Рішення № 59201160, 12.07.2016, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.07.2016р. Справа№ 914/1513/16

Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашко М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області, м.Львів

до відповідача ОСОБА_1 підприємства Норд, м.Самбір Львівської області

про розірвання договору купівлі-продажу та зобовязання повернути обєкт приватизації у державну власність за актом приймання-передачі.

За участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_2 представник (довіренісь№18-11-02199 від 12.04.2016р.)

від відповідача не зявився.

Права та обовязки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України розяснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Позов заявлено Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області до відповідача ОСОБА_1 підприємства Норд про розірвання договору купівлі-продажу та зобовязання повернути обєкт приватизації у державну. Зокрема позивач у позовній заяві просить:

- розірвати договір купівлі-продажу №03/15 окремого індивідуально визначеного майна «будівлі прохідної, літ.«З», загальною площею 62,5 кв.м. за адресою: Львівська область, м.Самбір, вул.Промислова, 56», укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області та ОСОБА_1 підприємством «Норд»;

- зобовязати Приватне підприємство «Норд» повернути обєкт приватизації у державну власність за актом приймання-передачі.

Ухвалою суду від 06.06.2016р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 21.06.2016р. Ухвалою суду від 21.06.2016р. розгляд справи відкладено на 12.07.2016р.

В судове засідання 12.07.2016р. зявився представник позивача, подав клопотання (вх.№29474/16 від 12.07.2016р.) про долучення до матеріалів справи копії платіжного доручення №305 від 24.06.2016р., як доказ сплати судового збору. Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задоволити з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Ухвалу суду про порушення провадження у справі відповідач отримав за адресою, що вказана позивачем у позовній заяві та зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а саме: 81400, Львівська область, м.Самбір, вул.Промислова, 56 (код ЄДРПОУ 32216701).

Станом на 12.07.2016р. від відповідача відзив, заяви, клопотання, в тому числі про відкладення розгляду справи не надходили.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст.75 ГПК України при відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд,-

встановив:

12.06.2015р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області (надалі продавець) та ОСОБА_1 підприємством Норд (надалі покупець) укладено договір №03/15 окремого індивідуально визначеного майна будівлі прохідної, літ.«З», загальною площею 62,5 кв.м. за адресою: Львівська область, м.Самбір, вул.Промислова, 56, при викупі, відповідно до умов якого продавець зобовязується передати у власність покупцю окреме індивідуально визначене майно будівлі прохідної, літ.«З», загальною площею 62,5 кв.м. за адресою: Львівська область, м.Самбір, вул.Промислова, 56, а покупець зобовязується прийняти зазначений обєкт приватизації, сплатити ціну його продажу і виконати визначені в договорі умови.

Пунктом 1.2. договору передбачено, що ціна продажу обєкта приватизації встановлена на підставі висновку про вартість майна затвердженого наказом РВ ФДМУ по Львівській області від 31.01.2015р. №00126, без урахування ПДВ становить 18 158,00 грн. Сума ПДВ становить 3 631,60 грн.

Відповідно до п.1.3. договору вказаний в цьому договорі обєкт приватизації з урахуванням ПДВ продається за 21 789,60 грн., в тому числі ПДВ становить 3 631,60 грн.

Згідно із п.2.1. договору покупець зобовязаний внести 21 789,60 грн. у повному обсязі за придбаний обєкт приватизації протягом 30 (тридцяти) календарних з моменту нотаріального посвідчення договору.

Пунктом 3.2. договору передбачено, що передача обєкта приватизації продавцем і прийняття обєкта приватизації покупцем засвідчується актом передачі, який підписується сторонами та скріплюється їх печатками.

Відповідно до п.4.2. договору сторона, яка порушила взяті відповідно до договору зобовязання, повинна усунути порушення.

У пункті 5.1. договору зазначено, що покупець зобовязаний у встановлений договором строк сплатити ціну обєкта приватизації.

Згідно із п.7.1. договору у разі несплати коштів згідно з договором протягом 30 днів з дня нотаріального посвідчення договору покупець сплачує на користь продавця неустойку в розмірі 20% (двадцяти відсотків) ціни продажу обєкта приватизації. У разі несплати коштів згідно з договором разом з неустойкою протягом наступних 30 (тридцяти) днів договір підлягає розірванню.

Вищезазначений договір був нотаріально посвідчений 12.06.2015р., про що зазначає позивач у позовній заяві. Однак, як стверджує РВ ФДМУ по Львівській області, відповідач в порушення умов п.2.1. договору протягом 30 календарних днів з моменту нотаріального посвідчення договору не здійснив оплату в розмірі 21 789,60 грн.

Як зазначає позивач, відповідно до платіжного доручення № 96 від 10.08.2015р., покупцем (відповідачем) сплачено 21789,60 грн. за приватизований обєкт, а також платіжним доручення № 107 від 27.08.2015р. покупцем (відповідачем) сплачено неустойку у сумі 4357,92 грн. Завірені копії долучені до матеріалів справи.

За твердженням позивача, наведене вище свідчить про невиконання ПП «Норд» п.7.1. договору та наявність підстав для розірвання договору.

Таким чином РВ ФДМУ по Львівській області звернулось до господарського суду Львівської області із позовною заявою та просить:

- розірвати договір купівлі-продажу №03/15 окремого індивідуально визначеного майна «будівлі прохідної, літ.«З», загальною площею 62,5 кв.м. за адресою: Львівська область, м.Самбір, вул.Промислова, 56», укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області та ОСОБА_1 підприємством «Норд»;

- зобовязати Приватне підприємство «Норд» повернути обєкт приватизації у державну власність за актом приймання-передачі.

Відповідач проти позову не заперечив, відзив на позов не подав.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши представника позивача, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобовязання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.06.2015р. між сторонами укладено договір №03/15 окремого індивідуально визначеного майна будівлі прохідної, літ.«З», загальною площею 62,5 кв.м. за адресою: Львівська область, м.Самбір, вул.Промислова, 56, при викупі, відповідно до умов якого позивач зобовязується передати у власність відповідачу окреме індивідуально визначене майно будівлі прохідної, літ.«З», загальною площею 62,5 кв.м. за адресою: Львівська область, м.Самбір, вул.Промислова, 56, а відповідач зобовязується прийняти зазначений обєкт приватизації, сплатити ціну його продажу і виконати визначені в договорі умови.

Згідно із п.2.1. договору покупець зобовязаний внести 21 789,60 грн. у повному обсязі за придбаний обєкт приватизації протягом 30 (тридцяти) календарних з моменту нотаріального посвідчення договору.

Вищезазначеним договором передбачено обовязок відповідача внести плату за обєкт приватизації протягом 30-ти календарних днів з моменту його нотаріального посвідчення. Оскільки договір був нотаріально посвідчений 12.06.2015р., то, відповідно відповідач взяв на себе зобовязання внести плату до 12.07.2015р. включно.

Згідно із п.7.1. договору у разі несплати коштів згідно з договором протягом 30 днів з дня нотаріального посвідчення договору покупець сплачує на користь продавця неустойку в розмірі 20% (двадцяти відсотків) ціни продажу обєкта приватизації. У разі несплати коштів згідно з договором разом з неустойкою протягом наступних 30 (тридцяти) днів договір підлягає розірванню.

Отже, у випадку, якщо у вказаний строк відповідачем не внесено плату за обєкт приватизації, то у позивача, починаючи з наступного дня виникає право вимагати від відповідача сплати штрафу в розмірі 20% від ціни продажу (4 357,92 грн.).

В тому випадку, якщо відповідач протягом наступних 30-ти днів, тобто до 11.08.2015р. включно, не сплатить вартість обєкту приватизації разом із сумою нарахованої неустойки, то відповідно до п.7.1 договору, вказаний договір підлягає розірванню.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем було внесено плату за обєкт приватизації в розмірі 21 789,60 грн. 10.08.2015р., про що і не заперечує позивач у позовній заяві.

Крім того, як вбачається із матеріалів справи та не заперечується позивачем, нарахована неустойка в розмірі 4 357,92 грн. була сплачена відповідачем 27.08.2015р.

Суд звертає увагу позивача, що відповідно до пункту 7.1. договору, цей договір підлягає розірванню лише у випадку не внесення оплати за обєкт приватизації разом із неустойкою протягом наступних тридцяти днів, які відраховуються починаючи з наступного дня по закінченню 30 днів з дня нотаріального посвідчення договору. Однак, як вбачається із матеріалів справи, відповідачем здійснено оплату за обєкт приватизації до закінчення наступних 30 днів, які відраховуються починаючи з наступного дня по закінченню 30 днів з дня нотаріального посвідчення договору, і відповідачем була сплачена також неустойка.

Відповідно до ч.1 ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною другою ст.651 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, суд дійшов висновку про те, що в даному випадку відповідачем хоч і було порушено умови договору щодо строків здійснення оплати за обєкт приватизації, однак вказані порушення не є істотними в розумінні ст.651 ЦК України, і позивачем не наведено обставин за яких він значною мірою позбавився того, на що розраховував при укладенні договору. Також, суд вважає, що прострочення сплати неустойки не є тією істотною обставиною на підставі якої договір підлягає розірванню.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про розірвання договору та повернення обєкта приватизації у державну власність є безпідставними, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Сплата позивачем судового збору за подання позовної заяви до господарського суду Львівської області підтверджується платіжним дорученням №305 від 24.06.2016р. на суму 2 756,00 грн. Оскільки у задоволенні позову слід відмовити, то керуючись нормами ст.49 ГПК України, суд дійшов висновку витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 43, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повний текст рішення

виготовлено 18.07.2016р.

Суддя Петрашко М.М.