі представника Новоушицької селищної ради. В обґрунтування заперечень відповідач зазначає, що строк дії договору оренди землі який було укладено між сторонами закінчився 01.03.16р. Дозволу на продовження дії договору селищною радою надано не було. Натомість позивачу було запропоновано іншу земельну ділянку для встановлення тимчасової споруди. Поряд із цим відповідач вказує на те, що тимчасова споруда ФОП ОСОБА_1 розміщена на відстані менше ніж 10м від іншої будівлі (капітальної споруди) по вул. Ринковій в смт. Нова Ушиця, що є порушенням Правил пожежної безпеки в Україні та ДБН - 360-92.

Поряд із цим судом береться до уваги, що відповідачем не надано витребувані ухвалою суду від 04.07.16р. докази факту порушення протипожежних норм внаслідок розміщення споруди позивача, з врахуванням Акту вибору земельної ділянки під будівництво металевого кіоску від 26.05.2003р. підписаний комісією згідно якої вибрана земельна ділянка відповідає протипожежним, санітарним і архітектурно - планувальним нормам будівництва.

Розглядом матеріалів справи встановлено.

28.07.2003р. між Новоушицькою селищною радою (орендодавець) та ФОП ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки відповідно до п.1 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове, платне володіння і користування земельну ділянку, яка знаходиться в межах смт. Нова Ушиця на Ринковій площі Хмельницької області. Земельна ділянка виділена в натурі (на місцевості) у встановленому законом порядку. В оренду передається земельна ділянка площею 24кв.м.

Земельна ділянка передається в оренду для комерційного використання. Договір укладається на термін 3 роки, починаючи з дати його реєстрації. (п.п.2.1, 2.2 договору).

Договір зареєстровано у Новоушицькому районному відділі земельних ресурсів, про що зроблено запис 04.08.2003р. №4.

21.09.2012р. між Новоушицькою селищною радою (орендодавець) та ФОП ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки відповідно до п.1 якого в оренду було передано земельну ділянку площею 0,0024га для роздрібної торгівлі та комерційних послуг, що знаходиться по вул. Ринковій, смт. Нова Ушиця Хмельницької області. На земельній ділянці знаходиться об'єкт нерухомого майна (металевий кіоск) який перебуває у власності орендаря.

Відповідно до п.7, договір укладено на три роки. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Додатковою угодою №1 від 21.09.15р. до Договору оренди землі від 21.09.12р. строк дії договору було продовжено терміном до 01.03.2016р.

Рішенням позачергової сесії селищної ради 7-го скликання від 25.02.2016р. №18 відхилено звернення ФОП ОСОБА_1 про продовження терміну дії договору оренди землі площею 0,0024 для роздрібної торгівлі та комерційних послуг в смт. Нова Ушиця, вул. Ринкова, у зв'язку з тим, що дозвіл на встановлення малої архітектурної форми (кіоск) виданий із порушенням ДБН-360-92 (недотримання допустимих пожежних розривів).

В матеріалах справи наявний акт вибору земельної ділянки під будівництво (розміщення) об'єкту - металевого кіоску по торгівлі харчовими виробами від 26.05.2003р. (місцезнаходження смт. Нова Ушиця, площа Ринкова) яким встановлено, що вибрана земельна ділянка відповідає протипожежним, санітарним і архітектурно - планувальним нормам будівництвом (розміщення) металевого кіоску по торгівля харчовими виробами.

Позивач вважаючи, що рішення позачергової сесії Новоушицької селищної Ради від 25.02.16р. прийняте із порушенням норм чинного законодавства та порушує його права як орендаря земельної ділянки звернувся із позовом до суду про скасування зазначеного рішення.

Досліджуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд до уваги бере таке :

Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.3 ст.140, ч.1 ст.144 Конституції України місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи. Органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Частиною 1 ст.21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства та порушує цивільні права або інтереси.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (ч.10 ст.59 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні).

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Із матеріалів справи слідує, що позивач звернувся із позовними вимогами до відповідача про скасування рішення позачергової сесії Новоушицької селищної Ради від 25.02.16р. про відмову у продовженні договору оренди земельної ділянки, що розташована на Ринковій площі смт. Нова Ушиця.

Як встановлено матеріалами справи спірним рішенням відхилено звернення ФОП ОСОБА_1 про продовження терміну дії договору оренди землі площею 0,0024 для роздрібної торгівлі та комерційних послуг в смт. Нова Ушиця, вул. Ринкова, у зв'язку з тим, що дозвіл на встановлення малої архітектурної форми (кіоск) виданий із порушенням ДБН-360-92 (недотримання допустимих пожежних розривів).

Судом зважається на те, що ст.26 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні" (в редакції 01.01.16р.) передбачено компетенцію сільських, селищних рад, однак із аналізу зазначеної статті не вбачається, що до питань, які вирішуються на пленарних засіданнях відноситься питання визначення відповідності виданих дозволів на встановлення малих архітектурних форм Державним будівельним нормам.

При цьому судом береться до уваги, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції (ч.3 ст.24 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні).

Як вбачається із наявного в матеріалах справи акту вибору земельної ділянки під будівництво (розміщення) об'єкту - металевого кіоску по торгівлі харчовими виробами від 26.05.2003р., що була предметом договорів оренди земельної ділянки від 28.07.2003р. та від 21.09.2012р. (місцезнаходження смт. Нова Ушиця, площа Ринкова) комісією встановлено, що вибрана земельна ділянка відповідає протипожежним, санітарним і архітектурно - планувальним нормам будівництвом (розміщення) металевого кіоску по торгівля харчовими виробами. Зазначений акт підписано всіма членами комісії в т.ч. начальником професійної пожежної частини.

Натомість відповідачем не надано належних та допустимих доказів отримання позивачем дозволу на встановлення малої архітектурної форми (кіоску) із порушенням ДБН-360-92, або інших пожежних норм на момент винесення оскаржуваного рішення.

Також судом зважається на те, що ухвалами від 04.07.16р. та від 12.07.16р. позивача було зобов'язано надати належні та допустимі докази факту порушення протипожежних норм внаслідок розміщення споруди позивача, з врахуванням Акту вибору земельної ділянки під будівництво металевого кіоску від 26.05.2003р. підписаний комісією згідно якої вибрана земельна ділянка відповідає протипожежним, санітарним і архітектурно - планувальним нормам будівництва. Однак зазначених доказів надано не було.

Як визначає ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно ст. ст. 34, 43 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим.

За змістом статті 33 ГПК України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

За таких обставин та беручи до уваги наведені вище положення законодавства, суд приходить до висновку, що позов є обґрунтованим, підтвердженим матеріалами справи та таким, що підлягає задоволенню.

Доводи відповідача судом до уваги не приймаються, оскільки не підтверджені належними та допустимими доказами.

Щодо вимоги позивача про відшкодування витрат на юридичну допомогу, судом до уваги приймається наступне.

01.06.16р. між адвокатом ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 укладено договір №30 про надання правової допомоги.

До матеріалів справи позивачем також долучено копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №829 від 11.09.12р., розрахунок вартості наданих послуг в розмірі 3480 грн. та копію витягу із книги обліку доходів про отримання коштів в розмірі 3480грн.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Пунктом 6.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

В розумінні статей 48 та 49 ГПК України судовими витратами є лише оплата тих послуг, які надаються адвокатами, що відповідають вимогам статті 6 Закону та здійснюють свою діяльність у організаційних формах, зазначених у статтях 13, 14, 15 Закону.

Відповідно до ст. 1 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Згідно статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Водночас, пунктом 14.1.226 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що незалежною професійною діяльністю є участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, адвокатів, аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

За змістом наведених норм, адвокати не можуть займатись підприємницькою діяльністю. Їх діяльність віднесена відповідно до незалежної діяльності.

Згідно листа Національного банку України від 25.07.2006 р. № 11-111/2790-7749, Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах (п. 4.5), яка затверджена постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 № 492 (зі змінами), встановлено окремий порядок відкриття поточних рахунків адвокатам для здійснення їх професійної діяльності, а також передбачено, що кошти за цими рахунками використовуються згідно з порядком, установленим для використання коштів за поточними рахунками суб'єктів господарювання. Відповідно до п. 11 Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 17.06.2004 № 280, кошти адвокатів відображаються у класі 2 Плану рахунків і обліковуються за балансовим рахунком 2620 "Кошти на вимогу фізичних осіб" (роз'яснення надано листом Національного банку України від 29.04.2005 № 25-111/668-4449).

З вищезазначених норм вбачається, що у адвоката має бути відкритий балансовий рахунок 2620, на який і має перераховуватись його гонорар.

В підтвердження сплати адвокатських витрат позивачем до матеріалів справи надано копію витягу із книги обліку доходів (для платників єдиного податку першої і другої груп та платників єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість) про отримання коштів у розмірі 3480грн. як суб'єктом підприємницької діяльності.

Отже, ОСОБА_2 виступає у відносинах із позивачем у двох різних статусах, як адвокат, що надає правові послуги, та як суб'єкт господарювання, що отримує від довірителя кошти.

На підставі наведеного суд приходить до висновку, що кошти за надану правову допомогу сплачені ОСОБА_2 не як адвокату, а як приватному підприємцю. При цьому для того, щоб гонорар адвоката був віднесений до складу судових витрат такий гонорар має бути сплачено саме адвокату, а не підприємцю. Оскільки позивачем не надано доказів сплати коштів за надану правову допомогу саме адвокату, то останні не можуть бути віднесені до судових витрат та не підлягають поділу між сторонами спору за правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 45, 12, 15, 33, 43, 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Приватного підприємця ОСОБА_1 Дурсуна Соломоновича смт. Нова Ушиця, Хмельницької області до Новоушицької селищної ради смт. Нова Ушиця, Хмельницької області про скасування рішення позачергової сесії від 25.02.16р. задовольнити.

Скасувати рішення позачергової сесії селищної Ради 7 скликання від 25.02.16р. №18 "Про вирішення заяв".

Стягнути із Новоушицької селищної ради Хмельницька область, смт. Нова Ушиця, вул. Подільська, 12 (код.04407388) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 Дурсуна АДРЕСА_1 (ідентиф.номер НОМЕР_1) 1378грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень) судового збору.

Видати наказ.

Повний текст рішення складено 25.07.16р.

СуддяМ.Є. Муха

Віддрук. 4 прим. : 1 - до справи, 2,3 - позивачу (32600, Хмельницька область, смт. Нова Ушиця, вул. Подільська, 51/18; 32600, Хмельницька область, смт. Нова Ушиця, вул. Гагаріна, 56/8), 4 - відповідачу (32600, Хмельницька область, смт. Нова Ушиця, вул. Подільська, 12).