Ухвала суду № 59194146, 22.07.2016, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/153/16-а

Головуючий у 1-й інстанції: Бошкова Ю.М.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

22 липня 2016 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Загороднюка А.Г.

суддів: Полотнянка Ю.П. Драчук Т. О. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Бондаренко С.А.,

позивача: ОСОБА_2,

представників відповідача: ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 01 квітня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 01 квітня 2016 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволені позову. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне зясування всіх обставин справи що призвело до неправильного її вирішення.

Позивач в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги, у звязку з чим просив залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Представники відповідача в судовому засіданні підтримали вимоги апеляційної скарги та просили її задовольнити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах апеляційної скарги у відповідності до частини 1 статті 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено з матеріалів справи, 04 червня 2013 року позивач зареєстрований фізичною особою-підприємцем, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію.

Відповідно до свідоцтва серії Б № 286827 від 18 червня 2013 року позивач володіє статусом платника єдиного податку третьої групи зі ставкою єдиного податку 5 %.

Відповідно до інформації, що міститься в акті про результати камеральної перевірки щодо порушення платником єдиного податку вимог перебування на спрощеній системі оподаткування від 01 січня 2016 року №1102/1705 Вінницької ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області, позивачем порушено умови перебування на спрощеній системі оподаткування, а саме: не сплачено протягом двох послідовних кварталів податкові зобов'язання по єдиному податку, передбачені абз.8 пп.298.2.3 п.298.2 ст.298 Податкового кодексу України (а.с.10).

Рішенням від 01 січня 2016 року №1006 Вінницької ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області анульовано видане позивачу свідоцтво платника єдиного податку з підстав, передбачених абз. 3 п. 299.11 ст.299 ПК України (а.с. 11).

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Суд І інстанції задовольняючи адміністративний позов, виходив з того, що оскаржуване рішення винесене із порушенням норм чинного законодавства, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновком суду І інстанції з огляду на наступне.

Згідно п. 61.1 ст. 61 ПК України, податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п. 62.1 ст. 62 ПК України, податковий контроль здійснюється шляхом:

- ведення обліку платників податків;

- інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби;

- перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Пунктом 75.1. ст. 75 ПК України визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

В той же час, пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України передбачено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Стаття 76 ПК України визначає порядок проведення камеральної перевірки. Так, п.76.1, 76.2 ст.76 ПК України передбачено, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова. Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Відповідно до п.86.2 ст.86 ПК України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Згідно п.42.1, п.42.2 ст. 42 ПК України податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу. Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

Так, податковим органом проведено камеральну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 щодо порушення платником єдиного податку вимог перебування на спрощеній системі оподаткування, про що складено акт перевірки №1102-1705 та винесено рішення №1006 про анулювання платника єдиного податку від 01 січня 2016 року .

Проте, в порушення пункту 86.2 статті 86 Податкового кодексу України контролюючим органом направлено на адресу позивача акт перевірки та рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку за адресою його реєстрації лише 02 лютого 2016 року, а отримані позивачем 06 лютого 2016 року, в той час як нормами зазначеної статті передбачено, що акт про результати камеральної перевірки щодо порушення платником єдиного податку вимог перебування на спрощеній системі оподаткування надсилається для підписання платнику податків протягом трьох робочих днів (а.с. 37).

Відповідно п. 59.1 ст. 59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до п. 5 Підрозділу 1 Перехідних положень ПК України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень.

Отже, податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує 340,00 грн. (20 н.м.д.г.*17 грн.).

Як вбачається з матеріалів справи, за позивачем станом на 31 грудня 2015 року обліковується заборгованість в розмірі 543 грн. 29 коп., а, відтак, в силу положень п. 59.1 ст. 59 ПК України, відповідач зобов'язаний був надіслати позивачу податкову вимогу про наявність боргу у спосіб, визначений ПК України.

Колегією суддів встановлено, що податкова вимога не виносилась та позивача про наявність податкового боргу не повідомляли ані в телефонному режимі, ані шляхом надсилання вимоги.

Відтак, відповідач приймаючи оскаржуване рішення про анулювання статусу позивача як платника єдиного податку залишив поза увагою право позивача бути обізнаним про наявність у нього заборгованості по сплаті єдиного податку та право на оскарження вимоги у встановленому порядку.

Крім того, з облікової картки платника податку ФОП ОСОБА_2, також вбачається, що датою анулювання є 31 грудня 2015 року, а датою внесення запису в реєстрі є 01 січня 2016 року, що суперечить положенням п. 299.11 ст. 299 Податкового кодексу України, де зазначено що анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення.

Згідно з п.299.10 ст.299 ПК України, реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі:

1) подання платником податку заяви щодо відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв'язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, - в останній день календарного кварталу, в якому подано таку заяву;

2) припинення юридичної особи (крім перетворення) або припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем відповідно до закону - в день отримання відповідним контролюючим органом від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації такого припинення;

3) у випадках, визначених пп.298.2.3 п.298.2 ст.298 цього Кодексу.

Згідно з абз.8 пп.298.2.3 п.298.2 ст.298 ПК України платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки: у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів.

З акту перевірки від 01 січня 2016 року №1102/1705 встановлено, що в даному акті відсутня інформація про те, за який період у позивача наявний податковий борг.

Зокрема, в акті міститься лише посилання на абз.8 пп.298.2.3 п.298.2 ст.298 ПК України без вказівки на конкретний період.

Окрім того, відповідно до п.п.75.1.1 п.75.1 ст.75, ст.76 Податкового кодексу України, камеральна перевірка проводиться виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків; камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Так, згідно з матеріалами справи перевірка проведена виключно на підставі даних облікової картки платника податків, у якій по коду платежу 18050400 (єдиний податок з фізичних осіб) за ним рахувалась заборгованість на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів починаючи з 2014 року.

Отже, контролюючим органом податкова звітність позивача як платника єдиного податку не перевірялась, і, відповідно, наявна у податковій звітності інформація контролюючим органом не врахована, аналізу податкової звітності (строків подання податкових декларацій, строків сплати узгоджених грошових зобов'язань тощо) ані в акті перевірки, ані в письмових запереченнях відповідача не наведено.

Колегією суддів встановлено, що первинна заборгованість виникла у позивача, ще при сплаті обов'язкових платежів за ІV кв. 2013 року через невірне відображення реквізитів отримувачів платежів.

Так, позивач здійснив платіж по соціальних внесках за ІV кв. 2013 року на рахунок який призначений для сплати єдиного податку, вказавши призначення платежу - соціальні внески, а на рахунок, куди зараховуються соціальні внески позивач сплатив єдиний податок, зазначивши в призначення платежу єдиний податок. Вказане підтверджується наданими суду доказами.

Верховний Суд України вже вирішував питання правильного застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах.

За наслідками розгляду справ колегія суддів висловила правову позицію, яка полягає у тому, що для підтвердження факту несплати узгодженої суми грошового зобов'язання необхідно встановити, що у строк, передбачений пунктом 57.1 статті 57 ПК, платник податків не вчиняв дії, спрямовані на перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету. Здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету в строк, встановлений пунктом 57.1 статті 57 ПК, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов'язання не можуть бути підставою для застосування штрафів.

Аналогічна правова позиція викладена у рішеннях Верховного суду України від 02 грудня 2015 року по справі №826/6059/13-а, від 16 червня 2015 року по справі №21-377а15 та від 14 травня 2014 року по справі №2а-17922/12/2670.

Таким чином позивачем невчинені навмисні дії щодо несплати податків, що виключає відповідальність у вигляді позбавлення статусу платника єдиного податку.

Суд І інстанції дійшов вірного висновку, що рішення №1006 від 01 січня 2016 року про анулювання платника єдиного податку винесене із порушенням норм чинного законодавства, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 01 квітня 2016 року слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 01 квітня 2016 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 25 липня 2016 року.

Головуючий ОСОБА_1 Судді ОСОБА_5 ОСОБА_6