Рішення № 59200525, 15.07.2016, Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/20418/14-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2016 р. м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області у складі:

головуючої - судді Логінової С.М.,

при секретарі Ленчицькій А.Б.,

за участю відповідача - ОСОБА_1,

за участю представників відповідача - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м.Хмельницькому цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів,

встановив:

ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів, посилаючись на те, що 7.12.1991 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_4 ОСОБА_5 міським ЗАГС, м. Кілія Одеської області було укладено шлюб. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду за завою ОСОБА_4 до ОСОБА_1 шлюб розірвано, що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу.

Сторони мають повнолітню доньку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка відповідно до свідоцтва про зміну імені змінила ім'я на ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про зміну імені.

Постановою про відкриття виконавчого провадження від 22.05.2005 року відкрито виконавче провадження про примусове стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 аліментів на утримання доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, починаючи з 06 березня 2005 року у розмірі 1/4 частини з усіх видів доходу, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття.

Відповідач є приватним підприємцем та надає охоронні послуги ТОВ «Бембі» по вулиці Тернопільській. Крім того, частину квартири, в якій проживає ІНФОРМАЦІЯ_3 здає у найм фізичній особі, тобто має стабільний заробіток (дохід), є працездатним, інші особи, щодо яких відповідач має зобов'язання по утриманню, відсутні.

З часу набрання рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 06.04.2005 р. законної сили відповідач не виконував належним чином судового рішення, не надавав позивачці матеріальної допомоги на утримання доньки, внаслідок чого виникла заборгованість за аліментами станом на 31.10.2010 р. в сумі 39867,44 грн., що підтверджується доданим до заяви довідкою - розрахунком державного виконавця. Станом на момент звернення до суду заборгованість не погашено.

За здійсненими позивачем розрахунками за період з 01.04.2005 року по 31.10.2010 р. сума неустойки, яку відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивачки, розраховується наступним чином та складає:

за березень 2005 року: 730,93 грн. (35,83 гр. /сума заборгованості по сплаті аліментів/: 100 %) - 0,35 грн. /сума пені за кожний день прострочення/ х 2040 днів /кількість днів прострочення за період з 01.04.2005 року по 31.10.2010 року/). Всього, за період з 01.04.2005 р. по 31.10.2010 р. сума неустойки, яку відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача складає 284 384,10 грн..

Позивач вважає за можливе зменшити розмір неустойки.

Просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 неустойку за прострочення сплати аліментів за період з 01 квітня 2005 року по 31.10.2010 року в сумі 40000 грн.

У подальшому представник позивача позовні вимоги збільшила та просила стягнути з відповідача неустойку у сумі 1085820,60 коп. = 15599 грн. 30 коп. (за 2005 р.)+ 57603,90 грн. за 2006 р.). + 211700 грн. (за 2007 р.). + 311513 грн. (за 2008 р.).+ 268716, 65 грн. (за 2008 р.) + 220687,74 грн. (за 2010 р.).

У судове засідання представник позивач не прибула, звернувшись до суду з заявою про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримала і просила позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач та його представники у судовому засіданні позов не визнали, просили у задоволенні позову відмовити, оскільки відсутні дані щодо розміру заборгованості по сплаті аліментів. ОСОБА_1І не був повідомлений державним виконавцем про відкриття провадження, також державний виконавець не надавав довідку про розмір заборгованості по сплаті аліментів до 2014 року. Просить відмовити у задоволенні позову через його безпідставність.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 196 Сімейного кодексу України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

Судом встановлено, що постановою про відкриття виконавчого провадження ВП № 6770462 від 22.05.2005 р. відкрито виконавче провадження про примусове стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 аліментів на утримання доньки ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2, починаючи з 06 березня 2005 року у розмірі 1/4 частини з усіх видів доходу, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття.

Порядок стягнення аліментів визначено у ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження». Зазначеною нормою закону передбачено, що розмір заборгованості по аліментах визначається державним виконавцем за місцем виконання рішення, виходячи з фактичного заробітку (доходів), одержаного боржником за час, протягом якого стягнення не проводилося, або одержуваного ним на момент визначення заборгованості у твердій грошовій сумі або у відсотковому відношенні. Якщо боржник у цей період не працював, заборгованість визначається виходячи з середньої заробітної плати для даної місцевості. Відповідно до п. 7.5.5 Інструкції про проведення виконавчих дій, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, державний виконавець зобов'язаний здійснювати систематичний контроль за правильністю і своєчасністю відрахувань, утриманих сум аліментів на користь стягувача.

Відповідно до ч. ч. 3, 4, 9 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» розмір заборгованості із сплати аліментів у порядку, встановленому СК України, визначається державним виконавцем, який складає відповідний розрахунок та повідомляє про нього стягувача і боржника; за заявою заінтересованої особи спір щодо розміру цієї заборгованості вирішується судом.

Згідно з положеннями СК України аліменти призначаються та повинні сплачуватися щомісячно. Згідно зі ст.196 СК України неустойка нараховується на щомісячну заборгованість від суми несплачених аліментів за кожен день за весь час прострочення по день добровільного погашення боргу або на момент стягнення.

ОСОБА_1 відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 09.09.2014 року та станом на момент розгляду справи є фізичною особою підприємцем.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 Сімейного кодексу України заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення.

Відповідно до ч. 3. ст. 195 Сімейного кодексу України, якщо платник аліментів не працював на час виникнення заборгованості і не працює на час визначення її розміру, вона обчислюється, виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.

Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, а у разі спору - судом.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 26.02.1993 року №146 з відповідними змінами та доповненнями «Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб» встановлений чіткий перелік утримання з працівників. В п. 13 вказаного переліку передбачено утримання з доходів від підприємницької діяльності.

Порядок визначення доходів суб'єктів малою підприємництва, що сплачують єдиний податок до 01.01.2012 р. регулювався Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» №727/98 від 03.07.1998 року, а з 01.01.2012 року Податковим кодексом України від 02.12.2010 року (із змінами та доповненнями).

Згідно Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», що діяв до 2012 року, встановлено, що виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Доходи від здійснення підприємницької діяльності, що обкладаються єдиним податком, не включаються до складу сукупного оподаткованого доходу за підсумками звітного року такого платника та осіб, що перебувають з ним у трудових відносинах, а сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов'язань як самого платника податку, так і осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім'ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності.

Суб'єкт малого підприємництва - юридична особа, зобов'язана вести книгу обліку доходів і витрат, а також касову книгу, яку приватний підприємець-платник єдиного податку веде відповідно до пункту 9 Порядку видачі свідоцтва про сплату єдиного податку, затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 29.1 0.99 року N599.

Відповідно до ст. 177.2 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю.

Сума доходу від підприємницької діяльності визначається на підставі даних графи чистий дохід книги доходів і витрат, яка підлягає реєстрації у ДПІ м. Хмельницького та зберігається у підприємця протягом строку здійснення підприємницької діяльності.

Згідно довідки ДПІ на запит державного виконавця було надано обсяг виручки від реалізації продукції, а не чистий дохід на підставі даних книги доходів і витрат за період з 06.05.2005 року по 30.10.2010 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Судом встановлено, що державним виконавцем здійснено розрахунок заборгованості по сплаті аліментів відповідача відповідно до довідки ДПІ у місті Хмельницький № 17183/10/17-4 від 18.08.2014 року, у якій не враховано розміру чистого доходу відповідача, який мав би бути підставою для визначення розміру аліментів.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 22 постанови від 15 травня 2006 р. № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу У країни при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», роз'яснено, що передбачена ст. 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.

Судом встановлено, що позивач з 2005 року до 2014 року не зверталась до державного виконавця про порушення її прав щодо несплати аліментів на утримання доньки. У матеріалах виконавчого провадження відсутні дані про повідомлення належним чином державним виконавцем відповідача про суму заборгованості та про строк її погашення.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що підстави для задоволення позову відсутні.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 213, 215 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 195, 196 Сімейного кодексу України, ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» №727/98 від 03.07.1998 року, суд

вирішив:

у задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів відмовити.

На рішення через суд першої інстанції, який його ухвалив, може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Хмельницької області протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Логінова С.М.