Рішення № 59199441, 14.07.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 465/5840/14 Головуючий у 1 інстанції: Мартинишин М.О.

Провадження № 22-ц/783/3140/16 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 Н. П.

Категорія: 43

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді Крайник Н.П.,

суддів: Бойко С.М., Мельничук О.Я.

за секретаря Куцика І.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на заочне рішення Франківського районного суду міста Львова від 17 квітня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, Державної міграційної служби України Львівського регіонального управління Франківського районного відділу м. Львова, третя особа: орган опіки та піклування Франківської районної адміністрації Львівської міської ради про усунення перешкод у користуванні власністю та зняття з реєстрації,-

В С Т А Н О В И Л А:

17 вересня 2014 року ОСОБА_4 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2, Державної міграційної служби України Львівського регіонального управління Франківського районного відділу м. Львова, третя особа: орган опіки та піклування Франківської районної адміністрації Львівської міської ради та просила усунути їй перешкоди у користуванні та володінні квартирою №167 у будинку №5 на вул. Бойчука у м. Львові; зобов'язати Франківський РВ ГУ ДМС України у Львівській області зняти ОСОБА_2 з державної реєстрації в квартирі №167 у будинку №5 на вул. Бойчука у м. Львові; зобов'язати Франківський РВ ГУ ДМС України у Львівській області зняти ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 з державної реєстрації в квартирі №167 у будинку №5 на вул. Бойчука у м. Львові.

ОСОБА_4 позовні вимоги обгрунтувала тим, що вона є власником квартири №167 у будинку №5 на вул. Бойчука у м. Львові. У зазначеній квартирі зареєстровані вона, її син ОСОБА_6 та донька ОСОБА_7, а також відповідач ОСОБА_2 (її колишній чоловік) та його син ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 Позивач стверджує, що будь-яких усних чи письмових домовленостей між нею та відповідачем стосовно реєстрації його та його сина та проживання у її квартирі не існує, при цьому ні відповідач, ні його син не є членами її сім'ї чи її родичами. Відповідач зареєструвався у спірній квартирі 28.04.2011 року, хоча на той момент у квартирі не проживав, оскільки добровільно виселився із спірної квартири ще у 2008 році і з цього часу у спірній квартирі не проживає, його особистих речей у квартирі немає. Крім того, син відповідача ОСОБА_5, зареєстрований у її квартирі без її відома та її згоди, жодного дня не проживав у квартирі. Вважає, що збереження реєстрації відповідача та його сина у квартирі створює їй перешкоди в користуванні квартирою та додаткові матеріальні витрати, оскільки відповідач не оплачує за комунальні послуги та утримання будинку. З огляду на зазначене, ОСОБА_4 просила позов задовольнити.

Заочним рішенням Франківського районного суду міста Львова від 17 квітня 2015 року зазначений вище позов задоволено.

Усунуто перешкоди у користуванні та володінні ОСОБА_4 квартирою №167 у будинку №5 на вул. Бойчука у м. Львові.

Зобов'язано Франківський РВ ГУ ДМС України у Львівській області зняти ОСОБА_2 з державної реєстрації в квартирі №167 у будинку №5 на вул. Бойчука у м. Львові.

Зобов'язано Франківський РВ ГУ ДМС України у Львівській області зняти ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 з державної реєстрації в квартирі №167 у будинку №5 на вул. Бойчука у м. Львові.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 243,60 грн. понесених витрати на оплату судового збору.

Ухвалою Франківського районного суду міста Львова від 16 березня 2016 року залишено без задоволення заяву ОСОБА_2 про перегляд зазначеного вище заочного рішення суду.

Заочне рішення Франківського районного суду міста Львова від 17 квітня 2015 року оскаржив ОСОБА_2 та представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що рішення суду є незаконним та необгрунтованим, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Стверджує, що малолітній ОСОБА_5 на даний час не має постійного місця реєстрації, оскільки його бабуся проти реєстрації третього внука в своїй квартирі, в якій вже зареєстровано 5 осіб заперечує, а зняття неповнолітнього з реєстрації у спірній квартирі створить труднощі із нарахуванням соціальних допомог на дитину та фактично дитина може залишитися без житла і реєстрації. Просить заочне рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким в позові ОСОБА_4 відмовити.

Заслухавши доповідь судді апеляційної інстанції, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з положеннями ч.1 ст.309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Відповідно до ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом першої інстанції встановлено, що квартира №167 у будинку №5 на вул. Бойчука у м. Львові належить на праві приватної власності позивачці ОСОБА_4 (а.с. 5).

Відповідно до довідки з місця проживання про склад сім'ї і прописки №624 від 19.02.2015 року ЛКП «Сонячне» в квартирі зареєстровані п'ять осіб: позивачка ОСОБА_4, син позивачки - ОСОБА_6 та донька ОСОБА_7, а також колишній чоловік позивачки, відповідач - ОСОБА_2 та його син, ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 46).

Як вбачається з актів ЛКП «Сонячне» від 24.09.2013 р., 30.12.2013 р. та 12.06.2014 р., відповідач ОСОБА_2 та його син ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_4 зареєстровані у квартирі №167 у будинку №5 на вул. Бойчука у м. Львові, однак фактично у ній не проживають.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов ОСОБА_4 виходив з того, що відповідач ОСОБА_2, в тому числі і його син ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_4, не є членами сім'ї позивача, а тому у них відсутнє, передбачене ст.156 ЖК України, право користування квартирою позивача, а також з того, що відповідач та його син не проживають без поважних причин в квартирі, витрат по утриманню квартири відповідач не здійснює, речей його у квартирі немає, добровільно залишив квартиру та іншої домовленості між ним та позивачкою про їх проживання не було, а тому порушене право ОСОБА_4 на володіння, розпорядження та користування своїм майном необхідно захистити.

Однак, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Згідно зі ст. 47 Конституції України, кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений жи тла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 ЦК України, при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Відповідно до ст.405 ЦК України, член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 4 ст. 156 ЖК України, члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. До членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.

Враховуючи, що відповідач ОСОБА_2 є колишнім чоловіком позивача, колегія суддів приходить до висновку, що припинення сімейних відносин з ОСОБА_4 не позбавляє його права на користування квартирою №167 у будинку №5 на вул. Бойчука у м. Львові та такий може бути визнаний таким, що втратив право на проживання у разі його відсутності в житловому приміщенні понад рік.

Послання суду першої інстанції на акти ЛКП «Сонячне» від 24.09.2013 р., 30.12.2013 р. та 12.06.2014 р., якими встановлено, що відповідач ОСОБА_2 та його син ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_4 зареєстровані у квартирі №167 у будинку №5 на вул. Бойчука у м. Львові, однак фактично у ній не проживають, як на одну із підстав задоволення позову, апеляційний суд не бере до уваги, оскільки жоден із цих актів не встановлює, що відповідач та його син саме понад один рік не проживають у квартирі, оскільки строк цих актів не виходить за межі одного року.

Згідно із ст.ст. 8, 11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім»ї одного з них та на піклування батьків.

Відповідно до положень ст. 29 ЦК України, місцем проживання дітей є місце проживання їх батьків або одного із них.

Згідно зі ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства», діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

Тому, враховуючи, що право проживання неповнолітнього в спірній квартирі є похідним від права проживання в квартирі його батька ОСОБА_2, колегія суддів приходить до висновку, що в задоволенні позову в частині зняття неповнолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, з реєстрації у спірній квартирі також слід відмовити.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції з урахуванням зазначеного приходить до висновку, що заочне рішення Франківського районного суду міста Львова від 17 квітня 2015 року підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2, Державної міграційної служби України Львівського регіонального управління Франківського районного відділу м. Львова, третя особа: орган опіки та піклування Франківської районної адміністрації Львівської міської ради про усунення перешкод у користуванні власністю та зняття з реєстрації за недоведеністю позовних вимог.

Керуючись ст. 303, п. 2 ч. 1 ст. 307, ст. 309, ч. 2 ст. 314, ст. 316 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задовольнити.

Заочне рішення Франківського районного суду міста Львова від 17 квітня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2, Державної міграційної служби України Львівського регіонального управління Франківського районного відділу м. Львова, третя особа: орган опіки та піклування Франківської районної адміністрації Львівської міської ради про усунення перешкод у користуванні власністю та зняття з реєстрації відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.

Головуючий: Крайник Н.П.

Судді: Бойко С. М.

ОСОБА_8