Ухвала суду № 59199844, 22.07.2016, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

22 липня 2016 року Справа № 902/1598/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Овечкіна В.Е., Корнілової Ж.О., Чернова Є.В.,розглянувши матеріали касаційної скарги Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції Українина постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 26.05.2016у справі№902/1598/14за скаргою боржникаКП Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго"на діїДепартаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України(стягувач- ПАТ "НАК "Нафтогаз України")встановив:

Подана касаційна скарга не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України з наступних підстав.

Згідно з ч.4 ст.111 ГПК України до касаційної скарги повинні додаватися докази сплати судового збору.

Як встановлено п.4 ч.1 ст.1113 ГПК України, касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Відповідно до ч.2 ст.44 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Однак, як вбачається з касаційної скарги, до неї заявником не додано доказів сплати судового збору у встановленому розмірі.

Скаржник не входить до передбаченого ст.5 Закону України "Про судовий збір" вичерпного переліку суб'єктів, які звільняються від сплати судового збору, а тому повинен сплачувати його на загальних засадах.

Згідно зі ст.8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Таким чином, відстрочка (розстрочка) сплати судового збору, зменшення розміру або звільнення від його сплати є правом, а не обов'язком господарського суду.

Клопотання про відстрочення сплати судового збору обґрунтовується посиланням на фінансування скаржника за рахунок коштів Державного бюджету України та лише в межах відкритих асигнувань, а також необхідністю значного періоду часу для переказу грошових коштів.

Однак, колегія зазначає, що положення ст.8 Закону України "Про судовий збір" наділяють суд правом на звільнення чи відстрочення сплати судового збору лише за наявності виняткових обставин, а саме вкрай скрутного фінансового становища заявника, його банкрутства, реальної загрози банкрутства тощо, наявності яких зі змісту поданої касаційної скарги та доданих до неї матеріалів не вбачається і всупереч приписам ст.33 ГПК України заявником не доведено.

При цьому, пунктом 2 ч.3 ст.129 Конституції України та ст.42 ГПК України закріплено принцип рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Законом України від 22.05.2015 №484-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору", який набрав чинності з 01.09.2015р., прокуратура та інші органи державної влади виключено з передбаченого ст.5 Закону України "Про судовий збір" вичерпного переліку суб'єктів, звільнених від сплати судового збору, а тому повинні сплачувати його на загальних засадах.

Як роз'яснено в абзаці 3 п.3.1 постанов Пленуму від 21.02.2013 №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, отже, в тому числі й органів державної влади, то самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати.

Таким чином, як прокуратура та інші органи державної влади, що утримуються за рахунок держбюджету, так і суб'єкти господарювання та громадяни поставлено законом у рівні умови в частині обов'язку сплачувати судовий збір, у зв'язку з чим, вибіркове надання господарським судом суб'єктивних переваг окремим державним органам або бюджетним установам перед іншими учасниками судового процесу шляхом звільнення від сплати або відстрочення сплати судового збору призведе до порушення вищевказаного конституційного принципу, що є неприпустимим.

Колегія суддів враховує, що наведеної правової позиції також дотримується Верховний Суд України при застосуванні ст.8 Закону України "Про судовий збір" (ухвали ВСУ від 13.11.2015 у справі №910/3551/15-г від 17.11.2015 у справі №923/1899/14, від 04.01.2016 у справі №910/23985/14, від 06.01.2016 у справі №911/541/15 та від 06.01.2016 у справі №910/24069/14).

З огляду на вищевикладене, касаційна інстанція не вбачає достатніх правових підстав для задоволення клопотання заявника про відстрочення сплати судового збору, а тому касаційна скарга підлягає поверненню без розгляду.

Враховуючи наведене та керуючись ст.86, п.4 ч.1 ст.1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

Клопотання Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про відстрочення сплати судового збору залишити без задоволення.

Касаційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 26.05.2016 у справі №902/1598/14 повернути скаржнику, а згадану справу - до господарського суду Вінницької області.

Судді:В.Овечкін Ж.Корнілова Є.Чернов