Постанова № 59193988, 19.07.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2016 р. Справа № 553/1390/16-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Ральченка І.М.

Суддів: Катунова В.В. , Бершова Г.Є. ,

при секретарі судового засідання - Ружинській К. О.,

за участю:

представника відповідача -ОСОБА_1,

свідка - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління патрульної поліції м. Полтава на постанову Ленінського районного суду м. Полтава від 10.05.2016р. по справі № 553/1390/16-а

за позовом ОСОБА_3

до Управління патрульної поліції м. Полтава

про оскарження постанови серії ПС 2 №667711 по справі про адміністративне правопорушення від 17.03.2016 року

ВСТАНОВИЛА:

25.03.2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом, у якому просив скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серія ПС2 № 667711 від 17.03.2016 року.

Ленінський районний суд м.Полтави постановою від 10.05.2016 року позов задовольнив. Скасував постанову інспектора патрульної служби роти №3 батальйону управління патрульної поліції м.Полтава ОСОБА_2 серія ПС2 № 667711 від 17.03.2016 року про накладання на ОСОБА_3 адміністративного стягнення за порушення ч.3 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 510 грн. 00 коп. Провадження у справі закрив на підставі п.1 ст. 247 КУпАП у звязку із відсутністю в його діях складу адміністративного правоворушення.

Управління патрульної поліції м. Полтава подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. На думку апелянта, судом першої інстанції не було всебічно досліджено докази сторін по справі та не надано їм належної правової оцінки.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити, скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Позивач у судове засідання не прибув, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення представника відповідача та свідка, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судовим розглядом встановлено, що постановою інспектора патрульної служби роти №3 батальйону управління патрульної поліції м.Полтава ОСОБА_2 серія ПС2 № 667711 від 17.03.2016 року на ОСОБА_3А було накладено адміністративне стягнення за порушення ч.3 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 510 грн.00 коп.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з незаконності притягнення позивача до адміністративної відповідальності, оскільки в порушення ст. 280 КУпАП до постанови не були долучені докази по справі, не забезпечена можливість особи, що притягається до відповідальності надати свої пояснення, не враховано, що зупинка була вимушеною через технічні проблеми з автомобілем.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

Згідно з частиною третьою статті 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п'ятдесят кілометрів на годину, ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, -тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з п.п г) п. 15.9 ПДР зупинка забороняється на пішохідних переходах і ближче 10 м від них з обох боків, крім випадків надання переваги в русі.

У відповідності до п.п. д) п. 15.10 ПДР стоянка забороняється у місцях, де транспортний засіб, що стоїть, зробить неможливим рух інших транспортних засобів або створить перешкоду для руху пішоходів.

Як вбачається зі змісту постанови, адміністративне правопорушення полягало у тому, що 17.03.2016 року водій транспортного засобу Хюндай Сантафе н.з. ВІ0012ВТ ОСОБА_3 зупинився на вул.Жовтневій, 66 у м.Полтаві ближче 10 метрів від пішохідного переходу, та на смузі для громадського транспорту, позначеного дорожнім знаком 5.11, чим порушив п.15.10"д" та п.159"г" ПДР.

Вказані обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи письмовими поясненнями ОСОБА_4, ОСОБА_5 та не заперечувалися ОСОБА_3, який у своїх письмових поясненнях фактично визнав факт правопорушення, проте вказав, що ПДР порушив не навмисно, оскільки його автомобіль з незрозумілих причин заглох (а.с. 43, 44, 45).

Зазначені пояснення, як вбачається з їх змісту, були надані співробітникам патрульної поліції перед притягненням ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності, у зв'язку з чим, є хибними твердження позивача щодо відсутності доказів правопорушення та не забезпечення його права надати свої пояснення перед притягненням до відповідальності.

Допитаний в якості свідка у суді апеляційної інстанції інспектор патрульної поліції ОСОБА_2 пояснив, що підійшовши до транспортного засобу позивача, повідомив йому про необхідність його прибрати, оскільки зупинка в цьому місці заборонена. На зазначене ОСОБА_3 повідомив, що його автомобіль зламався і тільки після цього увімкнув аварійну сигналізацію. Від пропозиції інспектора щодо виклику евакуатора та від допомоги відбуксирувати транспортний засіб, який крім того суттєво заважав руху транспорту, в інше місце ОСОБА_3 відмовився. Після складання постанови про адміністративне правопорушення ОСОБА_3 рушив з місця на своєму автомобілі без сторонньої допомоги.

Оцінивши наведені пояснення в якості доказів, а також з урахуванням того, що позивачем не було зазначено будь-яких доказів технічної несправності транспортного засобу, колегія суддів критично ставиться до доводів позивача щодо вимушеної зупинки транспортного засобу та розцінює їх виключно як спосіб уникнення відповідальності.

За таких обставин колегія суддів вважає, що ОСОБА_3 був обґрунтовано та на законних підставах притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 122 КУпАП.

Доводи позивача про те, що в порушення ст. 254 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення не складався, є помилковими, оскільки відповідно до ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що позов ОСОБА_3 є необгрунтованим та задоволенню не підлягає.

З огляду на викладене, колегія суддів, враховуючи приписи ст. 202 КАС України, приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова Ленінського районного суду м.Полтави від 10.05.2016 року - скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції м. Полтава задовольнити.

Постанову Ленінського районного суду м. Полтава від 10.05.2016р. по справі № 553/1390/16-а скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_3 до Управління патрульної поліції м. Полтава про оскарження постанови серії ПС 2 №667711 по справі про адміністративне правопорушення від 17.03.2016 року - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя ОСОБА_6Судді ОСОБА_7 ОСОБА_8 Повний текст постанови виготовлений 25.07.2016 р.