Ухвала суду № 59200702, 21.07.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

21.07.2016Справа № 910/678/15-г

За скаргоюПублічного акціонерного товариства "Українська залізниця"на дії Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києвіза позовомВійськової частини 2138 до 1)Державного підприємства "Український державний центр транспортного сервісу "ЛІСКИ" 2)Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська Страхова група" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - ОСОБА_1про відшкодування шкоди у розмірі 185 000,00 грн.

Представники сторін:

від позивача (стягувач) не з'явивсявід відповідача-1 (боржник)Бринза Д.О. (дов. № 398 від 23.03.2016 року)від відповідача-2 (боржник)не з'явивсявід третьої особине з'явивсявід ДВСне з'явивсяОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Військова частина 2138 (далі по тексту - позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Український державний центр транспортного сервісу "ЛІСКИ" (далі по тексту - відповідач-1) та Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія"Українська Страхова група" (далі по тексту - відповідач-2) про відшкодування шкоди у розмірі 185 000,00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.08.2015 року, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.10.2015 року у справі № 910/678/15-г позов задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства "Український державний центр транспортного сервісу "ЛІСКИ" на користь Військової частини 2138 - 84 572 грн. 98 коп. основного боргу, 1 691 грн. 46 коп. судового збору та стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська Страхова група" на користь Військової частини 2138 - 49 490 грн. 00 коп. основного боргу, 989 грн. 80 коп. судового збору.

На виконання зазначеного рішення Господарським судом міста Києва видано відповідні накази.

27.05.2016 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр транспортного сервісу "Ліски" надійшла скарга на дії відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.05.2016 року розгляд скарги на дії відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві призначено на 16.06.2016 року.

Представники відповідача-2 та третьої особи в судове засідання 16.06.2016 року не з'явилися, вимоги ухвали суду від 30.05.2016 року не виконали, про причини своєї неявки суд не повідомили, про дату та час слухання справи повідомлялися належним чином.

У судовому засіданні 16.06.2016 року представник ДВС надав документи на виконання вимог ухвали суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.06.2016 року розгляд скарги було відкладено на 21.07.2016 року, у зв'язку з неявкою відповідача-2, третьої особи та необхідністю подання додаткових доказів у справі.

Представник відповідача-1 (боржник) у судовому засіданні 21.07.2016 року підтримав подану скаргу на дії відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві.

Заслухавши пояснення представника відповідача-1 (боржника), дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд вважає, що скарга відповідача-1 на дії відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Статтею 115 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України "Про виконавче провадження". Вказаний нормативний акт є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державної виконавчої служби.

Зазначеним Законом регламентовано порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.

Так, у відповідності до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно частини 1 статті 2 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Згідно з частиною 1 статті 17 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи: судові накази (пункт 3 частини 2 статті 17 Закону України "Про виконавче провадження").

Пунктом 1 частини 1 статті 19 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

09.12.2015 року старшим державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у місті Києві Федоріною А.М. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 49710691 з примусового виконання наказу № 910/678/15-г, виданого 16.11.2015 року Господарським судом міста Києва, надано боржнику семиденний термін для добровільного виконання вищевказаного наказу.

21.03.2016 року Відділом державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві було винесено постанову про заміну сторони виконавчого провадження.

Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Центр транспортного сервісу "Ліски" своєю заявою за № 4-Ю від 25.03.2016 року повідомив відділ державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві про сплату основної суми боргу у розмірі 86 264,44 грн.

12.04.2016 року постановою державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві стягнуто з боржника виконавчий збір у розмірі 8 626,44 грн.

В обґрунтування поданої скарги відповідач зазначає, що 24.03.2016 року скаржником добровільно сплачено борг у розмірі 86 264,44 грн., що підтверджується платіжним доручення № 1568 від 24.03.2016 року на суму 86 626,44 грн.

Відповідно до статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення. У разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.

За приписами статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Як зазначалось вище, постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 49710691 з виконання наказу Господарського суду міста Києва № 910/678/15-г виданого 16.11.2015 року винесено 09.12.2015 року та надано боржнику семиденний термін для добровільного виконання вищевказаного наказу, проте останній своєю заявою за № 4-Ю від 25.03.2016 року повідомив відділ державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві про сплату основної суми боргу у розмірі 86 264, 44 грн.

Наведені обставини вказують, що оплата боргу відбулась після закінчення строку для самостійного виконання судового рішення.

За таких обставин, досліджуючи наявні в матеріалах справи докази, судом не встановлено незаконність дій державного виконавця щодо винесення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору. Державним виконавцем вчинено всі дії в межах Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до положень статті 121-2 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена. Скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень.

Відповідно до пункту 9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" від 17 жовтня 2012 року № 9 за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє. При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення скарги Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр транспортного сервісу "Ліски", оскільки, державний виконавець відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у місті Києві діяв на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених Законом України "Про виконавче провадження".

Керуючись статтями 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, Законом України "Про виконавче провадження", суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр транспортного сервісу "Ліски" на дії Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві відмовити.

Суддя С.В. Стасюк