Рішення № 59201121, 12.07.2016, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.07.2016р. Справа№ 914/1366/16

Господарський суд Львівської області у складі судді Іванчук С.В., при секретарі судового засідання Білан О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом: Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Енергія-Тепловодосервіс, с. Старичі, Яворівський р-н, Львівська обл.

про стягнення заборгованості

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - представник;

від відповідача: ОСОБА_2 - представник.

Права та обовязки сторін передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України розяснено, заяви про відвід судді не поступали, за клопотанням присутніх представників сторін в судовому засіданні не проводилася технічна фіксація судового процесу.

Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області поступив позов Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України до Товариства з обмеженою відповідальністю Енергія-Тепловодосервіс про стягнення пені в розмірі 109852грн. 79коп, інфляційних втрат в розмірі 275658грн. 65коп. та 3% річних у розмірі 19611грн. 77коп.

Ухвалою суду від 25.05.2016р. порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 14.06.2016р. Ухвалою суду від 14.06.2016р. розгляд справи відкладався на 29.06.2016р. В судовому засідання 26.06.2016р. за участю повноважних представників оголошувалась перерва до 12.07.2016р.

11.07.2016р. через канцелярію суду (вх.№29207/16) від відповідача подано заперечення від 08.07.2016р. на відзив.

В судове засідання 12.07.2016р. представник позивача явку забезпечив, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та просить суд позов задоволити.

В судове засідання 12.07.2016р. представник відповідача явку забезпечив, який позовні вимоги заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, підтримав долучене до відзиву клопотання про зменшення штрафних санкцій на 80%. Через канцелярію суду (вх.№29213/16 від 11.07.2016р.) від відповідача подано клопотання №312 від 08.07.2016р. про долучення до матеріалів справи документів про тяжкий фінансовий стан підприємства, а саме копій договорів з бюджетними установами про постачання теплової енергії, копії балансу (звіту про фінансовий стан) на 31.03.2016р. та копію довідки про заборгованість споживачів за централізоване опалення та підігрів води. Крім цього, через канцелярію суду (вх.№29557/16 від 12.07.2016р.) від відповідача подано клопотання №11/2016 від 11.07.2016р. про долучення до матеріалів справи контррозрахунку інфляційних нарахувань. У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що позивачем за період січень, лютий, листопад 2014 року безпідставно розраховано інфляційні втрати із суми боргу та вже нарахованих інфляційних. В судовому засіданні представник відповідача порядок та суми розрахунку пені та 3% річних не заперечив.

Дослідивши подані суду документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд Львівської області,

в с т а н о в и в:

27.11.2013р. між Публічним акціонерним товариством Національною акціонерною компанією „Нафтогаз України (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Енергія-Тепловодосервіс (покупець) укладено договір №1101/14-ТЕ-21 купівлі-продажу природного газу (далі по тексту договір), згідно до умов (п.1.1. договору) якого продавець зобовязується передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України за кодом згідно УКТ ЗЕД НОМЕР_1, а покупець зобовязується прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього Договору.

Згідно із п. 6.1. договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до Розділу 11 договору №1101/14-ТЕ-21 від 27.11.2013р. договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу з 31 грудня 2014 року, а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення.

Відповідно до пункту 2.1 Договору встановлено, що подавець передає покупцеві з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року газ обсягом до 862,7 тис.куб.м.

На виконання п.2.1 Договору позивач поставив протягом січня - грудня 2014 року, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 1126220,98грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2014 року, від 28.02.2014 року, від 31.03.2014 року, від 30.04.2014 року, від 31.05.2014 року, від 30.06.2014 року, від 31.07.2014 року, від 31.08.2014 року, від 30.09.2014 року, від 31.10.2014 року, від 30.11.2014 року та від 31.12.2014 року, на загальну суму 1126220,98грн., акти підписані та скріплені печатками сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач свої зобовязання перед позивачем, за період з січня - грудня 2014 року виконав у повному обсязі, що не заперечується позивачем. Проте, відповідачем допущено порушення строків проведення розрахунків за природний газ, встановлених договором.

Відповідно до вимог ст.509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобовязання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України зобовязання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 ЦК України що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (ст.610 ЦК України).

Згідно із ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частина 2 ст.218 ГК України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобовязання контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 7.2. договору №1101/14-ТЕ-21 від 27.11.2013р. сторони встановили, що у разі невиконання покупцем умов п.6.1. умов цього договору він зобовязується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Так, згідно п.7.2. договору №1101/14-ТЕ-21 від 27.11.2013р., позивач за період з січня 2014 року по грудень 2014 року нарахував відповідачу пеню у розмірі 109852грн. 79коп. (розрахунок наявний в матеріалах справи).

Відповідно до п.3 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Частиною 1 ст.233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до п.3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 ЦК України і статтею 233 ГК України. У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню.

Враховуючи ступінь виконання зобовязання боржником, зважаючи на те, що неналежне виконання зобовязання відповідачем має місце з урахуванням обєктивних та невідємних, незалежних від відповідача факторів, зважаючи на скрутний фінансовий стан відповідача, відсутність коштів, та значні збитки відповідача, огляду на те, що порушення зобовязання відповідачем не потягло значних втрат та збитків для позивача, та відсутності доказів у підтвердження протилежного, враховуючи майновий стан обох сторін та їх інтереси, відповідно до п.3 ст.83 ГПК України, суд вважає за необхідне задоволити клопотання відповідача про зменшення пені та зменшити розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача, на сорок відсотків. Відтак, стягненню підлягає пеня в розмірі 65911грн. 67коп., в іншій частині пені належить відмовити у звязку із зменшенням судом.

Дана правова позиція узгоджується із правовою позицією відображеною у постанові Вищого господарського суду України від 29 листопада 2012 року у справі №37/5005/5346/2012, постанові Вищого господарського суду України від 14 серпня 2012 року у справі №15/5025/229/12, постанові Вищого господарського суду України від 29 листопада 2012 року у справі №37/5005/5346/2012, постанові Вищого господарського суду України від 08 серпня 2012 року у справі №5008/5005/137/2012, постанові Вищого господарського суду України від 01.10.13р. у справі № 917/278/13-г, постанові Вищого господарського суду України від 19.09.13р. у справі №904/1622/13-г, постанові Вищого господарського суду України від 18.09.2013р. у справі №905/41/13-г, постанові Вищого господарського суду України від 12.09.13р. у справі №906/302/13-г.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач, на підставі ст.625 ЦК України за прострочення виконання зобовязання нарахував відповідачу за період з 02.2014 року по 03.2015 року інфляційні втрати у розмірі 275658грн. 65коп. та за період з 15.02.2014р. по 30.03.2015р.- 3% річних в розмірі 19611грн. 77коп. (розрахунки наявні в матеріалах справи).

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне зазначити наступне. У пункті 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" розяснено, що з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Перевіривши проведені позивачем розрахунки, представлені позивачем, встановлено, що позивач припустився арифметичної помилки в нарахуванні інфляційних втрат, відтак розмір інфляційних втрат в перерахунку складає 267811грн. 92коп. В решті позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат належить відмовити.

Станом на день прийняття рішення, доказів оплати проведених позивачем нарахувань суду не надано.

Згідно ч.2 ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України).

Враховуючи викладене, подані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги до відповідача в частині стягнення пені в розмірі 65911грн. 67коп., інфляційних втрат в розмірі 267811грн. 92коп. та 3% річних у розмірі 19611грн. 77коп. є обґрунтованими, не спростованими, підтвердженими належними доказами та підлягають задоволенню. В решті позовних вимог щодо 3 % річних належить відмовити, а також належить відмовити в решті пені у звязку із зменшенням судом.

Судовий збір необхідно віднести на відповідача, відповідно до ст.49 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.3, 12, 22, 33, 34, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Енергія-Тепловодосервіс (81052, Львівська область, Яворівський район, с.Старичі, вул.Шевченка, 1, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 35413749) на користь Публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії Нафтогаз України (01001, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, 6, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 20077720) 65911грн. 67коп. пені, 267811грн. 92коп. інфляційних втрат, 19611грн. 77коп. коп. 3% річних та 5959грн. 14коп. судового збору.

3. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

4. В решті позовних вимог відмовити.

Повне рішення складено 14.07.2016р.

Суддя Іванчук С.В.