Вирок № 59198770, 26.07.2016, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

№ 336/3232/16-к

пр. 1-кп/336/303/2016

ВИРОК

Іменем України

26 липня 2016 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запорожжя у складі:

головуючого - судді Суркової В.П.,

при секретарі Прохоровій А.О..,

з участю прокурора Ящук А.М.,

потерпілого ОСОБА_1,

законного представника

потерпілого ОСОБА_2,

захисника адвоката ОСОБА_3,

законного представника

обвинуваченого ОСОБА_4,

обвинуваченого ОСОБА_5,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження відносно

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, неодруженого, ІНФОРМАЦІЯ_3, непрацюючого, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, фактично проживаючого за адресою: м. Запоріжжя, нижньодніпровська, 19а, кВ. 20, раніше не судимого, обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 186 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

11 березня 2016 року, приблизно о 19.300 год., неповнолітній ОСОБА_5, маючи умисел на відкрите викрадення чужого майна, знаходячись на території стадіону спортивного комплексу "Мотор-Січ", розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Іванова, 24, шляхом ривку з правої руки неповнолітнього ОСОБА_1 відкрито викрав мобільний телефон «Fly IQ 430» у корпусі чорного кольору, імей 1: 860585022397268, імей 2:860585022439268 вартіість якого згідно висновку експерта № 586 від 18.05.2016 року складає 716 грн. 67 коп., в якому знаходилась сім картка оператора «Лайф», чим спричинив потерпілому матеріальну шкоду на вказану суму.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 вину у вчиненні злочину визнав повністю, пояснивши, що 11.03.2016 року вирвав з руки ОСОБА_1 мобільний телефон. У подальшому телефон потерпілому повернули.

Потерпілий ОСОБА_1 в судовому засіданні підтвердив обставини, вказані обвинуваченим, вказавши, що дійсно 11.03.2016 року ОСОБА_5 вирвав у нього з руки мобільний телефон, десь через місяць працівники міліції повернули йому телефон, матеріальних претензій до ОСОБА_5 не має.

Оскільки обвинувачений, потерпілий та інші учасники провадження не заперечували вищевказані обставини, обвинувачений ОСОБА_5 визнав вину у вчиненні злочину повністю, суд, керуючись вимогами ч. 3 ст. 349 КПК України, враховуючи згоду учасників процесу, обмежив дослідження доказів допитом обвинуваченого, потерпілого, матеріалами, що характеризують особу обвинуваченого, а інші докази стосовно тих обставин справи, які ніким не оспорювались, не досліджував.

Проаналізувавши в сукупності вищезазначені обставини, суд дійшов висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_5 повністю доведена та кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 186 КК України як відкрите викрадення чужого майна (грабіж).

23 травня 2016 року обвинувачений ОСОБА_5, його законний представник ОСОБА_4, захисник ОСОБА_3 , потерпілий ОСОБА_1, його законний представник ОСОБА_2 уклали угоду про примирення, яка у відповідності до вимог ст. 471 КПК України та разом з обвинувальним актом направлена до суду.

Згідно давної угоди обвинувачений та потерпілий дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 1 ст. 186 КК України, істотних для даного кримінального провадження обставин, а також покарання, яке повинен понести ОСОБА_5 у вигляді штрафу у розмірі пятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян (850 гривень).

Розглядаючи питання про затвердження угоди про примирення, суд виходить з наступного.

На виконання вимог ст. 474 КПК судом зясовано обставини, що дозволяють впевнитися в тому, що обвинувачений усвідомлює свої права, наслідки укладення і затвердження угоди, характер обвинувачення, вид покарання, яке буде до нього застосовано, а також переконатися, що укладене угоди є добровільним.

Ухвалюючи вирок, на підставі обєктивно зясованих обставин, які підтверджені доказами, та оцінені судом відповідно до ст. 94 КПК, суд приходить до висновку, що мало місце діяння, в вчиненні якого обвинувачується особа. Узгоджене сторонами покарання відповідає загальним правилам призначення покарання, передбаченим КК України.

Відповідно ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим.

Згідно з ч. 3 ст. 469 КПК України угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 обгрунтовано обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченому ч. 1 ст. 186 КК України, який згідно ст. 12 КК України є злочином середньої тяжкості.

При цьому судом встановлено, що ОСОБА_5 цілком розуміє права, визначені йому п. 1 ч. 5 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Потерпілий ОСОБА_1 також розуміє наслідки укладення та затвердження даної угоди, визначені п. 2 ч. 1 ст. 473 КПК України.

В судовому засіданні суд переконався, що ухвалення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Також судом встановлено, що умови даної угоди відповідають вимогам КПК України і КК Українм, зокрема вимогам ст. 65 КК України, інтересам суспільства, а кримінальне провадження свідчить про наявність фактичних підстав для визнання винуватості.

Обвинувачений ОСОБА_5 погоджується на призначення узгодженої ними міри та виду покарання.

Підстав для відмови в затвердженні угоди судом не встановлено.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про примирення між обвинуваченим ОСОБА_5 та потерпілим ОСОБА_1 і призначення обвинуваченому узгодженої сторонами міри покарання.

У відповідності з ч. 2 ст. 124 КПК України з обвинуваченого на користь держави підлягає стягненню документально підтверджені витрати на залучення експерта у розмірі 439,80 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 373, 374, 475 КПК України,

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про примирення, укладену 23 травня 2016 року між обвинуваченим ОСОБА_5, його законним представником ОСОБА_4, захисником ОСОБА_3 та потерпілим ОСОБА_1, його законним представником ОСОБА_2.

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 186 КК України та призначити йому узгоджене сторонами покарання у вигляді штрафу у розмірі пятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто 850 гривень.

Стягнути з ОСОБА_5, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь держави (рахунок № 31116115700009 у ГУДКСУ у Запорізькій області, одержувач УК у Шевченківському районі м. Запоріжжя, 24060300, код банку: 813015, код ЄДРПОУ 38025367 витрати на залучення експерта в розмірі 438 гривень 80 копійок.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до апеляційного суду Запорізької області через Шевченківський райрнний суд м. Запоріжжя протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому, потерпілому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку

Суддя В.П. Суркова