Ухвала суду № 59198844, 21.07.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 321/390/16 Головуючий у 1 інстанції: Олійник М.Ю.

Провадження № 22-ц/778/3114/16 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі

Головуючого: Маловічко С.В., суддів Савченко О.В., Кочеткової І.В.

при секретарі: Бабенко Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «АІСЕ Україна» на ухвалу Михайлівського районного суду Запорізької області від 16 травня 2016 року про залишення без розгляду позовної заяви Приватного акціонерного товариства «АІСЕ Україна» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення боргу,

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2016 року позивач звернувся до суду із вищезазначеним позовом до відповідачів про стягнення боргу.

Ухвалою Михайлівського районного суду Запорізької області від 16 травня 2016 року позовну заяву залишено без розгляду.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, ПрАТ «АІСЕ Україна» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на її незаконність через порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ПрАТ «АІСЕ Україна», подавши до Михайлівського районного суду Запорізької області позовну заяву про стягнення з відповідачів заборгованості, жодного разу не з»явилось у призначені у справі судові засідання. Так, представник позивача не з"явився у судові засідання суду першої інстанції 11.04.2016р. та 16.05.2016р.

При цьому, суд з»ясував, що спрямовані за вказаною позивачем в позовній заяві юридичною адресою судові повістки повертались без вручення із зазначенням про те, що «адресат вибув» ( а.с. 34, 37).

Відповідно до ч. 3 статті 27 ЦПК України, особи, які беруть участь у справі, зобо-

в"язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов"язки, зокрема, позивач має зазначати в позовній заяві дійсну юридичну адресу, за якою він буде отримувати судові повістки та іншу кореспонденцію із суду, до якого ним подано позов.

Зважаючи на те, що саме позивач ініціює судовий процес, то у суду відсутній обов»язок перевіряти його адресу місцезнаходження, яку він зазначає в позовній заяві.

За вимогами статті 169 ЦПК України на сторін покладається обов"язок сповістити суд про причини своєї неявки у судове засідання, а у суду право оцінити ці причини та у випадку їх поважності відкласти судове засідання при першій неявці позивача.

Разом з тим, за положеннями ч. 3 ст.169, п. 3 ч. 1 ст. 207 ЦПК України суд наділений правом у випадку повторної неявки належним чином повідомленого позивача залишити його позовну заяву без розгляду, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи у його відсутності. Тобто при застосуванні наслідків другої неявки позивача поспіль суд не зобов"язаний, навіть, враховувати причини його неявки, а застосовує ці наслідки, незалежно від причин повторної неявки позивача.

Вбачається, що сторона позивача припустилась двічі поспіль неявок до судових засідань 11.04.2016р. та 16.05.2016р. через власні дії із зазначення в позові адреси, у якій товариство вже не знаходилось. При цьому, суд правильно визнав, що за вимогами ст. 77 ЦПК України, якщо особа, що бере участь у справі, не повідомила про зміну свого місця знаходження, то направлена на останню відому її адресу судова повістка вважається доставленою, навіть, якщо особа за цією адресою більше не знаходиться.

У цій справі суд, дотримуючись приписів статті 169 ЦПК України, 11.04.2016р. через повернення судової повістки, направленої позивачу, відклав розгляд справи на 16.05.2016р., але позивач, подавши позов до суду ще 23.03.2016р., його долею не цікавився та про нову адресу місцезнаходження суд не повідомив, тому і друга повістка повернулась без вручення.

Таким чином, зважаючи на вказані обставини, суд обґрунтовано застосував положення ст. 77, ч. 3 ст. 169, п. 3 ч. 1 ст. 207 ЦПК України та залишив позовну заяву ПрАТ «АІСЕ Україна» без розгляду.

Посилання представника позивача на те, що станом на 11 квітня та 16 травня 2016р. його адресою місцезнаходження була саме та адреса, яка зазначена в позовній заяві, ніякими документами, зокрема, Витягом з реєстру юридичних осіб, довідкою поштового відділення про помилку при врученні кореспонденції із суду, не підтверджені, тому ним не спростовано відомостей, зазначених поштовим працівником на обох повістках про те, що «адресат вибув». До того ж, в складеній 27.05.2016р. апеляційній скарзі позивачем зазначена вже інша адреса місцезнаходження.

Отже, доводи скарги про порушення судом норм процесуального права є необґрунтованими, оскільки саме позивач ініціював судовий процес, подавши позов, та повинен був добросовісно виконувати передбачені процесуальним законом свої права та обов"язки.

Беручи до уваги наведене, колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваної ухвали, тому у відповідності до вимог п. 1 ч. 1 статті 312 ЦПК України апеляційна скарга підлягає відхиленню із залишенням ухвали без змін.

Керуючись ст.ст. 307, 312, 313, 314 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «АІСЕ Україна» відхилити.

Ухвалу Михайлівського районного суду Запорізької області від 16 травня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Маловічко С.В.

Судді: Савченко О.В.

ОСОБА_5