Ухвала суду № 59198690, 14.07.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 464/7584/14 Головуючий у 1 інстанції: Бойко О.М.

Провадження № 22-ц/783/3659/16 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 Н. П.

Категорія: 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого судді Крайник Н.П.,

суддів: Мельничук О.Я., Cавуляка Р.В.,

за секретаря Куцика І.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на заочне рішення Сихівського районного суду міста Львова від 17 листопада 2014 року в справі за позовом ПАТ «ОСОБА_4 Розвитку» до ОСОБА_5, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИЛА:

Оскаржуваним заочним рішенням суду позов задоволено.Стягнуто солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_4 Розвитку» заборгованість за кредитним договором № MKLNF3.4586.004 від 20.03.2013 року в розмірі 1 372 610 грн. 39 коп. Вирішено питання про стягнення судових витрат.

Ухвалою Сихівського районного суду міста Львова від 07 квітня 2016 року залишено без задоволення заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення суду.

Заочне рішення суду оскаржив представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3

В апеляційній скарзі посилається на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Стверджує, що кредитний договір № MKLNF3.4586.004 від 20.03.2013 року є рефінансуванням попередньої заборгованості перед банком. Судом першої інстанції не було належним чином зясовано реальний розмір заборгованості, а тому вважає доцільним проведення у справі судової бухгалтерської експертизи.

Просить заочне рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до статті 213 Цивільного процесуального кодексу України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Статтями 10, 60 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін і, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що 20.03.2013 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_6 було укладено кредитний договір № MKLNF3.4586.004 про надання кредиту у розмірі 1 250 000 грн. з терміном користування до 19.03.2018 р. зі сплатою 20 % річних за користування кредитними коштами (а.с. 4-7). З метою забезпечення виконання зобов'язань позичальником за цим кредитним договором між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір поруки № PX029031/5816/003, згідно якого останній відповідає перед кредитором в тому ж обсязі, що і позичальник (а.с. 9).

Згідно п. 4 договору поруки, у випадку невиконання позичальником будь-якого зобовязання за кредитним договором, позичальник та поручитель відповідають перед банком як солідарні боржники.

Як вбачається з п. 4.2.1 кредитного договору позичальник прийняв зобов'язання здійснювати своєчасне повернення кредиту, сплачувати нараховані проценти, комісії, використовувати кредит за цільовим призначенням та виконувати всі свої зобов'язання в повному обсязі.

Відповідно до п. 6.1, 6.3 кредитного договору, у разі порушення строків сплати процентів за користування кредитом та/або комісії банк має право нарахувати позичальнику пеню в розмірі 0,5 % від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення. При цьому відсотки за користування кредитом на суму простроченої заборгованості нараховуються у подвійному розмірі.

Згідно п. 3.1.11 кредитного договору № MKLNF3.4586.004 від 20.03.2013 року при порушенні позичальником зобовязань, передбачених умовами договору, банк на свій розсуд має право змінити умови договору, а саме: вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту, сплати винагороди, комісії і відсотків за його користування, виконання інших зобовязань у повному обсязі шляхом направлення відповідного повідомлення.

Встановлено, що відповідач ОСОБА_5 умов кредитного договору не виконує, порушує терміни повернення кредитних коштів та нарахованих відсотків, встановлених кредитним договором.

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що 28.03.2014р. банком у зв'язку із невиконанням позичальником умов кредитного договору, відповідачці ОСОБА_5 було надіслано вимогу №Р.08/1001 про повернення заборгованості за кредитним договором, яку вона отримала 31.03.2014 р. (а.с. 11), змінено строк виконання зобовязання - протягом тридцяти днів з моменту отримання зазначеної вимоги та попереджено її, що у випадку не виконання цієї вимоги банк буде звертатися в суд про стягнення заборгованості.

Також, 28.03.2014р. банком надіслано вимогу №Р.08/1000 відповідачу ОСОБА_2 про сплату суми заборгованості за кредитним договором № MKLNF3.4586.004 від 20.03.2013 року протягом тридцяти днів з моменту отримання вимоги у звязку з невиконанням позичальником ОСОБА_5 умов кредитного договору. Дана вимога отримана ОСОБА_2 31.03.2014 року (а.с. 13).

Однак, відповідачами жодних дій по виконанню вимог банку не було вчинено.

Як вбачається з розрахунку заборгованості станом на 09.07.2014 р. загальна сума боргу за кредитним договором становить 1372610 грн. 39 коп. з яких: 1041000 грн. - поточна заборгованість по тілу кредиту; 104997 грн. 78 коп. - просторочена заборгованість по тілу кредиту; 22184 грн. 44 коп. - поточна заборгованість за процентами; 133261 грн. 83 коп. - прострочена заборгованість за процентами; 71166 грн. 34 коп. - нарахована пеня за несвоєчасну сплату платежів за користування кредитом.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про солідарне стягнення з відповідачів суми заборгованості за кредитним договором, оскільки матеріалами справи встановлено факт виконання банком умов договору та неналежне виконання його умов позичальником.

Апелянтом не подано до суду доказів, які можна було б визнати належними та допустимими (своїх розрахунків), на спростування розрахунків банку, якими останній обґрунтовує свої позовні вимоги, а відтак доводи апеляційної скарги стосовно того, що сума заборгованості за кредитом не відповідає дійсності, до уваги прийматися не можуть.

Доводи апеляційної скарги правильних висновків суду не спростовують. Підстав для скасування рішення суду колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. 303, п.1 ч.1 ст. 307, ст. 308, п.1 ч.1 ст. 314, ст. 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 відхилити.

Заочне рішення Сихівського районного суду міста Львова від 17 листопада 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.

Головуючий: Крайник Н.П

Судді: Мельничук О.Я.

ОСОБА_7