Ухвала суду № 59195085, 10.12.2013, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

243/11674/13-ц

2/243/4214/2013

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2013 року суддя Словянського міськрайонного суду Донецької Гусинський М.О., розглянув заяви позивача ПАТ КБ «ПриватБанк» про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості ,-

ВСТАНОВИВ:

09.12.2013 року до Словянського міськрайонного суду надійшла позовна заява ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позивач «ПриватБанк» також подав до суду заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на належне ОСОБА_1 нерухоме та рухоме майно, грошові кошти, а також обмежити відповідача у праві виїзду за межі України до виконання зобовязань.

Частиною 3 ст. 151 ЦПК України передбачена можливість забезпечення позову на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Проаналізувавши наведені заявником обставини по справі, оцінивши надані заявником докази, приходжу до висновку про відсутність підстав для забезпечення позову з наступного:

Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України та ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Згідно ч.ч. 2,3 ст. 60 ЦПК України докази подаються сторонами і іншими особами, які беруть участь у справі; доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України сторони мають право, якщо подання потрібних доказів є неможливим, або у них є складнощі в поданні цих доказів, заявити клопотання про забезпечення цих доказів.

Згідно ст. 137 ЦПК України у випадках, коли щодо отримання доказів у сторін, які беруть участь у справі, є складнощі, суд за їх клопотанням зобовязаний витребувати такі докази.

Відповідно до ст.3771 ЦПК України питання про тимчасове обмеження боржника-фізичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби; суд розглядає подання негайно, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця.

Згідно до ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і вїзду в Україну громадян України» ухилення громадянина від виконання, покладених на нього судовим рішенням є підставою для тимчасової відмови громадянину у виїзді за межі України.

Відповідно п. 8 ст. 19 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» на Державну прикордонну службу відповідно до визначених законом завдань покладається, зокрема, запобігання та недопущення вїзду в Україну або виїзду з України осіб, яким згідно із законодавством не дозволяється вїзд в Україну або яких тимчасово обмежено у праві виїзду з України, у тому числі згідно з дорученням правоохоронних органів.

Подання державного виконавця /заява стягувача/ повинні бути обґрунтованими, тобто містити зазначення обставин, що підтверджують необхідність обмежити право особи на виїзд за межі України. Відкриття виконавчого провадження не може розглядатись як достатня підстава для застосування судом саме такого заходу, як обмеження права особи на виїзд за межі України.

Заявник ПАТ КБ «ПриватБанк» не навів необхідних доказів для задоволення заяви про забезпечення позову, так, як забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно можливо лише за умови наявності у відповідача на праві власності такого майна, але позивачем не надано жодних відомостей про наявність у відповідача ОСОБА_1 на праві власності нерухомого або рухомого майна, грошових коштів, у звязку з чим суд вважає неможливим здійснення забезпечення шляхом накладання арешту на майно та кошти боржника.

Доказів, які б давали підстави вважати, що ОСОБА_1 може виїхати за кордон на постійне місце проживання, не виконавши зобовязань, та доказів, які б свідчили, що ОСОБА_1 ухиляється від виконання грошових зобовязань заявником суду не надано.

Відповідно до усього викладеного суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви позивача ПАТ КБ «ПриватБанк» про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 151 153, 293, 3771 ЦПК України, ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і вїзду в Україну громадян України», п. 8 ст. 19 Закону України «Про Державну прикордонну службу України», -

У Х В А Л И В:

Заяву позивача ПАТ КБ «ПриватБанк» про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - залишити без задоволення.

Ухвала є остаточна та оскарженню не підлягає.

Суддя Словянського міськрайонного суду М. О. Гусинський