Постанова № 59199026, 09.06.2016, Залізничний районний суд м. Львова

справа № 462/1584/16-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2016 року Залізничний районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді Колодяжного С.Ю.

при секретарі Обертас Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Залізничному районі м. Львова про визнання дій протиправними та зобовязання чинити дії по відновленню виплати та перерахунку пенсії,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася в суд із адміністративним позовом в якому, уточнивши позовні вимоги, просить визнати протиправними дії Управління пенсійного фонду України в Залізничному районі м.Львова стосовно відмови їй у відновленні виплати з 01.06.2015 року раніше призначеної за вислугою років пенсії та проведення її перерахунку відповідно до довідок прокуратури Львівської області про заробітну плату від 29.01.2016 №18/95 та від 26.05.2016 №18/988 з розрахунку 90 відсотків; скасувати рішення Управління пенсійного фонду України в Залізничному районі м.Львова №160 від 09.03.2016 року та рішення № 180 від 01.06.2016 щодо відмови їй у відновленні виплати з 01.06.2015 року раніше призначеної пенсії за вислугою років; зобовязати Управління пенсійного фонду України в Залізничному районі м.Львова поновити їй з 01.06.2015 року виплату раніше призначеної за вислугою років пенсії; скасувати рішення Управління пенсійного фонду України в Залізничному районі м.Львова №160 від 09.03.2016 року та рішення № 180 від 01.06.2016 щодо відмови їй у проведенні перерахунку раніше призначеної за вислугою років пенсії на підставі довідки прокуратури Львівської області про заробітну плату від 29.01.2016 №18/95 та на підставі довідки прокуратури Львівської області про заробітну плату від 26.05.2016 №18/988 з розрахунку 90 відсотків, відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру»(із змінами, внесеними згідно із Законом України від 05.10.1995 №358/95-ВР, у редакції Закону України від 12.07.2001 №2663-ІІІ, що діяла станом на березень 2010 року та зобовязати відповідача здійснити їй перерахунок раніше призначеної за вислугою років пенсії на підставі довідки прокуратури Львівської області про заробітну плату від 29.01.2016 №18/95 з розрахунку 90 відсотків, відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру», із змінами, внесеними згідно із Законом України від 05.10.1995 №358/95-ВР, у редакції Закону України від 12.07.2001 №2663-ІІІ, що діяла станом на березень 2010 року, починаючи з 01.01.2016 року до 26.05.2016 без обмеження її максимального розміру, та на підставі довідки прокуратури Львівської області про заробітну плату від 26.05.2016 №18/988 з розрахунку 90 відсотків, відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» (із змінами, внесеними згідно із Законом України від 05.10.1995 №358/95-ВР, у редакції Закону України від 12.07.2001 №2663-ІІІ, що діяла станом на березень 2010 року, починаючи з 26.05.2016 року без обмеження її максимального розміру, та здійснювати відповідні виплати. В обґрунтування позову покликається на те, що з 31.03.2010 року перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у Залізничному районі м.Львова та отримує пенсію за вислугу років. Однак, з 01.04.2015 року відповідачем виплату вказаної пенсії було припинено. Тому 23.02.2016р. та 27.05.2016 р. вона зверталася до відповідача із заявами про відновлення виплати призначеної пенсії відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» у редакції, що діяла на час призначення такої та проведення її перерахунку, долучивши довідку прокуратури Львівської області № 18/95 від 29.01.2016р. про заробітну плату та до другої заяви довідку №18/988 від 26.05.2016 року. Однак листом від 09.03.2016р. на підставі рішення УПФУ в Залізничному районі м.Львова №160 від 09.03.2016 року та листом від 01.06.2016 року на підставі рішення УПФУ в Залізничному районі м.Львова №180 від 01.06.2016 року їй було відмовлено у відновленні виплати пенсії та проведенні перерахунку з покликанням на Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-УІІІ та Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 №911, яким внесено зміни до ч.15 ст.86 Закону України «Про прокуратуру» (№76-УІІІ від 28.12.2014). Вважає такі дії УПФ протиправними та такими, що порушують її конституційні права на соціальний захист і пенсійне забезпечення, передбачені Конституцією України, іншими законами України. Просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 09.06.2016 року позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Залізничному районі м.Львова в частині зобовязання відповідача поновити ОСОБА_1 з 01.06.2015 року по 21.09.2015 рокувиплату раніше призначеної за вислугою років пенсії залишено без розгляду у звязку з пропуском строку звернення до суду.

Позивач, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце проведення судового розгляду, в судове засідання не зявилася, при цьому подала заяву, в якій позов підтримує і просить його задовольнити та розглянути справу за її відсутності, що відповідає ч.4 ст.122 КАС України.

Представник Управління Пенсійного фонду України у Залізничному районі м. Львова в судове засіданні не зявився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності, при цьому подав письмові заперечення, в яких зазначив, що відповідно до ч.1 ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включається всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного заробітку.У звязку з чим ОСОБА_1 31.03.2010 року призначено пенсію, як працівнику прокуратури відповідно до ЗУ «Про прокуратуру», в редакції чинній на час призначення пенсії. Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» №76-УІІІ від 28.12.2014 року внесено зміни до ЗУ «Про прокуратуру», зокрема статтею 86 передбачено, що умови і порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України, і оскільки з 01.01.2015р. останнім не визначено таких умов, підстав для проведення перерахунку не вбачають. Просить в позові відмовити.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 31 березня 2010 року відповідно до Закону України «Про прокуратуру» перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у Залізничному районі м. Львова та одержує пенсію за вислугу років. На підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року з 1 квітня 2015 року позивачу припинено виплату вищезгаданої пенсії.

ОСОБА_1 23.02.2016 року та 27.05.2016 року із заявами звертався до відповідача з вимогою відновити виплати призначеної пенсії та проведенні її перерахунку згідно довідки прокуратури Львівської області про заробітну плату № 18/95 від 29.01.2016 року та відповідно довідки про заробітну плату від 26.05.2016 №18/988, відповідно до ст. 50-1 ЗУ «Про прокуратуру» з розрахунку 90% середнього заробітку.

Однак листом від 09.03.2016 року №2536/03-16 на підставі рішенні УПФУ в Залізничному районі м.Львова №160 від 09.03.2016 року та листом від 01.06.2016 року № 5736/03-22 на підставі рішення Управлінні Пенсійного фонду України у Залізничному районі м. Львова №180 від 01.06.2016 р. ОСОБА_1 було відмовлено у відновленні виплати пенсії та проведенні перерахунку з покликанням на Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-УІІІ та Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 №911, яким внесено зміни до ч.15 ст.86 Закону України «Про прокуратуру» (№76-УІІІ від 28.12.2014).

Відповідно ч.1 ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції чинній на момент призначення позивачу пенсії, передбачено, що прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включається всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного заробітку.

01.01.2015 року набули чинності зміни, внесені Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України», за якими пенсія за Законом України «Про прокуратуру» призначається в розмірі 60 % від суми місячної (чинної) заробітної плати.

Однак, підстави та порядок перерахунку пенсій прокурорам регулюють частини 13, 18 статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру», положення яких щодо перерахунку пенсії у зв'язку із прийняттям вищезазначеного закону змін не зазнали (змінилась лише нумерація частин цієї статті).

Відповідно до ч.13 ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.

Згідно із ч.18 ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, у якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

Враховуючи наведене, при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватися норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії. Внесені Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» зміни до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії прокурорам і слідчим у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм проведення перерахунку пенсії за вислугу років прокурорам є частини 13, 18 статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру», які змін не зазнали.

Відповідно до ст.8 Конституції України діє принцип верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно до ст.22 Конституції України, конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

Також у Рішенні Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 зазначено, що зупинення пільг, компенсацій і гарантій для військовослужбовців та працівників правоохоронних органів без відповідної матеріальної компенсації є порушенням гарантованого державою права на їх соціальний захист та членів їхніх сімей.

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави повязана з ризиком для життя і здоровя, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Окрім іншого статтями 22 та 64 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, гарантують право на пенсійне забезпечення відповідних категорій громадян, встановлене законами України, в тому числі Законом України «Про прокуратуру», яке є такими, що не підлягають звуженню та обмеженню.

Наведене відповідає правовим позиціям, висловленим Верховним Судом України у справі №127/11720/14-а від 06.10.2015 року, а відповідно до ч.1 ст.244-2 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обовязковим для всіх субєктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

У зв'язку з викладеним, безпідставними також є посилання Управлінні Пенсійного фонду України у Залізничному районі м. Львова на набрання законної сили новим Законом України «Про прокуратуру», за яким втратила чинність ст.50-1 попереднього закону, та Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 року, яким встановлено максимальний розмір пенсії прокурора.

Більше того, суд відхиляє посилання відповідача на п.5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року, за яким у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються, зокрема, відповідно до Закону України «Про прокуратуру».

Як вбачається із Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» припинення виплати призначеної пенсії ОСОБА_1 призвело до погіршення матеріального становища, що суперечить конституційним нормам.

Згідно із ч.2 ст.162 КАС України, суд вправі постановою визнати протиправним рішення субєкта владних повноважень чи окремі його положення, дії чи бездіяльність і скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення. Суд також може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод чи інтересів субєкта у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку субєктів владних повноважень. При цьому, відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, адміністративний суд перевіряє не лише вчинення дії чи бездіяльності на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а й чи вчинені вони з використанням повноважень з тією метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії, добросовісно, розсудливо і своєчасно.

Отже, враховуючи, що норми КАС України покладають на субєкта владних повноважень обовязок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльність та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів, невиконання відповідачем свого обов'язку довести правомірність своїх рішень, дій чи бездіяльності, свідчить про достовірність повідомлених позивачем обставин і не викликає у суду обґрунтованого сумніву.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як встановлено судом, відповідач, здійснюючи розрахунок розміру пенсії, не діяв на підставі та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тобто діяв неправомірно, чим порушив право позивача на отримання пенсії у належному розмірі, в зв'язку з чим таке право потребує судового захисту.

Оскільки в даному випадку позивач мала право на перерахунок пенсії, а тому вимоги позивача про здійснення їй перерахунку пенсії підлягають задоволенню в межах строку визначеного ст.99 КАС України, тобто з 22.09.2015 року.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку про правомірність заявлених позовних вимог та їх задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа, а тому зУправління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м.Львова за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 слід стягнути 1202,40 грн. сплаченого судового збору.

Керуючись ст.ст. 11, 71, 86, 90, 94, 158-163, 183-2 КАС України, суд -

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Управління пенсійного фонду України в Залізничному районі м.Львова стосовно відмови ОСОБА_1 у відновленні виплати з 01.06.2015 року раніше призначеної за вислугою років пенсії та проведення її перерахунку відповідно до довідок прокуратури Львівської області про заробітну плату від 29.01.2016 №18/95 та від 26.05.2016 №18/988 з розрахунку 90 відсотків.

Скасувати рішення Управління пенсійного фонду України в Залізничному районі м.Львова №160 від 09.03.2016 року та рішення № 180 від 01.06.2016 щодо відмови ОСОБА_1 у відновленні з 01.06.2015 року виплати раніше призначеної за вислугою років пенсії.

Зобовязати Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м.Львова поновити ОСОБА_1 з 22.09.2015 року виплату раніше призначеної за вислугою років пенсії.

Скасувати рішення Управління пенсійного фонду України в Залізничному районі м.Львова №160 від 09.03.2016 року та рішення № 180 від 01.06.2016 щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку раніше призначеної за вислугою років пенсії на підставі довідки прокуратури Львівської області про заробітну плату від 29.01.2016 №18/95 та на підставі довідки прокуратури Львівської області про заробітну плату від 26.05.2016 №18/988 з розрахунку 90 відсотків, відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру», із змінами, внесеними згідно із Законом України від 05.10.1995 №358/95-ВР, у редакції Закону України від 12.07.2001 №2663-ІІІ, що діяла станом на березень 2010 року.

Зобовязати Управління пенсійного фонду України в Залізничному районі м.Львова здійснити ОСОБА_1 перерахунок раніше призначеної за вислугою років пенсії на підставі довідки прокуратури Львівської області про заробітну плату від 29.01.2016 №18/95 з розрахунку 90 відсотків, відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру», із змінами, внесеними згідно із Законом України від 05.10.1995 №358/95-ВР, у редакції Закону України від 12.07.2001 №2663-ІІІ, що діяла станом на березень 2010 року, починаючи з 01.01.2016 року до 26.05.2016 без обмеження її максимального розміру, та на підставі довідки прокуратури Львівської області про заробітну плату від 26.05.2016 №18/988 з розрахунку 90 відсотків, відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру», із змінами, внесеними згідно із Законом України від 05.10.1995 №358/95-ВР, у редакції Закону України від 12.07.2001 №2663-ІІІ, що діяла станом на березень 2010 року, починаючи з 26.05.2016 року без обмеження її максимального розміру, та здійснювати відповідні виплати.

Стягнути, за рахунок бюджетних асигнувань, з Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м.Львова на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1102,40 грн.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана протягом десяти днів з дня отримання копії постанови до Львівського апеляційного адміністративного суду через Залізничний районний суд м.Львова з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Суддя: (підпис)

З оригіналом згідно.

Суддя: С.Ю. Колодяжний