Ухвала суду № 59193936, 21.07.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2016 р.Справа № 820/1763/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Рєзнікової С.С.

Суддів: Старостіна В.В. , Бегунца А.О.

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.05.2016р. по справі № 820/1763/16

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування вимоги та податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Фізична особа - підприємець ОСОБА_1, звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просить суд:

- повністю скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 24.02.2016 року №Ф-0000721702;

- повністю скасувати податкове повідомлення - рішення від 03.03.2016 року № НОМЕР_1.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду 23.05.2016р. адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області про задоволено.

Скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 24.02.2016 року №Ф-0000721702.

Скасовано податкове повідомлення - рішення від 03.03.2016 року № НОМЕР_1.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог позивача.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на неправильність (неповноту) дослідження судом першої інстанції доказів і встановлення обставин у справі та застосування норм права.

Позивач в своїх запереченнях на апеляційну скаргу просила рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач перебуває на обліку як платник податків в Харківській об'єднаній державній податкові інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області (а.с.10).

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем проведена документальна планова виїзна документальна перевірка діяльності ФОП ОСОБА_1, за результатами якої складено акт №179/17-20-23-17-01/НОМЕР_2 від 23.02.2016р. "Про результати планової виїзної документальної перевірки ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2013р. по 31.12.2014р., дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками за період з 01.01.2013р. по 31.12.2014р., правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013р. по 31.12.2014р." (а.с.11-33).

Проведеною перевіркою встановлено наступні порушення:

- п. 177.2, п. 177.4, п. 177.10 ст. 177 ПК України, в результаті чого донараховано податку на доходи з фізичних осіб в сумі 6 330,00 грн., в т.ч. за 2013р. в сумі 1050,00 грн., за 2014р. в сумі 5280,00 грн.;

- п. 2 ст.7, абз. 3 ч. 8 ст. 9 ЗУ від 08.07.2010р. №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" в результаті чого занижено суму єдиного внеску у розмірі - 9112,76 грн., в т.ч за 2013 рік на 2429,00 грн., за 2014 рік на 6683,76 грн.;

- п. 51.1 ст. 51 ПК України від 02.12.2010р. № 2755, зі змінами та доповненнями (а.с.33).

На підставі висновків вказаного акту перевірки відповідачем складено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0000721702 від 24.02.2016р., за якою позивачу нарахована сума недоїмки зі сплати єдиного внеску, штрафів, пені на загальнообов'язкове соціальне страхування у розмірі 9112,76 грн. (а.с.48).

Крім того, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.03.2016р. №0000881702, яким позивачу була нарахована сума грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування у розмірі 7912,50 грн., з них за основним платежем у розмірі 6330,00 грн., а за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 1582,50 грн. (а.с.49).

Так, відповідно до ст. 177 ПК України фізичні особи - підприємці, крім осіб що обрали спрощену систему оподаткування, мають право на вирахування з суми доходу до оподаткування документально підтверджених витрат, необхідних для провадження господарської діяльності.

Згідно до п. 177.2 ст. 177 ПК України, об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи підприємця.

Відповідно до п. 174.4 ст. 177 ПК України до переліку витрат фізичних осіб - підприємців, крім осіб що обрали спрощену систему оподаткування, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать . витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного обєкта витрат; витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обовязкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обовязкове страхування життя або здоровя працівників у випадках, передбачених законодавством.

Суми єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом.

Інші витрати, до складу яких включаються витрати, що повязані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги звязку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, повязані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо повязаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Враховуючи вищевказане, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції стосовно того, що позивач мала право на вирахування з суми доходу до оподаткування документально підтверджених витрат, необхідних для провадження господарської діяльності.

Судовим розглядом встановлено, що між ФОП ОСОБА_1 та ФОП Абдул-ОСОБА_2 було укладено договори на надання консультаційних послуг 03/10/3-2013 від 03.10.2013р. та № 03/01/1-2014 від 03.01.2014р. (а.с.34-35).

З аналізу вказаних договорів вбачається, що згідно п. 1.1. договору замовник доручає, а виконавець зобов'язується надавати йому, у відповідності до умов даного договору, юридичні послуги. Пунктом 1.2 зазначених договорів регламентується порядок надання таких договорів, а саме шляхом усного та письмового консультування.

Відповідно до п.1.3.розділу 1 договорів документом первинного бухгалтерського обліку виконаних робіт за цими договорами визначено акти приймання виконаних робіт. Початок виконання робіт визначається з моменту, коли даний договір набирає чинності. Закінчення робіт з консультування щомісячно або щоквартально визначається моментом підписання акту приймання виконаних робіт.

З метою підтвердження реальності надання послуг за вказаними договорами позивачем долучено до матеріалів справи належним чином завірені копії актів приймання виконаних робіт (наданих послуг), які є в свою чергу документами первинного бухгалтерського та податкового обліку робіт/послуг, виконаних за договорами (а.с.36-41) та квитанціями, що містяться в матеріалах справи (а.с.42-47).

Щодо змісту та обсягу господарської операції, одиниці виміру господарської операції, відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", слід зазначити наступне.

Змістом господарської операції є надання юридичних послуг, зазначених в актах виконаних робіт, згідно розділу 1 договору на надання консультаційних послуг № 03/10/3-2013 від 03.10.2013 року та згідно розділу 1 договору на надання консультаційних послуг № 03/01/1-2014 від 03.01.2014 року та між замовником юридичних послуг ФОП ОСОБА_1 та ФОП Абдул-ОСОБА_2 - виконавцем.

Юридичні послуги в розумінні ст. 5 ЗУ "Про соціальні послуги" - надання консультацій з питань чинного законодавства, здійснення захисту прав та інтересів осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах, сприяння застосуванню державного примусу і реалізації юридичної відповідальності осіб, що вдаються до протиправних дій щодо цієї особи (оформлення правових документів, захист прав та інтересів особи, інша правова допомога тощо).

Щодо обсягу та одиниці виміру господарської операції, суд зазначає, що протягом перевіряємого періоду обсяг консультативних послуг позивача не перевищував 2 за 1 робочий день, що в свою чергу є доказом реальності надання юридичних послуг.

Стосовно посилання відповідача про неможливості визначення зв'язку отриманих позивачем робіт/послуг за договорами № 03/10/3-2013 від 03.10.2013р. та № 03/01/1-2014 від 03.01.2014р. з його господарською діяльністю, судом першої інстанції обґрунтовано зазначено, що вищевказані договори складені суб'єктами підприємництва з метою аналізу фінансово-господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 на предмет відповідності її підприємницької діяльності чинному законодавству та консультування такої з питань застосування норм чинного законодавства в її підприємницькій діяльності .

Судом першої інстанції встановлено та не спростовано апеляційним розглядом, що позивачем надано представнику контролюючого органу пояснення під час проведення перевірки про те, що результатом виконаних за договорами робіт - є отримані позивачем письмові та усні консультації, складені проекти господарських договорів, аналітичні дані що до дотримання підприємцем норм чинного законодавства з питань торгівельно-закупівельної та інших аспектів фінансово-господарської діяльності позивача.

Таким чином, враховуючи, що відповідачем в порушення норм ч.2 ст. 71 КАС України не доведено правомірності прийнятих ним рішень, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно встановлено, що вимоги позивача є правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Отже, суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого обґрунтовано задовольнив адміністративний позов.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції від 23.05.2016р. відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновком суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків, щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до вимог ст. 94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.05.2016р. по справі № 820/1763/16 залишити без змін.

Стягнути з Державного бюджету за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області (банківські реквізити отримувач УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова, МФО 851011, код ЄДРПОУ 37999628, банк: ГУ ДКСУ в Харківській області, рахунок - 31210206781011, код класифікації доходів бюджету - 22030001, код ЄДРПОУ Харківського апеляційного адміністративного суду 3433117) судовий збір у розмірі 606,33 грн. (шістсот шість грн. тридцять три коп.).

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_3Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_4 ОСОБА_5 Повний текст ухвали виготовлений 26.07.2016 р.